Автор: Віталій Швець,
керівник регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Вінницькій області
Через повномасштабну війну в Україні багато людей були вимушені залишити свої домівки та змінити місце проживання. Внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО) з’явилися в багатьох громадах нашої держави. Очікувано, що велика частина з них залишиться там назавжди. Питання інтеграції ВПО в громади, де вони проживають, набуло важливого значення та матиме вплив на розвиток територій у середньо та довгостроковій перспективі.
Інтеграція ВПО за новим місцем проживання гарантована чинним законодавством України. Зокрема, у статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»[1] (далі – Закон №1706-VII) чітко зазначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з останніми дослідженнями, станом на 23.08.2022 року, в Україні 6,97 млн людей є внутрішньо переміщеними особами. Левова частина з них проживають в громадах східних та західних областей, значна частина присутня на півночі і в центрі країни[2].
Оцінюючи потреби ВПО та можливості для їх інтеграції в громади, виникає питання ролі органів місцевого самоврядування, їх обов’язків та можливостей. Частина дев’ята статті 11 Закону №1706-VII визначає повноваження громад з питань забезпечення прав і свобод ВПО, а профільний Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»[3] (далі – Закон №280/97-ВР) в своїх нормах деталізує компетенції виконавчих органів місцевих рад з цього питання.
Аналізуючи різноманітні соціологічні дослідження та інформацію від уповноважених осіб по роботі з ВПО в громадах, стає зрозумілим, що найгостріша проблема, яка потребує вирішення на місцевому рівні - це забезпечення житлом ВПО та сприяння їх працевлаштуванню.
В першому випадку можливість мати нормальне житло, а в другому - перспектива знайти роботу та заробляти на проживання, значно підніматиме шанси інтеграції такої людини в громаду. Як видно з дослідження, частина ВПО, що планує стати частиною громади в якій проживає становить – 10%, ще не вирішили чи залишаться – 9% опитаних.[4] Можна зробити висновок, що майже 20% ВПО є потенційними постійними жителями громад. Для багатьох громад така кількість - це майже половина населення.
Як підійти до розв’язання вищезгаданих проблем? Вирішення житлового питання можна розглядати через призму трьох інструментів. Перший – це орендована (придбана) за власні кошти ВПО квартира чи будинок. Другий – фонди житла для тимчасового проживання. Третій – житловий фонд соціального призначення. З першим інструментом все зрозуміло. Якщо людина має можливість заробляти, то потенційно зможе й орендувати пристойне житло. Тому тут потрібно сприяти ВПО в працевлаштуванні або відкритті власної справи. Повертаючись до згаданого дослідження, можна побачити, що серед ВПО – 38% людей працездатного віку не мають роботи і переважна більшість з них, а це 27% активно її шукають. Також більшість опитаних готові опановувати нові професії, щоб бути затребуваними на ринку праці. Також цікавим є й те, що майже половина з опитаних осіб готові працювати за наймом, а 25% хочуть відкрити свою власну справу.[5] Відповідно до цього, стає зрозумілим, що питання зайнятості ВПО є важливим завданням всіх зацікавлених сторін в громаді, що сприятиме й швидшому процесу інтеграції.
Соціальне та тимчасове житло, яке відповідає всім санітарно-будівельним нормам, ще один інструмент за допомогою, якого громади можуть вирішувати житлові проблеми ВПО. Саме ці житлові фонди є доступними для більшості ВПО, які наразі перебувають в скрутному становищі і не мають можливостей для дороговартісної оренди в приватних орендодавців.
Фонди житла для тимчасового проживання та житловий фонд соціального призначення формуються шляхом будівництва нового житла, реконструкції наявних будинків і гуртожитків, а також переобладнання нежитлових приміщень на житлові, передачі в комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного безхазяйним та відумерлим, викупу або придбання житла, передачі житла з державної в комунальну власність та іншими передбаченими законодавством способами. Логічно, що для створення соціального житла потрібні кошти. Першочергово громадам необхідно проаналізувати власні фінансові можливості і знайти ресурс для здійснення таких повноважень. Варто також звернути увагу на допомогу міжнародних партнерів, фондів та програм, які вже в багатьох областях України допомагають в облаштуванні місць для проживання ВПО.
Що можна порадити громадам вже зараз? Питання, яке має бути як найшвидше вирішене – це забезпечення житлом ВПО, які з початку воєнних дій, у лютому поточного року, були заселені в місця тимчасового перебування (школи, дитячі садки, центри надання соціальних послуг тощо). Варто відмітити, що такий механізм забезпечення перебування був виправданий на початку масового внутрішнього переміщення осіб. Однак, школи, садочки й інші схожі місця перебування не є житловими приміщеннями і не передбачені для проживання людей. Тому сьогодні варто звернути увагу на створення належних житлових умов, які б відповідали всім вимогам санітарних та будівельних норм.
Наразі розпочався процес формування місцевих бюджетів. Доцільно під час розробки планів використання коштів звернути увагу на проблеми ВПО та можливості забезпечення їх інтеграції в громаду шляхом створення житла соціального призначення. Повертаючись до дослідження, видно, що 22% ВПО проживають не в зовсім облаштованому для зимового періоду житлі. Більша частина таких людей не можуть змінити місце проживання за браком коштів.[6]
В цілому, процес інтеграції ВПО в громаду є досить комплексним питанням, що включає в себе ряд напрямків життєдіяльності. Однак, питання забезпечення житлом і сприяння працевлаштування ВПО є одними із першочергових та потребують як найшвидшого вирішення. При цьому, важливо розуміти, що нові жителі в громаді, це нові можливості для розвитку, адже найбільш цінний ресурс – це люди.
[2] «Джерело: Міжнародна організація з міграції (МОМ), Звіт про внутрішнє переміщення в Україні, раунд 8, серпень 2022 року».
[4] «Джерело: Міжнародна організація з міграції (МОМ), Звіт про внутрішнє переміщення в Україні, раунд 8, серпень 2022 року».
24 December 2024
Світло Різдва та місія безбар’єрності: історія Івана Космини
Світло Різдва та місія безбар’єрності: історія...
Чи не єдиний в Україні штатний радник міського голови з питань безбар’єрності Іван Космина працює у місті Чортків...
24 December 2024
Громада на всі 100: як Шевченківська громада...
10 листопада завершилося голосування та вибір 40 фіналістів серед територіальних громад, які подалися на конкурс...
24 December 2024
Складання річної фінансової звітності за 2024...
На початку 2025 року розпорядники коштів місцевих бюджетів традиційно складатимуть річну фінансову звітність за 2024...
24 December 2024
Мінрозвитку ініціювало серію дискусій щодо стратегічного розвитку громад та регіонів
Мінрозвитку ініціювало серію дискусій щодо...
Міністерство розвитку громад та територій України об’єднало понад 500 представників влади, експертів та громадськості...