Після демобілізації, поранення, повернення додому, ветеранів та ветеранок зустрічають громади. За те, щоби військові отримали вдома необхідні їм послуги, відповідає саме місцева влада – перша точка дотику із «мирним життям», за яке вони боролися. Щоби зробити повернення додому легшим, а адаптацію можливою, територіальні громади розбудовують ветеранську інфраструктуру, створюють простори, використовують гранти та інші можливості для реалізації цих задумів. Одним із головних меседжів ветеранської політики є те, що про будь-які подібні започаткуванням ОМС варто говорити з цільовою авдиторією – безпосередньо ветеранами та їхніми родинами – адже потреби в кожної громади різні. Є і визначені пріоритети, актуальні для всіх, які озвучує профільне міністерство і на яких пропонує зосередитися місцевій владі.

Де в реалізації цих пріоритетів місце громадам? Як місцевій владі знаходити ресурси на ветеранську політику? Що на зараз відбувається в громадах? Про це говорили під час події «Формування системи підтримки ветеранів у невеликих та малих громадах», яку в Києві організувала Програма USAID DOBRE. Участь у події взяли представники більше 50 громад із різних областей України.

Ключові тези події читайте в нашому матеріалі.

 

 

Чому ветеранська політика важлива для громад?

 

Корі Джонсон, заступник директора офісу демократичного врядування Агентства США з міжнародного розвитку:

«USAID і Уряд США в цілому є важливими прихильниками децентралізації з 2014 року. Децентралізація стала однією з найбільших успіхів України з того часу. Ми знаємо, що зміцнення місцевого самоврядування посилило українську демократію, сприяло розвитку громадянського суспільства. Місцева влада відіграє важливу роль у відновленні України після страшних наслідків війни Росії. Посилюючи місцеві органи влади та громади, ми зможемо краще сприяти відновленню, на яке очікують усі українці.

Сьогоднішній захід присвячений тому, як громади по всій Україні можуть готуватися та вже готуються до зустрічі своїх ветеранів, створюють умови для надання послуг, економічні можливості для ветеранів. Крім того, ветерани – це майбутня робоча сила, яка допоможе відбудувати Україну. Українські ветерани заслуговують на подяку за свою службу в обороні цієї країни. Так само і їхні родини заслуговують на підтримку».

 

 

Браян Кемпл, керівник Програми USAID DOBRE:

«Програма USAID DOBRE надає допомогу громадам, щоб вони могли справлятися з викликами децентралізації. Ми надаємо технічну допомогу, щоб ОМС посилили спроможність залучати громадян до прийняття рішень. Наші партнерські громади багато працювали і досягли значних успіхів у цьому. Після повномасштабного вторгнення ми почали надавати матеріальну допомогу, щоб допомогти справитися викликами. Ми продовжували допомагати громадам, щоб вони розвивалися і зміцнювалися. Це перш за все було бажанням громад: попри всі виклики й труднощі вони хочуть розвиватися і рухатися вперед. Наші громади показують дивовижну стійкість.

Це наш перший захід на тему ветеранських політик, бо наші громади хвилює ця тема. Коли ветерани повертаються до своїх родин  і громад, то потребують не лише уваги, а і нових послуг. А це стане новим викликом для громад. Зараз громади шукають, як краще справитися з викликами, і зрозуміти потреби ветеранів. Це непрості завдання, проте самі громади в першу чергу прагнуть опікуватись ветеранами, допомагати адаптуватися до звичного життя. А ветерани – це мешканці громад, то хто краще знатиме, що їм потрібно? Наша багаторічна і продуктивна співпраця з громадами по всій Україні показує, що вони справляються з будь-якими проблемами, якщо їм надають ресурси. Сподіваюсь програми матеріально-технічної підтримки, влада візьмуть це до уваги, і допоможуть громадам справлятися із новими викликами».

 

 

Які є пріоритети та скільки грошей має держава на ветеранську політику?

 

Бюджет Міністерства ветеранів на наступний рік становить 10,7 млрд грн. Кошторис розбитий на декілька статей, які передбачають:

• 450 млн грн – на реалізацію публічного інвестиційного проєкту із розвитку ветеранських просторів,
• 3,97 млрд грн – виплати  грошової компенсації за отримання жилих приміщень для осіб з інвалідністю внаслідок війни І-ІІ групи, які потребують поліпшення житлових умов,
• 300 млн грн – програми підтримки з Українського ветеранського фонду,
• 2,93 млрд грн – на забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни і демобілізованих осіб,
• 2,19 млрд грн – заходи з підтримки ветеранів, членів їхніх родин та родин загиблих.

 

 

Нещодавно Кабінет Міністрів України затвердив «Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року» і План заходів з її втілення до 2027 року. Стратегія передбачає три ключові цілі: розвиток людського капіталу, шана та повага до ветеранів, вплив ветеранської політики на формування обороноздатності держави. Документ передбачає ряд діяльностей, серед яких і ті, що необхідно проводити в громадах. Зокрема, розробка та затвердження операційних планів щодо ветеранської політики на місцях. На їх реалізацію громади можуть отримати фінансування у вигляді субвенцій. Звісно, за визначеним спрямуванням. Зокрема, для заходів підтримки, запуску діяльності фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб на рівні громади, а також на створення громадських просторів.

Загалом пріоритетами Міністерства ветеранів є створення умов для відновлення фізичного та ментального здоров'я, економічна спроможність ветеранів. А головне – усвідомлення, що ветеранська політика – це не лише соцзахист і матеріальна підтримка, а цілісна та системна увага до ветеранської проблематики. Про це розповів Руслан Приходько, заступник Міністра у справах ветеранів України. За словами посадовця, першочерговою задачею є впорядкувати послуг, що дублюються.

 

 

Серед важливих завдань, за словами заступника міністра, є адаптувати послуги під потреби. Наприклад, збільшити кількість днів перебування військових у палатах, які проходять протезування. Окрему увагу планують приділити підготовці мережі надавачів психологічної допомоги. За словами Руслана Приходька, ментальне здоров'я треба буде підтримувати впродовж всього життя ветерана.

 

Ветеранські простори: чи усім громадам вони потрібні?

 

Дублювання послуг стосуються і такої галузі, як ветеранські простори, на які цьогоріч виділено 450 млн грн. До речі, відповідно до опитування, 85% учасників події зазначили, що створюють або планують створити такі простори. На питання, чи можуть громади залучати ці кошти на підтримку діючих просторів, заступник міністра пояснив, що питання вирішується. На зараз в Україні діє 122 ветеранські простори різних організаційно-правових форм: комунальні установи обласного чи місцевого значення, простори, створені громадськими організаціями тощо. Першочерговою задачею є впорядкувати систему цих просторів та визначити реальну потребу в них. За словами Руслана Приходька, буде створено модель функціонування таких просторів, їх підтримки. Адже іноді в громадах діють інші простори, які можна задіяти у роботі з ветеранами і не обов'язково створювати ще додаткові.

Прикладом діяльності успішного простору для ветеранів поділилася Марія Довжик, виконавча директорка громадської спілки «Вінницький аналітично-просвітницький центр «Ветеранський простір». Його заснувала Громадська спілка «Координаційна рада ветеранів АТО/ООС та волонтерів м. Вінниці» в співпраці з виконавчим комітетом Вінницької міської ради в липні 2020 року. На старті роботи в команді було лише троє людей. На сьогодні волонтерський штат розрісся до 18.

«У громадах дуже важливо залучати ініціативних людей. Це родини, дружини, які щиро бажають допомагати. І якщо їх доповнити компетенцією, то вони будуть ефективними спеціалістами. Ми працюємо системно, а не точково. Ветеранський простір це перш за все не про місце, а про людей. Тут не зможуть працювати люди, які щиро не бажають бути корисними для інших», – розповіла Марія Довжик.

 

 

За рік ветеранський центр надає понад 5000 послуг. Найбільш популярними залишаються юридичне консультування, психологічна допомога, підтримка фізичного здоровʼя. Перш за все це стосується немедичного та мануального спрямування, як наприклад, масажі, фізкультура тощо.

Крім того, у ветеранському просторі працюють групи підтримки, соціальний супровід, організовують корисне дозвілля, інформаційно-просвітницькі, творчі, спортивно-оздоровчі заходи, виїзні консультації та відпочинок для родин. А ще консультації з використанням кейс-менеджменту, коли на консультацію приходять ветерани, які прагнуть іти в суд з певних причин. У таких випадках, за словами Марії Довжик, із людьми працює компетентний фахівець, який допомагає комплексно розібратися із проблемою замість того, щоби сліпо розпочати судовий процес.

Докладніше про роботу громадської спілки «Вінницький аналітично-просвітницький центр «Ветеранський простір» читайте в презентації спікерки.

 

Якими мають бути підходи до розробки програм реінтеграції  та підтримки ветеранів у громаді?

 

Наталія Кавецька, експертка ГО «Простір можливостей», модераторка першої частини дискусії, зазначили, хоч громади абсолютно різні, але є ключові речі. які є спільними для всіх. Приміром, іноді місцеві програми в Україні зосереджуються на питаннях соціального захисту та не передбачають інших діяльностей, окрім пільг, виплат тощо.

 

 

Щоби програма підтримки ветеранів не була спробою «відкупитися» від потреб ветеранів, необхідно аналізувати потреби самих ветеранів. Окрім цього, варто врахувати, які послуги та потреби закриваються іншими видами фінансування, адже ветеранська політика – це кроссекторальне питання. Про те, як зібрати інформацію та підготувати якісний стратегічний документ розповів Олександр Муратов, експерт із послуг місцевого самоврядування Програми USAID DOBRE.

 

 

За словами Олександра Муратова, оцінка потреб у 14 громадах у 2023 році показала, що кількість програмних документів у громадах варіюється від 11 до 60. В умовах обмежених ресурсів завелика кількість різноманітних програм створює ризик розпорошення уваги.

На думку Олександра Муратова, програма підтримки ветеранів є важливою адже стосується великої кількості мешканців: ветеранів, військовослужбовців, родин загиблих і зниклих. При цьому питання реінтеграції та підтримки ветеранів і членів їх родин мають бути наскрізними у стратегії та інших програмних документах громади.

«Перший крок для підготовки якісної програми – зробити оцінку потреб і залучити тих, для кого програма створена. Не можна розробляти стратегію для певної категорії жителів без урахування думки цих людей та визначення їх реальних потреб. Ми можемо мати картинку в голові, але її треба підтвердити. До того ж  у такий спосіб ви не тільки дізнаєтеся про потреби, а й комунікуєте з людьми, даєте зрозуміти, що про них не забувають», – розповів експерт.

За словами Олександра Муратова, оцінку потреб  доцільно проводити комплексно: питання можна об'єднати і визначити пріорити розвитку громади з точки зору різних заінтересованих сторін. Дослідження варто проводити раз на рік на початку року, щоб своєчасно уточнити проблемні питання і узгодити розробку програм із бюджетним процесом.

Оцінку потреб доцільно проводити в розрізі населених пунктів, адже навіть у сусідніх селах проблемні питання можуть бути різними.

За результатами оцінки потреб на основі думки жителів громади, місцевих лідерів громадської думки, технічних спеціалістів, старост та керівництва громади можна визначати індекс пріоритетності напрямів розвитку громади.. За словами Олександра Муратова, при значенні індексу 7-10 варто розробляти цільову програму, а індекс 5-6 свідчить, що ці питання є конфліктними, адже думка людей щодо їх важливості розділилась.

Як ефективно провести оцінку потреб – дивіться у презентації Олександра Муратова.

 

 

Олександр Муратов також пояснив, як зробити громадські простори більш доступними. За словами експерта фізична доступність громадських закладів та просторів – це те, що може зробити лише місцева влада.

В окремих громадах Програма USAID DOBRE допомогла навчити спеціалістів та провести  аудити доступності закладів охорони здоров’я. Це корисно для громади, щоби побачити місця, які потребують особливої уваги, адже тут мова йде не лише про людей з інвалідністю. Фізична доступність важлива і для тих мешканців громади, хто має тимчасову маломобільність під час лікування або ж для мам з дітьми. Наймати спеціаліста з доступності для проведення аудиту доступності всіх громадських закладів та просторів громади може бути дорого, проте, за словами Олександра Муратова, вона може навчити своїх фахівців та мати власного експерта вдома. Проте наразі в Україні не вистачає професійних навчальних програм з питань доступності і це питання необхідно вирішувати на національному рівні.

«Це вигідно для громад, адже рішення з доступності будуть дешевшими, якщо ви зробите одразу правильно, ніж потім будете переробляти. До того ж інклюзивні рішення не обовʼязково дорожчі за не інклюзивні. Найпоширенішими проблемами є неправильно спроектована вхідна група, завузькі двері та проходи, неправильно покладена тактильна плитка, ненормативні пандуси, бордюри без пониження, інформаційний шум або відсутність необхідної інформації. Доволі часто  замість доступних рішень встановлюється кнопка виклику персоналу на вході, яка взагалі не підключена чи завалена кучугурою снігу», - розповідає Олександра Муратов.

Рекомендації з проведення аудиту доступності – дивіться у презентації Олександра Муратова.

Про забезпечення ветеранів протезами та іншими допоміжними засобами реабілітації розповів Віталій Музиченко, керівник Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. За словами Віталія Музиченка, громади, як ті, хто одними з перших зустрічають ветеранів після повернення додому, мають розповісти їм щодо наявних можливостей. Щоби пояснити, куди звернутися та надати консультацію за потреби. Докладніше про можливості та діяльність Фонду можна дізнатися тут.

 

 

Якою має бути дієва громадська організація ветеранів або ж для ветеранів?

 

Громадські організації ветеранів та для ветеранів – це різні поняття. Приміром, об’єднання  ветеранів може займатися питаннями, не повʼязаними з військовою справою чи соціальною підтримкою своїх членів, а спрямовувати свою діяльність, щоб залучити ветеранів у різні сфери, об’єднати їх навколо захоплень, скажімо, рибальство, аматорський спорт або ж спільно започаткувати стартап в бізнес-сфері. Натомість до громадської організації, що працює для ветеранів, не обовʼязково мають входити виключно люди з бойовим досвідом, які повернулися додому. Тут можуть працювати небайдужі активісти, що прагнуть надавати певні соціальні чи інші послуги ветеранам. За словами Володимира Купрія, експерта із залучення громадськості Програми USAID DOBRE, коли в громаді діє багато громадських організацій різного спрямування, то це створює мережу соціальних звʼязків, які приносять користь усій громаді і формують її соціальний капітал. Проте експерт наголошує, що надзвичайно важливо, щоби громадські обʼєднання визначали свою місію і чітко слідували їй.

«Вигода від громадських організацій в територіальній громаді не в грошах, а якщо хтось бачить це по-іншому, той помиляється стратегічно. Щоб система працювала ефективно, то громада й люди повинні розуміти, чому вони це роблять і якого конкретного результату хочуть досягти. ГО – це не конвеєр з написання заявок на гранти. ГО може надавати послуги замість цілої комунальної установи, яка потребує колосальних коштів на утримання,  або відстоювати інтереси певної категорії людей. Громадські організації повинні бути залучені по-справжньому і на системній серйозній основі, а не разово, типу прийти на звіт голови громади чи круглий стіл до чергової річниці чогось. Громадська організація є такою, якщо вона розуміє свою місію, а не залучає гранти заради грантів. Створювати ветеранський простір чи вводити посаду фахівця із супроводу ветеранів тільки тому що є фінансування чи субвенція з держбюджету – це помилковий підхід, який в перспективі не вирішить жожної реальної потреби ветеранів», – розповів Володимир Купрій.

 

 

Як приклад, експерт приводить ветеранські простори, на створення яких наразі є державне фінансування. Проте не завжди громаді він потрібен, адже там можуть працювати вже створені громадські простори, молодіжні простори, яким можна додати нові функції, розширити спектр послуг тощо, і не витрачати ресурси на ще одне приміщення.

«Щоб досягнути результату, потрібно памʼятати про передумови. Ви можете відкрити чудовий ветеранський простір, але люди будуть незадоволені, бо їм потрібно щось інше. Не можна сприймати спільноту ветеранів, як щось однорідне з однаковими потребами. Кожен ветеран чи ветеранка можуть мати досить відмінні потреби. Наше узагальнене розуміння ветеранської спільноти може бути дуже помилковим, якщо ретельно і системно не проводити вивчення індивідуальних потреб з урахуванням вікових особливостей ветеранів та ветеранок. Не намагайтеся скопіювати досвід різних громад, адже ваша громада має власні особливості, а кращі практики можна лише адаптовувати до цих особливостей», – додав Володимир Купрій.

 

 

Чи можуть громади налагоджувати партнерство в підтримці ветеранів?

 

Міжмуніципальне співробітництво громад показує свою дієвість у різноманітних питаннях життєдіяльності. Суть співробітництва полягає в обʼєднанні ресурсів задля досягнення спільних цілей, приміром створення ветеранських просторів або реабілітаційних центрів. Наталія Стрельбіцька, радниця з розвитку інституційної спроможності Програми USAID DOBRE, розповіла, що є проєкт закону №11412, який спрощує процедуру співробітництва для створення умов для реабілітації Захисників та Захисниць, ветеранів війни та членів їх сімей.

«Багато проєктів і програм міжнародної технічної допомоги займаються популяризацією співробітництва, серед яких і Програма USAID DOBRE. Досвід показав, що громадам часто не вистачає фахівців і фаховості, щоби оформити співробітництво. Тож Програма USAID DOBRE розробила пакет документів, зразків, які допомагають пройти всі етапи підготовки укладання договору про співробітництво», – Наталія Стрельбіцька.

 

 

Програма USAID DOBRE провела конкурс проєктів міжмуніципального співробітництва, щоби підтримати актуальні проєкти громад-партнерок. За словами Наталії Стрельбіцької організатори ставили за мету збільшити не кількість договорів, а якість. Серед переможців більше проєктів, які подали в межах сталого партнерства, а не новоствореного.

Наприклад, у межах конкурсу Програма USAID DOBRE підтримала проєкт медико-соціальної реабілітації Покровської, Великомихайлівської та Маломихайлівської громад Дніпропетровської області на базі Покровської лікарні. Зараз Програма USAID DOBRE закуповує  спеціальне обладнання. А співробітництво у формі спільного фінансування (утримання) лікарні вже триває з 2019 року.

 

Правильно оцінити запит ветерана – левова частка ефективності

 

Юлія Кіріллова, заступниця Міністра в справах ветеранів України, розповіла, що коли звільнилася з армії, вона мала стан здоровʼя на рівні її батьків. Тож перш за все потрібно розуміти потребу ветерана – чи потрібна йому допомога в психологічній, фізичній реабілітації чи ж людина вже готова працювати. Для цього, за словами чиновниці, є багато державних програм.

«Перш за все в опитувальниках говорять про те, що ветерани потребують підтримки ментального й фізичного здоровʼя. Вони мають не лише травми і поранення, а й загострення хронічних хвороб. Ми маємо переконання, що всі ветерани та ветеранки хочуть займатися своїм здоровʼям, думати про своє майбутнє. Але людина, яка переживає гостру фазу посттравматичного стресового розладу, не думає про майбутнє. Тому ми створюємо різні програми, які допомагатимуть ветеранам», – розповіла Юлія Кіріллова.

 

 

Серед таких програм започаткування посад фахівців із супроводу – це люди, які будуть зустрічати і координувати в отриманні пільг, оформленні документів тощо. За словами Юлії Кіріллової, надмірна бюрократія – це те, на що чи не найбільше скаржаться ветерани.

Щоби спростити роботу фахівців із супроводу та зменшити бюрократичні затримки, планують запровадити електронний кабінет. Він буде доступний фахівцям у громадах й дозволятиме переглянути докладний кейс про ветеранів, оцінити перелік його базових потреб. За словами заступниці міністра, це допоможе більш ефективно працювати з запитами ветеранів.

 

 

Як громада може допомогти ветеранам здобути нову освіту чи почати власний бізнес?

 

Ольга Макогон, проєктна менеджерка Офісу реформ Кабінету Міністрів України, модераторка другої частини дискусії, зазначила, що після повернення ветерани стають такими ж субʼєктами на ринку праці, як і інші люди. Ветерани обирають собі роботодавців, зокрема й державну службу. На цьому етапі завданням місцевої влади є комунікувати із ветеранами відверто, їм не можна обіцяти того, що не може запропонувати громада. Втім завданням місцевої влади є надати ветеранам інформацію про економічні та освітні можливості.

 

 

Олена Мельник, заступниця директора департаменту реалізації політики зайнятості – начальниця управління програм зайнятості Державного центр зайнятості, зазначила, що працівники центру постійно проходять підвищення кваліфікації, щоб бути максимально ефективними. Зараз замало запропонувати перелік наявних професій, спеціалісту необхідно бути HR-ом (фахівець, який, відповідно до правил компанії, займається підбором, адаптацією, звільненням і навіть розвитком персоналу). Також їм варто враховувати можливості, які надають програми міжнародної технічної підтримки. Це допоможе запропонувати можливості грантів ветеранам, які не можуть чи не хочуть бути найманими працівниками, а віддають перевагу власному бізнесу.

 

 

Наприклад, Програми USAID DOBRE, PEARL, USAID / BHA CLEAR, що впроваджує міжнародна організація Global Communities надають грантову та технічну підтримку мікро, малому та середньому бізнесу. Про це розповів Віталій Юрків, експерт з місцевого економічного розвитку Програми USAID DOBRE та технічний представник Програми USAID / BHA CLEAR.

«Програма USAID DOBRE з 2016 до 2023 року надала непряму підтримку бізнесу й вона часто стосувалася ветеранів. Із 2023 до 2024 року діяв конкурс грантів у межах Програми PEARL. Зараз українці можуть отримати гранти через проєкт USAID / BHA CLEAR», – розповів Віталій Юрків.

Наприклад, у межах Програми PEARL було реалізовано 43 проєкти, із яких 11 – ініціативи ветеранів або родин ветеранів та військових. Один із прикладів – двоє друзів із Вижниці Чернівецької області після служби наважилися здійснити свою дитячу мрію та створити рибні водойми. Хоч ці бізнеси працюють окремо, але конкуренції один одному не створюють.

 

 

Приклади власної справи ветеранів

 

Володимир Косолапов народився в місті Щастя Луганської області. Після служби отримав квартиру в Івано-Франківську. Вона була порожньою, тож чоловік взявся робити в неї меблі самотужки. Із часом робота з деревом стала його справою та способом реабілітації – на продаж чоловік виготовляв кухонні обробні дошки. Аж поки війна не викрикнула його імʼя вдруге – 24 лютого 2022 року Володимир мав відправити партію дошок замовнику. А замість цього кинув на плечі свій військовий рюкзак і пішов служити знову. Чергове поранення змусило чоловіка повернутися. Тож бізнес знову ожив. Володимир Косолапов подав свій проєкт на єРобота і отримав грант, на який купив верстат. Зараз виробляє меблі для душі. А для бізнесу обробляє матеріал для більших підприємств.

 

 

Олександр Ткачук, УБД, підприємець з Івано-Франківської області подавався на програму ЄРобота десять разів. Перед подачею заявки пройшов навчання у Центрі зайнятості, щоб зрозуміти умови гранту. Після внесення змін в законодавство вдалося пройти автоматичний скоринг ділової репутації, і  заявка пройшла. У 2022 році нарешті отримав довгоочікуване фінансування за конкурсною програмою «Варто 2.0». На отриманий мільйон гривень купив перше обладнання, і сьогодні його цех із пошиву етно-та термоодягу, військової форми, іншого трикотажу «Вишиваночка» не тільки працює, а і розширює виробництво. Нещодавно почали виготовляти безпілотники, і для цього проводять навчання для охочих зайняти вакансії.

«Не тільки ми виграли від отримання цього гранту, а виграла й держава. Ми створили 15 робочих місць, зокрема, для ветеранів, і сплатили близько 800 тисяч гривень податків, а також виготовили безпілотників на суму близько трьох мільйонів гривень», – поділився підприємець.

 

 

За словами Олександра Ткачука, зараз із отриманням фінансування на власний проєкт, стало легше, ніж було раніше. Як приклад, ветеран називає Львівську міську раду, яка має грантову програму для навчання.

«Це навчання ветеранів бізнесу, а також надання поштовху. Хотілося б, щоб такі програми були і в інших регіонах. Але, що можуть зробити громади вже зараз? Співпрацювати з іншими містами, зокрема з європейськими, щоб залучати психологів тощо. Зараз ветерани розцінюються, як певний тягар, і я чув фразу, що «до нас скоро приїдуть ветерани, потрібно готуватися». Але я би дуже хотів, щоб ветеранів розглядали як ресурс. Адже це вмотивовані люди, яких можна і потрібно залучати. Якраз у момент, коли вони демобілізуються, отримують тисячу чи 300 гривень забезпечення, коли їх виводять зі штату і вони зневірюються. Їх потрібно підхоплювати, показувати ці можливості для розвитку, для співпраці, комунікації. Я це відчуваю по собі. У 2018 році я звільнився, і мені було дуже важко знайти роботу чи навчатися. Зараз можливостей у рази більше, але їх потрібно шукати», – розповів Олександр Ткачук.

 

Як ветеранська політика працює в громадах: приклад Широківської громади Запорізької області

 

Широківська громада почала системно працювати з ветеранською спільнотою після початку повномасштабного вторгнення, коли в них зʼявилися перші демобілізовані. Ольга Ставицька, заступниця голови громади, розповіла, що тоді місцева влада провела опитування та визначила потреби, щоби скласти ефективну ветеранську програму. Зараз різні відділи сільської ради працюють у тісній співпраці, щоби надавати необхідні послуги та здійснювати роботу системно. Широківці створили дорожню карту ветерана та ветеранки, де розписали всі корисні контакти та актуальні можливості, якими можуть скористатися військові, які повертаються додому. Тут також розписані алгоритми дій щодо пільг та субсидій, послуг оздоровлення, отримання коштів на придбання житла чи технічних засобів реабілітації, соціальні та медичні послуги й куди звертатися, щоби їх отримати – все, чим громада допомагає ветеранам під час повернення додому.

«Ми постійно проводимо оцінку потреб. Робота з ветеранами має бути системною, і ми тісно співпрацюємо між собою. Відділ соціального захисту, Центр соціальних послуг, мобільна бригада, помічник ветерана, медицина – це наша робоча група, яка займається ветеранською програмою. Є групи самодопомоги. Не можу сказати, що ветерани дуже охоче до них йдуть, але вони потрібні. Також є помічник ветерана – фахівець соціального супроводу, якого ми залучили ще з початку повномасштабного вторгнення», – розповіла заступниця голови громади.

 

 

За словами Ольги Ставицької, щойно додому повертається ветеран, виїжджає мобільна бригада, щоб зрозуміти потреби людини, поспілкуватися з родиною та надати необхідну допомогу.

«Це наші мешканці, наш ресурс і, на жаль, це наші виклики. Ми не готувалися до цього. Ми одна із перших громад, яка зрозуміла, що це буде виклик. І мова йде не тільки про ветеранів, а й загиблих, зниклих безвісти, їхні родини. Часто між такими спільнотами є непорозуміння. Були роботодавці, які не хотіли  брати на роботу ветеранів, бо мають негативний досвід…. Із цими викликами важливо працювати, бо ми хочемо перетворити їх в ресурс. Це люди, які нас захищали. Підтримати їх – наш моральний обов'язок і наша прагматична потреба. До того ж не всі ветерани потребують соціального супроводу. Є люди в ресурсі, які вже самі працюють психологами та допомагають іншим», – розповіла Ольга Ставицька.

Широківська громада системно пише проєкти, щоб залучати підтримку для цієї роботи. У межах одного з грантів команда місцевої влади пройшла навчання, як правильно та ефективно працювати з ветеранами. Завдяки іншому – створюють невеликий реабілітаційний центр. А ще громада поширює інформацію про різноманітні можливості для ветеранів, адже підтримка в започаткуванні власної справи – одна з найпопулярніших потреб ветеранів.