Авторка: Марія Булейко (Марковська)
Перший шок минув. Тож у перше літо після початку повномасштабного вторгнення в Білгород-Дністровській громаді, що на Одещині, почали розмірковувати, як зробити так, аби діти почувалися безпечніше.
«На початку повномасштабного вторгнення, мабуть, у всіх був дуже хиткий моральний стан. Але влітку ми згуртувалися. Ми розуміли, що війна не завершиться швидко, а нам треба жити далі. І не чекати, коли прилетить, а розвиватися, пробувати убезпечити житлів громади», – пригадує Олена Принц, начальниця управління освіти Білгород-Дністровської міської ради.
Уже влітку 2022 року почали облаштовувати укриття в закладах дошкільної освіти громади. Вирішили почати із цього, тому що підприємцям треба було відновлювати роботу. Натомість доводилося постійно доглядати за дітьми, бо садочки були зачинені.
У вересні двері відчинив перший садочок, у листопаді – другий, далі – кілька шкіл з укриттями…
«Тоді вийшло так, що діти однієї школи вже навчаються, а сусідня школа «сидить» вдома, вчаться дистанційно. До нас почали звертатися батьки, мовляв, їхні діти теж хочуть навчатися очно. А ми вигадали таку систему: учні однієї школи навчаються в приміщенні закладу освіти на першій зміні, учні іншої школи – на другій зміні. Так усі учні охоплені офлайн-освітою», – розповідає Олена Принц.
У громаді говорять, що постійно моніторили цікаві програми, грантові заявки. Тож, коли натрапили на інформацію про «DECIDE: ВІДБУДОВА. Ініціатива з відновлення шкіл», не зволікали: подали заявку, пройшли співбесіду – і почали облаштовувати укриття разом.
Мета ініціативи – організувати безперервне навчання в укриттях під час повітряної тривоги. Підтримку надають територіальним громадам Чернігівської, Одеської та Полтавської областей.
У цьому тексті читайте про те, яким було і стало укриття, які відгуки учнів, що їм вдалося покращити з допомогою мінігранту та чому мати сучасне укриття – важливо під час війни.
Яка ситуація з укриттями в школах громади та чому обрали саме цю
На сьогодні серед 9 закладів загальної середньої освіти Білгород-Дністровської громади укриттів немає в трьох. З 8 садочків укриття немає лише в одному. Водночас учні всіх видів закладів освіти мають змогу здобувати освіту офлайн завдяки системі двох змін.
«Ми подбали про батьків, які працюють на нашу громаду, сплачуючи податки, працюють для своєї сім’ї чи родини. Зробили всі можливі умови для того, щоб якомога більше дітей навчалися очно. Крім того, що ми ремонтуємо та облаштовуємо укриття, ще й розширюємо їх. Нещодавно відкрили розширене укриття в садочку. Замість 50 місць там тепер є 150», – розказує Олена Принц.
Зрештою, коли побачили оголошення про можливість узяти участь в ініціативі «DECIDE: ВІДБУДОВА», одразу зібрали раду, щоби визначитися, яка школа може бути найвідповіднішою до вимог проєкту.
«Усі разом збирали потрібну інформацію – і подали заявку. Обрати школу було непростим завданням. Але саме школа № 7 мала найбільше укриття, яке можна відремонтувати, та найбільше учнів. Коли отримали лист, що пройшли відбір, були дуже щасливі. У нас відбулася онлайн-зустріч із командою DECIDE. Ми обговорили подальші кроки співпраці – і підписали грантову угоду. 3,8 мільйона гривень виділяв DECIDE, а 1,6 мільйона гривень – громада», – говорить Ольга Полінгер, начальниця відділу з питань туризму та міжнародних відносин Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста.
Ще одна причина, чому обрали саме цю школу, – тут навчаються 40 дітей з особливими освітніми потребами. А за умовами проєкту, була можливість облаштувати спеціальні підіймачі, пандуси та ліфти, щоби забезпечити доступ до укриття всім учням.
«До того ж школа розташована в одному з найбільших мікрорайонів міста. Звісно, влада зробила все можливе, щоб наші діти навчалися, хоч і в іншій школі. Однак поставало питання довозу, додаткових витрат для батьків, діти не встигали займатися позашкільною активністю, бо відвідували другу зміну», – доповнює Олена Шмелькова, директорка Білгород-Дністровського закладу загальної середньої освіти № 7.
У якому стані було укриття та із чого почали відновлення
«Одне із перших відвідувань підвального приміщення, де потім облаштували укриття, закінчилося тим, що я отримала струс головного мозку. Стеля була дуже низькою, а світла не було. Це був суто технічний поверх для комунікацій. Там було страшно й темно. Ось так можна коротко пояснити, яким укриття було до ремонту. А стало так, що всі, хто заходить, дивуються, наскільки тут просторо, світло, комфортно», – говорить Олена Шмелькова.
Однак між «було» і «стало» була проведена без перебільшення величезна робота. Усе почалося з виклику – ніхто з учасників місцевих комісій не хотів спускатися в підвальне приміщення, усі казали, що там неможливо зробити укриття. Зрештою, після довгих пошуків вдалося знайти комісію, яка обстежила приміщення та прописала потрібні норми, які тут мають бути втілені.
«До того ж, коли ми лише почали працювати з грантовою заявкою, то одразу почали працювати над ремонтом цього укриття за кошти міського бюджету, щоби не затягувати процес», – розповідає Ольга Ціпуленко, директорка Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста.
Нині тут є велике приміщення-студія, яке має дуже гарне освітлення. Встановлені два екрани, два короткофокусних проєктори. Також є цифровий хаб, у якому розташована мобільна інтерактивна дошка.
«Окрім усього, є приміщення для дітей з особливими освітніми потребами. Тобто якщо дитині потрібно відволіктися, це можна зробити. Адже бувають різні емоційні стани, а там можна усамітнитися. Також є крісла груші, щоб можна було «плюхнутися» туди, що діти й роблять», – розповідає директорка школи.
До того ж є достатньо вбиралень – окремо для дівчат і хлопців, і ще один санітарний вузол для людей з інвалідністю. А щоби потрапити в укриття, є два виходи, зручний пологий пандус для людей, які переміщуються на кріслах колісних та батьків із дітьми у візках. Також є підіймач там, де було недоцільно робити пандус.
«Після проведення планових робіт за проєктом, у нас з’явилася невелика економія коштів і DECIDE погодив нам додаткові кошти на облаштування сигналізації в укритті та встановлення додаткових дверей», – розповідає Ольга Ціпуленко.
Також в укритті є комплект техніки, ноутбуки та планшети. Проведено Wi-Fi, облаштовано аварійне освітлення. А ще є медичний пункт, повністю облаштований відповідно до вимог.
У громаді розповідають, що як таких викликів під час ремонту та облаштування укриття не було, попри те, що це дуже кропіткий процес. Усі питання вирішували разом – долучали всеможливих експертів громади та DECIDE, щоби зробити освітній хаб якісно.
Єдиний виклик, говорять, був зі встановленням підлоги. Спочатку облаштувати один різновид покриття, але незабаром зрозуміли, що з ним важко дихати – був неприємний запах. Таки дійшли згоди, що треба замінити, – і за півтора тижня поновили навчання.
«В укритті нашого закладу освіти створені такі умови, про які ми навіть і не мріяли. Я впевнено можу сказати, що в нас найкраще укриття в місті», – ділиться Олена Шмелькова.
Про відгуки, місткість та заняття в укриття
Директорка школи пригадує: коли розповіла батькам, що в школі буде новеньке укриття, вони постійно перепитували, коли. Процес зайняв трохи часу, але в травні 2024 року укриття нарешті запрацювало.
«Якщо чесно, я навіть не очікував, що укриття буде таким сучасним і містким. У мене були спогади про те, як ми навчалися в іншій школі на другій зміні. Там був обмежений простір, а тут місця – із запасом, усе нове, чудовий інтернет, а тому можна написати рідним про те, що перебуваєш у безпечному місці під час тривоги», – ділиться Святослав Грунт, учень 11 класу.
Загалом у школі навчається понад 650 учнів. Укриття розраховане на 570 осіб.
«Деякі діти нашого закладу освіти обрали дистанційне навчання, тож не буває такого, що в укритті немає місця. Також помітила, що діти люблять по троє-четверо сидіти на ліжках, вони нібито відокремлюються від інших, про щось спілкуються. А ще ми проводимо уроки в укритті й не під час тривоги, адже закуплене спеціальне програмне забезпечення для уроків біології, хімії, інформатики. Місця в нас достатньо, тому що все продумано», – розповідає директорка закладу освіти.
Директорка пояснює, що під час повітряної тривоги уроки в укритті не проводять. У приміщенні складно провести різні уроки для 25 класів одночасно.
«Водночас можна почитати, виконати домашнє завдання, самостійно опанувати якийсь матеріал, а можливо, просто переписуватися з друзями. Запитати «Ти як?». Трохи заспокоїтися», – пояснює Олена Шмелькова.
Учні ж підтверджують, що самостійно вивчають і повторюють потрібний навчальний матеріал в укритті, можуть перепочити, зокрема, на ліжку, відволіктися. Також в укритті відбуваються загальноміські заходи, зокрема, профорієнтаційні.
«Я дуже тривожна людина. Але в нашому укритті відчуваю себе спокійно. Адже насправді дуже страшно опинитися десь на вулиці під час повітряної тривоги. Тоді як укриття дає змогу відчути, що ти в безпеці», – говорить Анастасія Коваль, учениця 11 класу.
Те, що хочуть діти. Про мінігрант
Анастасія та Святослав брали участь у мінігранті від DECIDE, під час якого експерти проєкту вчили учнів писати проєкти. Мета – залучити учнів до наповнення простору в укритті та зробити цей простір їхнім «власним». На це в учнів є визначена сума – 50 тисяч гривень.
«Коли тільки ще розпочиналася робота над проєктами, ідеї були різні, але їх поєднувало одне – зробити затишок в укритті та додати трохи розваг. Було справжнє голосування, під час якого я віддала свій голос за один із чотирьох проєктів. Хоч я і випускниця, але є ще багато дітей, які навчаються в цій школі. І для них хочеться зробити найкраще», – розповідає Анастасія Коваль.
Водночас Святослав Грунт був головою виборчої комісії. Він розповідає, що в школі були облаштовані кабінки для таємного голосування.
«Голосування було складним і наближеним до справжніх виборів. Але це дає дітям змогу зрозуміти, як саме налаштоване управління в громаді, як відбувається процедура виборів. Було багато людей, яким потрібно було пояснювати, як саме голосувати. Дехто намагався проголосувати одночасно за два проєкти, усім показували свої бюлетені. Не розуміли тонкощів та нюансів. Моя місія, зокрема, була такою, щоби пояснити про таємницю голосування та всі процедури», – із захопленням ділиться Святослав.
Тоді як Анастасія говорить, що тримала класний досвід розробки проєктів:
«Мене це дуже зацікавило, я навіть задумалася над тим, щоб надалі розробляти власні проєкти та допомагати людям зі втіленням проєктів у життя».
Зрештою, обрали проєкт «Без меж», який спрямований на те, щоб облаштувати розважальні куточки в укритті, залучити більшість дітей до спільної гри.
Директорка також говорить, що планів на розвиток укриття – безліч. найближчим часом хочуть закупити ігри та книжки, щоб дозвілля дітей було більш змістовним і спрямованим на розвиток.
Навіщо потрібне сучасне укриття та чого навчив досвід облаштування
В Одеській області зазвичай не дуже спокійно.
«З того, що я спостерігала, найбільша кількість повітряних тривог за день – це 9. Ми хочемо, щоб їх взагалі не було. Але наразі укриття – це той затишок, який ми можемо дати нашим дітям. Діти – ті, заради кого ми працюємо й налагоджуємо комфортні умови в громаді. Ми, дорослі, маємо взяти на себе такий обовʼязок, особливо під час війни», – говорить Олена Шмелькова.
Загалом громада позиціонує себе як проактивна. Намагаються брати участь у всеможливих проєктах, аби розвивати простір навколо себе та самих себе.
«Ми не сидимо на місці, хочемо робити харчоблоки, спортивні та актові зали. Усе це ми робимо для того, щоби наші діти розвивалися і докладали зусиль у майбутньому, щоби розвивати нашу громаду.
Так, нещодавно ми порівняли зображення, яким ми планували зробити укриття, і з тим, що є, і не повірили своїм очам. Усе збігається. З кожним таким проєктом ми віримо у свої сили ще більше. І хочемо, щоб таких втілених мрій більшало, готові робити для цього все. А свій досвід ми всіляко передаємо іншим громадам – нам це в задоволення», – говорить Олена Принц.
