За даними моніторингу затвердження стратегій розвитку територіальних громад, який щоквартально проводиться Мінрозвитку, станом на квітень 2026 року із 1057 територіальних громад, які мали затверджені стратегії,  265 (25%!) стратегій мають період дії більший ніж чинна Державна стратегія регіонального розвитку (далі – ДСРР) та актуалізовані (оновлені) стратегії розвитку областей, а саме по 2027 рік включно. Термін дії деяких чинних стратегій розвитку територіальних громад (далі – СРТГ) сягає 2030 року (166 СТРГ), 2032 (7 СРТГ), 2034 (8 СРТГ), навіть 2040 року (м. Івано-Франківськ).

Також серед тергромад, які наразі розробляють власні стратегії розвитку (281 тергромада), і мали б розробляти їх на період до 2027 року включно, 25 тергромад розробляють свої стратегії розвитку на більший період.

Отже, можна констатувати, що в Україні громади все частіше почали робити дві речі:

• або продовжувати чинні стратегії розвитку громад на період 2021–2027 років ще на кілька років — до 2030-го чи навіть довше;
• або вже зараз розробляти нові стратегії на наступний планувальний період 2028-2034 роки, а інколи навіть на більший період.

І перший, і другий підхід — помилковий.

Система стратегічного планування в Україні працює за чіткою логікою та послідовністю, визначеною Законом України «Про засади державної регіональної політики». І громади не можуть формувати нові стратегічні документи раніше, ніж буде затверджена нова Державна стратегія регіонального розвитку України на наступний планувальний період.

У кінці 2027 року завершується дія чинної Державної стратегії регіонального розвитку на період 2021–2027 роки. Наступний планувальний цикл має охоплювати 2028–2034 роки. Саме над початком розробки нової ДСРР зараз працює Міністерство розвитку громад та територій України.

Керівник ГО «Товариство дослідників України» Павло Остапенко пояснює: проблема в тому, що багато громад уже почали рухатися без державної рамки, яка ще не сформована.

«У нас планувальні періоди семирічні. Поточний — 2021–2027. Після нього готується нова стратегія на 2028–2034 рр., а не “продовжується” чинна», — наголошує експерт.

Чому не можна просто продовжити чинну стратегію

Саме формулювання «Стратегія розвитку громади на 2021–2027 роки» означає, що документ діє в межах конкретного семирічного циклу.

Закон не передбачає механізму «продовження» таких стратегій до 2030 року чи іншої довільної дати.

Статті 7 і 8 Закону України «Про засади державної регіональної політики» визначають:

• систему документів державної регіональної політики;
• їхню послідовність;
• та взаємну узгодженість.

Логіка закладена проста:

1. Держава формує Державну стратегію регіонального розвитку.
2. Області розробляють регіональні стратегії відповідно до неї.
3. Громади формують власні стратегії відповідно до регіональних.

«Пріоритети регіонального розвитку червоною ниткою мають слідувати від ДСРР до місцевої стратегії розвитку, теж саме стосується і строків розробки цих стратегій, про що чітко зазначено у п. 2, статті 11¹ Закону», — пояснює Павло Остапенко.

Саме тому громада не може просто взяти чинний документ і механічно «подовжити» його ще на кілька років, або розробити новий документ, але на інший термін, відмінних від періоду дії ДСРР. Те ж саме стосується і пріоритетів регіонального розвитку.

Чому територіальним громадам зараз зарано ухвалювати нові стратегії на 2028–2034 роки

Поки немає нової Державної стратегії регіонального розвитку, громади фактично не знають:

• якими будуть державні пріоритети регіонального розвитку;
• які підходи та індикатори будуть в новій ДСРР;
• як зміниться регіональна політика в умовах відновлення та євроінтеграції;
• які пріоритети закладуть області у своїх стратегіях.

Тобто немає головного — рамки, до якої місцева стратегія має бути прив’язана.

«І проблема тут не лише юридична. Якщо громада зараз закладає власні пріоритети без державної та регіональної рамки, є ризик, що після ухвалення нової ДСРР і регіональних стратегій її документ доведеться переробляти і узгоджувати все із ДСРР та регіональною стратегією. А це - втрата часу, ресурсів, хаос у плануванні і ризики для подальшого фінансування проєктів розвитку», - каже експерт.

Що громади мають робити зараз

За словами Павла Остапенка, зараз якраз час готуватися до нового циклу стратегічного планування.

Зокрема:

• оновлювати аналітику;
• оцінювати виконання чинної стратегії;
• працювати з даними про демографію, економіку, інфраструктуру;
• формувати робочі групи;
• готувати та збирати від громадян проєктні ідеї;
• вчитися працювати у Єдиній геоінформаційній системі здійснення моніторингу та оцінювання розвитку регіонів і територіальних громад (ГІС РР);
• проводити консультації з областями щодо проблемних питань і потреб.

«Але не затверджувати нові стратегії до появи нової державної та регіональних стратегій. Стратегія розвитку громади — це не формальний документ і не «папка для звітності». Вона є частиною єдиної системи державного планування розвитку країни. Саме тому перехід до нового циклу 2028–2034 років має відбуватися послідовно. Інакше  отримаємо сотні стратегій, написаних у різній логіці, з різними горизонтами планування та без узгоджених пріоритетів», - пояснив експерт.

 

Довідка

Павло Остапенко - керівник ГО «Товариство дослідників України», експерт у сфері територіального розвитку та місцевого самоврядування, кандидат географічних наук. Багато років працює з питаннями адміністративно-територіального устрою, просторового планування, стратегій розвитку громад і регіонів, впровадження геоінформаційних систем та державної регіональної політики.

Входить до складу:

• Робочої (переговорної) групи щодо підготовки переговорних позицій України під час переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про вступ України до Європейського Союзу з питань регіональної політики та координації структурних інструментів;
• Міжвідомчої координаційної комісії з питань регіонального розвитку;
• Комісії з оцінки і віднесення територій до функціональних типів;
• Експертної робочої групи з опрацювання проєктів регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації.