30 листопада 2023
Logo slogan
Не формально, а персонально: навіщо українським громадам потрібні європейські побратими
Не формально, а персонально: навіщо українським громадам потрібні європейські побратими

За ініціативи європейських міст-побратимів в Україну перевозять пожежні автівки, надають прихисток біженцям, які цього потребують, навчають того, як брати участь у міжнародних проєктах. Натомість дивуються, як в Україні все диджиталізовано та гнучко, запозичують досвід і надихаються нашою стійкістю.

Як пояснюють фахівці ініціативи Cities 4 Cities | United 4 Ukraine, це – про партнерство, що передбачає взаємну двосторонню комунікацію.

Авторка: Марія Булейко (Марковська)


Про те, як починалася історія побратимства міст, як виникла ініціатива та як взаємодіють українські та європейські міста читайте в інтервʼю зі Світланою Крижанівською-Бліновою, керівницею міжнародної програми Інституту міста (Львів) та координаторкою Cities 4 Cities | United 4 Ukraine, який започаткував проєкт міжнародної технічної допомоги «Підтримка децентралізації в Україні», а також із Мартою Супрун, експерткою із міжнародної співпраці Cities4cities | United 4 Ukraine та Остапом Проциком, радником міського голови Львова й координатором резиденцій Cities4Cities/United4Ukraine.

 

Як виникла традиція шукати побратимів серед міст

 

Традиція налагодження партнерств між містами – не нова. Це європейський тренд, який розпочався у 60-х роках. Країни, у яких були складні взаємини та війни, почали співпрацювати. Це стало однією з форм комунікації на рівні народної дипломатії.

«Це дипломатія на людському рівні – не лише серед високопосадовців, президентів, прем’єрів і міністрів. Натомість взаємини налагоджувалися між містами, школами, культурними інституціями. Українські міста почали це робити за радянських часів. Було заведено співпрацювати з країнами тодішнього соцтабору. У шкільному віці я навіть був частиною таких побратимських стосунків і їздив за обміном у Німеччину. Адже Львів із 1989-го року має місто-побратима – Фрайбург. А моя німецькомовна школа контактувала з німецькими містянами», – розповідає Остап Процик.

Він пояснює, що це – хороший приклад взаємодії, коли зв’язок між містами вже давно перейшов далі від рівня стосунків між мерами й відділами закордонних співпраць. Очевидно, що у Львівській міській раді вже й не знають про всі контакти, проєкти, ідеї, які встановлюють та реалізовують львівʼяни.

Однак, співрозмовники додають, що часто договори між містами бувають формальними й після їхнього підписання нічого не відбувається.

 

Як у побратимства між українськими та європейськими містами вдихнули нове життя

 

У перші місяці після повномасштабного вторгнення в молодих громадах України з’явився великий запит на те, щоби знайти міжнародних партнерів, які могли б їх підтримати. Голови зверталися до Львова як до міста, яке географічно та історично має багато контактів за кордоном.

Своєю чергою, багато європейських міст інтенсивно допомагали Україні: збирали необхідні речі, допомогу й надсилали сюди. За кілька місяців з’явився запит допомагати комусь конкретно, бачити більш відчутний ефект, конкретних людей чи громаду, місто, куди цю допомогу спрямують. Усе – щоби це стало базою для подальших взаємин.

«Представники європейських громад просто розривали телефон управління міжнародної співпраці із запитаннями, чим допомогти, що зробити. І після цього до Львова почали їхати десятки фур допомоги. І саме завдяки львівським містам-побратимам тут розгорнувся один із найбільших в Україні гуманітарних муніципальних штабів», – розповідає Світлана Крижанівська-Блінова.

 

 

Штаб зсередини. Фото: evacuation.city

 

Світлана ділиться особистим досвідом, який остаточно переконав її, що побратимства міст потрібні й важливі.

«Неподалік Львова є село Красів, звідки мої бабуся і дідусь. Три роки тому я разом з однодумцями почала займатися розвитком цього села. Тоді моя колега з відділу міжнародної співпраці Львова розповіла про німецьку програму, яка допомагає налагоджувати українсько-німецькі стосунки. А ми якраз шукали партнерів, аби розвивати село у сфері туризму й робити його привабливим для молоді», – розповідає Світлана Блінова.

 

 

Кадр з інтервʼю. Світлана Блінова – справа

 

Випадково і швидко знайшли німецьке місто - партнера для села – маленьке містечко Хофштеттен. За словами Світлани, мер міста Мартін дуже проактивний, молодий і класний, член борт керівництва мережі молодих мерів Німеччини.

«Серед ночі 24 лютого, мабуть, одна з перших смс, яку я отримала, була від Мартіна. Він запропонував допомогу мешканцям нашого села, зокрема, мені, запросив до Хофштеттена й попросив дати знати, якщо потрібно буде будь-що. Я відчула, як цінно, коли партнерство не на рівні урядів, а на рівні персональних зв’язків. Ти бачиш людину, у якої можеш попросити про допомогу. Це одна з речей, яка надихнула нас на новий проєкт», – каже Світлана.

За кілька місяців до початку великої війни Львівська міська рада та Шведська асоціація місцевих влад та регіонів SALAR розпочали співпрацю, щоб допомагати українським громадам розпрацювати свої стратегії розвитку. До ініціативи, власне, були залучені Марта, Світлана та Остап. Але про стратегії під час війни не йшлося, тож команда спільно з колегами зі Швеції на одній із нарад створили ініціативу United 4 Ukraine.

А відвідуючи різні міжнародні форуми вони познайомилися з проєктом «Cities 4 Cities», який ініціювали в німецькому місті Зіндельфінген. Це невелике містечко, що згуртувало великі європейські міста, які передавали адресну гуманітарну допомогу. Згодом українська та німецька ініціативи об’єднали свої зусилля.

Нині ініціатива називається Cities 4 Cities | United 4 Ukraine. Вихідний продукт і результат проєкту – це партнерство. І не лише підписана угода, а і спільні ініціативи.

 

Довідник українських громад

 

Коли команда починала проєкт, то зрозуміла, що дуже багато українських громад не просто не мають досвіду налагоджувати муніципальні партнерства, у них немає адаптацій сайту англійською мовою. Так, потенційному місту-партнеру немає де дізнатися щось про ту чи ту громаду. Потрібен був умовний «сайт знайомств» із базою даних про українські громади, що відкриті до партнерств.

«Разом із SALAR ми швидко запустили онлайн-портал – знадобилося лише декілька тижнів. Ми створювали перші портфоліо й розуміли, що вони мають бути емоційними й актуальними. Не може бути лише кількість населення та адміністративно-територіальний устрій, як це часто буває на офіційних сайтах. Ми зробили акцент, як мужньо тримається та чи та громада, яка її роль у війні, де вона розташована. І це спрацювало», – говорить Світлана.

 

 

Скріншот із сайту з карткою громади, відкритою до партнерства

 

Фактично, проєкт зародився в перші дні війни, коли містам найбільше була потрібна підтримка.

«Маючи цей продукт з англомовними профілями, ми зрозуміли, що потрібно їхати в Європу й поширювати його. А головне – конвертувати бажання європейців у конкретні дії. Адже гуманітарна підтримка – це добре, але партнерство – не лише про неї, а і про розвиток довгострокових відносин», – переконана Марта Супрун.

 

 

Кадр з інтервʼю. Марта Супрун – зліва

 

Наприклад, у 90-х роках скандинавські країни підтримували країни Балтії та Польщу, які в той час активно інтегрувалися в ЄС. Це була їхня форма виявлення солідарності. Й експертиза скандинавських країн активно впроваджувалася в країнах Балтії.

«Вони вчилися всього того, що зараз маємо вивчити ми: як ефективно керувати ресурсами на місцевому рівні, як зберігати довкілля для майбутніх поколінь, як ефективно облаштовувати простір тощо. На рівні Європи працюють здебільшого мережі – європейські програми, які гуртують навколо себе представників місцевого самоврядування, які працюють разом. А от поняття партнерства втратилося. Й Україна фактично допомогла відновити це як процес і концепт», – пояснює Марта.

 

Буквальний «ліс рук»: International Days у SALAR

 

Світлана розповідає, як незадовго від старту реалізації ініціативи команда Cities 4 Cities | United 4 Ukraine поїхала у Швецію на форум «International Days» від SALAR, аби розповісти про те, чим займається ініціатива. Там також розповідали історії українських громад.

 

 

Фото із заходу. Джерело: Facebook-сторінка Cities4Cities United4Ukraine

 

«На форумі були мери громад. І наприкінці своєї презентації ми зробили одну хитрість і попросили підняти руки тих, хто готовий стати партнером для України. Абсолютно всі, хто були в залі, підняли руку. Після цього ми одразу домовилися зробити форум партнерств у Швеції. Також попросили список шведських муніципалітетів, які готові до співпраці з Україною й обіцяли відібрати їм партнерів», – розповідає Світлана.

 

 

Фото із заходу. Джерело: Facebook-сторінка Cities4Cities United4Ukraine

 

Далі події розвивалися ще стрімкіше. У команди був заздалегідь підготовлений договір про партнерство для однієї з 12 присутніх на форумі громад. Як і запланували, угоду підписали.

«І тут до нас підходить інша громада. Кажуть: «Ми хочемо в наступній кавоперерві теж підписати договір». А договір – це два примірники: українською й англійською, з кольоровими шапками й логотипами. Ми знайшли принтер на рецепції готелю і видрукували договір. Підписали. Підходить третя громада і також хоче підписати договір. Так, останній договір ми підписували, коли клінінг прибирав зал після форуму, просто у дворі. Вони були відкритими – і все склалося», – пригадує Світлана.

На цьому ж форумі голова з Васильківської громадою, що біля Києва, встигла відвідати громаду, яка була розташована неподалік від місця проведення форуму.

«Треба зазначити, що вона вільно говорить англійською. Так-от, під час форуму ми не зчулися, як вона зникла. А за годину вона приїхала. Виявилося, вона вже побувала вдома в мера, познайомилася з його дітьми, випила кави із сім’єю, побувала в муніципалітеті. Загалом нині їхнє партнерство складається дуже вдало», – каже Світлана.

 

Як зрозуміти, які саме громади підходять для партнерства

 

Усе починається з докладного вивчення потреб європейського партнера. Тобто для української громади створюють промопродукт, а спілкуючись із європейською – досліджують, що саме вони хочуть знайти та які їхні можливості.

«Ми дізнаємося загальні характеристики, кількість населення, економічний профіль, культурні особливості. А ще – намагаємося з’ясувати, на що вони готові в цьому партнерстві – чи хочуть підтримувати громаду, яка постраждала від війни й розташовується на лінії фронту, чи обережно до цього ставляться і хочуть робити щось там, де більш безпечно, де люди будуть налаштовані більше на питання розвитку, ніж на виживання. І запити бувають дуже різні», – пояснює Марта Супрун.

Наприклад, якщо йдеться про невелику європейську громаду селищного типу, але з багатоповерхівками, де розвинута промисловість, то в команді звертатимуть увагу на регіони з подібним профілем – як-от на Дніпровщині чи Харківщині.

Або, наприклад, якщо європейська громада каже, що має чудового керівника відділу освіти, який готовий працювати й ділитися досвідом, то підшуковують громади, які мають активних освітян і досвід участі в різних проєктах.

«Звісно, громади можуть почати з освіти, а продовжити співпрацю проєктами в дуже різних сферах. Але завжди потрібна перша точка входу, спільний інтерес, який об’єднуватиме, спільна ідея, виклик», – переконана Марта.

Наприклад, нещодавно Остап Процик повернувся з футбольного матчу між українськими й італійськими мерами. Тож навіть спільна любов до футболу в громадах може сприяти партнерствам.

 

Про результати

 

Нині на сайті з візитівками – понад 200 громад. Потрапити в довідник можна по-різному, як-от сконтактувавши із проєктом, або відвідуючи події ініціативи – наприклад, резиденції ідей у Львові[1]. До кінця року команда планує додати понад 300 візитівок. А надалі – перетворити цей продукт на єдиний каталог усіх українських громад – ресурс, який може познайомити європейця з Україною.

«Важливо, що вже встановлено понад сорок партнерств, які розвиваються за нашої участі. А приблизно 60 українських громад отримали різний досвід міжнародної комунікації. Наприклад, брали участь у наших форумах. На них ми обговорюємо всілякі можливості для партнерства, пропонуємо, на які програми можна податися, кого можна залучити, проводимо стратегування між громадами, щоб знайти, у чому вони можуть співпрацювати. І навіть якщо з якихось причин співпраця не склалася, громади отримують досвід. А ми радіємо цьому як натхненники й посередники», – говорить Марта Супрун.

 

 

Фото з Форуму стратегічного муніципального партнерства, який відбувся в Бьоблінгені/ Зіндельфінгені. Джерело: Всеукраїнська Асоціація об’єднаних територіальних громад

 

Фото з Форуму стратегічного муніципального партнерства, який відбувся в Бьоблінгені/ Зіндельфінгені. Джерело: Всеукраїнська Асоціація об’єднаних територіальних громад

 

Фахівці пояснюють, що саме на таких форумах, коли міжнародний партнер передає автомобіль чи коли європейські громади приїжджають на навчання, представники українських громад розуміють, що міжнародна співпраця – це не якась магія, а просто міжлюдська комунікація.

«Звісно, ми кажемо громадам, що їм потрібен англомовний проєктний менеджер. Але мер моєї громади в селі й німецький мер спілкуються, застосовуючи голосову функцію в Google-перекладачі. На нашу думку, індикатор суперефективної співпраці, це коли мери обмінюються фотографіями своїх дітей. Ми всі люди, і нам приємно одне з одним спілкуватися, їздити в гості», – ділиться Світлана.

 

Про приклади продуктивних партнерств

 

Шабівська громада на Одещині завдяки проєкту познайомилася з німецькою громадою Бад Марієнгайм. Український мер із командою їздив влітку до Німеччини, аби переймати їхній досвід в освіті й побудові системи ЖКГ.

«Насправді приїхати до партнера і просто провести з ними час, подивитися, як збудована система будь-чого дає доступ до трохи іншого рівня корпоративної культури й підходу до управління», – розповідає Марта Супрун.

Білгород-Дністровський, що на Одещині, знайшов два партнери в Німеччині – міста Ульм і Новий Ульм. Ці німецькі міста, як і Білгород-Дністровський, розташовані на Дунаї. Нещодавно українці почали вивчати їхній досвід роботи з європейськими програмами. Зокрема, у ЄС є транскордонна дунайська програма, яка об’єднує країни дунайського району. Тож у межах цієї програми міста вже напрацьовують спільні рішення і разом подаються на міжнародні програми, які їх цікавлять.

«А от Овруч, що на Житомирщині, тісно співпрацює з естонцями. Під час повномасштабного вторгнення дитячий садочок у місті знищили авіаударом. Тоді естонські партнери допомогли побудувати садок із модульних конструкцій із чудовим благоустроєм», – розповідає Остап Процик.

 

 

Будівництво модульного дитячого садка. Джерело: Укрінформ

Садочок усередині. Джерело: Анжеліка Нестерчук для Суспільного Житомир

 

Також європейські партнери постійно передають автівки для екстрених служб, збираючи запити від українських громад.

У червні Білогородка, що на Київщині, підписала договір про партнерство з Комуною Тиресйо, громадою поблизу Стокгольму. А вже наприкінці серпня група дітей із Білогородки, зокрема, діти героїв, діти, які втратили когось із батьків унаслідок війни, діти переселенців і обдарована молодь, на два тижні поїхали у Швецію.

«Там вони мали змогу провести час зі своїми однолітками, займалися спортом, відвідували музеї, Стокгольм. Це було дуже важливе психологічне розвантаження. Адже поїхати на два тижні в іншу країну, побачити людей, які доброзичливо до тебе ставляться, які підтримують твою країну, які розвивають партнерство з твоєю громадою, – це чудово», – коментує Марта.

Тоді як Зіндельфінген проводив такий табір для дітей із міста Звягель. До Німеччини поїхали творчі колективи, які, окрім усього, всіляко демонстрували українську культуру.

«Німці були вражені тим, яка в нас талановита молодь. Вони відкривають для себе українську культуру й більше дізнаються про Україну. Адже фактично лише з початком повномасштабної війни багато хто почав шукати Україну на карті», – говорить Марта.

А от Львів, розповідає Остап, запозичив досвід із впровадження зелених технологій, зокрема, розумного освітлення, у Фрайбурга. Адже це місто вважається одним із найуспішніших міст Німеччини в цій сфері.

Попри це, експерти кажуть, що ідеалізувати європейський досвід теж не варто. Адже в європейських громад також є свої виклики. У дечому український досвід дуже цінний для Європи.

Світлана розповідає про мера німецької громади, який приїздив у її село ще до війни. Він помітив, що на його телефоні був 4G. Тоді як у його німецькій громаді був Edge.

«У Німеччині це велика проблема. Інтернет дуже дорогий і повільний. Мер не розумів, як це працює. У селі йому пояснили, що це власне мобільний інтернет, а не оптоволокно. Для цього потрібні вежі мобільного зв’язку. Для нього це було інсайтом. Тоді він приїхав до себе в Німеччину із цією ідеєю та почав її впроваджувати», – розповідає Світлана.

Також європейці вражені гнучкістю ухвалення рішень в Україні. Мовляв, не потрібні роки, сотні дискусій та тисячі паперів.

Окрім європейсько-українського побратимства є приклади партнерств між українськими містами. Так, Остап розповідає про Золочівську громаду Харківської області, яка роками співпрацює із Золочевом Львівської області.

«Коли з Харківщини треба було евакуювати населення, бо наближалися окупанти, то їм допомогли люди з міста-побратима на Львівщині. Вони справді дружать між собою», – розказує Остап.

 

Партнерства – це про майбутнє

 

Одна з причин, чому саме українським громадам треба шукати міст-партнерів, – багато європейських програм мають умову, аби громада мала мати місто-партнера в Європі. Окрім усього, у Німеччині є стратегічне рішення уряду, у якому йдеться про те, що вони планують допомагати Україні у відбудові саме через співпрацю із містами-партнерами.

Яскравий приклад – це національний реабілітаційний центр «Незламні», який допоміг створити місто-партнер Фрайбург, скерувавши мільйон євро.Тоді як Вільнюс передав 700 тисяч євро. Обом містам є поверхи-присвяти в центрі.

 

 

Фото із центру «Незламні». Джерело: Facebook-сторінка Cities4Cities United4Ukraine

 

Фото із центру «Незламні». Джерело: Facebook-сторінка Cities4Cities United4Ukraine

 

Марта також пояснює, що наступного року Європейська комісія буде розгортати спеціальну програму для України, яка стосуватиметься відбудови. Тобто гроші скеровуватимуться на інфраструктурні проєкти з відбудови важливих об’єктів.

«Очевидно, що Європейська комісія буде надавати ці гроші уряду України, який перерозподілятиме їх громадами, де є руйнування. Але важливо, щоб ці гроші були використані правильно. І тут найбільша потреба з погляду співпраці та відбудови – навчитися в європейських громад, як створити якісний публічний простір, а не поставити там мармуровий пам’ятник, як підготуватися до змін клімату, як відбудувати школу, яка буде комфортним простором для спілкування дітей, а не монументальну споруду з дорогим ремонтом. Тобто ми маємо вчитися, як будувати так, аби не перебудовувати за 10 років. І цим, зокрема, готова ділитися Європа», – завершує Марта Супрун.

Фото в тексті: Cities4cities|United4Ukraine


Cities 4 Cities | United 4 Ukraine — партнерські ініціативи, які об’єднали зусилля у вересні 2022.  United 4 Ukraine започаткували SALAR International та місто Львів (Україна) за підтримки Шведської агенції міжнародного розвитку (Sida). Сities 4 Cities було засновано містом Зіндельфінген (Німеччина) під патронатом Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи. Заходи в рамках ініціативи також підтримує проєкт Агентства США з міжнародного розвитку USAID "Зміцнення громадської довіри (UCBI)", зокрема цикл резиденції ідей у Львові.

Матеріал підготовлений у рамках шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні“ (SALAR International), що здійснюється за фінансової підтримки Швеції


[1] Цикл резиденції ідей у Львові організовує ініціатива Cities4Cities United4Ukraine за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID "Зміцнення громадської довіри (UCBI)".

Переглядів: 542
Новини на тему: партнерство
Читайте також: