На початку травня 2024 року Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт №10284, яким планують за рахунок коштів міжнародної допомоги та грантів забезпечити виплату додаткової надбавки до зарплат держслужбовців та посадовців органів місцевого самоврядування. Ці доплати здійснюватимуться за рахунок коштів, передбачених такими проєктами, а розмір доплат не має перевищувати 50% середньої заробітної плати працівника.

На думку авторів документу, такі економічні стимули затримають відтік кваліфікованих кадрів та збережуть їх «на місцях», а також сприятимуть міжнародному співробітництву.

У чому суть проблеми

Законопроєкт було подано незадовго до набрання чинності закону про держбюджет 2024 року, що збільшило різницю між показниками мінімальної заробітної плати та окладом посадовців ОМС, які не переглядалися ще з 2021 року.

Саме на підставі закону про Держбюджет-2024 на початку цього року стартувала реформа оплати праці державних службовців, яка відтепер відбувається на основі класифікації посад за ґрейдовою системою.

Нова система оплати праці суттєво обмежила максимальні розміри заробітної плати для державних службовців, особливо місцевих державних адміністрацій. Відтак, держслужбовці, які залучені до управління міжнародними грантами та програмами, отримують заробітну плату за тими ж умовами, що встановлені новою реформою для усіх категорій держслужбовців. До впровадження реформи заробітна плата була більш гнучкою, у структурі якої стимулюючі надбавки могли навіть перевищувати гарантовані виплати.

Оплата праці посадовців ОМС з року в рік не змінювалась, оскільки з 2021 року до квітня 2024 року посадові оклади не переглядались. Як наслідок, мінімальний посадовий оклад був значно нижчим за мінімальну заробітну плату. Саме тому премії та стимулюючі надбавки компенсували низькі оклади в ОМС.

Цю диспропорцію намагався усунути Кабінет Міністрів у квітні цього року, коли постановою підвищив розмір посадових окладів чиновників ОМС.

Попри прийняті законодавчі рішення, рівень оплати праці державних службовців, що здійснюють управління міжнародними програмами, конкурентний більше в центральних органах, ніж обласного та районного рівнів.

Окрім того, за час повномасштабного вторгнення на тлі недостатнього рівня оплати праці державні органи та ОМС стикаються з відтоком кадрів та перевантаженням працівників, які вимушені виконувати додаткові функції.

Ініціатори законопроєкту наголошують, що необхідність змін викликана недостатнім рівнем оплати праці державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

На ситуацію також впливають й інші чинники, як-от дефіцит кадрів, зменшення робочої сили, у тому числі через міграцію населення як всередині країни, так і за кордон, мобілізацію, дефіцит бюджетних коштів, зростання безробіття, інфляція тощо.

Ситуація стає складнішою у зв’язку з процесом скорочення вакантних посад. При тому варто визнати, що скорочення посад на публічній службі в умовах дефіциту державного бюджету є одним з заходів економії фінансового ресурсу.

Громади все частіше стикаються з ризиком втрати фінансової спроможності виконувати свої повноваження за рахунок власних доходів. В таких умовах залучення коштів міжнародної допомоги та грантів є перспективним інструментом розвитку громад та відбудови об’єктів інфраструктури.

Тому публічна служба потребує збереження та залучення кваліфікованих працівників з проєктного менеджменту, які володіють навичками розробки та реалізації спільних ініціатив, заходів, проєктів, програм та стратегій в різних сферах.

Також антикорупційне законодавство забороняє особам, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суміщати власну роботу з іншою оплачуваною діяльністю, окрім випадків, які передбачені законом. Відповідно, це також підтверджує потребу підготовки законопроєкту.

Що не так з законопроєктом

До недоліків законопроєкту, на які звертають увагу стейкхолдери, наразі можна віднести те, що:

• термінологія положень законопроєкту не узгоджується з правовими нормами Бюджетного кодексу України;
• положення документа щодо формування фонду оплати праці посадовців ОМС потребують розмежування коштів місцевого бюджету та коштів, що надходять до місцевого бюджету в рамках програм допомоги, або грантів;
• законопроєкт не визначає подальшого механізму формування фондів оплати праці та використання таких коштів для виплат працівникам державних органів та ОМС;
• редакційна неточність положень законопроєкту може призвести до невірного їх тлумачення в процесі реалізації;
• сумніви також викликає строк набрання чинності закону у разі його прийняття “з дня, наступного за днем його опублікування” через необхідність приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим законом та прийняття нових протягом трьох місяців з дня набрання чинності.

Окрім того, законопроєкт не узгоджується з низкою інших, вже наявних документів. Найважливіше з цього – цей законопроєкт йде в розріз з новою реформою оплати праці держслужбовців, яку передбачає інший законопроєкт №8222, а саме у моменті впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад.

Наслідки потенційного ухвалення закону

Законопроєкт №10284 спрямований на розв'язання важливої проблеми, яка активно не є предметом суспільних дискусій. Ухвалення цього законопроєкту матиме наслідки, як і негативні, так і позитивні. Серед основних зі «знаком плюс»:

• збереження кадрового ресурсу в державних органах та органах місцевого самоврядування;
• зростання рівня міжнародного співробітництва, зміцнення партнерських міжнародних зв’язків, залучення коштів міжнародної допомоги (грантів);
• диверсифікація джерел формування фонду оплати праці, збільшення податкових надходжень до бюджетів та інших обов’язкових внесків;
• підвищення рівня впровадження проєктного менеджменту органами державної влади та місцевого самоврядування.

До наслідків, які несуть у собі ризики, варто віднести:

• перехід посадовців, що працюють з програмами (проєктами) допомоги, з одних органів, у яких не передбачені такі виплати, до інших органів, які гарантують такі виплати в рамках виконання програм;
• розбалансування системи оплати праці держслужбовців та посадовців ОМС, адже, з одного боку, єдині умови оплати праці фактично нівелюватимуться, а з іншого – додаткова виплата може за своєю суттю дублювати вже існуючу схожу надбавку за високі досягнення у праці для посадовців ОМС;
• суттєві диспропорції у розмірах заробітної плати, адже не кожна програма у своєму бюджеті передбачає видатки на винагороду виконавцям. З іншого боку, такі кошти є цільовими, тому їх не можна спрямувати на виплату іншим особам. Наслідком може стати суттєвий розрив у розмірах заробітної плати.

Важливо також те, що запропонований документ не враховує права працівників органів виконавчої влади, що мають спеціальні звання (поліцейські, військовослужбовці тощо) та виконують повноваження з управління програмами (проєктами).

Висновок

Загалом законопроєкт №10284 є важливим кроком у сприянні розвитку громад, стимулом для залучення міжнародної допомоги та посилення міжнародної співпраці, що є окремим важливим пунктом на тлі євроінтеграції України.

До того ж в умовах повномасштабного російського вторгнення залучення міжнародних коштів до бюджетів місцевого рівня допомагає знаходити фінансування для громад у регіонах на тлі жорсткої економії державою бюджету у воєнний час, а також зберегти управлінські кадри у регіонах у противагу тенденції до відтоку службовців та посадовців ОМС.

Але наявний наразі документ потребує доопрацювання та більш детального обґрунтування змін, які він пропонує. Їх ухвалення потребуватиме обговорення з міжнародними партнерами цілей спрямування допомоги у зв’язку з корупційними ризиками у вищезгаданому процесі інтеграції до ЄС.

Також варто звернути увагу на те, що ухвалення законопроєкту не виправить всі проблеми функціонування ОМС: від відсутності підрозділів та фахівців з проєктного менеджменту до браку навичок. Тобто весь процес змін має включати комплексні заходи з оптимізації адміністративного ресурсу, а також урахування наявних ризиків, які можуть виникнути в процесі впровадження змін.