Автор: Геннадій Зубко, Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України для "Цензор.НЕТ"

14 листопада Верховна Рада прийняла закон 7117 "Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості", ініційований Президентом України Петром Порошенко. Він покликаний вирішити проблему з критичним станом первинної медичної допомоги у сільській місцевості, яка не вирішувалась десятиліттями. Зробити цю медичну послугу якісною, розвернути її до сільських мешканців, яких в Україні понад 13,1 млн, а в деяких областях - навіть понад 60% населення - сільське. Законом фактично дано старт реформі сільської медицини. Основна ціль закону - забезпечити якісну диспансеризацію у сільській місцевості, вчасне виявлення захворювань, насамперед генетичних на ранніх стадіях, системний нагляд за певними групами хворих, проведення профілактичних й оздоровчих заходів. Адже одна справа - рівень медицини у Києві чи обласному центрі, і зовсім інша - на селі. Загальний успіх реформи залежить від здатності держави і суспільства змінити ситуацію із якістю і доступністю медичних послуг для мешканців сільської місцевості. Тож першочергове завдання держави - інтегрувати якісні медичні послуги безпосередньо у сільські території. Впевнений, що значну частину очікуваних змін реально впровадити за рік-два.

Реалії сільської медицини: діагноз - кома

Коли ми говоримо, що в Україні 35% населення проживає у сільській місцевості, ми не завжди розуміємо, що це лише "середня температура по палаті". В нас є 7 областей, в яких 50% і більше - це сільське населення, 8 областей, де цей показник - близько 40% і більше. Так, наприклад, у Львівській області маємо найвищий показник: у селах та селищах проживає 959 жителів. І лише 5 регіонів, де сільського населення менше 30%. Крім того, з реформою децентралізації цього рок в Україні вже створено 665 ОТГ. Це - 26% території країни, де мешкають 5,7 млн людей. Причому переважна більшість - це сільське населення - 3,6 млн мешканців, понад 8 тисяч сіл та селищ об'єднані в ОТГ. Очевидно, що з децентралізацією в Україні формується нова модель сільського розвитку з новою системою управління та новими економічними відносинами. При цьому важливо розуміти, що коли ми говоримо про розвиток сільських територій, мова не йде виключно про розвиток адміністративних одиниць. Ми говоримо про розвиток людського потенціалу, це є основною метою реформи. Тож сільські мешканці потребують особливої уваги держави.

Відтак, головне завдання держави - забезпечити якісними та доступними послугами всіх громадян, незалежно від місця проживання. Найпершою такою послугою є медична. Разом з тим, маємо невтішну статистику: 80% пацієнтів одразу отримують допомогу на другому чи третьому рівнях, оминаючи первинну ланку - амбулаторії та сімейних лікарів. Натомість у країнах ЄС співвідношення звернень пацієнтів на первинний та інші рівні медицини кардинально протилежне і становить 70% звернень на первинну ланку 30% - на вторинну.

Чому так відбувається? Мусимо констатувати: сьогодні базова медицина у сільській місцевості практично ліквідована. А відтак жоден лікар, навіть, як то кажуть, "від Бога", не здатний в існуючих умовах надати якісне лікування. У 23 тисячах сіл та селищ наявні 4 тисячі амбулаторій та 12,7 тисяч ФАП. Їхній технічний стан - жалюгідний. У 71% із них відсутнє водопостачання, у 75% - водовідведення, у 82% сільських амбулаторій немає санвузлів. ФАП перетворився на проміжний пункт, через який пацієнта транспортують з точки "А" у точку "Б" - у район чи область, де є певний рівень медицини. Таким чином ФАПи не здійснюють функцію первинної ланки медицини.

Від показника ліжко-місце до профілактики здоров'я

З огляду на це, закон 7117 покликаний створити дієву модель первинної медицини. Насамперед через формування мережі первинної ланки сільських медичних закладів, впровадження сучасних технічних рішень і мотиваційних переваг для лікарів.

Для того аби створити ефективну мережу первинної ланки медицини на селі, маємо зрозуміти, як її будувати на рівні району. Адже наше завдання - забезпечити медичну послугу первинного рівня на усій площі сільської території. Наразі спільно з МОЗ та місцевим самоврядуванням і лікарями розробляємо методику формування дієвої мережі амбулаторних дільниць. Маємо переорієнтувати первинну ланку безпосередньо на амбулаторію, де є лікар, обладнання, транспорт і якісні можливості первинної допомоги. Модель сільської "первинки", до якої ми маємо дійти - навантаження на одного лікаря - 1,5 тисячі пацієнтів, із доступністю до амбулаторії в 5 км.

На часі максимальне посилення чинних закладів первинної медицини. Ідеться про реконструкцію, технічне переоснащення, кадрове посилення. Там, де відчуваємо критичну необхідність, будемо будувати нові заклади. Як будівельник знаю, у багатьох випадках звести новий об'єкт "з нуля" простіше, швидше й економніше, аніж ремонтувати старий. Тому наразі вже розробляємо у Мінрегіоні типові проекти медичних закладів первинної ланки (ФП, ФАП, амбулаторія), які можна буде швидко і якісно зводити по всій країні.

Одразу наголошую, що мова не іде про "тюнінгування" старих хат або непристосованих приміщень. Ми пропонуємо проект сучасного закладу (не залежно від того, чи це реконструкція, чи будівництво), який враховує вимоги медичної установи із надання людям якісних послуг. У його основі стандарти і санітарні вимоги, визнані міжнародною практикою. Для кожного медзакладу первинного рівня буде затверджено обов'язковий перелік обладнання відповідно до послуг, що надаватимуться, із засобами телекомунікації, інформатизації, швидкісного інтернету та мобільного зв'язку.

Фінансовий ресурс на розбудову мережі сільської медицини є - 4 млрд гривень. Вони передбачені у держбюджеті-2017 і проекті бюджету-2018.

Як вгамувати кадрову спрагу на медперсонал: мотиваційний пакет

Окреме надважливе питання для реанімації сільської медицини - кадрове забезпечення. Адже формування мережі можливе лише із чітким забезпеченням її медичним персоналом. Маємо катастрофічну ситуацію зі старінням кадрового складу сільських медиків. Сільська молодь, навіть закінчивши медичний вуз і отримавши відповідну освіту, не поспішає повертатися у село.

Вирішувати проблему маємо паралельно на різних рівнях, долучивши до цього не лише МОЗ, а й МОН. Зокрема, оновлювати навчальні програми для майбутніх лікарів та медпрацівників - від шкільної парти, і далі до університетської лави, інститутів підвищення кваліфікації та післядипломної освіти. Так, наприклад, серед ініціатив - профорієнтаційна робота з майбутніми випускниками шкіл. Йдеться про створення профільних підготовчих відділень для жителів сільської місцевості у немедичних закладах вищої освіти в містах та започаткування профільних класів у сільських школах. Плюс - право першочергового зарахування до медичних вишів абітурієнтів, які уклали угоду про відпрацювання не менше 3 років у своїх сільських громадах. Можна розглядати також варіант підвищення стипендіального забезпечення для таких студентів, можливо частково за рахунок громад, де вони потім працюватимуть.

Крім того, ми передбачаємо мотиваційний пакет медичного персоналу. Законодавча ініціатива пропонує забезпечити сільського лікаря не лише місцем роботи у сучасній амбулаторії, а й гідною зарплатнею та житлом. Насамперед ідеться про лікарів первинної ланки. За розрахунками, зарплата сільського лікаря первинної медичної допомоги в залежності від кількості пацієнтів сягатиме 15 - 30 тисяч гривень, медичної сестри - 4-8 тисяч.

Інший важливий аспект вирішення кадрового питання - житло. Ми усвідомлюємо, що для сільського лікаря принизливо орендувати куток у чужій хаті. Саме тому типовий проект сільської амбулаторії передбачає, окрім медичних приміщень, ще й комфортне службове житло лікаря. Також забезпечити лікаря житлом цілком спроможні і органи місцевого самоврядування.

Крім того, зрозуміло, що чимало сільських населених пунктів є важкодоступними і є віддаленими одне від одного. Тож сільському лікарю доведеться брати відповідальність за декілька сіл села. Це питання може бути вирішене за умови забезпечення його автотранспортом у якості додаткової мотивації. Наразі тільки 17% сільських ФАПів і амбулаторій забезпечені транспортом. Держава інвестуватиме, і вже інвестує, у будівництво та реконструкцію доріг, що з'єднують сільські амбулаторії із районними та обласними лікарнями. Кошти на розбудову транспортної інфраструктури маємо вже сьогодні. Це - ресурс держбюджету і місцевих бюджетів, гроші від "митного експерименту", ДФРР, субвенції на розбудову інфраструктури ОТГ, а з 2018 року - ще й Дорожнього фонду.

Певен, що комплексний підхід до кадрів - зарплата, житло, транспорт дозволить вирішити кадрове питання раз і назавжди. Ми повернемо лікарю гідний соціальний статус, а з ним - традиційну повагу українського суспільства.

Сучасне обладнання та телемедицина

Важливо усвідомлювати, що сільська медицина - то не тільки приміщення і лікар, але й сучасне обладнання та ліки. Сільська амбулаторія повинна бути забезпечена портативними кардіографами, тонометрами, пульсоксиметрами, обладнанням для лабораторій для експрес-аналізу сечі та крові, які можуть передати дані через інтернет-зв'язок, апаратами Ротта, небулайзерами, та іншим обладнанням для якісного обслуговування, а також переліком фармацевтичних препаратів та препаратів за програмою "Доступні ліки".

Важливий напрямок - впровадження телеметричної медицини, що передбачається законом 7117. За її допомогою лікар сільської амбулаторії зможе в режимі on-line отримати консультацію в медичному закладі вторинного та третинного рівня, передати аналізи та результати досліджень пацієнта. Наступні кроки із задіянням мережі інтернет - використання сучасних он-лайн сервісів - навчальних, із підвищення кваліфікації, а також - підключення до системи eHealth, запровадження електронних карток пацієнтів.

Зауважу, що мова не йде про лікування "по інтернету". Ідеться про консультативну підтримку персоналу ФАП з боку лікарів вищого рівні, за рахунок чого фахівець "на відстані" зможе здійснити консультації пацієнта.

Крім того, забезпечення сільської місцевості швидкісним інтернетом (необхідним для розбудови телеметричної мережі) важливе не лише для розвитку первинної медицини. Розглядаємо це як стимул для комплексного розвитку сільських територій. Адже це додаткові можливості для дошкільних навчальних закладів, шкіл, будинків культури, можливість впровадження онлайн-навчання, проходження різнопланових тренінгів та курсів, в тому числі і з навчання іноземної мови.

Зазначу, що програма розвитку сільської медицини відповідає загальній концепції реформування системи охорони здоров'я і одного з її базових положень - посилення медицини первинного рівня. Успішність її впровадження залежить від злагоджених і швидких дій всіх задіяних профільних відомств: Мінрегіону, МОЗ, МОН, а також місцевих органів влади.