Як в американському фільмі про підлітків: реформа старшої профільної школи на Хмельниччині та Львівщині
Як в американському фільмі про підлітків: реформа старшої профільної школи на Хмельниччині та Львівщині

Красилівська громада, що на Хмельниччині, та Стрийська громада на Львівщині, разюче відрізняються одна від одної. Як мінімум, Стрийська – утричі більша, а отже, має більше здобувачів освіти та інші потреби. Однак обидві громади обрали однаковий шлях – реформувати мережу старшої профільної школи вже зараз, не чекаючи 2027 року.

В обох громадах поступово знижують ступені шкіл та щороку не набирають класи базової школи до новостворених ліцеїв. Тут справді переконані, що ліцей – це не просто назва, а ідея, відповідальність, покращення для дітей.

У цій статті читайте про досвід двох громад, виклики, які вони долають та результати, яких уже вдалося досягти.

Авторка: Марія Булейко (Марковська)


Стрийська громада (Львівщина)

 

Як усе починалося

 

Стрийська міська територіальна громада утворилася у 2020 році. У неї увійшли понад 46 сіл і місто Стрий. На той час у громаді навчалися 11 268 учнів у 45 різних за наповнюваністю та ступенями школах. У 2021 році Лідія Стасенко очолила управління освіти й отримала перше завдання – реформувати мережу закладів освіти.

 

Лідія Стасенко, керівниця управління освіти

 

Почали з аналізу: вивчення закладів освіти, кількості учнів, умов. Тим часом Львівський департамент освіти запросив стрийських представників на презентацію українсько-шведського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні». Там освітянам пояснили, як покроково трансформувати мережу.

«І тоді я побачила світло в кінці тунелю. Експерти пропонували фахову допомогу, якої нам бракувало. Ми взяли участь в опитуванні та згодом стали учасниками проєкту», – розповідає Лідія.

Так, потрібно було проаналізувати ситуацію, розмірковуючи, де зробити ліцей. Зʼясували, що за п’ять останніх років 60 % учнів йшли в 10 клас. І здебільшого через те, що школа – поряд.

«Дитина вчиться добре чи ні, хоче вступати в профтех чи ні – це було не так важливо для батьків. Ми сподівалися, що коли створимо ліцей і перед батьками й учнями стоятиме важливий вибір – ПТО чи ліцей – вони реально замислюватимуться, що краще для дітей», – пояснює Лідія Стасенко.

Окрім цього, коли проаналізували освітню мережу, зрозуміли, що в майбутньому не виконають Закон України «Про загальну середню освіту». Тому що в закладах зі старшою школою має бути мінімум два класи й чотири профілі. А в деяких школах громади були класи по 12 учнів. Треба було щось змінювати.

Лідія зізнається: коли обирали, де зробити ліцей, припустилися помилки. Стрийська громада умовно розділена по річці Стрий. Тож спочатку планували створити один ліцей на лівому березі, у Стрию, інший – на правому. Але згодом зрозуміли, що батьки однаково «повезуть» дітей до Стрия, а не в село. Адже між ліцеями буде всього 4 кілометри.

Також провели стратегічну гру з учнями, бухгалтерами шкіл, депутатами, батьками, вчителями та директорами. Усіх розділили на групи й дали карту з мережею закладів освіти, карту довезення, суму видатків на одного учня, наповнюваність класів, час на аналіз та висловлення бачення трансформації мережі.

«Діти швидше бачили, яка школа може стати центром на цій території, а яка – базовою чи початковою. Це було не кінцеве рішення, але ми до нього прислухалися. До того ж усі побачили, які перед нами стоять виклики», – розповідає Лідія.

Зрештою, зупинилися на тому, щоб до 2026 року облаштувати ліцеї замість двох шкіл І-ІІІ ступенів. Одну школу І-ІІІ ступенів у густонаселеному районі Стрия вирішили залишити. Серед профілів – гуманітарний, математичний та спортивний. Змінювати їх збираються за побажаннями учнів.

 

Що було далі

 

Для інших закладів освіти громади розробили план пониження ступенів.

«Звісно, ми не зможемо зробити «велике переселення народу» за один рік. Тож знайшли інший вихід і запустили плавний перехід», – пояснює керівниця.

Отже, з більшості шкіл треба було вивести 10–11 класи. Батьки не дуже привітно це сприйняли.

  • Тому в громаді проводили брифінги, на яких розповідали про всі кроки, які збираються втілити.
  • Пізніше план трансформації мали затвердити на сесії міської ради.
  • Для цього організували презентації для депутатів кожної фракції, за роками розписали докладний план до 2026 року, коли та яка школа стає того чи того ступеню.
  • Далі опублікували інформацію на сайті міської ради та управління освіти, проводили слухання, їздили селами та старостинськими округами, щоби всіх ознайомити з ідеєю.

«Завуч ліцею Андрія Корчака казав: «Ще давніше, як тільки з’явився закон України, у якому йшлося про ліцеї, я спав і бачив, що в нашій школі буде ліцей». І вони дійсно все роблять для реформування. Цього року їм треба було набрати учнів. От вони зробили презентацію свого ліцею, предметів, які діти будуть вивчати поглиблено, і ходили в школи, де навчалися учні 9 класів. Зустрічалися з батьками, пояснювали ідею», – говорить Лідія.

 

Учні Стрийського ліцею імені Героя України Андрія Корчака

 

Так, минулого року вже декілька шкіл не набирали десяті класи. А цього року стартувало навчання в профільних класах ліцеїв. У кожному з двох ліцеїв не набирали п’яті та перші класи, натомість набрали по чотири паралелі профільних десятих класів. До 2026-го року в новостворених ліцеях залишаться лише десяті та одинадцяті класи.

 

Про матеріально-технічну базу й ідейність

 

Наступним кроком, за словами Лідії Стасенко, має бути наповнення матеріально-технічної бази ліцеїв.

«Щоб забезпечити всі заклади освіти сучасною матеріально-технічною базою, не вистачить жодного бюджету. Створюючи ліцеї, ми робимо собі послугу. Адже те, що потрібно для біології із 6 до 9 класу, – не треба 10–11 класам. Ми придбаємо лише те, що потрібно, відповідно до того рівня, на якому вчаться діти», – говорить Лідія.

 

Урок фізики в Стрийському ліцеї імені Героя України Андрія Корчака

 

Вона також розповідає, як у Стрию вдалося втілити ідею централізованого вивчення Захисту України. Урок проводять у міжшкільному ресурсному центрі. Тож потрібну матеріальну базу наповнюють лише там. У центрі є два тири, смуга перешкод і всілякі цікавинки, які потрібні для уроку. Предмет викладає кадровий офіцер, який працював у військовому університеті. До навчальної бази організували довіз дітей з усієї громади. Діти із сіл мають урок раз на місяць, однак йому присвячують цілий день.

 

Урок Захисту України в Стрийському ліцеї імені Героя України Андрія Корчака

 

Як змінилися діти та налагодилася робота в ліцеях

 

«Нині в нас навчається 300 старшокласників. А це інша форма навчальної та виховної робіт. І пройшовши рік цієї трансформації, я впевнилася, що освітнє середовище має створюватися під певну вікову категорію: починаючи від шкільного меню і закінчуючи шкільною вбиральнею», – переконана Ірина Сьомачок, директорка Стрийського ліцею імені Героя України Андрія Корчака.

 

Ірина Сьомачок, директорка Стрийського ліцею імені Героя України Андрія Корчака

 

За словами Ірини, з початком реформи учні стали більш усвідомленими й розуміють, що їм потрібно брати на себе відповідальність та робити вибір.

«А ще, коли дитина переходить в 10 клас в іншу школу, вона втрачає цей шлейф минулих досягнень. Тут вона має змогу почати все із чистого аркуша. Ми часом навіть не залишаємо разом класи, які в повному складі переходять з іншої школи. Це ж не лише про навчання, а про лідерство, вміння спілкуватися і розвʼязувати складні питання», – розповідає Ірина.

Серед викликів реформування директорка називає оснащення. Вона б хотіла, аби діти навчалися в якісному сучасному середовищі з відповідними технічними засобами. Однак розуміє, що під час війни це втілити дуже складно.

Серед перемог називає колектив.

«Я глибоко переконана, що можна навчити дитину, маючи погане оснащення. Але дитину ніколи не навчить поганий вчитель. Тому найцінніше, що в нас є, – це наші професійні педагоги», – говорить Ірина Сьомачок.

Вона радить колегам з інших регіонів не боятися відмовитися від «звичаєвого права», яке часто закріплене серед освітян.

«Якщо ми хочемо мати освічену молодь, треба робити зусилля. Не можна вимагати нових результатів, залишаючи все по-старому. Можна відкласти майже будь-які події в житті дорослої людини, але дитинство відкладати не можна. Шкільну освіту можна здобути раз у житті. Тому ми маємо один шанс давати якість», – говорить Ірина.

 

Урок фізики в у Стрийському ліцеї імені Героя України Андрія Корчака

 

Лідія Стасенко також переконана, що починати реформування треба якомога раніше.

«Більшість управлінців чекає 2026-го року. Однак за один рік нічого не зробиш, лише псевдореформування. У процесі трансформації мережі, звісно, будуть помилки, і треба закладати час на їхнє виправлення. Я готова ділитися досвідом з іншими управлінцями. Це одне з моїх завдань у межах шведсько-українського проєкту», – говорить Лідія.

 

Красилівська громада (Хмельниччина)

 

Як усе починалося

 

Красилівську міську територіальну громаду створили наприкінці 2017 року.

«Станом на 2020 рік у нас було 20 закладів загальної середньої освіти. Й останній, 21-ий заклад, який до нас доєднався, був із такою малою кількістю дітей, що навіть не мав фінансування з боку держави. Тягнути було нікуди. Тож із цього закладу почалася робота з формування спроможної мережі», – розповідає Олена Заїка, керівниця відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради.

 

Олена Заїка, керівниця відділу освіти

 

Так, поспілкувалися з педагогами й батьками, розповіли, що пропонують та чому. За канікули школу вдалося ліквідувати, знайти транспорт і організувати довезення дітей до базової школи. Паралельно команда освітнього відділу відвідувала тренінги, навчання та семінари від шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні». Вчилися, слухали, радилися, міркували, як усе буде.

Зрештою, визначили, що найбільша проблема мережі – це дійсно школи з малою наповнюваністю. Недостатньо було розформувати одну. Навчання часто відбувалося для декількох дітей, у вчителів – мала кількість годин та багато предметів.

«Фахівці можуть викладати один-два суміжні предмети. Але ж були випадки із зовсім недотичними дисциплінами. За таких умов якість знань не може бути високою, а в педагогів немає бажання професійно розвиватися. Водночас батьки скаржилися на якість освітніх послуг і популяризацію репетиторства», – розказує Олена Заїка.

Треба було забезпечити рівний доступ до якісних освітніх послуг. Попри те, де дитина мешкає і вчиться, – чи в центрі громади, чи в найменшому селі. Ще одна мета – підвищити ефективність управління всією системою освіти в громаді.

 

Перші кроки

 

Перший підхід, за словами Олени, будували на принципах класичного лібералізму. Керівниця відділу освіти намагалася домовитися з керівниками трьох шкіл Красилова, що на базі кожного закладу, спираючись на наявну матеріальну базу та фахівців, оберуть якийсь профіль. Наприклад, один заклад візьме математичний профіль і «відпустить» учнів, які не планують поглиблено вивчати предмети математичного і природничого циклів. А школа із гуманітарним напрямом спрямує до іншого закладу дітей, які хочуть вивчати математику.

«Керівникам шкіл спершу дуже сподобалася ідея. Але наприкінці серпня вони знизали плечима і сказали: «Ну, не вдалося». Ми залишилися на тому самому місці, з якого намагалися зрушити. Наче і спротиву не було, але, мабуть, кожен із них подумав: «Я відпущу своїх дітей зі школи, а до мене ніхто не прийде». А це про навантаження педагогів і решту проблем», – пояснює керівниця.

Потрібно було шукати інший шлях. Тож вирішили провести опитування та анкетування серед учнів 9-тих класів. Мета – дізнатися, скільки дітей планують здобувати повну загальну середню освіту в школах громади. Річ у тім, що місто Красилів розташоване близько до обласного центру, у якому на той час уже був обласний ліцей із поглибленим вивченням деяких предметів.

«Ми втрачали найкращих випускників. А потім 2 роки спостерігали, як перемогами наших дітей пишається інший заклад», – зізнається Олена.

Зрештою, 62 % опитаних учнів вказали, що планують залишитися в громаді й здобувати тут повну загальну середню освіту. Решта дітей розділилися. Хтось планував здобуття освіти в професійно-технічному ліцеї, хтось – в обласному ліцеї. Побажання щодо профілів були різноманітними.

«Проаналізувавши все, ми побачили, що наш сильний бік у тому, що в нас є кого навчати. Працюючи з нашими педагогами, ми зрозуміли, що є і кому навчати. Ми визначили, що громаді потрібен один ліцей і розробили дорожню карту. Далі почали шукати сильного вольового партнера, який би нас підтримав», – говорить Олена Заїка.

Ідею відділу освіти підтримала міська голова Красилова, Ніла Островська. Ліцей планували організувати на базі Красилівського НВК, адже заклад був найновіший і розташований у центрі громади. Його проєктна потужність – приблизно 900 учнів, але на той час там навчалися понад 400 дітей. До нього планували організувати підвезення.

 

 

Красилівський ліцей

 

Про інформаційну кампанію

 

Експерти шведсько-українського проєкту пояснили управлінцям, що всі зміни потрібно робити максимально відкрито. Тож на сайті відділу створили окрему сторінку з рухомою стрічкою про старшу профільну школу. Там покроково висвітлювали всю інформацію. Дублювали новини й у соцмережах.

У кожному закладі збирали батьківські збори по декілька разів і намагалися анонсувати всі дії, розповісти про освітні зміни та що від них отримають діти.

«Сказати, що педагоги й батьки позитивно сприйняли нашу ідею, було б неправдою. Педагоги підбурювали батьків. Батьки наводили масу аргументів. Наприклад, у селах батьки казали, що дитина буде втомлюватися, її будуть ображати. А найпопулярніший аргумент: «Немає школи – немає села». Ми намагалися відверто давати відповіді та шукати шляхи розвʼязання. А якщо чогось не знали, то записували їхні номери телефонів і дзвонили, коли з’ясовували відповіді. Як-от, чи буде зупинка й дорога для підвезення», – говорить Олена.

Наталія Галамага, син якої нині вчиться в 10 класі ліцею за профілем «Біологія» говорить, що перша реакція батьків справді була негативна.

«Був спротив, адже всі хотіли, щоб діти навчалися у своєму закладі, до якого звикли. Але з нами проводили серйозну роз’яснювальну та просвітницьку роботу, знайомили з профілями, проводили профорієнтацію та день відкритих дверей. І зрештою, переконали», – говорить Наталія.

12 березня 2021 року на сесії Красилівської міської ради дорожню карту презентували депутатам. Переконати їх було також не просто. Серед аргументів: «А я дав слово, що школа не закриється». Проте депутати проголосували за.

 

Етап трансформації

 

Влітку 2021 року набір до десятих класів відкрили лише в новоствореному ліцеї. Одинадцяті класи мали залишитися у своїх школах. Виникла ідея оновити навчально-методичну та матеріально-технічну бази в старшій профільній школі.

«Ми тоді подумали: куди ж наші діти прийдуть? У такий самий клас, у якому вони були? Побачать ту саму дошку, яку використовував вчитель у попередній школі? Тому знову звернулися по допомогу до міського голови й до депутатського корпусу. Зрештою, за кошти місцевого бюджету здійснили ремонти класних приміщень, закупили нові меблі й мультимедійні комплекси. Тоді як громада надала нам новий шкільний автобус», – розповідає Олена Заїка.

 

Урок біології в Красилівському ліцеї

 

Окрім цього, переконали батьків, що в ліцеї можна буде змінити профіль, якщо дитині не сподобається (адже саме відсутності можливості зміни профілю батьки боялися найбільше). Забігаючи наперед, за три роки було лише два переходи. Це сталося тому, що до роботи долучили шкільних психологів і психологів інклюзивно-ресурсного центру. Команда розробила методики та щодня виїжджала в нову школу, щоби провести профорієнтаційні заходи.

У перший рік реформування створили 7 класів. Набрали 168 учнів у два класи української філології, два – математики, по одному – англійської мови, історії й біології.

 

Урок математики в Красилівському ліцеї

 

А що з учителями

 

«Я розуміла, що нам доведеться будувати й ліпити новий педагогічний колектив. Тому що робити ставку на педагогів, які були на той час у НВК і які працювали в базовій школі, не варто. Має бути інший підхід. Завдання було не з легких – треба було переконати вчителів залишити школу, у якій працювали. Хтось два роки, а хтось, можливо, усе життя», – говорить Олена Заїка.

У загальній середній освіті Красилівської громади тоді працювали понад 300 педагогів. Опитування вчителів показало, що 74 особи зацікавлені працювати в старшій профільній школі. Це зменшувало вибірку. Відтак директорка ліцею провела співбесіди, враховуючи досвід і результативність роботи, кваліфікаційний рівень, ставлення до використання інноваційних технологій і методик.

«Ми також наголошували, що в ліцей прийдуть різні діти з різних закладів. Й учителі мають змінити своє ставлення до учнів. Це має бути партнер по навчанню. Дитина має відчути, наскільки її поважають і намагаються мотивувати. Не має бути підвищених тонів і образ. Усе це зламає дух і ідею старшої школи. Я гадаю, нам вдалася», – ділиться Олена.

Так, відібрали 15 учителів, які вже з 1 вересня 2021 року почали працювати в Красилівському НВК. А згодом заклад перейменували на ліцей. Керівниця зізнається, що директори інших шкіл ображалися, мовляв, у них забрали найкращих педагогів.

 

Учителі Красилівського ліцею на уроках

 

«Проте ми не тисли. Ми зробили пропозицію, а людина зробила вибір. І, знаєте, ніхто не шкодує, що вийшов із зони комфорту», – говорить Олена Заїка.

Керівниця відділу освіти пригадує, як щодня намагалася прийти до закладу, не попереджаючи про це. «Мені подобалося ходити біля класів, дивитися, що змінилося.

 

Олена Заїка в Красилівському ліцеї

 

Одного разу двері в клас були відчинені. І я почула, як учні дякують вчителеві за урок. Педагог, якого я дуже поважаю і який сумнівався, йти чи не йти на цю роботу, вийшов із класу дуже розгублений. Побачив мене й навіть не привітався. А тоді говорить:

«Уявляєте, мені щойно подякували за урок». Я вважаю, що це дуже цінно. Ідея працює», – впевнена Олена Заїка.

 

Про результати та нові ідеї

 

«Шведсько-український проєкт відіграв дуже важливу роль у наших змінах. Коли мені було складно і здавалося, що я в глухому куті, я телефонувала експертам і завжди отримувала пораду та підтримку», – зізнається керівниця.

Так, завдяки співпраці впродовж одного року 11 закладів освіти реорганізувалися в гімназії у зв’язку із відсутністю третього ступеня. «Не було непорозумінь і гучних розмов. Створивши один єдиний заклад у громаді, ми впорядкували мережу. Це не фінальний, але великий крок», – говорить керівниця.

Натомість у ліцеї поступово виводять початкову ланку та базову школу. Цьогоріч залишилося лише по одному класу в молодшій школі та по два класи – у базовій. Наступного року планують не набирати перші класи зовсім.

Мама 10-класника, яка вирішила не називати своє ім’я, також зазначає, що її сину подобається, що він не перетинається із молодшими класами. Адже вони навчаються в іншому крилі та на першій зміні. Це створює іншу атмосферу.

«Ця реформа – про позитив. Адже програма зосереджується на поглибленому вивченні дисциплін, які справді подобаються дитині. Вона не розпорошується на все потроху. Ліцеїстам значно простіше обрати професію і здобути фах до душі. Вони відпрацьовують відповідальність ще з 9-го класу. Я б узагалі додала професійні психологічні та профорієнтаційні тести для базової школи, щоб діти могли обирати профілі й у середній ланці навчання. Інакше перевантажена дитина втрачає можливості й цікавість до отримання знань», – говорить мама 10-класника.

 

Учні та учениці Красилівського ліцею

 

Окрім усього, у ліцеї намагаються дослухатися до побажань та ідей учасників освітнього процесу, які можливо втілити. Так, діти обирали профіль, але виявляли бажання поглиблено вивчати й деякі інші предмети. Тож у ліцеї створили міжпрофільні групи. Наприклад, з англійської, французької мов чи іншого предмету.

Олена Ковальчук, директорка Красилівського ліцею, також розповідає, що в закладі працюють над тим, аби створити профільні кабінети. Наприклад, лінгафонний, математичний, біологічний тощо.

 

Олена Ковальчук, директорка Красилівського ліцею

 

«Також ми хочемо оновити профілі, щоби давати більше можливостей для вибору», – ділиться Олена ліцею.

Загалом, як розповідає директорка, у ліцеї значно вища конкуренція. Це впливає на позитивні зміни в настроях та успішності.

«Діти відкриваються. Їм потрібно підтвердити свій рівень знань, проявити себе. Є такі випадки, що в попередній школі дитина мала свідоцтво з відзнакою, а в нас конкуренція вища і її рівень трохи знижується. А буває навпаки – дитина, яка не проявила себе в попередньому закладі освіти, зараз пише «манівську» роботу, працює з учителем, стає активною», – розповідає Олена Ковальчук.

Ліцеїсти беруть участь у всіх наукових конкурсах і олімпіадах. Також побільшало учнів, які отримують 200 балів на НМТ. Вдалося зменшити випадки звернення до репетиторів серед старшокласників.

«Діти змінилися. Вони відчули любов і повагу. Коли відбуваються загальноміські заходи, одразу видно ліцеїстів. Вони виховані, відповідальні, дорослі. Цьогоріч хотілося плакати, коли вручали медалі нашим 11-тикласникам», – зізнається Олена Заїка.


Фото:  M&M Photography (Стрий), Ірина Хворостовська (Красилів)

Матеріал підготовлений у рамках шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні“ (SALAR International), що здійснюється за фінансової підтримки Швеції. Більше цікавих кейсів та практик можна знайти в Базі даних кращих практик з управління освітою в громадах

Views: 844
Comments:
*To add comment you should be authorized or sign_in
Related news: education
Read more: