Авторка: Марія Булейко (Марковська)
«Війна створила серйозні виклики для громади, освітян, дітей, батьків. Головним завданням громади є створення безпечних і якісних умов для всіх учасників освітнього процесу, а отже, йдеться і про створення відповідних умов в укриттях, які використовуються під час повітряних тривог», – починає Ірина Лукʼяненко, начальниця відділу освіти Менської міської ради, що на Чернігівщині.
Тетяна Хоменко, директорка опорного закладу Менська гімназія Менської міської ради, пригадує, як на початку повномасштабного вторгнення треба було швидко, якісно та безпечно організувати освітній процес.
«І це стало викликом чи не для кожного керівника школи в Україні. На початку ми організували дистанційне навчання, далі – змішане, у дві зміни, і з 3D-розкладом (коли групи дітей ходили до школи почергово). Тим часом на території школи намагалися знайти та підлаштувати приміщення, щоб максимальна кількість дітей вийшла на навчання», – говорить директорка.
Добре те, що план забудови передбачав протирадіаційне укриття. Проте воно – невелике, та і стан приміщення був неналежним.
«На жаль, фінансового ресурсу громади не вистачає, щоб розв’язати проблемні питання щодо облаштування укриттів. А тому вже майже три роки ми готуємо проєктні заявки та беремо участь у різноманітних конкурсах, грантах. Коли побачили оголошення про проведення конкурсного відбору проєктів у рамках реалізації «DECIDE: ВІДБУДОВА. Ініціатива з відновлення шкіл», то підготували відповідні документи та подали їх на розгляд. Дуже чекали та вірили в те, що наш проєкт відберуть», – говорить Ірина Лукʼяненко.
Подати вирішили саме Менську гімназію. Адже це одна з найбільших шкіл громади, а з 2027 року – ліцей громади, де діти зможуть отримувати повну загальну середню освіту. Вибір, говорять, був очевидним.
«Головне завдання нашої громади – це створення безпечних, якісних умов для всіх учасників освітнього процесу, а отже, це і про створення відповідних умов в укриттях, які використовуються під час повітряних тривог. З 12 шкіл, які працюють у громаді, 8 мають власні укриття, одна школа використовує власні укриття і укриття інших установ та організацій, три ЗЗСО використовують укриття інших установ та організацій. Усі заклади громади працюють в очному форматі», – зазначає Ірина Лукʼяненко.
Юрій Стальніченко, секретар Менської міської ради, додає, що багато чого задля покращення ситуації з укриттями в закладах освіти вже вдалося зробити спільно з партнерами.
«Йдеться про поточні та капітальні ремонти, облаштування аварійних виходів, забезпечення автономним електроживленням, багато де оновлено систему вентиляції, санітарні вузли тощо. Але залишається і чимало проблемних питань: потреба в будівництві нових укриттів, забезпечення інклюзивного доступу, оновлення і подекуди будівництво санітарних вузлів. Нам потрібні швидкі безпекові рішення в освітній галузі, адже кожна дитина має право на безпеку – і ми разом із надійними партнерами, докладемо всіх зусиль для цього», – говорить Юрій Стальніченко.
Юрій Стальніченко з дітьми в укритті Менської гімназії
У цьому тексті читайте про те, яким було і стало укриття в Менській гімназії, які були виклики та що запропонували втілити учні в межах мінігранту на 50 тисяч гривень.
Яким було укриття
Для ремонту в межах «DECIDE: ВІДБУДОВА. Ініціатива з відновлення шкіл» обрали, власне, підвальне приміщення, простір під їдальнею. Фактично, це була частина харчоблока, підлаштована під додаткове приміщення. Там зберігали продукти. Також приміщення використовувалося як склад.
«На початку повномасштабної війни ми все там прибрали – винесли зайве, поставили стільці. Ми мали змогу довести укриття до такого стану, щоби діти там просто перебували, але не навчалися», – пригадує Тетяна Хоменко.
Укриття було встелене старими кахлями, подекуди стояла вода, стіни – вкриті пліснявою Тож згодом завдяки підтримці засновника, міськради й відділу освіти, які виділили кошти, зробили косметичний ремонт.
«Коли ми спускалися в старе укриття до ремонту, де лежали картопля і капуста, то робили це дуже неохоче. А ще треба було зайняти собі краще місце: хто перший прибіг – того й місце. Сиділи один на одному. Тому, коли ми дізналися, що планується ремонт, то зраділи. Можливо, ми нарешті будемо нормально навчатися?!», – говорить Катерина Акулят, учениця 11 класу.
Яким стало укриття та що говорять діти
Однак діти й директорка зізнаються: те, що запропонували дизайнери DECIDE, навіть і не снилося.
«Я думала, нам зроблять просто косметичний ремонт. Також запропонували встановити ліфт або пандус для дітей з інвалідністю, меблі. Я очікувала, що буде зручно, але аж ніяк, що буде так естетично та комфортно, що звідти не хотітиметься виходити», – говорить директорка.
Укриття після ремонту
Загалом на ремонт та обладнання укриття виділили майже два мільйони 800 тисяч гривень. Виграв місцевий забудовник. Деякі будівельники були батьками випускників школи. А тому, за словами Тетяни Хоменко, робили все, наче для своїх дітей.
Так, вирівняли стіни, на якому розмістили яскраве дизайнерське оформлення. Є кімната медичної сестри, освітній та цифровий хаби.
В укриття провели воду й опалення, облаштували гарні туалети, зокрема, для дітей з особливими освітніми потребами, замінили систему вентиляції та електромережі, встановили якісне освітлення.
Є пандус, якого немає в жодному закладі громади. Усе – згідно з нормами забудови.
«До ремонту в укритті вчителі усно викладали матеріал, але писати було дуже складно. Часом ми писали на спинах одне в одного або на колінках. Коли ж спустилися туди після ремонту, то зрозуміли, що все зміниться. Там усе гарно, світло, є багато столів, стільців і пуфиків, уся необхідна техніка, інтернет. Усе це дає нам змогу навчатися без перешкод», – говорить Катерина.
Учні та учениці зізнаються, що в оновленому укритті почуваються комфортніше та безпечніше.
«Тепер, коли в місті ракетна небезпека, ми думаємо радше про те, як добре, що ми в такому гарному укритті. Якщо чесно, тут менше думаєш про те, що щось може статися», – говорить одинадцятикласниця Дарина Конадиба.
Загалом в укритті проводять час не лише, коли тривога.
«Ми приходимо сюди, коли завгодно. Наприклад, тут відбуваються додаткові факультативи, як-от біологія. А ще проводимо тут різні заходи, наприклад, разом писали радіодиктант. Нам більше подобається сидіти в укритті, ніж в одному класі. У класних кімнатах зовнішній вигляд більш строгий, а в укритті – сучасніше. Мені найбільше подобається освітлення, яке не «давить на очі»», – розповідає Роман Сорока, учень 11 класу.
Про виклики та те, як укриття стало корисним не тільки для учнів гімназії, а і для громади в цілому
Під час ремонту без викликів не обійшлося.
«Зокрема, не було фахового «кошторисника», який би максимально точно зробив потрібний кошторис. Безмежно дякуємо нашим донорам за постійний фаховий супровід проєкту, за фінансову допомогу, за те, що допомогли розв’язати фінансові питання, які виникли вже в процесі реалізації проєкту, що в кінцевому результаті дало можливість отримати бажаний результат. Те, що створено, – це круті можливості для дітей та педагогів, а головне – це безпека для дітей», – ділиться Ірина Лукʼяненко.
Ще один виклик – погода. Оскільки над укриттям працювали взимку, мусили підлаштовуватися. Наприклад, коли танув сніг, відбувалися підтікання, тож треба було почекати. Дещо треба було робити швидше, коли дізналися, що скоро мороз або сніг.
«Водночас усі з розумінням ставилися до викликів. Будівельники працювали й у вихідні. І я завжди старалася бути в школі – раптом виникнуть питання, які треба терміново вирішити. Упродовж ремонту ми постійно радилися та спілкувалися з учнями. Вони висловлювали свою думку – а ми дослухалися. Наприклад, нам пропонували поставити екран і проєктор, а дітки порадили купити телевізор. Це і зручніше, і компактніше. Й от тепер, коли в нас відключення світла, ми підʼєднуємося до сонячних панелей і за потреби вмикаємо телевізор для навчання», – розповідає Тетяна Хоменко.
Цьогоріч в укритті вдалося провести і НМТ. Загалом там минуло 7 сесій із повітряними тривогами.
«НМТ складали не тільки діти нашої громади, а й з інших. Також – дорослі, колишні випускники, які вступали після багатьох років закінчення школи. Ми мали змогу розставити меблі так, щоби всім було зручно та за всіма правилами», – розказує директорка.
Також у гімназії викладають предмет «Автосправа». Його відвідують охочі діти громади в другій половині дня. Якщо лунає повітряна тривога, яка на Чернігівщині буває часто, учасники також спускаються в укриття і продовжують навчання там.
Різноманітні навчання, події, батьківські збори також проводять в укритті, щоби не переходити туди й назад щоразу, коли лунає повітряна тривога.
«Також до наших учнів приходять, зокрема, наші випускники, із молодіжного центру. І їм теж дуже подобається. Зазвичай вони пропонують проводити зустрічі одразу в укритті. Також ми частенько запрошуємо подивитися на укриття батьків, якщо вони мають бажання. Щоби вони розуміли, у яких умовах навчаються їхні діти», – говорить Тетяна Хоменко.
Учні й учениці під час уроку
Що вдалося закупити в межах мінігранту та за бажанням дітей
Окрім усього, DECIDE виділив мінігрант – 50 тисяч гривень. Усе – аби діти мали змогу доповнити укриття власними задумами та зробили його більш зручним і «своїм». Так, спочатку експерти DECIDE вчили учнівські команди писати та презентувати проєкти.
Під час роботи над проєктами для мінігранту
«Усім дуже сподобався цей процес, адже такі навички корисні для нашого майбутнього. Ми отримали багато нових знань, новий досвід», – говорить Поліна Радь, учениця 11 класу.
Під час роботи над проєктами для мінігранту
Далі відбувалося справжнє учнівське голосування – обирали серед трьох проєктів. Серед ідей – організація просторів для відпочинку після навчання та на перервах, а також для занять англійською.
«Мені найбільше сподобалося те, як учні агітували за свої проєкти. Хтось зробив відео, хтось ходив класами й розповідав про свою ідею. За всім цим було цікаво спостерігати», – говорить Катерина.
Під час роботи над проєктами для мінігранту
Зрештою, перемогу здобула ідея облаштувати простір для відпочинку в укритті.
Учителька, учні й учениці в укритті – під час уроку
«Виграв проєкт, який ми назвали «СОВА», – сучасний освітній відпочинковий артпростір. Тут є столи, пуфи, різноманітні настільні ігри, книги, стелаж, світлодіодні стрічки та проєктор зоряного неба», – розповідає Поліна Радь.
У школі говорять: діти однозначно задоволені простором, а ще вдячні, що до їхньої думки дослухалися.
«Ми ще удосконалюємо те, що зробили. Взагалі хочеться, щоби туди приходили ще більше дітей і проводили там свій час. Нехай запрошують своїх друзів, з якими можна пограти в настільні ігри, яких там дуже багато. Тут справді класно проводити час після школи – це розслабляє мізки. Круто, що нам дали змогу придумати концепцію простору самостійно. Адже в школі навчаються насамперед діти та підлітки, а не вчителі. Тому важливо знати нашу думку, наш погляд на освітній процес», – переконана Катерина.
До слова, тут до думки дітей дослухаються не вперше й не востаннє. Директорка вважає, що не керівниця має ухвалювати рішення, а це має відбуватися спільно – із пропозиціями дітей і педагогів.
Які плани та чому сучасне укриття – важливе
Загалом в оновленому укритті – 100 квадратних метрів, приміщення розраховане на одночасне перебування не більш як 200 людей.
Оскільки в школі навчаються майже 550 учнів, в оновленому укритті навчаються лише учні старших класів. Решта спускається в найпростіші укриття, яких на території школи – три.
Учні й учениці під час уроку в укритті
У директорки є мрія, аби всі інші укриття були такими ж, як це. З 2022 року Менська гімназія – автономний заклад освіти, тож школа в пошуку коштів для ремонту в усіх укриттях.
«Звісно, хотілося б, щоб усім учням і ученицям було максимально комфортно навчатися, щоби не було тісно, – і відбувався повноцінний навчальний процес», – говорить директорка.
У школі вважають, що сучасні умови в укритті – це дуже важливо не лише для емоційного стану, а й загалом для повноцінної можливості навчатися. Адже тут для цього є всі умови.
«Нині укриття – це про безпеку. А отже, змогу навчатися. Тож саме навчання – це найголовніший чинник, який вдалося забезпечити, обладнавши сучасне укриття», – впевнена Дарина.
Діти також упевнені, що в сучасних умовах куди легше зібратися з думками, навіть під час стресових умов.
«Під час ракетної небезпеки, тривоги багатьох справді охоплює паніка. Натомість ми маємо всі умови для розваг, релаксу, можливості відволіктися. Так набагато легше заспокоїтися», – говорить Поліна.
А найголовніше – вірять, що війна скоро закінчиться, і мріють, як приміщення можна буде використовувати для позакласних занять, гуртків абощо.
«Діти дуже люблять грати в шахи. Вони й зараз це роблять в укритті, і зможуть грати після війни. Ми точно не зачинимо це приміщення опісля. Діти матимуть змогу проводити тут різноманітні зустрічі, заходи, можливо, зможемо організувати маленький спортивний простір або той-таки простір для вивчення англійської мови», – говорить Тетяна Хоменко.
