В Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні 490 районів, які дуже різняться як за чисельністю населення, так і за площею. Наприклад, в Тячівському (Закарпатська область) та Харківському районах проживає понад 170 тисяч мешканців, у той час як у Великобілозерському (Запорізька область), Коломацькому (Харківська область) та в Поліському (Київська область) – менше 10 тисяч осіб; площа Овруцького району Житомирської області (понад 3 000 кв. км) перевищує площу Герцаївського району Чернівецької області (трохи більше 300 кв. км) в 10 разів.

При цьому, повноваження органів влади районного рівня в кожному випадку ідентичні.

Тому реформування районного (субрегіонального) рівня є доцільним та логічним продовженням процесу формування об’єднаних територіальних громад.

Україна має зобов’язання у сфері європейської інтеграції та адаптації права Європейського Союзу. Тому при вирішенні подальшої долі організації районів слід взяти до уваги вимоги Директиви №1059/2003 Європейського Парламенту і Ради «Про створення загальної класифікації територіальних одиниць для статистики (NUTS)» від 26 травня 2003 року. Цей документ зокрема рекомендує чисельність населення територіальної одиниці рівня NUTS-3 (що відповідає адміністративно-територіальній одиниці субрегіонального (районного) рівня в Україні) від 150 до 800 тисяч осіб.