У квітні 2016 року в гірському селі Родникова Гута, що на Свалявщині, був потужний паводок. Вода в місцевому потічку піднялася на п'ять метрів, знесла будівлі, містки, залишки асфальту на дорозі, яку не ремонтували з радянських часів. Село, і так депресивне, з якого виїжджає молодь в інші країни, виявилося майже відрізаним від цивілізації.

 

 

У жовтні 2016 року жителі Родникової Гути утворили разом із іншими сусідніми селами Полянську ОТГ. Буквально за рік вдалося відновити інфраструктуру, відремонтувати бюджетні установи. В центрі Полянської громади навмисне дають левову частку коштів на розвиток віддалених сіл — аби звідти не виїжджали люди.

Про це  повідомив Сергій Арендаш, староста Родниківської сільради, що входить до Полянської ОТГ. Спілкування відбулося під час робочої поїздки в громаду, організованій за ініціативи Закарпатського Центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми "U-LEAD з Європою" та Мінрегіону.

 

Паводок, який зробив село знаменитим

 

Родниківська сільрада об’єднує два села — Родниківка та Родникова Гута, тупикове село за 22 км від районного центру, курортного містечка Свалява. Два роки тому завдяки раптовому паводку, який наробив в селі лиха, Родникова Гута стала відомою на всю країну. Річка Пиня, яка влітку, що називається, жабі до колін, у квітні 2016 року в один день після раптової зливи перетворилася на справжній бурхливий потік і понесла зі собою все: містки, греблі, залишки асфальтової дороги, яку тут проклали ще за Радянського союзу.

“Тоді комісія оцінила збитки в понад 3 млн гривень, - розповідає Сергій Арендаш. - Наша сільська рада на 90% дотаційна, у нас бюджету вистачало рівно на те, аби заплатити зарплату співробітникам. Усі наші доходи сільради були від однієї пилорами та трьох магазинчиків, - каже староста. Словом, від району гроші на відновлення села ми би чекали дуже довго, але в жовтні приєдналися до Полянської сільради і утворили разом із іншими селами Полянську ОТГ”.

 

Дорогу тут не ремонтували з радянських часів

 

Уже з весни наступного року розпочали ремонт зруйнованої паводком інфраструктури, розповідає Сергій Арендаш. Насамперед взялися за дорогу. Староста везе нас показати досягнення. Їдемо 4 км новенькою прокладеною асфальтною дорогою: ні тобі ям, ні вибоїн. Навіть не скажеш, що заїхав у віддалене гірське село. Тут відстань від цивілізації відчувається тільки по тому, що кругом — гори, а ще — тихо-тихо, не чути гулу автівок. “Дорога була стара, її проклали ще за часів Радянського Союзу і відтоді капремонту ні разу не проводили, час від часу дорожники латали дірки. Але коли йшла вода, вона забрала навіть ті залишки асфальту, словом, проїхати було зовсім неможливо”, - каже староста.

 

 

Дорогу не тільки встелили асфальтом (1,5 млн гривень на це виділила ОТГ, роботи виконав місцевий підрядник), її розширили, бо взимку машини не могли роз’їхатися через відсутність узбіч, прокопали рівчаки для стоку води. У селі також прочистили ярки, укріпили береги біля мостів бетонними стінками. “Зараз якщо би ще хтось людям прийшов ті ярки покосив, аби принадно виглядало, - іронізує староста над громадською відповідальністю місцевих жителів. - Але якщо б не об’єднана громада, ми би ще, певно, довго такої дороги не бачили”.

 

Є клуби, треба готувати колективи

 

Староста також веде показати відновлений клуб у селі Родникова Гута. Його відремонтували на спільні кошти із чеським партнером — краєм Височіна. “Тут є самодіяльний колектив, діти почали ходити на танці та співи, дівчата з ними по фестивалях їздять, є якийсь рух, є життя, - каже староста. - Якраз тепер проходять ремонтні роботи і в клубі Родниківки: його не ремонтували жодного разу з часу побудови у 70-х роках. Там критично протікав дах, будівля була під загрозою обвалу. Після завершення ремонту там також буде створено колектив, у нас Поляна — туристичний центр, є потреба у колективах для участі в різних заходах та фестивалях. Будемо над цим працювати, бо тепер є де”, - каже староста.

 

 

Відвідуємо зі старостою також відновлений НВК в гірському селі. “Це садок та початкова школа в одній будівлі, - розповідає директор НВК Магдалина Арендаш. - Усіх учнів в чотирьох класах — 25. Першачків маємо в цьому році тільки троє: багато сімей виїжджають за кордон разом із дітьми. Але клас оновлений за стандартами Нової української школи, маємо парти, мультимедійні прилади, дошки. Хай трьох дітей, але вчитимемо за новими стандартами, йтимемо в ногу з країною”, - каже директор.

 

 

“Адже реформи для того й робляться, аби навіть у віддаленому гірському селі люди могли почувати себе людьми, мали добрі школи, садки, освітлені вулиці та асфальтовані дороги”, - додає староста.

Голова Полянської ОТГ Іван Дрогобецький каже, що в його громаді справді провадиться політика, спрямована на підтримку віддалених сіл. “У Поляні, де є туристи, санаторії, а значить, дохід, справи не такі кепські, а от у віддалених селах, де нема нічого, люди масово виїжджають. Ми хотіли би, аби наші жителі лишалися на своїй землі, тому й прийняли рішення підтримувати та розвивати ці села. Це поки що не змінило ситуацію із еміграцією, але для тих людей, які залишаються вдома, покращення інфраструктури сприймається як позитив. Ще б пак, якщо там асфальтоукладача 30 років не бачили!

 

 

Полянська об’єднана територіальна громада утворена у жовтні 2016 року. До складу її увійшли три територіальні громади — Полянська, Плосківська та Родниківська. Площа громади складає 162 кв км, населення — майже 8 тисяч. За 2017 рік надходження до загального фонду, включаючи міжбюджетні трансфери, склали 45,7 млн грн.