Голова Глибоцької об’єднаної громади Чернівецької області Григорій Ванзуряк про децентралізацію і ментальні особливості буковинців

Автор: Дмитро Синяк

Перша письмова згадка про селище Глибоку, райцентр Чернівецької області, відноситься до 1438 року. Тоді молдавський господар Ілля I подарував селище придворному судді Петрові Гудиму. З того часу селище багато разів міняло господарів. Кілька століть воно жило під владою Туреччини, згодом перейшло під владу Австрії. У 1918-му році Глибоку окупувала Румунія, а у 1940-му – Радянський Союз. Через рік сюди прийшли німці, а ще через три роки – знову радянська влада. Усі ці перипетії сформували унікальне культурне середовище. Голова Глибоцької ОТГ Григорій Ванзуряк говорить, що йому важко визначити власну національність за походженням.

- За одною лінією мої предки є поляками, за іншою – румунами, і в обох лініях присутні українці, поруч з нами жили німці і євреї, – розповідає він. – Люди з дитинства розмовляють тут не тільки українською, але й румунською, польською, німецькою мовами. Це дає можливість без проблем знаходити спільну мову з будь-якими національними меншинами.

Тим не менше, сусіднє румунське село Димка, яке розташоване зовсім поруч з Глибокою і яке з 1959 по 1992 рік входило до складу Глибоцької селищної ради, від об’єднання з Глибокою відмовилося. З цього ми і розпочали нашу розмову.

 

Чому відмовилися від «опори»?

 

Від Глибоки до Димки близько двох кілометрів, і об’єднання цих двох населених пунктів було б цілком логічним. Чому воно досі не відбулося?

- Тут є кілька моментів. Місцеві політики Димки переконали людей у тому, що треба шукати можливостей об’єднання з іншими селами. Але цього не відбулося, і село досі залишається на узбіччі реформи. Національне питання тут ролі не відігравало. Очевидно, що затримка з об’єднанням завдала селу чималих збитків – воно недоотримало мільйони гривень. Другим моментом є особливий менталітет буковинців. Люди, які живуть у горах, не люблять поспішати. Їм просто треба дати час.

Так, як ви дали мешканцям Черепковецької сільської ради, які нещодавно вирішили об’єднатися з Глибоцькою ОТГ? Що вплинуло на їхнє рішення?

- Те, що ми не втручалися у політичну боротьбу у Черепківцях, мало велике значення. Люди побачили, що ми не шукаємо від об’єднання власної вигоди. Разом з тим, вони оцінили нашу прихильність до них: ми, приміром, допомогли Черепковецькій сільраді відремонтувати дитсадок, пустили до Черепківців шкільний автобус, який доставляє понад 60 дітей до Глибоцького ліцею, котрий де-факто є опорною школою. Згодом діти стали своєрідними волонтерами нашого успіху, їм за два роки вдалося більше, ніж будь-кому. Коли у Черепківцях відбулися загальні збори щодо об’єднання з нами, батьки дітей, які навчаються у Глибоцькому ліцеї, горою стояли за нас.

 

 

Ви сказали, що Глибоцький ліцей де-факто є опорною школою. А чому цей статус не закріплено юридично?

- Це дуже непросте для нас питання. Повністю забравши в управління громади медичну сферу, освітню галузь ми так само повністю залишили району. І причин тут кілька. Якщо освітяни мали власні приміщення, то медики навпаки – амбулаторія була розпорошена по районній лікарні, де все давно потребувало ремонту. В освіті все не так катастрофічно, як у медицині. Глибоцький ліцей, наприклад, і так є доволі популярним навчальним закладом. Цьогоріч він набрав у три перших класи 95 учнів – це понад 30 дітей у класі. Причому 25 першачків – з інших громад. Загалом у нас таких 160. Випускники ліцею перемагають на обласних та всеукраїнських олімпіадах, добре складають ЗНО. Отже, у нас і так все гаразд.

Щоб стати опорною школою, ліцей мав би створити лише одну філію. Якби він це зробив, то отримав би чималі гроші з обласного бюджету на зміцнення матеріально-технічної бази.

- Так, ми мали отримати 2,4 млн грн – величезну як для нашої громади суму. В одному селі була якраз малокомплектна школа, яку, ймовірно, за кілька років так чи інакше треба буде закривати. Щоб зацікавити жителів цього села, ми пообіцяли їм 1,4 млн грн з субвенції, яку мали отримати. Але вчителі, які підпадали під скорочення у разі пониження ступеня акредитації тієї сільської школи, дали нам рішучий опір. І врешті-решт ми мусили вступитися.

І зректися ідеї створення опорної школи?

- Ні. Я б сказав, що ми обрали довгий, зате надійний шлях до цього. Я вже казав вам про своєрідну психологію горян, які не люблять поспішати. Так-от, якщо у селі з’являться нові робочі місця, скорочення шкіл не буде таким болючим, яким воно є зараз. Вчителів, приміром, вже зараз можна влаштувати у дитячі садочки, щоб вони не втрачали роботу. Їм для цього треба лише перепрофілюватися. Власне, з цього ми й почали: наприклад, у селі Михайлівці відновили дитячий садок, куди тепер почали віддавати своїх дітей і батьки з Глибоки. Вони вважають, що там безпечніше, що там кращі повітря та їжа. Завдяки зусиллям селищної ради, до сіл Михайлівки та Червона Діброва почав їздити «соціальний автобус», перший громадський транспорт там з 2012 року. Тобто протягом чотирьох років з цими селами не було жодного транспортного сполучення. А тепер є, і мало того – пенсіонери та пільговики можуть користуватися ним безоплатно – за рахунок громади.

Але ж збільшуючи кількість робочих місць у дитсадках, ви збільшуєте тиск на бюджет громади: дошкільна освіта фінансується з місцевого бюджету.

- Від Асоціації об’єднаних громад Буковини, яку я очолюю, ми подавали пропозицію Міністерству освіти щодо державного фінансування навчально-виховних комплексів, у яких поєднані початкова школа і дитсадок. Якби держава погодилася б на це, проблему пониження ступеня акредитації шкіл було б знято.

Залишивши середню освіту району, Глибоцька громада прийняла на баланс районні художню і музичну школи. Чому ви пішли на такий крок?

- Ми хочемо взяти ще й спортивну школу. Якщо говорити про позашкільну освіту, то, як на мене, районний рівень потрібен. От наприклад, у сусідньому районі створили велику громаду, яка об’єднала 14 населених пунктів. Районний центр позашкільної освіти, де є безліч гуртків, перейшов під крило цієї громади, а інші 24 села, які тепер формально не мають жодного відношення до цього центру, залишилися фактично без позашкільної освіти. Ми ж спільно з районним фінансовим управлінням рахуємо кількість дітей з інших громад у нас і відповідно до цього розподіляємо освітню субвенцію.

 

Архітектура, туризм, сміття

 

Деякі громади відмовляються брати на себе повноваження архітектурно-будівельних інспекцій, мотивуючи це тим, що у них такі інспекції будуть недовантажені роботою. Як у Глибоцькій громаді працює подібна інспекція?

- Ми не можемо сказати, що наш фахівець з архітектурно-будівельного контролю сидить без діла. У нас багато людей будуються: заробітчани традиційно вкладають зароблені гроші у зведення будинків. Але річ навіть не в тім. Перебравши від держави повноваження архітектурно-будівельної інспекції, ми отримали контроль над усім будівництвом. Якщо раніше підприємці, приміром, могли проставляли фіктивні дати готовності об’єкта у договорах, то тепер вони цього робити не можуть. Кожен, хто будує об’єкти корисною площею понад 300 кв. м, зобов’язані укласти з громадою відповідний договір і заплатити до бюджету громади 4% від вартості комерційної будівлі і 2% від житлової. Совісні люди і самі сплачували ці гроші раніше, а ті, хто совісті не мали, тільки казали, що все заплатили, відмовлялися показати папери тощо. Громада не мала права перевірити їх, а тепер має. Крім того, кожен, хто здійснює будівництво, зобов’язаний  прийти до інспекції й належним чином оформити свою нерухомість. Отут його і питають про несплачені податки. До речі, архітектурно-будівельна інспекція на Буковині є тільки у Чернівцях і у нас.

Зараз чимало громад приділяють багато уваги поводженням з твердими побутовими відходами. Чи Глибоцька ОТГ займається цією проблемою?

- Ми саме започатковуємо програму роздільного збору сміття, причому, що цікаво, її пишуть самі підприємці. Вони формують певні фокус-групи, радяться, вирішують. Ми лише стежимо за розвитком подій, виступаючи для них своєрідним партнером. Згодом ми вислуховуємо їхні пропозиції та фінансуємо їх. Першим нашим кроком, за рекомендаціями підприємців, стане запровадження роздільного збору та сортування сміття. Ми ділилися досвідом з містом Новоселиця, що неподалік від нас, так-от там після відбору самої лише пластикової пляшки сміття стало удвічі менше. Причому пластик можна здавати – є чимало зацікавлених у цьому компаній. Для селищної ради ця програма є своєрідним викликом. Адже вона потребує чималих витрат. Треба обладнати майданчики під сміттєві баки, купити ці баки, а головне – купити сміттєвоз. Місця для майданчиків визначають підприємці, вони ж готують приблизні кошториси.

Глибоцька громада має дуже цікаву історію й унікальні за своїми краєвидами місця. Чи плануєте розвивати туризм?

- Так, це має бути наш наступний крок. Ми плануємо розвивати туризм у селі Червона Діброва, де нещодавно засновано так звану Червонодібровську Січ і куди приїжджають на відпочинок діти з цілої України. Село нещодавно розробило свій бренд, зареєструвало логотип. Тепер його чіпляють і на банки з варенням, і на пляшки з наливками власного приготування. Причому селяни кажуть, що це допомагає їм у продажах. Громада зараз ремонтує дорогу, що веде від Червоної Діброви до Глибокої. Це має дозволити у недалекому майбутньому збільшити потік зеленого туризму. Також ми ведемо переговори з інвестором, який хоче заснувати у Червоній діброві конюшню, де зможуть лікуватися діти з ДЦП. У самій Глибоці ми маємо старовинний палац, що належав спочатку польському магнату Яну Сапезі, а потім – Олександру Скібневському, який збудував у нашому селищі костел. Нам є що розказати і показати.

 

 

Що таке децентралізація?

 

Глибока – доволі великий населений пункт. Чи плануєте добиватися для нього статусу міста?

- Мене б більше влаштував якраз статус села, оскільки, наприклад, інфраструктурна субвенція нараховується за кількістю сільського населення у громаді. У нас такого населення дуже мало, бо жителі селищ, згідно українських норм, прирівнюються до містян. Відтак і субвенція найменша в області.

Що можете сказати як голова Асоціації ОТГ Чернівецької області про перебіг реформи на Буковині?

- Реформа забирає багато нашого часу. Крім того, що ми маємо щось зробити, ми виступаємо своєрідними місіонерами для інших. Ми ділимося досвідом, приймаємо у себе гостей, розповідаємо про успіхи і проблеми. Сьогодні у нас, приміром, гостюють близько тридцяти освітян з Луганщини… У 2015 році на Буковині постало тільки 10 ОТГ. Натомість минулоріч до них долучилися ще 8 громад, а цього року – ще 6. Дві громади чекають на дооб’єднання. Таким чином до кінця року у Чернівецькій області має бути 26 об’єднаних громад, у яких мешкають понад 30% жителів області. А якщо до цієї цифри додати кількість жителів двох міст обласного значення, які де-факто є тими ж ОТГ, можна сказати, що в об’єднаних громадах мешкають 65% жителів області.

 

 

Що конкретно змінилося у Глибоцькій громаді після об’єднання?

- Насамперед стало більше грошей та повноважень. Якщо у 2015 році сукупний бюджет усіх населених пунктів громади складав 10,7 млн грн, то у 2016 році він вже збільшився до 37,2 млн грн. На січень цього року бюджет громади планувався на рівні 52,8 млн грн, включаючи 24 млн грн власних надходжень. Але все вказує на те, що закінчимо ми рік з приблизно 57-ма млн грн. Перевиконання бюджету вдалося добитися за рахунок легалізації бізнесу, росту мінімальної заробітної плати та збільшення кількості платників податку на нерухомість.

І все ж таки хотілося б почути якусь житейську історію.

- Перше, що прийшло у голову. Перед минулим Великоднем з центральної площі Глибоки невідомі поцупили металеву конструкцію святкової писанки. Поліція знайшла їх того ж дня, переглянувши відео на камерах спостереження. Злодії про ці камери навіть не знали. Виявилося, що писанку вкрали від нічого робити молодики, які приїхали за нею на елітному автомобілі Range Rover. Один з них вирішив поставити її у себе на подвір’ї. Цей випадок – може, і дріб’язок, але як на мене, він чудово ілюструє зміни, які відбулися у нас. Громада стала господарем власного життя і почала наводити лад в усіх сферах.

Фото Петра Митранюка