Сьогодні в країні й існує наче два паралельні Всесвіти. Один – це більше 100 районів, де й досі не створили жодної об'єднаної громади. Там все по старому. І 705 об'єднаних громад, які перейшли на прямі відносини з держбюджетом. Тут  - конкуренція за інвестора, за проекти розвитку. Варто лише звернути увагу на битву ідей з фінансування цього року місцевих програм із Державного фонду регіонального розвитку. 5,8 млрд грн уряд розподілив між 755 проектами. Це означає, що в регіонах з'являться нові школи, садочки, лікарні і стадіони, нові дороги, мости, відновлені історичні пам'ятки, центри з надання адмінпослуг. І за кожним із проектів, на які бюджет дав грошей чи який реалізовують з місцевих податків та зборів – стоять люди, котрі децентралізацію роблять осяжною і своїми руками переводять її теоретичну частину у цілком практичну. Де ж вони взялися, ці "нові люди"?

---

На старті реформи, у 2014 році, підготовлених кадрів для її реалізації не вистачало. Фактично, лідери перших 159 громад, які пішли на об'єднання, просто повірили власній інтуіції та тверезо оцінили реальність. Гірше ніж є, точно не стане. Виявилось, виграти вибори – це дрібниця. Керівники ОТГ та їхні команди опинилися перед силою силенною нових викликів. Як спільною метою об'єднати людей з різних населених пунктів? Як розібратися в їхніх інтересах і першочергових потребах та не розсварити між собою? Як взагалі вести справи, ділити бюджет, шукати кадри, встановлювати прямі звязки з такою далекою столицею? Щоб відповісти на ці питання, їздили за досвідом до Польщі, Чехії. Сідали за підручники з менеджменту та управління. Часто вчорашні рядові опинилися у ролі генералів, на яких дивилися тисячі. Одні з вірою, мовляв – у тебе все вийде, а ще більше із неприхованою зловтіхою – мовляв, побачимо...

Всі розуміли, що реформі потрібні кадри -  інші, позбавлені "совкового" мислення. Щоб люди жили проектами і розвитком, а не як утриманці.

Ми сидимо з Мариною Бриль, керівником школи місцевого самоврядування DESPRO, у фойє бізнес-центру за кавою. За стіною, - суміш голосів, інтонацій, суперечка, вигуки. Здається, там гаряче з’ясовують стосунки. Повз двері, оглядаючись, пробігає персонал.

- В кожній громаді мають бути люди, спроможні взяти на себе відповідальність за виконання повноважень, які в ході децентралізації значно розширилися, – говорить Марина Бриль. - Інакше замість поліпшення життя після об’єднання можна отримати хаос. Тому у 2014 році ми і створили школу місцевого самоврядування. Тільки через нову систему управління громади стають спроможними і комфортними для життя. Потрібно лише дати стимул, навчити, додати впевненості у власних силах.

Двері зали, де проходило навчання, рвучко відкрилися, і звідти гуртом висипали на перерву розпашілі «студенти». 

- Ось вона, наша еліта, - з гордістю промовила Марина Бриль. - Ми відібрали їх в окрему групу і готуємо до тренерської роботи в своїх регіонах. А в школу після ретельного відбору беремо групами з кількох громад.  

- А чому групами?

- У ОТГ є комітети зі стратегічного планування. От ці комітети, разом з лідером громади, і стають слухачами. Такий формат дозволяє голові громади отримати нові знання і підвищити фаховий рівень та згуртованість своєї команди. У них має бути спільне бачення, спільні підходи до роботи. Додому їдуть з домашніми завданнями: наприклад, актуалізувати стратегію розвитку своєї території, щоб до неї були включені заходи з підвищення рівня згуртованості в ОТГ, або удосконалити показники вимірювання результатів реалізації. На другій сесії представники громад опрацьовують свої ідеї з нашими експертами та тренерами. Потім це все втілюється в громадах. І вже маємо багато підтверджень, що наші слухачі перемагають на конкурсах кращих практик, їхні проекти  отримують державне фінансування. У школі вчать мислити системно, масштабно. Ці люди займають різні посади в громадах. Але кожен з них, пройшовши школу, - готовий керівник. Він знає і вміє все, що потрібно для розвитку місцевого самоврядування. Ну і ми ж не кидаємо слухачів напризволяще. Навчання продовжується онлайн, є потужна електронна бібліотека, експерти можуть надати консультацію. А ця група у нас особлива. Це кращі із кращих. У них місія – бути тренерами у своїх громадах і в своїх регіонах. Вчитимуть інших керівників за нашими методиками. Так потихеньку і формуємо нову управлінську еліту на місцях.

Нова еліта поспіхом пекла губи об гарячий чай і каву. Перерва коротка. А час вони цінувати навчилися, як ресурс, котрий не відновлюється.

- Отак бігцем, бігцем, ще стільки встигнути треба. Мені за жеребкуванням випало бути міським головою, і там такі складнючі переговори, аж голова розболілася, - Ольга Ставицька, заступник голови Широківської ОТГ, відкидається на диванчику і тре скроні.

- А до школи піти як наважились?

- Наважились? Та у нас знаєте яка конкуренція, щоб піти вчитися. Ми ж до науки голодні. Такий жорсткий відбір пройшли щоб сюди потрапити.

- Невже чогось не знаєте чи не вмієте?

- Тепер знаємо і вміємо, а кілька років тому були перелякані, але з великим бажанням щось змінити. Отак і пішли на об’єднання, і тепер вчимося постійно де тільки можна, в тому числі завдяки нашим іноземним колегам. У нас 28 населених пунктів у громаді, роботи – непочатий край. І все, чого навчилися - все на практиці застосовуємо – від комунікацій із людьми і органами влади – до міжмуніципального співробітництва. Все по папочкам порозкладали, все під руками. Школа DESPRO дала досвід у концентрованому вигляді.

- Сенс ламати дрова, якщо є в кого навчитися і чому навчитися. Ми он у Мерефі, Харківської області були всього лишень цяткою на карті поруч з великим містом. А тепер наші практики переймають інші громади, до нас їдуть за досвідом, консультуються – говорить Сергій Єршов, юрист Мереф’янської ОТГ. Нам тепер нічого не страшно, такий вишкіл пройшли.

- А конкуренція між вами є? 

- Ну хіба тут, на навчанні. А в житті ми стали друзями. Всі, хто з нами в групі – то вже не просто однодумці. Часто спілкуємось, дзвонимо, обговорюємо ідеї, тестуємо їх одне на одному. Це допомагає бути в тонусі.

- Розумієте, не всім наші успіхи до вподоби. Ми ж у районів забираємо повноваження. Там скрегочуть зубами. Але знаходити спільну мову все одно потрібно, – додає Ольга Ставицька. - Набуті в школі знання з комунікацій використати є де. Люди, які проходять навчання, – це інша категорія управлінців. Ми з громадою на відстані витягнутої руки. І не заховаєшся за табличкою – «обід». Бо зустрінуть на вулиці чи в магазині і спитають чи й насварять.

- А якщо на наступному етапі реформи Вам запропонують посаду на рівні префектури, впораєтесь?

- Впораюсь! - у голосі Ольги Ставицької ноток хвилювання чи сумніву не було. - У нас є ще час і можливість краще підготуватися та більше навчитися.

Двері класу знову зачинилися.

Автор: Віталій Ковач

Фото: DESPRO