Одна з найвіддаленіших на Дніпропетровщині Покровська ОТГ, що знаходиться на межі трьох областей – Дніпропетровської, Запорізької та Донецької, є сьогодні лідером з провадження молочних кооперативів. На її території діють сільськогосподарські кооперативи «Молочарське» і «Добробут Андріївки», а також сімейні молочні ферми. На розвиток кооперативного руху тут було залучено мільйони гривень внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

«Молочарське» - єдиний в Україні навчальний стартап

У 2012 році за фінансової підтримки Уряду Канади та інших іноземних організацій, які активно займаються розвитком сільського господарства, створено об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів «Господар». Воно має свої комбайни, трактори, косарки та силосопакувальну машину. «Господареві», який налічує 176 членів, вдалося залучити 23 млн. грн. інвестиційних коштів на будівництво демонстраційної ферми СП «Молочарське» (окремий корівник з утепленим дахом для породи «Джерсі», яких завезли з Данії, був спроектований канадськими інженерами) в селі Олександрівка, що входить до складу Покровської ОТГ, придбання корів та техніки.

Фахівець ОТГ з інвестицій Ольга Кримова зауважує, що «Молочарське» – це не тільки сільгосппідприємство з виробництва високоякісного молока, а й єдиний навчальний центр для молочних фермерів в Україні. Такий собі стартап, на базі якого постійно відбуваються безкоштовні тренінги та консультації для малих та середніх виробників молока Дніпропетровщини й інших областей України. Тут навчають різним аспектам виробництва молока: від утримання, годівлі корів до їх доїння та видалення гною.

Менеджер Віталій Ткач розповідає, що ферму збудували, аби навчити людей вести невеличкий сімейний бізнес та виробляти якісне молоко: «Я дуже хочу вчити цьому молодих людей, бо роботи в селі немає. Але є можливість тримати корів і отримувати за якісне молоко не 4-5 грн., а, скооперувавшись, набагато більше».

Менеджер СП "Молочарське" Віталій Ткач

Сьогодні СП «Молочарське» – прибуткове підприємство. Тут працює шестеро людей, які обслуговують майже 200 корів. Загалом же прибуток така міні-ферма починає приносити, якщо має 13 і більше дійних корів.

«Кількість населення, яке тримає корів, постійно скорочується, людям не вигідно тримати худобу, вигідніше купити молоко за пару гривень, не зважаючи на його якість», – констатує менеджер. – На СП «Молочарське» про якість молока ми думаємо першу чергу. Бо з Покровської громади воно вирушає аж за 600 кілометрів у Херсон на завод «Данон» в спеціальних автоцистернах. Наше молоко від породи «Джерсі» – з високим вмістом жиру та білка. Це – молоко найвищої якості. Для нас вигідно його виробляти».

Донедавна держава дозволяла підприємствам приймати молоко другого сорту. Воно могло містити і антибіотики, і колосальну кількість бактерій чи соматичних клітин, могло бути розбавленим, фальсифікованим… І цю сировину могли використовувати для дитячого харчування. В Європі ж уже давно відмовилися від молока другого сорту. Нарешті підвищили стандарти якості молочної сировини і в Україні – з 1 січня 2018 року набули чинності зміни до ДСТУ. Відповідно до них маємо три сорти молока (замість п’ятьох): екстра-клас, вищий і перший.

 «Ми не чекаємо і не сподіваємось на допомогу держави. Сімейних ферм і кооперативів сьогодні дуже багато, вони розкидані по всій країні. Дякуючи Богу, знайшлися відважні люди, які започаткували цей перспективний проект. Запустили його, реалізували і показують іншим. Вчать, як правильно займатись сільським господарством. Ніде у світі вже не приймають сировину від одноосібних господарств з однією коровою. Тож і в України тільки один шлях – кооперація і розвиток переробки», – розмірковує над майбутнім молочної галузі Віталій Ткач.

Успішний досвід молочного кооперативу сприяє розбудові

У селі Андріївка, де створили кооператив «Добробут Андріївки», почали будувати… готель?! Ольга Кримова пояснює: «Нині ми співпрацюємо з програмою USAID «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE). До нас приїжджають консультанти з питань освіти, фінансів, молодіжних проектів. Ми приймаємо багато делегацій з України і зарубіжних країн, а зупинитися на ночівлю ніде».

Ольга стояла біля витоків створення молочного кооперативу, який підтримали французька компанія «Данон», міжнародний благодійний фонд «Хайфер Проджект Інтернешенл» та інші організації.

«З самого початку було троє, потім – сім активістів, – згадує жінка. – Кооператив  став успішним, бо ми мали підтримку. Отримали допомогу від області: молоковоз і п’ять доїльних установок, які передали людям, що тримали трьох і більше корів. Доїльні апарати вартістю 6000 грн., придбані на умовах співфінансування, родинам обійшлися в 1000 грн. Спочатку люди не вірили, та коли отримали перші апарати і відчули вигоду, почали їх купувати. В середньому на одного учасника кооперативу припадає умовно по 3,5 корови. Разом – 400 голів. Але є й сімейні міні-ферми, на яких утримують до 20 корів. Таких у кооперативі вісім. Усі мають холодильні установки, щоб зберегти молоко якісним».

Ольга, яка на той час була сільським головою й одним із засновників кооперативного руху на Дніпропетровщині, згадує, як стимулювали родини до участі в кооперативі: «Молодим родинам та тим, хто не мав змоги придбати дійних корів, ми передавали їх безкоштовно. Але з умовою передачі отриманого приплоду жіночої статі іншій селянській родині. Якщо народжувався бичок, залишався в домогосподарстві. Цей процес триває й досі. Також ми закупили свиноматок білої породи  і так само передавали поросят від сім’ї до сім’ї».

Менеджер кооперативу Сергій Захаренко зауважує, що об’єднання існує з 2010 року і сьогодні нараховує 153 члени з 17 сіл трьох районів Дніпропетровської та Запорізької областей. У кооперативі – 12стаціонарних молочних пунктів із лабораторією і охолоджувачем. Обладнання закуплено за кошти Уряду Канади/СОКОДЕВІ. Молоко щодня везуть на два заводи – Новомиколаївський та компанії «Данон». Члени кооперативу в середньому отримують по 6,2 грн. за літр молока. Також заводи доплачують за його жирність.

«Наші люди за рахунок молока виживають» – розповідає секретар правління кооперативу Олена Буц. – Утримувати корів дуже клопітно і важко, але кооператив допомагає в зимовий період коштами на закупівлю кормів. А молоко –  це додаткова копійка в сімейний бюджет, тож цим треба займатися. Ми утримуємо дві корови. За молоко за 15 днів отримуємо 1300 грн. Для нас, пенсіонерів, це суттєва допомога»…

Члени кооперативу "Добробут Андріївки" Сергій Захаренко та Олена Буц

Фінансові успіхи Покровської громади дозволили приділяти посилену увагу підростаючому поколінню, соціальній сфері, спорту.

«Ми познайомилися з людьми, які змінюють громаду і спонукають до змін людей, які в ній живуть. Поряд з успіхами у Покровському є багато проблем і викликів. Та сподіваємося, що ситуація й надалі покращуватиметься, і громада з новими силами працюватиме над власним добробутом. А програма USAID DOBRE в цьому допоможе», – пообіцяли представники міжнародної організації Global Communities, віце-президент з комунікацій та звʼязків з громадськістю Девід Хампфріс  та директор офісу з глобальної безпеки Джеффрі Слоат.

Від розвитку будівельної галузі до активізації молоді і ремонту доріг

«Співпраця з міжнародними неурядовими організаціями дозволила нам облаштувати частину приміщення школи під дитячий садочок, реалізувати в навчальних закладах два мікро-проекти з енергозбереження, встановити ігровий майданчик та ще багато чого», – ділиться успіхами голова ОТГ Світлана Спажева і не приховує, що проблем у громаді ще вистачає. Тут тільки розпочинають ремонтувати дороги, на це чи не вперше передбачено в бюджеті значні кошти. Тож голова хвилюється за якість робіт та порядність підрядників, оскільки закупівля товарів, робіт чи послуг здійснюється в електронній системі закупівель ProZorro: «Тендер на проведення ремонту доріг виграла фірма з іншої області. Звичайно, для нас було би краще, аби саме місцеві підприємства робили ремонт: це і робочі місця, і заробітні плати, і контроль за якістю робіт»…

Має жінка і своє бачення досягнень і перспектив реформування: «До початку децентралізації місцеві ради були схожі на каси з виплати зарплати працівникам бюджетної сфери чи великі ЖЕКи, що через проблеми повної зношеності мереж та обладнання працювали на власне виживання. Можливостей впливу на економіку та добробут людей в нас не було. Тому і розвивались ми не завдяки, а всупереч. Вперше в історії незалежної України ми перетворюємось із об’єкта управління на суб’єкт управління і самостійно формуємо спроможність громади».

Автор: Оксана Якуніна, Український кризовий медіа-центр

Фото Владислава Соделя