Луганщина була і буде Україною. У цьому впевнена начальниця Шульгинської військової адміністрації Луганської області Наталія Петренко:
Сім місяців я голова громади без громади.
Я всієї душею за місцеве самоврядування. Для мене більш престижно бути головою громади, аніж головою військової адміністрації. Але я впевнена, що ми точно повернемось до місцевого самоврядування, і у нас буде найдемократичніша у світі держава.
В нашій Шульгинській громаді була тиха окупація. Коли я виїхала 8 квітня з громади, кияни вже поверталися додому, і я по-доброму заздрила їм.
27 лютого до нас зайшла російська армія. Але зайшли вони на тотальний спротив. Від найменших сіл до міст люди виходили на мітинги голіруч і ставали перед танками, кричали: «Їдьте звідси, вас тут ніхто не чекав!». Ми не боялись, але через якийсь час росіяни почали стріляти у цивільних людей. Тоді ми почали свою тиху роботу. У нас був запас пального, шкільні автобуси, якими ми могли евакуювати населення. Але російські військові пройшли 60 км без бою, нічого не руйнуючи; а коли житло не зруйноване, важко людей мотивувати виїхати. Люди з Лисичанська, Рубіжного, Попасної думали, що у нас відносна безпека і до нас почали їхати ті, хто не могли виїхати в Україну, щоб перечекати ситуацію.
Ми з командою сільської ради організували роботу у нових умовах, розподілили завдання. Створили гуманітарні штаби. Це не було складно, адже сільські люди просто знесли харчі, теплі речі і все це роздавали тим, хто цього потребував. Таким чином ми займались соціальною роботою. Ми не займались адмініструванням, бо рада була зачинена і йшов процес так би мовити "підбору нового персоналу".
Наразі наша команда розкидана по Україні, але ми продовжуємо свою роботу. Ми буквально «на валізах», і в будь-який момент готові їхати додому. Дай боже, щоб росіяни так само як тихо зайшли, так тихо й вийшли – без опору і розрухи. Я знаю, що за одну добу, щойно я опинюсь у громаді, я зможу організувати всю роботу і зрозуміти, що нам потрібно.
Закликаю всіх вірити в ЗСУ, допомагати, донатити. Вірю в те, що Україна буде потужним світовим проєктом, адже весь цивілізований світ захоплюється нашими людьми.
Я хочу додому. Я хочу до своєї громади.
Матеріал підготувала Юлія Савельєва, гендерна експертка
Шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні” (SALAR International)
Tags:
Область:
Луганська областьГромади:
Шульгинська територіальна громадаSource:
Проект “Підтримка децентралізації в Україні” (SALAR International)
Share the news:
26 July 2024
Алгоритм дій ОМС/ВАНП у разі пошкодження чи...
Проєкт SOERA (Діяльність у рамках реформи державних підприємств України) ділиться матеріалами вебінару «Алгоритм дій...
26 July 2024
Проєктна діяльність освітян: можливості, виклики та історії успіху
Проєктна діяльність освітян: можливості,...
Учасники інформаційної сесії від Програми "U-LEAD з Європою" дізналися, як проєктна діяльність впливає на життя школи...
26 July 2024
Вакансія! Спеціаліст(ка) з комунікацій
Вакансія! Спеціаліст(ка) з комунікацій
SALAR International оголошує вакансію «Спеціаліст(ка) з комунікацій» у Програму підтримки реформ децентралізації та...
26 July 2024
Конятинська громада: коли проєкти стають ресурсом для розвитку
Конятинська громада: коли проєкти стають...
Проєктний підхід — не джин з лампи. Але за умови системної роботи він може зробити чимало чудес. Це доводить досвід...