Впровадження доброчесності та антикорупційної діяльності на рівні ОМС – це не лише вимога часу, але й один із ключових елементів інтеграції України до Європейського Союзу.

Проте, попри очевидну важливість антикорупційної роботи, на місцевому рівні існує багато прогалин, які заважають її ефективному впровадженню. Серед основних проблем – брак ресурсів, відсутність чітких механізмів та недостатня увага до питань доброчесності. У цій статті розглянемо ключові виклики, з якими стикаються ОМС, а також можливі шляхи їх вирішення для створення доброчесної системи управління.

Перше спостереження – більшість антикорупційних уповноважених є сумісниками. Вони поєднують цю посаду з роботою в кадровій службі або юридичному відділі. Подекуди навіть бухгалтери займаються антикорупційною діяльністю як додатковим обов’язком.

Друге спостереження – цю посаду їм фактично нав’язали. Вони не обирали її свідомо, часто не мають до неї хисту або прагнення, подібно до того, як я не маю обдарованості до математики.

Третє спостереження – статус антикорупційних уповноважених у громадах нижче середнього. Це означає, що керівники підрозділів і депутатський корпус, у кращому випадку, згадують про них лише під час декларування, а частіше навіть не знають про їхнє існування.

Які наслідки цього:

• Про НАЗК, антикорупційні заборони та обмеження майже ніхто не знає.
• Державна та локальні антикорупційні програми, спрямовані на виконання національної стратегії, залишаються невідомими.
• Попередження корупційних ризиків, як основа ефективного управління, ігнорується.
• Державний портал повідомлень викривачів, доступний для всіх, також залишається поза увагою.
• Подання декларацій хоч і виконується, але часто з порушенням строків.
• Повідомлення про корупцію розглядаються як звичайні звернення громадян, а анонімні повідомлення просто ігноруються.
• Навіть якщо в громаді щось роблять у сфері антикорупції, ці заходи рідко комунікуються, адже це не вважається основною функцією громади.

Це все призводить до скандалів, втрати довіри, внутрішніх суперечок між депутатським корпусом і виконавчим комітетом. Громади не мають єдиного стратегічного напряму до відновлення, розвитку, формування кращого середовища.

Особливості ОМС:

• Органи місцевого самоврядування — це «держава в державі», адже вони виконують численні функції.
• Депутатський корпус, який приймає рішення, часто складається з представників різних політичних сил, що створює постійну опозицію.
• Етика та депутатський корпус — це часто несумісні поняття, адже кожен лобіює свої інтереси.
• Велика кількість громад  залишається поза громадським контролем.

Проблеми антикорупційного регулювання для ОМС в Україні

У процесі інтеграції України до Європейського Союзу важливою умовою є впровадження принципів доброчесності та етики на всіх рівнях влади, зокрема на рівні органів місцевого самоврядування (ОМС). Однак громади стикаються з низкою проблем у цьому напрямку, що ускладнюють ефективне здійснення антикорупційного комплаєнсу.

1. Відсутність чіткої законодавчої бази
Попри наявність Закону України «Про запобігання корупції» та Типового положення про уповноважений підрозділ, ці документи мають більше рекомендаційний характер для ОМС, що створює правову невизначеність. Оскільки закони більше орієнтовані на центральні органи виконавчої влади, місцеві органи не мають конкретних і обов’язкових вимог для впровадження антикорупційних заходів, що дозволяє ігнорувати чи формально виконувати ці положення.

2. Незрозумілі методичні рекомендації
Відсутність чітких і конкретних інструкцій щодо організації внутрішнього контролю і розробки антикорупційної політики на місцевому рівні є значною проблемою. Місцеві органи влади часто не знають, як адаптувати загальні антикорупційні вимоги до своїх реалій, що ускладнює процес запровадження ефективного контролю.

3. Брак нормативно-правового забезпечення
Місцеві уповноважені особи, відповідальні за запобігання корупції, часто не мають чітко визначених прав та обов’язків у нормативних актах, що знижує ефективність їх роботи. Через це вони не можуть належно виконувати функції внутрішнього контролю.

4. Недостатня децентралізація та відсутність фінансування
Попри процес децентралізації в Україні, місцеві органи влади не отримали достатньо фінансових і правових ресурсів для належного виконання своїх нових функцій, зокрема в антикорупційній сфері. Це обмежує можливості громад для впровадження ефективних антикорупційних заходів.

Що змінила децентралізація

Децентралізація дала громадам новий рівень автономії, але також і нові виклики:

• Громади отримали значні ресурси для відбудови на місцях.
• Вони мають підтримку міжнародних партнерів і донорів.
• Громади ближчі до людей, що дозволяє краще розуміти потреби громадян.
• Євроінтеграція диктує нові правила прозорості та доброчесності.
• Антикорупційні уповноважені можуть стати важливими агентами змін у громадах.

Які перші кроки

• Пріоритезувати антикорупційні завдання.
• Створити окремий підрозділ або штатну одиницю для антикорупційної роботи.
• Забезпечити цей підрозділ необхідними ресурсами.
• Розробити антикорупційну програму або почати її реалізацію. Розробляти локальні акти для мінімізації ризиків.
• Регулярно проводити навчання з антикорупційної діяльності.
• Працювати з бізнес-процесами, схильними до корупції.
• Залучати громадськість до прийняття рішень і моніторингу.
• Формувати культуру довіри та створювати дієві механізми реагування на порушення.
• Регулярно проводити наради щодо дотримання антикорупційного законодавства.
• Комунікувати про антикорупційні досягнення та показувати на прикладах, що це працює та допомагає долати корупцію.

Висновок

Ефективна антикорупційна діяльність на рівні органів місцевого самоврядування є критично важливою для сталого розвитку громад та інтеграції України до Європейського Союзу. Однак, існуючі прогалини, такі як відсутність чіткої законодавчої бази, недостатні ресурси та низька обізнаність посадовців, створюють суттєві перешкоди на цьому шляху.

Щоб змінити ситуацію, необхідно не лише впроваджувати антикорупційні механізми, але й формувати культуру доброчесності, яка буде базуватися на прозорості, підзвітності та активній взаємодії з громадськістю. Саме місцеві громади, маючи автономію та доступ до ресурсів, можуть стати рушійною силою змін.

Лише системний підхід, чітка координація, адекватне фінансування та постійна комунікація про досягнення допоможуть органам місцевого самоврядування запровадити ефективне управління, яке заслужить довіру громадян і міжнародних партнерів.