І прихильники, і противники розробленого Мінрегіоном законопроекту щодо здійснення державного нагляду (контролю) за відповідністю рішень органів місцевого самоврядування Конституції та законам України, сходяться в одному – державний нагляд потрібен. Але, яким він має бути, хто повинен контролювати законність рішень органів місцевого самоврядування і коли такий нагляд варто впроваджувати - тут думки розходяться.

Чому виникло питання державного нагляду

У Статті 144 Конституції України зазначено, що органи місцевого самоврядування (ОМС)  в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Також в Основному законі зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

При цьому чіткого регламенту і порядку зупинення неправомірних рішень ОМС наразі немає. У Програмі своєї діяльності Уряд передбачив розробку такого законопроекту, автором якого і став Мінрегіон.

Що пропонують автори законопроекту

Якщо коротко, то законопроект передбачає, що законність усіх актів органів місцевого самоврядування має перевірятися державним органом. Це передбачено Конституцією, але процедура не закріплена в жодному з законів. Пропонується, що контролюючими органами будуть місцеві державні адміністрації (районні – РДА та області - ОДА). РДА наглядатимуть за законністю рішень сільських, селищних, міських (районного значення) рад та їх виконкомів. ОДА – за рішеннями об’єднаних громад, міських рад, районних в містах рад (міста обласного значення) та їх виконкомів, а також районних рад. За рішеннями обласних рад та Київської міської ради та її виконкому наглядатиме центральний орган виконавчої влади, визначений Кабміном. Встановлюється чіткий термін прийняття рішення контролюючим органом – 1 місяць з моменту набрання чинності рішення ОМС. Після цього терміну рішення ОМС вважається законним. Якщо ж контролюючий орган за місяць виявив правопорушення, він зупиняє рішення ОМС і одночасно звертається до суду. Остаточне рішення приймає суд.  Вся процедура нагляду відбувається онлайн і публічно – усі рішення оприлюднюються і відстежуються через офіційні сайти ОМС та контролюючих органів.

Основні ПРОТИ ти ЗА такої моделі державного нагляду

ПРОТИ. Основні аргументи противників запропонованої моделі державного нагляду зводяться до того, що місцеві державні адміністрації (МДА) в процесі децентралізації не зацікавлені у розвитку місцевого самоврядування, бо спроможні громади перебирають на себе більшість повноважень і ресурсів. А після прийняття цього закону держадміністрації зможуть блокувати або максимально затягувати рішення органів місцевого самоврядування. До того ж, відповідальність голів держадміністрацій за такі дії цим законопроектом не передбачена. Отже законопроект «суперечить принципам децентралізації».

ЗА. На це прихильники запропонованої у законопроекті моделі заперечують, що за чинним Законом «Про місцеві державні адміністрації» (ст.35), МДА забезпечують на території законність, сприяють ОМС в реалізації власних повноважень, контролюють виконання делегованих повноважень. Тобто місцеві адміністрації і зараз можуть, і навіть зобов’язані перевіряти та контролювати рішення ОМС. Але жоден закон не регламентує цього нагляду, ні по часу, ні по процедурі. Сьогодні держадміністрація має змогу оскаржити рішення ОМС навіть трирічної давнини. Отже зараз місцеві адміністрації мають широкі можливості тиску на громади. А коли буде чітка процедура нагляду, ні у кого в держадміністраціях не виникатиме спокуси зловживати своїм службовим становищем.

Щодо відповідальності органів державного нагляду. Передбачається максимально відкрита процедура контролю. Усі матимуть змогу бачити, хто як реагує на ті чи інші рішення. Зловживання будуть помітні одразу, більш того, вони будуть задокументовані (звернення до суду та рішення суду). І якщо такі зловживання будуть, це буде підставою для звільнення керівництва органу державного нагляду. На відміну від органів місцевого самоврядування, державні адміністрації підконтрольні та підзвітні Уряду та Президенту. Отже збільшується відповідальність контролюючих органів перед органами центральної влади.

Тобто виходить, що боятися державного нагляду, який пропонується у законопроекті, варто лише тим, хто дійсно планує порушувати закон. Для усіх інших це допомога, бо з’являється безоплатна правова експертиза їхніх рішень, частину відповідальності за законність яких бере на себе державний орган.

ПРОТИ. Серед аргументів противників є занепокоєння, що місцеві адміністрації не впораються з великою кількістю рішень органів місцевого самоврядування: вони або не встигатимуть, або рівень контролю буде дуже низьким, або доведеться значно збільшувати фінансування юридичних відділів адміністрацій. Тому, на їхню думку, варто приймати зміни до Конституції, ліквідувати місцеві адміністрації і запроваджувати інститут префектів, які займатимуться лише державним наглядом за законністю рішень на місцях. А якщо приймати запропоновану у законопроекті модель, то це є відмовою від подальших конституційних змін.

ЗА. Прихильники відповідають на ці занепокоєння, що від внесення від змін до Конституції ніхто не відмовляється. Більше того, усі розуміють, що рухатися реформа без конституційних змін далі не зможе. Але поки немає визначеності, коли ці зміни можуть бути ініційовані і прийняті, законодавча прогалина у питанні державного нагляду має бути вирішена в рамках чинної Конституції. Це буде перехідний варіант нагляду, який дозволить створити фундамент для запровадження інституту префектів після відповідних змін до Конституції. Також запропонована модель державного нагляду – чіткий сигнал для місцевих держадміністрацій, що їхні функції змінюються з господарських на контрольно-наглядові.

Щодо великої кількості рішень, то навантаження на місцеві адміністрації дійсно збільшиться, але, по-перше, ці повноваження у адміністрацій були, і вони їх виконували, а по-друге, це підштовхне РДА і ОДА до розвитку і підсилення своєї юридичної функції.

Проти. Контролюючі органи будуть перевіряти законність усіх рішень органів місцевого самоврядування, а отже матимуть змогу впливати на їхні бюджети та на процес добровільного об’єднання громад…

За. Контролюючі органи перевірятимуть законність усіх рішень органів місцевого самоврядування, за виключенням внутрішньо-організаційних та тих, контроль за законністю яких вже здійснюється іншими держорганами. Зокрема, контроль за використанням місцевих фінансів не належатиме до їхніх повноважень, бо на це є спеціальний орган.

Щодо об’єднання громад, то це повноваження обласної державної адміністрації, а не районної. А якщо хтось з районної держадміністрації захоче втрутитися на етапі об’єднання і заблокувати відповідні рішення місцевих рад, то виграє максимум місяць (до розгляду суду), але ризикує посадою оскільки вже буде юридично зафіксовано його протизаконні дії. Тоді коли зараз вони не оформляються ніякими рішеннями місцевих держадміністрацій.

Також чітко регламентований державний нагляд і контроль важливий для мешканців міст і сіл та для місцевих підприємців, які інколи не мають змоги самостійно захистити себе від протизаконних рішень місцевої влади.

Дуже важливо також те, що міжнародні експерти підтвердили: законопроект повністю відповідає принципам Європейської хартії місцевого самоврядування та практиці організації державного контролю за законністю актів органів місцевого самоврядування в країнах Європи.

Висновок

Аргументи противників і прихильників запропонованої моделі державного нагляду за рішеннями органів місцевого самоврядування відомі. Розробники законопроекту взяли їх до уваги. Компроміс у фінальній версії законопроекту має бути, але він повинен відповідати не чиїмось власним інтересам, а, створювати в сучасних умовах ефективну модель нагляду, систему стримувань і противаг, корисну перш за все громадам та їхнім мешканцям, систему, яка не послаблює, а зміцнює державу в цілому.