10 лютого за підтримки Міністерства освіти і науки України відбулась презентація результатів дослідження «Війна та освіта. Два роки повномасштабного вторгнення». Його організував Міжнародний благодійний фонд savED разом із дослідницькою агенцією VoxPopuli Agency та програмою «U-LEAD з Європою».

Дослідження складалось із двох частин:

1. Репрезентативне загальнонаціональне опитування учнів віком від 14 років, їхніх батьків, вчителів, представників адміністрацій шкіл та органів місцевого самоврядування в усіх регіонах України.
2. Вивчення практичних кейсів (практик) налагодження доступу до освіти в 15 громадах Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей. 

Результати дослідження свідчать, що попри війну більшість дітей залишається у своїх школах. При цьому 6% учнів поєднують навчання у школі в Україні з навчанням у школі за кордоном.

У більшості громад, що брали участь у дослідженні, школи були готові до освітнього процесу станом на початок 2023/2024 навчального року. Про це сказали 80% опитаних представників ОМС. Водночас 20% з них зауважили, що в середньому 6% шкіл непридатні для навчання.

Одним з основних викликів для місцевої влади є залучення фінансових ресурсів і доступу до них. 83% представників ОМС стверджують, що їхні громади залучають кошти для покращення навчання і поза місцевим бюджетом. Про закордонну допомогу говорять 59%, кошти бюджету області — 53%, допомогу українських благодійних організацій — 27%.

62% учнів і 79% батьків вважають, що навчання є найбільш ефективним, коли всі або переважна більшість занять відбуваються очно. А головним бар’єром для навчання — повітряні тривоги.

Учні, вчителі та представники адміністрацій мають різні погляди на динаміку успішності порівняно з мирним часом. Вчителі та представники адміністрацій шкіл значно критичніші у своїх оцінках. 63% вчителів і 66% представників адміністрацій шкіл кажуть про погіршення успішності учнів, тоді як лише 21% учнів дотримується такої самої думки. Водночас 38% учнів вважають, що їхня успішність покращилася, а 40% — що вона не змінилася. Попри це, більшість учителів (61%) та представників адміністрацій шкіл (65%) скоріше або повністю задоволені навчальними досягненнями учнів.

Щодо освітніх втрат, то думки педагогів і представників адміністрацій шкіл розділилися. Одна половина каже, що освітніх втрат немає чи вони незначні, друга — що такі втрати є. Водночас респонденти позитивно оцінюють перспективи щодо успішності у поточному навчальному році. 51% учнів, 52% батьків і 58% учителів очікують, що успішність покращиться.

Більшість учнів засвідчують прогалини у знаннях. Відповідальність за це вони покладають на самих себе, зокрема через низьку мотивацію та лінощі. Водночас учні зауважують на великій кількості навчальних предметів і на тому, що деякі з них важче даються. Учителі ж акцентують на відсутності в учнів мотивації та невмінні докладати зусиль. У батьків і представників адміністрацій шкіл серед найпопулярніших причин — дистанційний формат навчання.

Усі групи об’єднує думка, що насамперед успіхи в навчанні залежать від особистих зусиль учнів. Зараховують цей фактор до двох найважливіших 63% учнівства, 67% батьків, 72% вчителів та 64% представників адміністрацій. 33‒50% називають його найважливішим.

Окрім освітнього процесу та успішності учнів дослідники також вивчали емоційний стан учасників освітнього процесу. Результати дослідження показали, що батьки та вчителі оцінюють емоційний стан дітей краще, ніж самі діти. Щонайменше втричі більше дітей мають тривожний стан, ніж вважають їхні батьки та педагоги. Якщо лише 2–4% батьків, педагогів і представників адміністрацій вважають, що діти мають скоріше чи дуже тривожний стан, то серед учнів цей показник — 12%. А за останні два тижні на момент проведення опитування лише позитивні емоції / почуття мали 37% учнів. Водночас 51% батьків висловили думку, що їхні діти за останні два тижні мали тільки позитивні емоції / почуття.

Тривожність учнів відображається і на їхньому баченні майбутнього. На питання про те, як вони загалом налаштовані щодо майбутнього України, найнижчий рівень оптимізму прослідковується саме серед учнівства. Чверть учнів (24%) мають песимістичні погляди, ще 25% — ні оптимістичні, ні песимістичні. Серед 52% оптимістично налаштованих учнів 31% — скоріше оптимістично дивляться на майбутнє держави.

53% учнів хочуть після школи залишитися в Україні, 23% із них хочуть жити в іншому населеному пункті. Чверть опитаних (26%) хочуть переїхати за кордон.

Продовжити навчання — бажаний сценарій для 77% учнів. Зокрема, 35% із них хотіли б вступити до одного з провідних на їхню думку університетів України, 25% — до іншого університету, технікуму чи коледжу України, 18% — у закордонний заклад освіти. 6% учнів після закінчення школи планують піти працювати, 4% — на військову службу, а 7% — взяти «gap year» (рік перерви між випуском зі школи та вступом до університету, щоб визначитися із планами на майбутнє).

Презентація результатів відбулася у гібридному форматі. Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий разом із представниками громад взяв участь у панельній дискусії про подолання наслідків війни в громадах. А про цифрові освітні центри та їхній вплив на відновлення доступу до освіти розповіла співзасновниця savED Анна Пуцова.

Повний звіт за результатами дослідження можна переглянути тут: українською та англійською.

Кейси 15 громад є за посиланням.

Відео про те, як живуть та намагаються повернути освіту громади у прифронтових регіонах:

• Апостолівська громада (Дніпропетровська область): https://youtu.be/d6MC3XyyYAs
• Червона Долина (Широківська громада, Миколаївська область): https://youtu.be/23WD5Bu7xYo
• Березнегуватська громада (Миколаївська область): https://youtu.be/eQunm7ueTrY
• Тростянецька громада (Сумська область): https://youtu.be/EkphI1Xxg2g
• Дергачівська громада (Харківська область): https://youtu.be/OeMNQyHWZtE