Цифрові інструменти участі міцно входять у життя українських громад. Однак чи завжди онлайн-формати є ефективними? І коли без традиційних офлайн-зустрічей не обійтися?

---

На порталі «Децентралізація» – нова аналітична записка, підготовлена в межах міжнародного проєкту BRIDGE (Building Resilient Innovations in Democracy, Governance and Excellence). Її автори – Андрій Дарковіч, дослідник KSE Institute, аспірант політичних наук, та Дмитро Хуткий, керівник Українського центру Тартуського університету, науковий керівник проєкту в UTARTU – пропонують чіткі орієнтири для органів місцевого самоврядування, громадських організацій та міжнародних донорів.

Проєкт BRIDGE реалізується консорціумом провідних інституцій: Київська школа економіки (KSE), Еразмуський університет Роттердама (Нідерланди), Технічний університет Берліна (Німеччина), Університет Тарту (Естонія) та Центр розвитку інновацій (Україна). Фінансування здійснюється Європейським Союзом у рамках програми «Горизонт Європа».

Що розглядають автори?

Аналітична записка дає відповіді на три ключові питання, з якими щодня стикаються фахівці з місцевого розвитку:

1. Коли слід використовувати цифрову участь?
2. Коли краще віддати перевагу офлайн-взаємодії?
3. Як ефективно поєднувати офлайн- та онлайн-формати?

Основні висновки

Цифрова участь є найбільш ефективною, коли йдеться про інклюзивність, масштаб, швидкість, прозорість, аналіз даних та постійне залучення громадян.

Натомість офлайн-формати залишаються незамінними там, де потрібно будувати довіру, забезпечувати легітимність, поглиблювати деліберацію та досягати консенсусу в умовах розбіжностей.

Найбільш надійним підходом є гібридні моделі, що стратегічно поєднують цифрові та аналогові методи. Автори наводять приклади успішних кейсів з Тайваню (vTaiwan), Барселони (Decidim) та Мадрида (Consul).

10 настанов для політики

Для тих, хто впроваджує інструменти участі в громадах, автори підготували практичні рекомендації:

1. Цілеспрямоване визначення пріоритетів – цифрові інструменти для масштабу та інклюзивності, офлайн – для довіри та консенсусу.
2. Спільне створення за участю багатьох зацікавлених сторін – влада, ОГС, міжнародні партнери мають розробляти ініціативи разом.
3. Інтеграція, а не дублювання – результати офлайн-діяльності мають потрапляти на цифрові платформи, і навпаки.
4. Доступність та інклюзивність – кілька точок входу (онлайн, SMS, очні зустрічі, друковані форми) для всіх груп населення.
5. Ідентифікація та кібербезпека – баланс між надійною аутентифікацією та зручністю користувача.
6. Прозорість та зворотний зв’язок – публікація всіх вхідних даних і демонстрація впливу на рішення.
7. Експериментальний підхід – готовність вчитися на помилках і переглядати дизайн процесів.
8. Розвиток потенціалу – інвестиції в цифрову грамотність та навички фасилітації.
9. Підвищення обізнаності – широкі комунікаційні кампанії (онлайн + візуальне промо в ЦНАПах).
10. Інституційне зобов’язання – політична воля діяти за пропозиціями громад, а не обмежуватися символічними заходами.

Завантажити аналітичну записку можна ТУТ

Цей матеріал підготовлено в межах проєкту BRIDGE за фінансування Європейського Союзу. Висловлені погляди та думки належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію ЄС.