Про те, чи варто громадам об’єднуватися, в Івано-Франківську дискутували представники районних та селищних рад із головами об’єднаних громад.

Автор: Дмитро Синяк 

Дебати на тему «Навіщо громадам об’єднуватись?», які цього разу проходили в Івано-Франківську, відзначилися кількома цікавими моментами. По-перше, градус дискусії був набагато вищим, ніж на попередніх дебатах – у селищі Краснокутськ Харківської області та у місті Жовква Львівської області. І противники, і прихильники об’єднання деколи трошки виходили за рамки цивілізованого спору. Однак прихильники виглядали краще – можливо, тому, що вони лише захищалися від інформаційних нападів опонентів, які будь-що намагалися спростувати очевидне.

По-друге, в усіх виступах сторони «ПРОТИ» чітко проглядалася деструктивна, радянська за своєю сутністю, централізована модель місцевого самоврядування. Усі їхні виступи фактично зводилися до формули: «Ви нам дайте законодавче забезпечення, нормативну базу, гроші, і ми зможемо ці гроші витратити – на благо людей, звичайно. При цьому ми ні за що відповідати не будемо, адже відповідальність – прерогатива центру».

По-третє, цього разу усі спікери не стільки сперечалися, скільки відповідали на  запитання із зали. Можливо, саме тому інформацію, яка була озвучена, важко структурувати. Однак це не зменшує її цікавості.

 

 

Фразою дня можна вважати відповідь голови Рогатинської районної ради Романа Гринишина на зауваження модератора: «Якби район включився у реформу у 2015 році, то протягом трьох років міг би отримати 60 млн грн інфраструктурної субвенції». Роман Гринчишин відповів буквально наступне: «Мені не шкода цих грошей. Що вони могли б вирішити, коли офіційний борг по зарплаті у районі обчислюється мільйонами гривень!»

 

«ПРОТИ»

 

Спершу кожному представникові тої чи іншої сторони запропонували навести три аргументи на підтримку своєї позиції.

- У Рогатинському районі понад 80 сіл, і у кожному з них є школа, ФАП, клуб, бібліотека, амбулаторія тощо; тобто фінансувати треба доволі багато об’єктів, – розпочав Роман Гринчишин. – Чи робитиме це громада? Звичайно, що ні. Отже, спершу треба впорядкувати галузі медицини, освіти та культури, і вже потім об’єднуватися. Наступне. Мене дивує, що в ОТГ землями поза межами будуть розпоряджатися не райради. Третій аргумент – висока вартість ремонту доріг, якими їздитимуть шкільні автобуси. Якою б багатою не була громада, вона не зможе їх утримувати.

 

Роман Гринчишин

 

- Я є найбільшим прихильником децентралізації, але не її імітації, – підтримав його голова Рожнятівської районної ради Василь Рибчак. – Я виступав за те, щоб один район було об’єднано в одну громаду, але, на жаль, цього не вдалося зробити. Тепер нам потрібне, по-перше, законодавче забезпечення. По-друге, треба згори визначити адміністративні центри. По-третє, мають бути чіткі правила гри. Треба нараховувати ПДФО за місцем проживання, а не реєстрації, як зараз, бо від цього місцеві бюджети багато втрачають. Треба об’єднуватися не хто як хоче, а за економічною доцільністю.

 

Василь Рибчак

 

- У роботі я завжди керуюся правилом: не знаєш, як діяти, дій по закону, – додав Ясенево-Пільнівський сільський голова (Городенківський район) Іван Струтинський. – Так-от, згідно методики визначення адміністративних центрів громад, село Ясенів цілком могло би бути центром громади. Ми даємо 700 тис. грн реверсної дотації щороку. Чому у перспективному плані ми лише формуємо периферію іншої громади?

 

Іван Струтинський

 

«ЗА»

 

- Я категоричний противник принципу один район – одна громада: нехай хлопці з районної влади собі під задниці місця у громадах не готують, – розпочала, як завжди, емоційно та відверто голова Омельницької ОТГ Полтавської області Олександра Шереметьєва. – Де б ми були зараз, якби нас приєднали до Кременчука, бо ми входимо до складу Кременчуцького району? А недалеко від нас є, наприклад,  Пришибська громада, у якій лише 2 тисячі жителів, але вона входить у 20 кращих за спроможністю громад України. От пан Іван каже, що його сільрада віддає у район 700 тис. грн – чи не на утримання непотрібної районної ради йдуть ці гроші? Ми не віддаємо району нічого, бо не можемо контролювати використання цих грошей. А коли на освіту, на медицину витрачаємо власні кошти, то бачимо кожну копійку. Тепер щодо законодавчого забезпечення. Якби я чекала на прийняття усіх потрібних законів, у мене б хіба розвивалася громада? А я от не чекаю, і працюю, причому вже багато чого добилася!

 

Олександра Шереметьєва

 

- Наша обласна рада відмовилася затверджувати перспективний план, і тоді мені разом з 40-а іншими сільськими головами України вдалося потрапити на зустріч з президентом Петром Порошенком, після чого було внесено зміни до законодавства, які дозволили створювати громади без рішення обласних рад, – додав голова Байковецької ОТГ Тернопільської області Анатолій Кулик. – Це я до того, що аби подолати дистанцію, треба почати рухатися. Щодо шкіл, які начебто треба закривати після реформи, то ми жодної школи не закрили. Натомість спостерігаємо, що батьки самі почали переводили дітей до кращих шкіл. Ті, хто кажуть, що школи закривати у жодному разі не можна, думають про вчителів, а не про дітей, які не зможуть отримати належних знань у малокомплектних закладах освіти.

 

Анатолій Кулик

 

«Провокаційне» запитання

 

Голови районних рад взяли із собою потужну групу підтримки з депутатського корпусу, і ці депутати засипали сторону «ЗА» провокаційними, на їхню думку, запитаннями.

- Скажіть, будь ласка, скільки з’явилося робочих місць та які утворилися підприємства після об’єднання ваших громад? – запитав із зали голова Городенківської РДА Роман Жичицький.

Однак представників ОТГ це питання не тільки не налякало – вони навіть зраділи можливості розповісти про власні успіхи.

- Це правильне і дуже важливе запитання, – сказав голова Глибоцької об’єднаної громади Чернівецької області Григорій Ванзуряк. – Я завжди кажу своїм жителям: якщо кожен з вас дасть роботу власній родині та ще одній людині, я буду вважати, що у нашій громаді з приватним бізнесом усе гаразд. Може, саме завдяки такому підходу у Глибоцькій громаді 430 підприємців, і надходження від єдиного податку є другими за обсягом після ПДФО. Коли підприємець бачить, як його податки перетворюються на інфраструктуру, розмір цих податків неодмінно зростає. Ми зробили кілька кроків назустріч бізнесу: зменшили місцеві податки на 5%, але попросили за півроку зареєструвати по одному робочому місцю. І отримали додатково 1,5 млн грн. Важливо, щоб місцевий бізнес почав довіряти владі. Тоді податки не забаряться. Також ми взяли на себе повноваження архітектурно-будівельної інспекції, і протягом року отримали 0,5 млн грн. Причому ми не вибивали ці гроші, не вдавалися до адміністративних заходів. Люди повірили нам і зрозуміли, що краще жити цивілізовано. Завдяки цьому та іншим подібним крокам ми отримали 5 млн грн на рік додатково.

 

Григорій Ванзуряк

 

Кожен присутній у залі мав пульти для голосування, за допомогою яких висловлював своє ставлення до тієї чи іншої проблеми. І якщо вірити результатам голосувань, з бізнесом у більшості громад усе гаразд. Так, на запитання «Чи сприятливе середовище у вашому населеному пункті для ведення бізнесу?» 62% аудиторії відповіли «так», і 38% – «ні». Майже таким самим був підсумок голосування щодо того, «чи залучаються додаткові кошти для реалізації проектів розвитку у вашому населеному пункті?»: 61% – «так», 39% – «ні».

- У нас введено в експлуатацію МініГЕС, створено 8 робочих місць; ми працюємо над проектами вітрових електростанцій та проектами з розвитку сонячної енергетики, – гордо почав Роман Гринчишин, очевидно, не усвідомлюючи того, що цей успіх є доволі незначним у масштабі району й забувши, що в Україні альтернативна енергетика є надприбутковим, а відтак – дуже розповсюдженим бізнесом.

- Інвестиції не заходять до району через відсутність прозорих правил гри, – додав Василь Рибчак. – Адже за існуючих умов районна влада ні за що не відповідає. Ми нічого не можемо обіцяти інвесторам.

Згодом пан Рибчак поставив у приклад польську ґміну, з якою підписав угоду про співпрацю. Мовляв, у цій ґміні зараз готують ділянку для інвестора, підводячи усі потрібні комунікації.  При цьому голова районної ради не зауважив, що українська громада є аналогом польської ґміни. Не був він готовий і до того, що в об’єднаних громадах подібні ділянки створюються давно і називаються технопарками. Над створенням одного з таких технопарків якраз працює Омельницька об’єднана громада.

 

 

- У 2016 році на 1 грн власних доходів я залучила 6 грн інвестицій, – розповіла голова цієї громади Олександра Шереметьєва. – Це те, що дала мені реформа децентралізації влади. Ми виконали 35 проектів на суму понад 13 млн грн. Я давно не займаюся проблемами ремонтів дахів та вікон – це вже зроблено. Зараз я працюю над розвитком громади, створюючи індустріальний парк. Так, на разі у мене не з’явилося великого підприємства, але воно неодмінно з’явиться, коли ми закінчимо роботу зі створення цього індустріального парку. Однак мені відомі багато прикладів створення підприємств на території ОТГ. Наприклад, у наших сусідів, у Бутенківській ОТГ, яка об’єдналася півроку тому, інвестор вже відкрив швейну фабрику на 120 робочих місць.

 

Напад не демократію

 

Очевидно, побачивши, що голови райрад програють у «двобої», кремезний депутат райради Городенківського району, мабуть, вирішив зірвати дебати. Поводячись агресивно, він заволодів мікрофоном і почав засипати спікерів сторони «ЗА» різноманітними питаннями, не даючи їм можливості відповісти на більшість з них.

- Нас хочуть переконати у тому, що об’єднуватися – накраще, – сказав він. – Але я в це не вірю, бо хлопці, які «ПРОТИ» реформи, виглядають ліпше. У них більше аргументів, натомість у сторони «ЗА» я бачу самі лише емоції. От ви скажіть, скільки доріг у вас відремонтовано?

- За минулий рік ми відремонтували 17 км доріг, вклавши у них 11 млн грн, – спробував відповісти Анатолій Кулик та городенківський депутат не дав йому продовжити.

- Скажіть, кожен з присутніх на сцені, скільки населених пунктів та скільки жителів у ваших громадах? – спробував він перебрати на себе обов’язки модератора. І скільки шкіл у вас закрито?

- П’ять населених пунктів і 13,5 тис. населення, – відповів Григорій Ванзуряк. – Ми не закрили жодної школи, а у дитсадочку відкрили кілька додаткових груп.

- Чому Кабінет Міністрів створив такий деструктивний перспективний план?! – не вгамовувався чоловік, продовжуючи викрикувати запитання навіть після того, як у нього з забрали мікрофон. – Згідно з ним, в одній громаді має бути 40 населених пунктів, а у іншій – вісім! Це – нормально?

- Перспективний план – це лише бачення, причому спільне, як Кабміну, так і регіонів, – відповів йому генеральний директор Директорату з питань розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою Мінрегіону Сергій Шаршов. – Цей план є спробою знайти найефективнішу – насамперед з економічної точки зору – конфігурацію громади. Однак коли це бачення спускається до рівня обласних рад, включається політичний фактор, і ми отримуємо неспроможні громади, які не мали з’являтися на карті України. Однак Уряд все одно не буде приймати жодних рішень щодо вирішення подібних проблем – це прерогатива обласних рад та адміністрацій. Такі проблеми слід розв’язувати на місцях. Зауважу також іще одне: у Закарпатській області в силу різних причин досі не прийнято перспективного плану, але це не завадило жителям області утворити 6 громад. Тобто все у руках органів місцевого самоврядування. А перспективний план дається тільки для того, щоб зрозуміти, як об’єднуватися краще.

 

Сергій Шаршов

 

Продовження розповіді про перебіг дебатів в Івано-Франківську, читайте у наступних матеріалах порталу «Децентралізація».

Організатором дебатів виступив Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO за сприяння Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківського Центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону.