Григорій Ванзуряк, голова Глибоцької об’єднаної громади (Чернівецька область), переконаний: в Україні повинні з’явитися місцеві лідери, які розуміють суть реформи і змогли би повести за собою людей.

Про це та інше йшлося у програмі "Територія" на "Громадському радіо". 

Ірина Соломко: Коли об’єдналась ваша громада?

Григорій Ванзуряк: В Чернівецькій області наша громада була першою, яка подала документи на отримання висновку ОДА.

Ірина Соломко: Є певна процедура, коли з приводу об’єднання мають проводитись громадські слухання. Ви пам’ятаєте, якою була реакція людей, коли ви з ними комунікували з цього приводу?

Григорій Ванзуряк: На той час, коли державою, а, зокрема, органами влади, була вибрана концепція в напрямку розвитку проходження реформи децентралізації, я, будучі на посаді голови Глибоцької районної ради, проводив безліч зустрічей з населенням, пояснюючи людям, наскільки об’єднання важливе.

Реакція одразу була негативною десь на 80%.

Ірина Соломко: Як ви вважаєте, чому?

Григорій Ванзуряк: Швидше за все тому, що населення не вірить реформам, має гіркій досвід проводження їх в Україні, тому що, розпочинаючись, ці реформи рідко доходять до логічного завершення.

Ірина Соломко: Яка ваша особиста мотивація як голови громади? Чому ви повірили в реформу?

Григорій Ванзуряк: Я був одним з прихильників децентралізації і, будучи головою районної ради, пішов на вибори та був обраний головою об’єднаної територіальної громади. Деякі не розуміли, чому я поступився своєю посадою, але зараз відбувається перевертання піраміди, коли вищі посади не будуть впливати, все буде вирішуватися внизу.

І, коли ми об’єднались, люди повірили в нас, і довірились цим реформам, які відбуваються, зокрема, у нас в об’єднаній територіальній громаді. В решті, підтримка людей стала набагато більшою, ніж в інших населених пунктах навкруги.

А сьогодні завдяки комунікації, коли є початок життя об’єднаних територіальних громад, відбувається наступне: з нами ведуть переговори сусідні населені пункти, які також вже хочуть об’єднатись, розуміючи, що за цим майбутнє.

Ірина Соломко: Скільки ваша громада об’єднала в собі населених пунктів та населення?

Григорій Ванзуряк: Ми об’єднали два населених пункти, це одна сільська рада, яка об’єдналася до Глибоцької селищної ради. Фактична чисельність нашого населення -  10 800 людей. Громада  велика. Взагалі, Буковина такий край, де невеличка територія може бути густо населена.

Ми були початківцями, які спробували та не побоялись на себе брати той тягар, і зараз в Україні є 170 громад-першопроходців, які, не зважаючи на певні законодавчі негаразди, функціонують та не бояться на себе брати відповідальність.

Я зараз в Києві на навчанні в Академії лідерства (це програма, організована Радою Європи) і, спілкуючись тут зі своїми колегами, розумію, що в України є майбутнє. Розумієш те, що за цими 170-тьма громадами будуть інші.

Ірина Соломко: Чому для вас це стало важливим?

Григорій Ванзуряк: Я маю досвід роботи на різних посадах в державних органах більше 15-ти років: заступник голови адміністрації, начальник відділу, голова районної ради. Був тричі депутатом районної ради, помічником народних депутатів. Я розумію, що для населення важливий особистий досвід. Потрібно, щоб в Україні з’явились місцеві лідери, які б змогли повести за собою людей, які розуміють суть реформи і для чого вона взагалі відбувається.

Ця реформа, мабуть, одна з ключових. Якщо і вона не відбудеться, то ми не маємо шансу розвиватись в подальшому. Але ми про це навіть не думаємо, а просто віримо і йдемо вперед. Реформа децентралізація, яка зараз відбувається, — головна реформа держави, і за нею відбудуться реформи в інших різних галузях.

Ірина Соломко: Ви говорили, що спочатку люди не сприймали об’єднання. Які аргументи ви їм наводили?

Григорій Ванзуряк: Населення не сприймало об’єднання через брак інформації. Воно пам’ятає негативний досвід проведення подібних реформ ще за часів радянського союзу. В нас було укрупнення районів, потім розкрупнення. За часів незалежності провалилась адміністративно-територіальна реформа.

Зараз ми бачимо покращення в інформативному плані. Але українець краще відчуває дотиком, ніж вухами. Ми поки не відчуємо на собі результатів – не повіримо.

Ірина Соломко: Існує думка, що потенціал добровільного об’єднання вже вичерпаний. Ті, хто хотів це зробити, вже зробив. Часу немає, і потрібно громади об’єднувати вже примусово. Як ви до цього ставитесь?

Григорій Ванзуряк: Так, ті громади, що об’єднались, займають приблизно 6-7% території України. Це ще мало. Хоча темп швидкий. Я вважаю, що потрібно дати ще час, перед тим, як переходити до адміністративних методів укрупнення територій.

Ірина Соломко: Скільки?

Григорій Ванзуряк: Максимум два роки.

Ірина Соломко: Ви говорите, що інші громади, які побачили певні позитивні зміни, захотіли приєднатися. Але в нас поки що не прийнятий закон про приєднання, він знаходиться на доопрацюванні. Як ви вирішуєте цю колізію, коли є запит, а немає механізмів?

Григорій Ванзуряк: В січні та лютому Міністерством регіонального розвитку, Асоціацією міст та іншими асоціаціями був напрацьований ряд законопроектів, на які ми чекаємо. Це, наприклад, законопроект про так звану «олійну пляму» про приєднання, коли до громади можуть приєднатися не тільки території, що межують з громадою, але й ті, що не межують. В нас вже є три запита від таких громад.

В зв’язку з бюджетною децентралізацією громади відчули, що вони можуть самотужки управляти своєю територією. Вони  розуміють, що процес реформи буде недовгим, і на перших етапах держава та наші європейські партнери будуть підтримувати цей процес. І для того, щоб не проґавити час, а колись справа дійде до примусового об’єднання, їм необхідно зараз дооб’єднатися та розпочати спільно думати над стратегією розвитку своєї громади. Тому цей законопроект вкрай необхідний.

Також ми очікуємо, що нам нададуть можливість управляти всіма ресурсами на території громади (маються на увазі межі і те, що знаходиться за межами населеного пункту). Бо маємо такий нонсенс, коли громаді належать певні ресурси, а вона не має права ними управляти. Як, наприклад, при побудові перспективних планів порахувати економічну спроможність, коли громада не може використовувати всі свої ресурси та показати свій економічний потенціал?

От коли громади отримають доступ до ресурсів та чіткі правила гри, ми побачимо, що їх економічний потенціал набагато вищий, ніж сьогодні.

Ірина Соломко: Експерти ставляться насторожено до прийняття законопроекту про право розпоряджатися громадою землею за межами населеного пункту, адже держава тоді залишиться без контролю за використанням земель. Як з цієї колізії варто виходити?

Григорій Ванзуряк: Чому держава залишиться без контролю? Той законопроект, який є, дає право тільки приймати рішення громаді, в якої є земля за межами населеного пункту, але контроль залишається за державою. Все відбувається під наглядом. А от коли держава розпоряджається ресурсами громади, і не повідомляє її, це має протилежний ефект.

Взагалі, що знаходиться за межами населених пунктів? Це ліси та землі сільськогосподарського призначення. Землі сільськогосподарського призначення зараз знаходяться або в оренді, або у власності. І громада не зможе вибудувати свою стратегію розвитку, якщо не буде користуватися цими землями.

Буковина – густонаселений регіон, який постійно розвивається, і є актуальним питання розбудови населених пунктів. Якщо в нас  не буде ресурсу, і ми не зможемо гідно відповісти на запит населення, то, відповідно, зрозуміло, що будуть певні невдоволення.

Ірина Соломко: Ніхто не говорить, що такого права у громад бути не може, але вже зараз є зловживання землею за межами населених пунктів. Річ йде про створення більш якісної системи, зробити її в інтересах громади, щоб не дозволити розбазарювання цих земель. Відповідний закон  має бут рамкою, яка дозволить професійніше використовувати ресурси.

Григорій Ванзуряк: Якщо об’єднання громад відбулось в процесі обговорення з громадянами, то населення не дасть можливість ні депутатам, ні голові розпоряджатися ресурсами в напрямку, який піде не на користь громаді.

Наведу простий приклад: ті рішення, які потрапляють на наші сесійні засідання, за два тижня до того вже вивчаються активними громадянами, які потім приходять на засідання і висловлюють свою думку щодо тих рішень. І мені, голові, легко працювати. Тому що я знаю запит суспільства. Я прекрасно розумію, що вони не пропустять рішення, яке нашкодить громаді.

Ірина Соломко: Які зміни вже відбулись у вашій громаді?

Григорій Ванзуряк: Не можу сказати, що протягом цих 5-ти місяців наша громада стала жити набагато краще, але принаймні, ми розуміємо, куди рухаємось. Зокрема, від початку нового року, громада, отримавши бюджет і нові повноваження, закупила автомобіль для сімейної медицини. На жаль, за 24 роки ні вища влада, ні районна, ні обласна, не спромоглися цього зробити, а ми вже це зробили.

Ірина Соломко: Ви самі фінансуєте медицину чи через  район?

Григорій Ванзуряк: Ми – одна з небагатьох громад, яка вирішила, що функція охорони здоров’я має фінансуватися з власних коштів, і ми фінансуємо медицину самі. І сьогодні ми направили листа до МОЗ про врегулювання певних норм законодавства.

Друге, ми подали вже всі проекти до Мінрегіонбуду про те, щоб наш центр первинної медико-санітарної допомоги відремонтувати і зробити в ньому належні умови.

Ірина Соломко: Це ваш проект по субвенції?

Григорій Ванзуряк: Так, по тій субвенції, яка дається на розвиток інфраструктури об’єднаним територіальним громадам.

Ще про зміни. Ми почали капітальний ремонт дороги обласного значення, яка не лагодилась 18 років. На цей ремонт ми виділили 800 тис грн зі свого бюджету.

Більше того, ми розробили проект землеустрою і роздали 88 ділянок учасникам АТО під будівництво.  Наша громада – одна з небагатьох, де учасники АТО так масово отримали ділянки.

Слухати увесь випуск можна ТУТ

Програма «Територія»  на «Громадському радіо»  створена за сприяння Швейцарсько-українського проекту Підтримка децентралізації в Україні»  DESPRO.