15 серпня 2026 року виповнюється 25 років із дня набрання чинності Закону України «Про органи самоорганізації населення». Для свого часу він став важливим кроком у розвитку місцевої демократії, визначивши правовий статус будинкових, вуличних, квартальних та інших комітетів і створивши правову основу для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення. Закон був офіційно опублікований 15 серпня 2001 року і, відповідно до його прикінцевих положень, набрав чинності того самого дня.

За чверть століття органи самоорганізації населення довели, що можуть бути значно більшим, ніж інструмент вирішення побутових проблем. Вони здатні представляти інтереси жителів, об’єднувати людей, формувати довіру, організовувати взаємодопомогу, залучати ресурси та ставати постійними партнерами місцевої влади у розвитку території.

Після децентралізації така роль стала ще важливішою. Громади отримали більше повноважень і ресурсів, але водночас переважно стали більшими за територією та кількістю населених пунктів. За цих умов ОСН можуть наближати місцеве самоврядування до людини, забезпечувати постійний зв’язок між окремими територіями та радою і не дозволяти віддаленим селам, кварталам чи мікрорайонам залишатися непоміченими.

Тому через 25 років головне питання полягає не в тому, чи потрібні ОСН. Питання в тому, чи дає законодавство можливість цьому інституту виконувати свою сучасну роль.

Навіщо потрібні ОСН

Під час дискусій про самоорганізацію часто виникає запитання про доцільність створення ОСН, якщо в громаді вже є депутати, старости, ОСББ та громадські організації. Відповідь полягає у різній природі цих інститутів.

Депутат місцевої ради представляє виборців і бере участь у роботі представницького органу всієї громади. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування, яка представляє інтереси жителів старостинського округу в системі ради та її виконавчих органів. ОСББ створюється співвласниками для управління спільним майном багатоквартирного будинку. Громадська організація представляє насамперед своїх членів та реалізує визначені ними статутні цілі.

ОСН має інше призначення. Він створюється за територіальним принципом і представляє інтереси жителів конкретного будинку, вулиці, кварталу, мікрорайону, села або селища незалежно від їхнього членства в організації, політичних поглядів чи майнового статусу.

Це не заміна депутата, старости або громадської організації. Це постійний механізм, через який жителі певної території можуть визначати спільні потреби, формувати узгоджену позицію, представляти її перед місцевою владою, контролювати вирішення локальних питань, організовувати спільні дії та брати участь у розвитку своєї території.

Там, де такого механізму немає, місцева влада часто взаємодіє або з окремими найбільш активними людьми, або з тими, хто має більше можливостей бути почутим. ОСН дає змогу перетворити розрізнені звернення на постійне й організоване представництво території.

Стратегічне призначення ОСН полягає у створенні постійного рівня взаємодії між жителем і територіальною громадою, на якому локальні інтереси стають видимими, а жителі переходять від звернень до спільної відповідальності за розвиток території.

Базовий інститут місцевого народовладдя

ОСН займає особливе місце серед механізмів участі жителів у вирішенні місцевих питань. Громадські слухання, консультації або загальні збори зазвичай проводяться з конкретного питання. ОСН діє постійно. Він може не лише залучити жителів до обговорення окремого рішення, а й підтримувати регулярну комунікацію між ними, накопичувати інформацію про потреби території, контролювати виконання домовленостей і представляти її інтереси протягом тривалого часу.

Саме тому ОСН варто розглядати не просто як один із багатьох інструментів участі, а як базовий інститут місцевого народовладдя. Через нього жителі переходять від епізодичної реакції на рішення влади до постійної участі у справах території. Вони не лише повідомляють про проблему, а й беруть участь у визначенні пріоритетів, пошуку рішень, залученні ресурсів і контролі результатів. Це і є практичний зміст народовладдя на місцевому рівні, який дає не лише право раз на кілька років обирати місцеву раду, а й можливість постійно впливати на середовище, у якому живеш.

Закон, який дав самоорганізації правову основу

У 2001 році ухвалення окремого закону про органи самоорганізації населення було важливим рішенням. Держава визнала, що жителі будинку, вулиці, кварталу, мікрорайону, села чи селища можуть не лише звертатися до місцевої влади як окремі заявники, а й створювати власний представницький орган.

Закон визначив ОСН як одну з форм участі жителів у вирішенні питань місцевого значення. Їхніми основними завданнями є створення умов для участі жителів, задоволення їхніх соціальних, культурних, побутових та інших потреб, а також участь у реалізації місцевих програм. Жителі певної території стали не лише споживачами комунальних послуг або адресатами рішень місцевої ради. Вони змогли об’єднуватися, визначати спільні потреби, представляти свою позицію та брати відповідальність за розвиток території, на якій живуть.

Саме тому, оцінюючи закон через 25 років, важливо не знецінювати його історичну роль. Проблема не в тому, що закладена ним ідея виявилася хибною. Навпаки, практика підтвердила її життєздатність. Однак базова модель регулювання формувалася для системи місцевого самоврядування початку 2000-х років і вже не охоплює всіх ролей, які ОСН можуть виконувати в сучасних громадах.

Що довели 25 років практики

Найкраще значення ОСН пояснюють не юридичні визначення, а конкретні історії громад. Наприклад, жителі Малоомелянівського масиву в Луцьку протягом семи років намагалися вирішення проблеми підтоплення будинків. Окремі звернення не давали результату. Коли жителі вирішили створити квартальний комітет «Малоомелянівський», міська рада двічі не надавала дозволу, хоча порушень установленої законом процедури не було.

Після створення ОСН ситуація змінилася. Комітет домігся розроблення та затвердження проєкту господарсько-побутової каналізації. У 2015 році розпочалося її будівництво, на яке було передбачено 4,3 млн грн. Також жителі домоглися підготовки проєкту зниження рівня ґрунтових вод, часткового ремонту дороги, заміни аварійного трансформатора та початку роботи над вуличним освітленням. У збірці історій успіху самоорганізації цю зміну описано дуже влучно: після створення представницького органу перед владою була вже не група окремих «скаржників», а організована територіальна спільнота.

Результат діяльності ОСН вимірюється не лише кількістю реалізованих проєктів. Не менш важливо, що жителі отримують досвід спільного визначення потреб, ухвалення рішень і відповідальності за результат. Так виникають горизонтальні зв’язки, довіра, взаємодопомога та здатність швидко діяти у кризовій ситуації.

Саме цей соціальний капітал робить громаду згуртованою. Територія, де люди знають одне одного, мають постійний канал комунікації та досвід спільної роботи, значно краще реагує на конфлікти, надзвичайні ситуації та нові виклики.

ОСН «Перлина Гаю» у мікрорайоні Пряме у Вознесенську, разом із жителями, місцевою владою та бізнесом, розробив п’ятирічну стратегію розвитку мікрорайону. Йшлося не про одну локальну проблему, а про водопостачання, транспортне сполучення, дитячі та спортивні майданчики, дозвілля молоді, підтримку старших людей і розвиток території загалом. ОСН також організував збори та громадські обговорення, залучив ресурси і допоміг майже вдвічі розширити територію місцевого кладовища.

Цей приклад демонструє, що ОСН може бути не лише посередником між жителями та комунальними службами. Він здатний стати локальною інституцією розвитку, яка допомагає визначати пріоритети території, залучати ресурси та об’єднувати різних партнерів навколо їх реалізації. ОСН створює постійний канал взаємодії між жителями та місцевою владою. Він допомагає перетворити окремі проблеми на спільний порядок денний, а розрізнені звернення на консолідовану позицію території.

У Вінницькій громаді майже увесь сектор приватної забудови охоплений ОСН. Створено міську Асоціацію ОСН, яка активно співпрацює з міською владою у питаннях каналізування, асфальтування, освітлення, громадської безпеки. При цьому фінансування цих робіт здійснюється на основі співфінансування міської ради та власників житла на солідарній основі: 50% на 50%, 60% на 40% або 70% на 30%.

Під час кризи такий орган може стати готовою мережею локальної комунікації. Його представники знають територію, розуміють потреби людей і часто першими бачать тих, хто потребує допомоги. У звичайних умовах ця сама мережа може працювати над благоустроєм, місцевими програмами, соціальними ініціативами та довгостроковим розвитком.

Чому правила 2001 року застаріли

За 25 років змінився масштаб самих громад. Після реформи децентралізації одна територіальна громада може об’єднувати десятки населених пунктів. Відстань між адміністративним центром і окремими селами, селищами чи міськими мікрорайонами збільшилася. На місцевому рівні з’явилися старостинські округи, нові виконавчі структури, ОСББ, громадські організації та інші форми участі.

Закон має чітко визначати місце ОСН у цій системі. Сьогодні нерідко залишається незрозумілим, чим його представницька функція відрізняється від роботи депутата, старости, громадської організації чи ОСББ. Ці інститути не повинні конкурувати між собою, адже мають різну природу.

Законодавство також має врахувати досвід війни. Частина жителів тимчасово перебуває поза межами своєї громади. Деякі громади працюють в умовах окупації, бойових дій або постійної загрози. Особисті збори не завжди є безпечними чи можливими. Водночас чинна модель майже не враховує дистанційного інформування, електронної комунікації, онлайн-участі та цифрової ідентифікації. Йдеться не про те, щоб механічно перенести всі процедури в інтернет. Потрібні правила, які одночасно забезпечать доступність участі, достовірність волевиявлення, захист персональних даних і можливість перевірити результати.

Потребують уточнення й повноваження ОСН. Чинна модель розрізняє власні та делеговані повноваження, але на практиці обсяг реальної діяльності органу значною мірою залежить від рішення місцевої ради. ОСН може бути створений, але фактично не отримати ані достатніх повноважень, ані ресурсів для їх виконання. В іншій громаді йому можуть передати невластиві або суто технічні функції.

Отже, сучасний закон має відповідати не лише на питання, як створити ОСН. Він має визначати, навіщо цей орган існує, кого представляє, як взаємодіє з жителями та місцевою владою, якими гарантованими можливостями володіє і перед ким звітує.

Оновлення законодавства: не перша спроба

Спроби системно оновити регулювання ОСН здійснювалися неодноразово.

Попередній законопроєкт № 6319 був підтриманий у першому читанні, однак у березні 2026 року не набрав необхідної кількості голосів у другому читанні. Цей результат навряд чи варто трактувати як переконливе рішення парламенту відмовитися від оновлення законодавства загалом. Проти законопроєкту проголосував лише один депутат. Радше йдеться про відсутність достатньої підтримки конкретної редакції документа та про застереження, які його прихильники не змогли належно зняти під час розгляду.

Уже 10 квітня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували новий законопроєкт №15165. Він передбачає викладення Закону «Про органи самоорганізації населення» в новій редакції. Серед запропонованих змін, уточнення статусу ОСН, узгодження територіальної основи з чинним адміністративно-територіальним устроєм, спрощення створення, визначення компетенції зборів жителів, оновлення базових повноважень, договірний порядок передачі окремих повноважень виконавчих органів місцевих рад, а також посилення відкритості та підзвітності. На даний момент законопроєкт очікує розгляду, а профільний комітет рекомендував парламенту прийняти його за основу.

Важливо, що проєкт підготовлено на виконання Дорожньої карти з питань функціонування демократичних інституцій у межах переговорного процесу щодо вступу України до Європейського Союзу. Тобто створення кращих умов для самоорганізації жителів є не лише внутрішньою потребою громад, а й частиною ширшого процесу розвитку демократичних інституцій.

Які застереження потрібно врахувати

Дискусія навколо попередніх законопроєктів показала, що оновлення законодавства має не лише прихильників. Частина застережень є політично мотивованою, але деякі вказують на реальні ризики, які не можна ігнорувати.

Чи може активна меншість представляти всю територію. Спрощення процедури створення ОСН не повинно призвести до ситуації, коли невелика організована група отримує право говорити від імені сотень або тисяч жителів, які не знали про збори або не мали можливості взяти в них участь. Тому спрощення не має означати відмову від легітимності. Потрібні чіткі правила завчасного інформування всіх жителів, визначення території діяльності, підтвердження права на участь, проведення зборів або конференції, обрання персонального складу та документування результатів. Жителі також повинні мати реальні механізми контролю: обмежений строк повноважень персонального складу, регулярне звітування, можливість переобрання або відкликання представників.

Чи не стане ОСН паралельною місцевою владою. ОСН не повинен дублювати місцеву раду, її виконавчі органи, старосту або районну в місті раду. Він не обирається всією територіальною громадою на загальних місцевих виборах, тому не може автоматично отримувати той самий обсяг владних повноважень. Водночас це не означає, що ОСН має залишатися консультативною структурою без реальних інструментів впливу. Закон повинен чітко розділити базові представницькі повноваження, необхідні кожному ОСН та повноваження, якими його може додатково наділити місцева рада. Передача додаткових повноважень має відбуватися на договірній основі, разом із необхідними коштами, майном, строками виконання та визначеною відповідальністю сторін.

Як не допустити залежності від місцевої влади. Конституція України встановлює, що сільські, селищні та міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати ОСН і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів та майна. Отже, повністю вилучити раду з процедури створення ОСН без зміни Конституції неможливо. Однак дозвільний порядок не повинен перетворюватися на право політичного вето. Відмова має бути можливою лише з визначених законом підстав, наприклад через порушення процедури або накладення територій діяльності. Рішення повинно бути мотивованим, ухваленим у чіткий строк і доступним для судового оскарження.

Так само бюджетна підтримка не повинна залежати від політичної лояльності ОСН до міського голови чи більшості ради. Під час розгляду законопроєкту № 6319 опоненти прямо застерігали, що фінансування з місцевих бюджетів і грантових джерел може створити залежні від влади структури.

Такий ризик існує. Але відповіддю на нього має бути не заборона фінансування, а прозорий порядок його надання: відкриті програми підтримки, однакові критерії, оприлюднення рішень, фінансова звітність і запобігання конфлікту інтересів.

Без ресурсів ОСН залишатиметься органом із повноваженнями лише на папері.

Хто відповідатиме за кошти та майно. Якщо ОСН отримує бюджетні кошти, приміщення, обладнання або інше комунальне майно, він має діяти за зрозумілими правилами обліку, використання та звітування. Жителі повинні бачити, які ресурси отримав орган, на що їх витрачено і яких результатів досягнуто. Місцева рада має контролювати використання переданих ресурсів, але такий контроль не повинен перетворюватися на втручання у внутрішні рішення ОСН або спосіб тиску на його представників. Чим ширшими є можливості органу, тим сильнішими мають бути гарантії його відкритості, підзвітності та відповідальності.

Не зберегти стару модель, а створити сучасну. Застереження щодо легітимності, повноважень, фінансування та можливого політичного контролю є аргументами не проти оновлення закону, а за його якісну підготовку. Збереження чинної моделі не усуває цих ризиків. Навпаки, саме прогалини та нечіткість регулювання роблять ОСН залежними від локальної практики. В одній громаді вони стають реальними партнерами влади, отримують ресурси та впливають на розвиток території. В іншій роками долають адміністративні перешкоди або існують лише формально.

Сучасне законодавство має забезпечити баланс між двома крайнощами. З одного боку, ОСН не повинен перетворитися на паралельний орган влади або закриту структуру, яку контролює невелика група людей. З іншого, він не може залишатися повністю залежним від доброї волі місцевої ради, позбавленим гарантованих повноважень і ресурсів.

Правила для наступних 25 років

Двадцять п’ять років дії Закону довели, що органи самоорганізації населення потрібні громадам. Вони можуть об’єднувати людей, представляти інтереси окремих територій, допомагати у вирішенні локальних проблем, залучати ресурси, підтримувати жителів під час криз і ставати партнерами місцевого самоврядування.

Тому сьогодні йдеться не про необхідність «врятувати» ОСН чи довести право цього інституту на існування. Йдеться про те, щоб законодавство нарешті відповідало його реальному потенціалу.

Найкращий спосіб відзначити 25-річчя Закону – це не лише згадати його історичне значення, а й зробити наступний крок. Оновити правила так, щоб вони відповідали сучасним громадам, захищали право жителів на самоорганізацію і водночас гарантували легітимність, незалежність, відкритість та відповідальність ОСН.

Інститут уже довів свою цінність. Настав час закріпити його сучасну роль у законодавстві.

У перспективі ОСН мають стати постійними територіальними представницькими інституціями, які поєднують жителів, місцеву владу, громадські організації та бізнес навколо розвитку конкретної території, забезпечують комунікацію, соціальну згуртованість і стійкість громади.

Публікацію підготовлено в межах проєкту «Розвиток ОСН через оновлення законодавства та експертний діалог», який реалізується Асоціацією самоорганізації населення за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».