Про це перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В’ячеслав Негода розповів в програмі «Сучасна громада» Українського радіо

Чому законопроект про засади адміністративно-територіального устрою досі не розглянуто Верховною Радою?

- Система адміністративно-територіального устрою у будь-якій країні є основою для побудови системи органів влади та органів місцевого самоврядування. Саме на територіальній основі – на регіональному, субрегіональному та базовому рівнях визначається, якими мають бути відповідно моделі організації влади області, району,  громади. А від ефективності влади на місцях напряму залежить і якість послуг, які надаються на тій чи іншій території. Тому ми з самого початку реформи, тобто з квітня 2014 року, говорили про те, що одним з головних наших завдань є формування нового адміністративно-територіального устрою України. Він мав би відображати сучасні потреби людей і мав би бути вибудуваним під повноваження сучасних органів влади. Той устрій України, який існував за часів Радянського Союзу, було створено під цілком інші політичні та економічні моделі держави. І зараз він повністю не відповідає вимогам часу.

На початках реформи ми сподівалися, що буде прийнято зміни до Конституції, і це дасть нам можливість запровадити нову модель адміністративно-територіального устрою, більш досконалу та прогресивну. Але оскільки зміни до Основного Закону так і не було прийнято, ми пішли іншим шляхом: розробили урядовий законопроект про засади адміністративно-територіального устрою… Тепер про те, чому це питання так довго не вирішується. Насамперед через те, що сам термін «зміна адміністративно-територіального устрою» інколи лякає виборців та, як наслідок, політиків.

Невже лякає тільки термін? Може, швидше лякає наближення виборів?

- У більшості країн реформи розпочинали саме зі зміни адміністративно-територіального устрою. Наприклад, у Польщі у 1970-х та у 1980-х роках цей устрій було змінено рішеннями згори. Чи пов’язана нинішня позиція Верховної Ради з майбутніми виборами? Ми розпочали цю реформу ще до парламентських виборів – у 2014-го році. І нам знадобилося досить багато часу, щоб підготувати суспільство, органи виконавчої та законодавчої влади до того, аби будь-які зміни стали можливими. І зараз ми нарешті маємо консенсус усіх політиків, які вже розуміють, що цю проблему таки треба вирішувати.

Якщо реформа децентралізації влади поступово просувається, то адміністративно-територіальна реформа явно пробуксовує.

- Я вже казав, що реформу децентралізації влади, на жаль, Україні як державі не вдалося розпочати зі зміни адміністративно-територіального устрою. І тепер ми мусимо діяти у рамках чинної Конституції. Саме тому і було розроблено законопроект щодо внесення змін до адміністративно-територіального устрою на рівні громад та районів. Якраз сьогодні профільний комітет Верховної Ради одноголосно підтримав його. Крім цього, ми також маємо позитивні висновки Ради Європи. Отже, ми вже на шляху до сесійної зали парламенту.

Чи є сенс змінювати щось лише на рівні районів?

- Кажучи про зміни адміністративно-територіального устрою України, ми можемо говорити і про зміни у роботі відповідних органів влади. Але я ще раз підкреслюю, що коли ми маємо близько 11 тис. дрібних неспроможних громад та 490 районів, які мають від 6 до 200 тис. жителів, створити ефективну систему влади неможливо. Тому насамперед ми маємо запровадити нові адміністративно-територіальні одиниці на рівні районів та громад.

 А як же бути з префектурами?

- Чинна Конституція виділяє три рівні: регіон, район та територіальна громада. На рівні регіону ми не пропонуємо жодних змін, бо наші регіони цілком відповідають стандартам, прийнятим у розвинутих країнах Європи. А от районний рівень потребує ґрунтовних змін. За нашими розрахунками, районів в Україні має бути лише близько 100. Тепер щодо районної влади. В урядовій Концепції запропоновано запровадити інститут префектів. Тобто змінити статус місцевих державних адміністрацій, перетворивши їх на контрольно-наглядові органи префектурного типу, які б не займалися господарськими питаннями, а лишень координували реалізацію державних програм та забезпечували нагляд за дотриманням законності, в тому числі і за  органами місцевого самоврядування при прийнятті ними рішень. Якщо прийняти зміни до законів про місцеві державні адміністрації та місцеве самоврядування, ми могли би запровадити цю модель.

Забравши повноваження у місцевих адміністрацій?

- Я назвав би це по-іншому. Повноваження місцевого самоврядування мають повернутися до  місцевого самоврядування. Сьогодні районні та обласні адміністрації виконують самоврядні повноваження, які їм делеговані районними та обласними радами. Така ситуація не є нормальною. Районні та обласні ради повинні мати власні виконавчі органи, а районні та обласні адміністрації мають виконувати лише наглядові, префектурні функції, залишаючись представниками президента та уряду на конкретній території.

Законопроект про засади адміністративно-територіального устрою вирішує цю проблему?

- Ні, таку функцію несуть інші законопроекти, які з’являться відразу ж після того, як буде прийнято цей законопроект, який, до речі, і запроваджує процедури вирішення питань адміністративно-територіального устрою. На разі ми не маємо жодного закону, який би визначав ці процедури. Вони виконуються за єдиними нормативним актом – Указом Президії Верховної Ради УРСР 1981 року, який давно не відповідає сучасним вимогам. Після прийняття законопроекту про засади адміністративно-територіального устрою, який, я сподіваюся, буде ухвалено восени цього року, має бути прийнято ще й пакет інших законопроектів. Насамперед про адміністративно-територіальний устрій країни, про повноваження місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. Але це другий крок. Поки ми не створимо територіальної основи, ми не знатимемо, на яких територіях які органи влади мають працювати.

Отже, треба чекати осені? Чи може просуватися реформа без цих змін?

- Шкода, звичайно, що парламент не встигає розглянути цей законопроект протягом нинішньої сесії. Але восени ми маємо зробити все можливе, аби його прийняли у першому та другому читаннях, оскільки після цього у нас відкривається можливість подати пакет інших законопроектів, про які я вже говорив. Тепер щодо часу, який ми маємо. Нам дуже важливо, щоб цей пакет законів було прийнято до чергових місцевих виборів, тобто фактично до липня 2020 року. Таким чином ми маємо два роки. Якщо об’єднати зусилля уряду та парламенту, я думаю, що це реально. Але якщо місцеві вибори підуть на існуючій адміністративно-територіальній основі, це дуже погано відіб’ється насамперед на новостворених об’єднаних громадах,  і особливо на тих, які залишилися поза реформою децентралізації влади.

Чи це означає, що реформа затримається ще на кілька років?

- Виходить, що на п’ять років. І проблема навіть не у тому, як протягом цього часу працюватимуть місцеві органи влади, а у тому, що мешканці необ’єднаних громад житимуть у зовсім інших умовах, ніж в об’єднаних. Останні вже зараз покращують якість послуг, активно розвивають власну інфраструктуру тощо.

Але навіть і той законопроект, про який ми говоримо, не змінить ситуацію докорінно. Він не запровадить префектур, не забезпечить зміни на всіх рівнях. Відтак прийняття змін до Конституції залишається на порядку денному?

- У Франції процес децентралізації розпочався ще у 80-х роках минулого століття і триває до сьогодні. Це при тому, що протягом цього часу законодавство у державі  принципово не змінювалося. Я веду до того, що адміністративно-територіальний устрій завжди вимагатиме певних змін, адже він прив’язаний до розселення людей, змінюватимуться функції та повноваження органів влади. А цей фактор змінюється з плином часу.

Як конкретно відіб’ється прийняття цього законопроекту на якості життя людей в Україні?

- Можу сказати однозначно: після прийняття будь-якого закону не змінюється нічого, якщо ми не працюватимемо над вирішенням існуючих проблем. Адже закон лише відкриває можливості – у даному випадку для формування нової системи влади, для збільшення її ефективності, для запровадження нових повноважень та для покращення якості послуг. Разом із тим, прийняттям цього законопроекту ми у будь-якому випадку пришвидшуємо хід реформи. Формуючи об’єднані громади, ми вже показали, що нова система влади є ефективнішою від попередньої. І тепер прагнемо до того, щоб ця система поширилася на всю територію України.