Голови українських територіальних громад взяли участь у конференції ACT NOW, яку Програма «U-LEAD з Європою» організувала 8-10 листопада у Брюсселі. Про враження, практичну користь та основні висновки від цього заходу ми поспілкувалися з представницею Всеукраїнської Асоціації ОТГ, Головою Платформи «Тимчасово окупованих та деокупованих громад», очільницею Шульгинської сільської військової адміністрації (Луганщина) Наталією Петренко.

---

Це була не перша моя поїздка за кордон, оскільки така ситуація в країні, коли потрібно говорити про українські справи на всіх міжнародних майданчиках. Рашка забрала у нас змогу швидше долати відстані. Бентежить, що ми багато втрачаємо в дорозі. Але вже сама подорож дуже знакова. Адже ми їхали до Брюсселя, в серце європейської демократії.

Їхали з одним настрОєм: що треба буде щось доводити міжнародним партнерам, але в перший же вечір нам сказали, що Єврокомісія рекомендувала почати переговори про прийняття України в Євросоюз. Градус розмови одразу став значно позитивніший.

Найбільше вразило, що європарламентарі їздять на велосипедах, під будівлями європейських інституцій цілі велопарковки. Це вразило, бо посадовці там зовсім не їздять на «мерседесах» чи VIP-таксі. Ти бачиш обличчя людей, які намагаються допомогти, задають запитання, готові вислухати. От таким було враження: що я прийшла не в якусь «царську палату» на поклон, а до рівних, де тебе вислухають. Треба уважно дивитися, як у європейців працює система спілкування з людьми і робити так у нас.

Фактично, 5% від усього нашого самоврядування були представлені на цій конференції. Майже 70 делегатів були в Брюсселі від малих громад, як моя, до великих міст, мастодонтів управління. Але ми були рівні на цьому заході. Ми спільно доносили європейцям про переваги нашої реформи і говорили про те, що вона не повинна зупинятися.

Я взагалі вдячна міжнародним партнерам за змогу спілкуватися з українськими головами громад, бо завдяки проектній діяльності в рамках децентралізації ми нарешті одне одного «побачили». Ми побачили, що голова із заходу чи сходу, півночі чи півдня такий самий, як і ти. У них ті самі проблеми.

Зроблю невеликий відступ. Коли до нас в село зайшли «орки», вони побачили багато дисклеймерів на будівлях, на ЦНАПі «це зроблено за гроші ЄС», «це зроблено за гроші USAID», для них це було, як хрест для вампірів. Вони намагалися зідрати ці наклейки, знищити значки Євросоюзу. У них всі ці написи викликали агресію. У мене була велика печаль від того, хотілося сказати, що нас же ці люди [працівники західних організацій – Ред.] навчили спілкуванню, виходити зі своїх ракушок, ділитися досвідом і переймати досвід своїх колег.

Я колишня голова села і для мене це найважливіше, бо колишніх голів не буває.

Завдяки таким подорожам є змога донести, що військові адміністрації – це не «страшно». Це не є узурпацією влади чи навіть чимсь цілковито військовим. Європейці, коли чують, що я представляю військову адміністрацію, кажуть «це не про нас, ми тут про місцеве самоврядування». Я ж розповідаю свою історію, пояснюю. Тоді вони прислухаються, розуміють, що я така ж, як і вони.

 

 

Мене надихало те, що європейці готові прислухатися до нашого місцевого самоврядування.

Я потрапила на цю конференцію як представниця Всеукраїнської Асоціації ОТГ. У нашій асоціації створено 19 платформ, і всі платформи створювалися у відповідності до потреб часу. Нині створена нова платформа окупованих і деокупованих громад, де колеги вибрали мене очільницею. Тож я мала честь і представляти асоціацію, і говорити про Луганщину.

На третій день була запрошена на зустріч із представниками Єврокомісії, які відповідають за Ukraine Facility [фонд на загальну суму до 50 мільярдів євро – Ред]. 15% коштів, що виділяються на Ukraine Facility, буде спрямовано на розвиток місцевого самоврядування. Єврокомісія хотіла почути саме наш голос щодо того, чи потрібен наглядовий орган у розподілі цих коштів. Зі мною були представники двох інших асоціацій – АМУ та ВАГ – і наші голоси звучали в унісон.

Виступали й депутати Європарламенту, які перед цим відвідували захід в U-LEAD, приємно було з ними зустрітися також у Брюсселі. Це такий собі острівець довіри, що не просто центральні органи влади всім керують і все контролюють. Але й доступ представників самоврядування є, ми ділилися візитівками, ділилися своїми поглядами, нас почули. На особисту пошту прийшло багато листів із пропозиціями подальшої співпраці.

На конференції були представлені 36 муніципалітетів з різних країн. Італійці, данці, німці… Була змога у перервах між панелями напряму поспілкуватися з ними. Залюбки обмінювалися з ними контактами. Звісно, їх турбує безпекова складова, але вони готові допомагати і прифронтовим громадам, і деокупованим. Це тривалий процес, бюрократична процедура, але вона рухається: мери звертаються до місцевих рад і повідомляють, що така-то українська громада хоче бути нашим партнером, у них там зараз біда, давайте допоможемо. Потрібні кілька сесій, кілька підключень онлайн. Але це працює. Вони допомагають надаючи оснащення для лікарень або техніку для комунальних підприємств. Це ті речі, які напрацьовуються між мерами тут і зараз. Я бачу у соцмережах багато дописів колег, що це працює.

 

 

Дуже цікавий досвід країн, які переживали певні військові події, адже у них більше досвіду у розбудові. Не хотілося би повертатися до радянщини і будувати все, як було. Використовувати правильно свої ресурси – те, з чого нам слід було би повчитися. Ти тільки в’їжджаєш у Польщу – бачиш вітряки, сонячні станції і подібне. Окрім того, цікавий підхід до оптимізації освіти та інших сфер, адже ми бачимо, як комфортно живе маленька гміна в Польщі або невеликі громади в Німеччині.

Іти в ногу з часом, постійно навчатися – це найголовніше. На конференції багато звучало запитань про боротьбу з корупцією. Органи місцевого самоврядування найпершими позбавляються корупції, бо нас вчили прозорості в проектному менеджменті і звітності. Саме ці проекти показали: якщо нам надають ресурс, а ми по ньому звітуємо і показуємо сталість нашої роботи, ми доводимо партнерам, що ми достойні.

Але також потрібно бути активним у прийнятті рішень. Потрібно на своїх територіях робити так, як для себе. Щоби тобі було не соромно серед людей.