Авторка: Марія Булейко (Марковська)

---

«На жаль, наші діти вже відрізняють звуки літаків і ракет, бо постійно їх чують. І завдання дорослих – не лише гарантувати їм безпеку, а й допомогти трохи відволіктися. Щоби діти не читали в телеграм-канали, що там прильоти, а там щось трапилося, а могли чимось зайнятися», – каже Любов Лущик, начальниця відділу освіти Варвинської селищної територіальної громади, що на Чернігівщині.

Нещодавно, за ініціативою «DECIDE: ВІДБУДОВА. Ініціатива з відновлення шкіл», у Журавському закладі загальної середньої освіти І-III ступенів, що у Варвинській громаді, облаштували й оновили укриття.

Мета – організувати безперервне навчання в укриттях під час повітряної тривоги. Тепер 234 дитини мають змогу навчатися навіть під час тривоги. Підтримку надають територіальним громадам Чернігівської, Одеської та Полтавської областей.

У цьому тексті читайте про те, як усе відбувалося в Журавській школі, із чого починали облаштовувати укриття та що вдалося зробити, які відгуки учнів та чому мати сучасне укриття – важливо під час війни.

 

З чого все починалося і в якому стані було укриття

 

Співпраця Варвинської громади з командою DECIDE почалася в серпні 2023 року. На першому етапі відбору до програми надали всі потрібні документи, на кшталт актів обстежень укриттів. Далі відбувалася онлайн-співбесіда з командою Варвинської громади.

«Це була цікава і продуктивна онлайн-зустріч, де ми погодили питання співфінансування, наскільки ми швидко зможемо реалізувати цей проєкт. Тоді нам сказали: «Очікуйте». І ми справді дуже сподівалися та чекали», – пригадує Любов Лущик.

Саме школу в Журавці серед семи шкіл у громаді обрали з багатьох причин. Насамперед це опорний заклад. До того ж у школі є саме протирадіаційне укриття, яке й хотіли довести до ладу. В іншій школі з протирадіаційним укриття почали облаштування коштом державної субвенції. Тоді як укриття школи в Журавці справді потребувало переобладнання та оновлення, на яке коштів не було.

 

Фото: Суспільне Чернігів

 

«Школа побудована в 1989 році. Й у звʼязку з тим, що в укритті відбувалися всілякі аварії, а ще його використовувати як склад, були прориви труб, то все було розвалене, розбите. Загальна площа нашого укриття – орієнтовно 900 квадратних метрів. Там можна було перебувати, але, звісно, умови були нікудишніми», – розповідає Михайло Момот, директор Журавської школи.

 

Фото: Суспільне Чернігів

 

Валентина Саверська-Лихошва, голова Варвинської громади, також розповідає про проблеми з укриттям:

«Воно справді було занедбане. Там підіймалася пилюка, коли ми заходили перевіряти його разом із ДСНС. Що вже казати про 50 чи 100 дітей, які тупотітимуть ногами. Просто не було чим дихати. І комісія неодноразово писала висновки, що потрібне вдосконалення».

У громаді згадують, як 5 вересня отримали лист-вітання, що громаду відібрали до програми відбудови. Далі уклали меморандум і почали працювати над грантовою угодою.

«Фінансування в громаді величеньке – у середньому 240 мільйонів, але в кожного населеного пункту є свої проблеми. У когось – дороги, у когось – освіта. Якщо комусь виділиш – інші сердяться. Тож стараємося виділяти гроші рівномірно й залучати грантові проєкти. Це дуже важливо під час війни, адже в громад обмежені кошти», – каже Валентина Саверська-Лихошва.

 

Що вдалося змінити

 

Спочатку на ремонт 284 квадратних метрів укриття DECIDE виділив 2 мільйони 200 тисяч гривень, а громада – 500 тисяч гривень. До слова, депутатський корпус одразу погодився на таке співфінансування.

«Усе, що повʼязано з дітьми, у нашій громаді – на першому місці», – каже Валентина Саверська-Лихошва.

Насамперед команда будівельників обстежила стан укриття, опісля працювали фахівці зі складання кошторису. Усе потрібне обладнання встигли закупити в грудні, адже кошти місцевого бюджету треба було використати до нового фінансового періоду. А безпосередньо ремонтні роботи почалися в січні 2024 року.

 

Фото: Суспільне Чернігів

 

«Усе завдяки величезній команді, яка долучалася до ремонтних робіт, і директору, який відгукувався і реагував на всі виклики. А найголовніше – скрупульозності команди DECIDE», – впевнена пані Любов.

Не обійшлося і без викликів. Під час ремонтних робіт йшли потужні дощі. І коли розпочали облаштовувати один із запланованих хабів в укритті, повністю «затекла» стіна. Будівельники зупинили роботу і прорахували додатково, скільки потрібно грошей, аби зробити якісну гідроізоляцію ззовні й замінити каналізаційну трубу.

«DECIDE виділив на це ще 200 тисяч гривень. І знаєте, що мене вразило найбільше? Я очікувала, що нам скажуть: «Та ні, робіть далі, немає вирішень, якось буде». А нам порадили зупинити роботи, ми продовжили договірні відносини з підрядником, нам виділили додаткові гроші. І в такий спосіб зробили все якісно й на роки», – розповідає Любов Лущик.

Михайло Момот також вважає, що багато залежало від підрядників.

«Ми дуже задоволені, що нам трапився добросовісний підрядник. Вони мусили зупиняти роботи й повертатися назад, це було незручно, бо є певна послідовність робіт. Однак усе зробили совісно», – каже пан Михайло.

Зрештою, ремонт і облаштування укриття закінчили 30 березня, за три місяці від початку.

 

 

«Я сьогодні передивлялася фотографії укриття в серпні й зараз. І в мене бігали мурашки шкірою – скільки всього нам вдалося зробити. Чесно кажучи, я не вірила, що за таку суму можна зробити щось настільки путнє. А коли нам надіслали макет майбутнього укриття з фото, я й уявити не могла, що це стане реальністю так швидко», – каже Любов Лущик.

Зрештою, облаштували освітній і цифровий хаби, кімнату медика, підіймач для людей з інвалідністю, сучасні вбиральні.

«Так, є два туалети – для дівчат і хлопців. Вони передбачені й для людей з інвалідністю. У цифровому хабі все зроблено для того, щоб діти займалися інформатикою на уроках чи просто так. Там є копіювальний прилад, ноутбук, 30 планшетів, інтернет. Поряд, на понад 100 квадратних метрів, – освітній хаб. Там є проєктор, обладнані місця для сидіння, харчування, є шафи, триярусні ліжка про всяк випадок, меблі, пуфики. Усе сучасне, свіженьке. Одним словом, дуже красиво», – розповідає Михайло Момот.

Тепер в укритті діти продовжують навчання навіть під час тривоги, часом проводять освітні заходи та події. У громаді тішаться такій можливості, адже тривоги тут бувають щодня по 3–4 рази.

 

 

«Я особливо радію, що все вдалося облаштувати за правилами інклюзії. Раніше дитина на кріслі колісному доїжджала до школи, а далі, уявімо, що хтось зі старшокласників мусили їй допомогти. Тепер у школі є підіймач, ліфт, широкі входи для дверей, навіть в укритті. На території школи комфортно має бути всім учасникам освітнього процесу», – говорить голова громади.

Директор школи Михайло Момот мріє, щоб в укритті було принаймні 11 кімнат – для кожного класу окремо. Можливо, колись вдасться перепланувати й застосувати всі 900 метрів укриття.

 

Про відгуки та важливість сучасного укриття

 

«Все ж візуальна частина – також дуже важлива. Коли, наприклад, у старому укритті були вживані меблі, які раніше валялися на складах, стіни були побілені, підтікали, то навіть не хотілося туди йти. Одна справа – посидіти на старому стільці, інша – коли це  новий і зручний пуф», – каже директор школи Михайло Момот.

Ще одна важливий складник – спокій і можливість розслабитися за будь-яких умов.

«В оновленому укритті я почуваюся спокійніше, ніж у старому. Тут можна багато чим зайнятися і просто відволіктися від цієї ситуації. Окрім уроків, можна пограти в шахи, шашки, поговорити з друзями. А ще наш вчитель грає на гітарі, а ми співаємо. Я не чула негативних відгуків від учнів», – зізнається шестикласниця Анастасія Потапова.

Одна з ідей оновлення укриття була такою, щоби діти відчували себе в укритті, як у звичайному приміщенні.

«Коли я спілкувалася з дітьми про це, – у них маса емоцій. І вони зізнаються, що справді не відчувають, що вони в укритті. Вони кажуть: «Нам тут класно, нам усе подобається, і часом краще, ніж зверху в школі». А для нас головне, що водночас діти – у безпеці», – говорить Любов Лущик.

 

 

До того ж представники Варвинської громади наголошують, що батькам стовідсотково спокійніше, коли діти перебувають у якісному сучасному укритті.

«А ще оновлене укриття – краще для нашого здоровʼя. Якщо, наприклад, раніше була пліснява на стінах, волога – і ми цим дихали, то це точно було не на користь. В оновленому укритті все зроблено для комфорту, безпеки та здоровʼя. Батькам також це до душі, бо там усе оформлено за правилами – так вони спокійніші за своїх дітей», – розмірковує учениця Анастасія Потапова.

Ще один із позитивних моментів – те, що навчатися тут точно будуть офлайн за будь-яких умов. Пані Валентина переконана, що саме офлайн-навчання – найефективніше.

«А ще, знаєте, усім людям важливо почуватися в безпеці. Наприклад, я нещодавно була на нараді, і лунала повітряна тривога. Ведуча оголосила про це й каже: «Шановні не хвилюйтеся, ми можемо працювати далі. Бо перебуваємо на мінус другому поверсі. Ми в безпеці». І я справді відчула себе безпечно. А уявіть, як це важливо для дітей і їхніх батьків», – впевнена Валентина Саверська-Лихошва.

 

 

Водночас пані Любов каже, що під час облаштування укриття громада, зокрема, вчилася, як працювати із проєктами.

«Для мене це все було новим – меморандуми, грантові угоди, проєкти. І я переймалася цим. Але команда DECIDE постійно була на зв’язку, фахівці підтримували нас і давали поради, як усе зробити правильно. Окрім того, що вдалося облаштувати сучасне укриття, нас навчили працювати швидко та ефективно, результативно та скрупульозно водночас. А ще правильно та ефективно використовувати кошти», – каже Любов Лущик.

І це не кінець. Учнів також вчили писати проєкти, аби додати ще щось змістовне в укриття. Зрештою, під час справжнього голосування визначать проєкт-переможець. На це в учнів є визначений мінігрант – 50 тисяч гривень.

«Наскільки мені відомо, здебільшого діти хочуть, щоб в укритті був спортзал, щоби було більш ігор», – розповідає Анастасія.

 

 

Тож згодом укриття стане ще більш функціональним та цікавим для учнів.

«Я радію, що нам вдалося зробити щось для дітей під час війни, але це, на жаль, вимушено. Зрештою, сподіваюся, що війна завершиться, й освітній, цифровий хаби будуть просто додатковими приміщеннями, де діти зможуть комфортно проводити свій час», – завершує Любов Лущик.