Авторка: Марія Булейко (Марковська)
Вони не втомлюються дякувати за можливість реалізувати свої мрії та називають керівництво громади прогресивним.
Кажуть, спочатку, коли надійшла ініціатива від DECIDE, щоби взяти участь у проєкту «Громадський бюджет на дитячі мрії», дехто з учителів та учнів вирішив, мовляв, «Ой, що там, відбудемо ті хакатони, та й усе». А коли почали – загорілися.
Читайте в тексті про Білоберізьку громаду на Івано-Франківщині, як координаторка проєкту, вагітна двійнею, долучалася до онлайн-дзвінків, як діти долали виклики й переписували проєкти, щоби вкластися в закладений бюджет і як спортивним майданчиком, який облаштували, користуються діти й дорослі зі сусідньої області.
Від бажання до втілення
Ідея шкільного громадського бюджету в Білоберізькій громаді виникла давно. Була амбітна мета реалізувати кілька шкільних учнівських проєктів. Адже проєкти за громадський бюджет тут реалізовували неодноразово, із початку створення громади – зі 2017 року. Однак це було для розвитку села – у них брали участь усі жителі громади.
У 2021 році DECIDE запропонував громаді співфінансування, щоби реалізувати дитячі шкільні проєкти в межах ініціативи «Громадський бюджет на дитячі мрії». Білоберізька громада одразу погодилася. Зокрема, зручно те, що швейцарсько-український проєкт запропонував готовий механізм проведення конкурсу: від бажання до втілення.
Насамперед шкільні команди мають відвідати серію тренінгів і хакатонів, на яких вчать писати проєкти, розробляти кошторис та презентувати свої ідеї громаді. Наступний етап – подати проєкти, які розміщують на спеціальній електронній платформі.
Опісля комісія аналізує проєкти та може віддати їх на доопрацювання. Коли команди допрацюють проєкти, розпочинається голосування. Дорослі мешканці громади мають змогу голосувати на електронній платформі з допомогою ID-картки. А ті, кому ще не виповнилося 14 років, – за бюлетенями в школах-учасницях. Упродовж голосування команди активно агітують громади за свої проєкти.
За підсумками голосування визначають переможців. Надалі, отримавши фінансування, ці проєкти реалізовують учні разом з учителями.
Щоби все було справедливо
Галина Дмитроняк, керівниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Білоберізької громади, розповідає, що в громаді вирішили організувати справедливий розподіл коштів між школами. Загальну суму співфінансування розділили на кількість учнів і учениць 5–11-их класів і обрахували, скільки коштів реалізують у кожній школі. У громаді функціонують 4 ліцеї та 4 гімназії. Усе – щоби було справедливо.
Уже потім створили розпорядження і рішення сесії сільської ради про реалізацію шкільного громадського бюджету. Кожен із закладів почав писати проєкти. Усього подали 19 проєктів, з яких, забігаючи наперед, виграли 11.
«Звісно, корективи внесло повномасштабне вторгнення. Ми вже були на старті голосування за проєкти. Але, як і вся Україна, були змушені відтермінувати своє життя. Попри це, навіть коли проєкт був на паузі, у лютому 2022 року жителі нашої громади голосували за проєкти на електронній платформі. Ми були вражені, коли це побачили», – говорить Галина Дмитроняк.
Як пригадує Леся Черлоняк, модераторка шкільного громадського бюджету, за кілька тижнів продовжили роботу. Життя в громаді змінилося кардинально. Учителі, діти й батьки, волонтерили й приймали внутрішньо переміщених людей, зʼявилися тривоги й онлайн-навчання.
Деякі вчителі виїхали за кордон, але однаково не полишали проєкт і були постійно на зв’язку. Тим часом Леся народила двійню. Але працювала в проєкті весь час і навіть підключалася з пологового будинку до онлайн-обговорень робочої групи.
«Діти також були захоплені процесом. Це був їхній маленький крок до перемоги – змінити щось у своїй громаді. Вони створювали піар-кампанії, наввипередки переконували своїх родичів і друзів, чому саме потрібно голосувати за їхній проєкт, чому він кращий від інших. У такий спосіб ми згуртували дітей і познайомили із демократичною роботою та управлінням. Вони доторкнулися до дорослого життя», – розповідає Леся.
Окрім усього, учні зіштовхнулися з викликами й такими дорослими термінами, як-от інфляція. Адже спочатку домовлялися, що співфінансування громади складатиме 235 тисяч грн. У 2022 році вирішили додати ще 100 тисяч. Тоді як DECIDE виділив ще 560 500 грн. Попри це, через війну практично кожен проєкт довелося «різати» наполовину.
«Наприклад, планували тренажерні зали й тренажерні майданчики, але від деяких тренажерів довелося відмовитися, щоби вміститися саме на ту суму, яку заклали в бюджет на ту чи іншу школу. Було важко із матеріалами для будівництва, тому що ціни зростали практично щотижня», – зізнається Леся Черлоняк.
Які проєкти вдалося реалізувати
Аліса Гілюк, педагогиня-організаторка Білоберізького ліцею, пригадує, що коли діти відвідували хакатони та навчання, то думали, що на цьому все і скінчиться.
«Вони приїхали додому й кажуть: «Ну, що, усе?». А ми кажемо: «Ні, це лише початок!». Два з трьох наших проєктів виграли. І круто те, що діти дійсно побачили практичну діяльність. Бо зі словом «проєкт» вони знайомі, але зазвичай ці проєкти – суто навчальні й не підкріплені фінансами», – говорить Аліса.
Білоберізький ліцей отримав 172 тисячі гривень і облаштував спортивну локацію в спортзалі та ігровий майданчик для учнів 1–5-их класів. Так, ідея першого проєкту виникла тому, що інвентар у спортзалі був застарілий. Натомість тепер там – сучасні баскетбольні щити, сітки для тенісу, футзалу та мінігандболу, гімнастичне знаряддя, нові канати та лавки.
«А ще ми отримали дуже гарну волейбольну форму. І душа тішилася, наші учениці 11-го класу зайняли перше місце, й усі разом вийшли, одягнуті в неї. Ми захоплюємося цим проєктом, тому що це справді змінило ставлення учнів до спорту та здоров’я», – каже Наталія Ватаманюк, керівниця проєкту.
Другий проєкт був втілений спеціально для молодших класів, адже тим майданчиком, який досі функціонував на території школи, користувалися лише учні 6–11-их класів.
«Якось так склалося, що в основному цю територію займали старші класи. А доки малі приходили, старші казали: «Йдіть звідси, бо це не ваше». Коли ми брали участь у проєкті, у нашій команді багато 11-класників, у яких братики та сестрички навчалися в молодших класах. Тому й виникла така ідея», – пояснює Аліса Гілюк.
Тепер для старших та молодших класів є окремі зони. Зокрема, у молодших є карусель, ігрова панель «Магазин», спеціальна гойдалка для дітей з інвалідністю. Діти проводять час на свіжому повітрі та спілкуються.
«Це був наш перший досвід такої участі Ми зрозуміли, що своїми зусиллями можемо зробити щось корисне для своєї школи. Особливо сподобалося на тренінгах, де нас вчили писати проєкти, як правильно їх організовувати, як складати плани на реалізацію тощо. Якщо буде можливість, ми із задоволенням будемо брати участь знову», – каже учениця й учасниця проєкту Ірина Ватаманюк.
Гринявський ліцей одержав 177 тисяч грн на реалізацію двох проєктів. Перший – це простір дозвілля і розвитку «School Freetime» із комфортними меблями, настільним футболом та іграми, радіо- та акустичною системою, мікрофонами та іншими необхідними приладами.
«Наш проєкт передбачав створення двох зон. Оскільки ми вперше отримали можливість залучити кошти та реалізувати ідеї дітей, то не змогли зупинитися на одній зоні. Так, відпочинкова зона є центром ля учнів на кожній перерві. Старшокласники люблять просто відпочивати, а учні середнього віку – футбол і інші ігри. Тоді як в аудіомедійній зоні ми працюємо під час гуртків, проводимо свята, організовуємо заходи», – ділиться Тамара Тимофійчук, заступниця директора з виховної роботи й керівниця проєкту.
Учень Андрій, який був у команді, дякує за можливість узяти участь у проєкті:
«Це був мій перший досвід у такій великій ініціативі, і це виявилося доволі захопливо. Я не думав, що це може бути так цікаво – виділити багато часу на те, щоби покращити своє місце навчання, зробити його трішки веселішим».
А другий проєкт – зона відпочинку на шкільному подвір’ї «Happy childhood» – для учнів молодшої та середньої школи, а також для дітей з інвалідністю. Досі в закладі не було такого дитячого майданчика, У зоні відпочинку є дитячий ігровий комплекс «Казка», карусель «Млин», гойдалка-балансир і лавочки.
«Коли діти дізналися, що ми виграли ігровий майданчик, були дуже щасливі. Вони не вірили, що ми можемо організувати такий простір для них. Тепер більшість часу на перерві вони проводять там», – каже Поліна Патетюк, учениця ліцею та учасниця проєкту.
Ганна Рубаняк, директорка Гринявського ліцею, також пригадує, як модераторка проєкту Леся Черлоняк допомагала з доставленням обладнання для школи. Адже в селі немає Нової пошти.
Проєкт дитячого громадського бюджету тут давно вийшов за межі звичайного конкурсу. У Білоберізькій громаді це – про взаємодопомогу, підтримку та радість від того, що вдалося покращити умови в громаді.
«Я щиро радію, що наш ліцей став частинкою цієї великої команди. Ми разом змогли покращити життя і матеріальну базу нашого рідного ліцею. Участь наших учнів у шкільному громадському бюджеті збіглася із роботою над проєктом «Спроможна школа України для кращих результатів». І наші діти на практиці перевірили, що беручи участь у проєктах, їх справді можна виграти реалізувати», – каже директорка Ганна Рубаняк.
Довгопільський ліцей отримав 130 тисяч гривень на облаштування спортивного майданчика із вуличними тренажерами. Адже більшість учнів ліцею не мають змоги відвідувати тренажерну залу, спортивну школу чи гуртки. Так, вдалося встановити орбітрек, тренажер для мʼязів пресу, розгинач стегна, гребний тренажер, бруси та інші тренажери. Мета – популяризувати в селі здоровий спосіб життя.
«Якщо чесно, я не вірила, що в нас буде такий спортивний майданчик Але коли машина привезла спортивний інвентар, то, серце безмежно раділо. А коли йдеш дорогою попри школу – і там завжди займаються діти й дорослі, то відчуваєш, що нам усе вдалося», – говорить Віта Гордей, авторка проєкту.
Команда розповідає, що люди є на майданчику й о 8 годині ранку, й о 17 годині. Й оскільки село межує із Чернівецькою областю, припускають, що тренажерами користуються навіть люди зі сусідньої області. А ще тішаться, що всі користувачі дуже дбайливо ставляться до простору.
«Ми качаємо прес, підтягуємося. Увесь ліцей задоволений. Я дякую за такий «апгрейд» нашого закладу. І також ми чекаємо на написання наступних проєктів. Це дало нам поштовх і захопило», – каже Анна Катюк, учениця та учасниця проєкту.
Черемошнянський ліцей втілив два проєкти за 250 тисяч гривень. У лаунж-зоні на подвір’ї ліцею тепер є сцена з накриттям та система караоке.
Така ідея виникла, бо в приміщенні ліцею бракує місця, щоби школярі могли вільно рухатися і повноцінно розвиватися. Здебільшого діти проводили вільний час із ґаджетами. Також не було простору, де б зібратися на свята. Адже спортзал розрахований лише на 70 людей, а в школі навчається понад 200.
Спортмайданчик «Sport Тіmе» – для занять спортом. А для дітей з інвалідністю розмістили корисну тактильну доріжку рівноваги. Вона має 12 модулів, які можна по-різному комбінувати для вправ різної складності. Довкола спортивного майданчика облаштували екозону для відпочинку – з декоративними деревами, кущами, квітами й лавочками. Подвірʼя школи ожило.
«Були перешкоди, почалося повномасштабне вторгнення, сталося багато нового. Але ми раді, що все ж таки наша ТГ зважилася на такий крок і не сумнівалася в наших силах. І таки довірила реалізацію і написання цих проєктів. Було лише одне розчарування: інфляція і війна не дали нам втілити все, що ми запланували. Але ми хочемо продовжимо цей проєкт і реалізувати все, що задумали», – каже Галина Тимофійчук, директорка ліцею.
У Стебнівській гімназії реалізували проєкту «STEAM хімія» за 40 тисяч грн. Мар’яна Партатус, вчителька хімії пояснює, що гімназія не забезпечена хімічними реактивами. Тому, щоби полегшити сприйняття і вивчення хімії, вирішили закупити проєктор і ноутбук.
«Діти дуже задоволені, тому що тепер я презентую їм відеоматеріали дослідів, експериментів, практичні роботи. Вони хоча б віртуально можуть побачити, як відбувається реакція, зміна кольору, утворюються осад чи газ. Крім того, інші вчителі використовують техніку для проведення інших уроків і різноманітних святкових заходів», – говорить Мар’яна.
У Пробійнівській гімназії облаштували Розважально-інтелектуальну кімнату «Memory Club». На це виділили 27 тисяч гривень. У кімнаті є журнальні столики, пуфи, настільні ігри (зокрема, настільний футбол), екран і акустична система.
Проєкт враховує потреби дітей з інвалідністю, тому за необхідності їх забезпечать матеріалами шрифтом Брайля. Кімната розташована на першому поверсі, а тому доступна для дітей із проблемами опорно-рухового апарату.
У Грамітнянській гімназії спочатку хотіли створити «зелений клас», аби проводити уроки на свіжому повітрі. Але через повномасштабне вторгнення зрозуміли, що не вкладуться в бюджет, який складав 31 тисячу грн. Тому обʼєднали два проєкти. Створили лаунж-зону в школі, де можна відпочивати: придбали телевізор, зручні крісла та ігри.
«Коли запропонували брати участь у проєкті, я поставилася скептично. Тому що не вірила, що це все-таки можливо втілити в реальність. І що ми можемо зробити щось для розвитку закладу. Тим паче для нашої дуже маленької гімназії. Потім з’явилося відчуття, що ми все можемо. Коли ми вперше написали проєкт і відправили його на перевірку, то здавалося, що там усе добре. Але коли його повернули із поправками, то виявилося, що ми дуже багато не вміємо. Озираючись назад, ми справді навчилися і здобули великий досвід. Це створено для того, щоб ми відчували, що не покинуті», – каже Наталія Поляк, вчителька англійської мови.
Жінка зізнається, що пропозиція взяти участь у проєкті була «зверху», від керівництва. Але зараз вона б сама зголосилася брати участь у подібних ініціативах.
В Устеріківській гімназії втілили «Майданчик творчості та креативу» за 57 тисяч грн.
«Із самого початку все було проти того, щоби проєкт реалізували. І коли ми не встигли подати його до початку повномасштабної війни, я вже думав, що це крапка. Навіть десь загубив проєкт, який прописав на папері. Але робота швидко відновили. І я почав дописувати, пригадувати, штурмувати учениць, які були долучені. Ми встигли. Попри всі перипетії, які були в нас на шляху, реалізували цей проєкт. Зараз маємо гордість не лише нашого села, а і громади», – розповідає Богдан Бельмега, вчитель української мови та літератури.
Так, на місці старої закинутої майстерні облаштували просторий світлий клас з усіма мультимедійними сучасними засобами: ноутбук, телевізор, музичний центр і нові лофтові меблі, які спроєктував директор гімназії.
«Водночас були й виклики. Коли ми дійшли до етапу, щоби замовляти обладнання, то виявили, що магазин у Харкові. А ми вже домовилися. Зрозуміло, що в березні він не працював. Інші не хотіли працювати через перерахунок. 15–20 разів ми переписували цінник, але все вдалося. Зрештою, маємо чудовий проєкт, де творчо розвиваємося, креативимо, працюємо. Не буду розкривати таємниць, але в нас дуже амбітні плани, як продовжити проєкт. Ми обов’язково похвалимося», – інтригує Богдан.
Галина Дмитроняк, керівниця відділу освіти, культури, молоді та спорту недарма каже, що кожен проєкт вартий окремого тексту.
«Найголовніше те, що учні відчули себе справжніми господарями громади. Зрозуміли, що до їхньої думки прислуховуються, їхні ідеї втілюють у життя. Здобули досвід демократичного управління. Наша громада відточує ці навички впродовж уже другого року, бо в нас викладається курс за вибором «Навчаємося жити в громаді». Ми вчимося в нелегкий час, але віримо в нашу державу,її перемогу. Віримо в те, що країну можна робити кращому в кожному місті, селі та селищі, у кожному куточку кожної громади», – каже Галина Дмитроняк.
Нещодавно в громаді затвердили оновлене положення про шкільний громадський бюджет, який планують реалізувати у 2024 році за власні кошти.
