Мартін Завадка, війт одної з найбагатших ґмін Польщі, про те, як громада може заробити, налагодивши співпрацю з підприємцями
Автор: Дмитро Синяк
На ІІ Форумі об’єднаних громад, що відбувся в Києві 4 грудня, було чимало іноземних гостей. Але війт невеличкої сільської ґміни Плоцького повіту Мазовецького воєводства, що у центральній Польщі, Марчін Завадка запам’ятався чи не найбільше. По-перше, у товаристві сивочолих представників міжнародних донорів та маститих експертів пан Марчін був чи не наймолодшим. По-друге, говорив він енергійно і швидко, що, здається, встигав за хвилину сказати більше шістдесяти слів. І говорив по суті. У кулуарах Форуму портал «Децентралізація» взяв у Марчіна Завадки ексклюзивне інтерв’ю. Оскільки виступ польського війта був присвячений міні-проектам громади як дієвому інструменту розвитку територій, то говорили переважно про інвестиції.
Успіх – це стан розуму
Двадцять п’ять років тому за рівнем економічного розвитку Україна значно випереджала Польщу. Тепер усе навпаки. У чому причини цього?
- Один зі спікерів Форуму дуже правильно відзначив, що в Україні є все необхідне для успіху: земля та розумні люди. А ще у вас надзвичайно гарна країна. Але у чому ж проблема? Може, моя відповідь дещо спантеличить вас, але я вважаю, що успіх – не етап на шляху. Успіх – це стан розуму. Може, зі мною багато хто не згодиться, але я також переконаний, що успіх залежить не від стану доріг та іншої інфраструктури, а тільки від того, як налаштовані мешканці громади. Від того, що у них у голові.
І як на прикладі вашої ґміни думки її мешканців співвідносяться, наприклад, розмірами податкових надходжень до місцевого бюджету?
- Ґміна у мене порівняно невелика – у ній живе лише 7,6 тис мешканців, а її площа лише 75 кв. км. Проте вона входить у десятку найбагатших сільських ґмін Польщі. У листопаді 1992 року, коли у Польщі пройшла реформа децентралізації влади, наш річний бюджет становив 26 млн злотих. А наступного року ми плануємо вже 50 млн злотих. На території ґміни працюють 175 підприємців. Я – виходець з бізнесу, довго працював в одному з найбільших банків у світі. І звідти виніс розуміння того, що справжнім керівником будь-якого закладу сфери послуг є його клієнт. Саме він може звільнити працівників цього закладу, переставши з тих чи інших причин користуватися його послугами. Це правило я переніс на органи місцевого самоврядування, і, здається, став успішним у цьому.
Що ж змінилося?
- Якщо раніше працівник місцевого самоврядування був чиновником, котрий міг підписати якийсь папірець, а міг і не робити цього, то тепер такий працівник є виконавцем побажань мешканців ґміни, тим, хто знаходить проблеми і шлях до їхнього вирішення. Від цього залежить успіх ґміни, у тому числі й економічний. Мешканець ґміни – то її серце, її центр.
Як проявляється цей постулат у дії, якщо йдеться, власне, про підприємців?
- У боротьбі за приязність підприємців у нас кілька інструментів. Один з них – громадсько-економічна рада, яка об’єднує усіх підприємців ґміни. На зборах цієї ради, які фактично являють собою товариські вечері, ми обговорюємо наші плани розвитку, ціни на закупівлю і збут товарів тощо. Я також вислуховую усі скарги, пропозиції та побажання. Після кожної такої вечері підприємці розповідають своїм друзям про наші інвестиційні плани, і до нас починають звертатися інші бізнесмени. Помітним результатом роботи цієї ради є, наприклад, зменшення розміру податків для підприємців, які займаються транспортним бізнесом на території нашої ґміни. Так, власники сідельних тягачів з дозволеною максимальною масою від 3,5 до 5,5 тис тонн, зареєстровані у нас, платять на рік 108 злотих, у той час, коли в середньому по Польщі аналогічний платіж становить 820 злотих на рік. Іще один приклад. Нещодавно ми подали заявку на доступ до Лодзької вільної економічної зони. Якщо нам це вдасться, то наших підприємців-юридичних осіб звільнять на десять років від сплати податку на прибуток.
Боротьба за приязність підприємців
Багатьом українським головам громад подібні кроки видаватимуться безглуздими. Адже громада сама позбавляє себе доходів.
- Кожен підприємець так чи інакше щось платитиме громаді, але найважливіше навіть не це – він створює робочі місця. Завдяки цьому мешканці громади отримуватимуть зарплату і залишатимуть її у місцевих магазинах, а місцевий бізнес отримає додатковий стимул до розвитку. Це саме по собі вже є добрим результатом. Подібне ставлення до інвестора зафіксоване й у державній політиці Польщі. Якщо, наприклад, аграрій купить якусь сільськогосподарську машину у Польщі, то на певний термін звільняється від податків. Також згідно з польським законодавством, кожна нова компанія, у якій працюють десять і більше осіб, звільняється від сплати будь-яких податків у перший рік своєї роботи. Наступного року вона сплачуватиме 50% від того, що має платити до державного бюджету, а ще через рік – 70%. За три роки підприємці платять податки вже у повному розмірі.
Але ж органи місцевого самоврядування не такі багаті, як держава…
- Тим не менше, вони можуть робити те ж саме, що і держава, зменшуючи податкове навантаження на бізнес. Наприклад, у цілій Польщі платять в середньому 5 злотих за 1 куб м води. Ми ж у себе встановили пільги для власника весільної зали: він сплачує лише 2,50 злотих за 1 куб.м, а решту доплачує за нього ґміна. Ця зала працює тільки у суботу і неділю, але у ній отримують роботу чимало людей: офіціанти, кухарі, охоронці. І нехай ці люди заробляють побільше, щоб не думати про заробітки у Німеччині чи в Італії. А деякі проекти наша ґміна фінансує повністю. Наприклад, ми підтримуємо малий бізнес у тому, що стосується стартапів – ми співфінансуємо найкращі проекти.
Які місцеві податки може зменшити для підприємців уряд ґміни?
- Насамперед податок на нерухомість. Іще ми повертаємо аграріям гроші, які вони сплачують за акциз під час купівлі пального, оскільки акцизний збір іде до бюджету ґміни. Місцеві податки у Польщі не є чітко унормовані, їх встановлюють за певною податковою шкалою, і орган місцевого самоврядування на свій розсуд може встановлювати, як більші, так і менші податки для тих чи інших підприємців. Так-от, ми ніколи не встановлюємо максимальний рівень податків – тільки середній. Крім цього, ми застосовуємо так звану стабілізацію податків: оголошуємо, що протягом восьми років не збільшуватимемо податок на нерухомість (якщо не буде інфляції). Це приваблює до нас підприємців. Усі подібні рішення піддаємо максимальній гласності, вивішуючи повідомлення про них на дошку оголошень. Кожен мешканець ґміни може дізнатися, хто скільки податків сплачує і чому.
Де знайти інвестора?
Чи допомагає польським органам місцевого самоврядування Євросоюз?
- Допомога була надзвичайною відразу ж після входження Польщі до ЄС. У польські інфраструктуру, комунальне господарство тощо було зроблено величезні інвестиції. Дороги та освітлення робилися по цілій країні. Власне, це багато в чому спричинилося до стрімкого відриву Польщі від України. І це дозволило нам надолужити інфраструктурне відставання від ЄС. До прикладу, моя ґміна отримала 12 млн злотих на розбудову та ремонт каналізаційної мережі, доступ до якої до вступу в Євросоюз мали тільки 60% наших мешканців.
Який інвестор краще – внутрішній чи іноземний?
- Треба особливу увагу звертати на внутрішнього інвестора, бо іноземний інвестор за визначенням зорієнтований на виведення власних прибутків з країни. А внутрішній навпаки, усі свої прибутки, швидше за все, витратить на вашій території. Крім того, іноземні інвестори з часом можуть забрати свій капітал і перенести до іншої держави. А внутрішній інвестор навряд чи піде на таке. У моїй ґміні тільки одна компанія належить італійцеві. Усі інші підприємці – поляки.
Виходить, ви створюєте нерівні умови для інвесторів?
- Якби я навіть хотів це зробити, це було б дуже непросто, бо всі інвестиції йдуть через тендери, і тільки ціна відіграє роль. Але місцевий інвестор зазвичай дає нижчу ціну, ніж іноземний. Адже йому не треба платити за транспорт, не треба платити мито тощо. Говорячи про важливість внутрішнього інвестора, я маю на увазі зовсім не те, що треба створювати на ринку нерівні умови. Краще дати знижку місцевому інвестору, ніж чекати на прихід іноземного. Крім того, невеличкі замовлення місцевих бюджетів набагато цікавіші саме місцевим інвесторам. От наприклад, я зараз будую дорогу на 4 млн злотих. У нас свій кар’єр, і це суттєво здешевлює роботу. Західні компанії такий незначний бюджет зазвичай не цікавлять.
Де ви знаходите інвесторів?
Їх знаходить наш промоційний відділ, у якому працюють троє фахівців. Вони займаються популяризацією та просуванням ґміни у Польщі та за кордоном. Це повноцінний PR-відділ, який підтримує тісні зв’язки з журналістами, розсилає прес-релізи тощо. От, наприклад, нещодавно він розповсюдив новину про те, що у нашій ґміні мешканці користуватимуться громадським транспортом безоплатно. Щойно, наприклад, автобус з Плоцька перетне межу ґміни, йому нараховуватиметься по 5 злотих за кожен кілометр. Навіть якщо він їде порожнім. Повідомлення про це вийшли у багатьох виданнях, покращивши імідж ґміни. Також цей відділ шукає зовнішні гранти. Разом ми пишемо проекти, намагаємося отримувати фінансування з Євросоюзу, наприклад, на утримання сільських світлиць.
Що треба для того, щоб знайти інвестора?
- Насамперед треба мати схему просторового планування територій. Без неї нічого не вийде. Інвестор повинен знати, де можна будувати, де є ті чи інші комунікації. Непогано також мати стратегічний план розвитку, у якому має бути вказано, яких саме інвестицій ви потребуєте. Ще один важливий момент – якість надання послуг у вашій громаді. У моїй гміні реєстрація фірми триває не більше десяти хвилин. Якщо ви захочете відкрити у нас бізнес, вам треба буде лише поспілкуватися з миловидною пані, яка внесе у систему кілька цифр. Ще одна важлива умова для розвитку підприємництва – робоча сила. Не дозволяйте тікати за кордон молодим людям, стримуйте їх від цього за будь-яку ціну. Адже вони є запорукою успіху громади. Без працівників інвестор нічого не досягне.
Що ви думаєте про інвестиції у комунальні підприємства, що зараз дуже популярно в українських об’єднаних громадах?
- Не треба інвестувати у комунальні підприємства, бо вони не можуть бути конкурентними за визначенням.
Як банкір став війтом
В Україні чимало сіл, у яких діють незаконні кар’єри, прибутки від роботи яких забирають сільські голови. Чи можливі подібні ситуації у Польщі?
- У нас за незаконний бізнес можна реально опинитися у в’язниці. Може, саме тому ми не маємо таких ситуацій. Винних карають, інші це бачать і не повторюють їхніх помилок. До того ж, у Польщі усі працівники місцевого самоврядування є держслужбовцями і згідно закону не повинні мати жодного бізнесу. У нас працює депутатом одна жінка, яка до цього обслуговувала як ветеринар всю ґміну. Коли вона стала депутатом, то мусила закрити свій бізнес. Бо тут є конфлікт інтересів, та й це просто неетично.
Для українських органів місцевого самоврядування великою проблемою є те, що голова громади не може сильно піднімати зарплати своїм працівникам. А як у Польщі?
- У нас немає таких великих обмежень. Щоправда, колись працівник місцевого самоврядування заробляв стільки ж, скільки міг заробити і у бізнесі. А тепер у промисловості заробляють більше, бо востаннє зарплати держслужбовцям піднімали років десять тому. Відтак певна проблема тут є. Деколи на специфічні задачі потрібні фахівці високого класу, яких на наші гроші дуже важко знайти. От, наприклад, при будівництві дороги кожна ґміна повинна мати інспектора з будівництва доріг. У ґміні він заробляє близько 7000 злотих «брудними», без сплати податків. А у приватній компанії такий фахівець отримує 1% від вартості будівництва. Якщо ця вартість сягає 3 млн злотих, то його заробіток становитиме відповідно 30 тис злотих. Через це взяти на роботу такого фахівця дуже і дуже непросто.
Ви пішли з великого банку. Чи втратили у зарплаті?
- Так, надзвичайно багато втратив.
Чому ж таки продовжуєте працювати війтом?
- Спочатку я просто хотів змінити щось на краще у своїй ґміні. Коло мого дому є школа, і діти часто грали у футбол на її заасфальтованому подвір’ї. Коли мій син впав там, сильно подряпавши обличчя, я пообіцяв собі, що зроблю усе можливе, щоб цей «пляц» перетворити на сучасний спортивний майданчик. На посаді війта це мені було найпростіше зробити, відтак я став війтом. І от я побудував коло школи не тільки сучасне футбольне, але й баскетбольний та легкоатлетичні майданчики, та ще й два тенісних корти. Потім виявилося, що я сподобався людям на посаді війта, відтак я вирішив залишитися.
У роботі війта більше переваг, ніж у банківського працівника?
- У банку я закінчував роботу найраніше о сьомій вечора. А в органах місцевого самоврядвування у Польщі робочий день зазвичай триває до четвертої-п’ятої вечора. Я сподівався, що матиму більше вільного часу для сина, працюючи війтом. Однак, на жаль, на практиці усе виявилося зовсім не так. Деколи пізно ввечері я маю попереджати дружину про те, що мені ще треба залишитися на роботі. Деколи я мушу зриватися серед ночі і їхати туди, де щось сталося. Натомість я тішуся тим, що результат моєї праці видно кожному. Про роботу у банку я такого сказати не можу.
Чи берете особисто участь у конференціях і виставках, на яких можна знайти інвесторів?
- Усім цим займається виключно промоційний відділ гміни. Я маю дуже ревниву дружину, відтак у відрядження не їжджу. Не шукаю собі пригод.
Поділитися новиною:
18 листопада 2024
Аналіз реверсної дотації на 2025 рік: експертний огляд
Аналіз реверсної дотації на 2025 рік:...
У контексті активних обговорень під час розгляду державного бюджету на 2025 рік Ігор Онищук, експерт...
18 листопада 2024
Долучайтеся до громадського обговорення проєкту Плану заходів з безбар’єрності на 2025-2026 роки
Долучайтеся до громадського обговорення проєкту...
Усі небайдужі громадяни, профільні громадські організації та експерти мають змогу надати пропозиції до Плану заходів...
18 листопада 2024
«Кластери Відродження» - конкурс грантів від...
Проєкт UCORD оголосив конкурс грантів «Кластери Відродження», спрямований на підтримку культурних партнерських...
18 листопада 2024
18 листопада - презентація результатів...
18 листопада з 12:30 до 13:30 відбудеться презентація результатів восьмого всеукраїнського...