15 липня 2024
Децентралізація
Інвестиційний паспорт як новий етап розвитку громади. Як під час повномасштабного вторгнення громада на Житомирщині зуміла не втратити набуте та залучити нових інвесторів
Інвестиційний паспорт як новий етап розвитку громади. Як під час повномасштабного вторгнення громада на Житомирщині зуміла не втратити набуте та залучити нових інвесторів

Бердичівська громада невелика ― два села та лише одне місто, але доволі індустріальне: є підприємства, фабрики, власний пивоварний завод, меблева фабрика та м'ясокомбінат. Попри повномасштабне вторгнення, місцеві підприємства не зупинились і навіть прийняли у себе релокований бізнес з прифронтових територій України.

Про виклики, які постали перед громадою та як їх вдалося подолати розповідає голова громади Сергій Орлюк. 

 

“Війна ― це страх, з яким люди жили”

 

Війна ― це навіть не землетрус, який прийшов, побув кілька хвилин і далі ти долаєш наслідки. Це страх, з яким люди жили. Усі, перш за все, кинулись робити фортифікаційні споруди. Усі підприємства були спрямовані на одне ― захистити місто та громаду.

В цей період на підприємствах був економічний спад, тому що не час займатися виробництвом. Було бажання просто вижити. Водночас усі розуміли ― не відстоїмо нашу громаду та Україну, то  для кого ці підприємства лишаться? Тож співпраця була і між собою, і між підприємствами, і між громадами.

 

 Сергій Орлюк, голова Бердичівської громади

 

На одному з перших засідань ми скасували орендну плату за комунальне майно, щоб людям було легше фінансово пережити цей період. Підприємства, які здавали в оренду приміщення, теж знизили плату. Усі йшли назустріч.

Оптимізму додавало й те, що усі іноземні інвестори, які були до війни, лишилися. Ми чим могли, допомагали. Наприклад, організували розвіз працівників або ж пересування в комендантський час ― старались реагували на усі прохання дуже оперативно.

 

“Вони не чужі, вони наші”

 

Бізнес завжди каже ―  “ви головне нам не заважайте, ми зробимо все самі”. З такої позиції приходили й підприємці з інших областей, які рятували свою справу. Наше завдання було - сконтактувати з місцевим бізнесом і максимально сприяти: розширити майданчики для будівництва, допомогти знайти партнерів, які можуть надати приміщення в оренду, домовитися. Щоб вони розуміли, що нам не все одно. Ми йдемо з вами, ми готові допомогти на будь-якому етапі співпраці. Вони ж не чужі, вони наші. Зараз не час ділити ― правобережна, лівобережна, схід, захід.

 

 

Є бізнес, в який люди вклали душу, серце, гроші. На сьогодні їм треба допомогти вижити. Адже за цим бізнесом стоять люди, за якими діти, батьки. Якщо в нас ситуація краща, ніж в прифронтовій зоні, ми зобов'язані допомогти.

І що важливо, це теж про економіку України. Ми думаємо про громаду, про те, як буде Україна жити після війни. А війна обов'язково закінчиться, і переконаний ― нашою перемогою.

 

“З такою підтримкою нам не страшно йти вперед”

 

Говорити про економіку громади, не маючи перспектив й планів ― це говорити ні про що. Ми повинні розуміти, як рухаємось далі. Тут нам дуже допомогли експерти Програми “U-LEAD з Європою”.

Щойно ми відійшли від першого шоку від війни, почали роботу над інвестиційним паспортом. Важливо, що ми не працювали з чистого листка. В “U-LEAD з Європою” нам надали професійні консультації: що потрібно зробити, щоб не вигадувати велосипед і не наступати на граблі інших. Повірте, усі ці наради, які проводилися, презентації ― вони вчать, і ми намагаємося брати найкраще.

 

 

До війни у нас було всього два міста-побратими. Для Бердичева це дуже мало. Тож одним із перших завдань було шукати дружні стосунки з Європою. Ми вже багато де були, хтось нас бачив, хтось ні. Але, що важливо, тоді у нас не було інвестиційного паспорта.

Сьогодні він ― це перший обов`язковий документ, з яким вирушаємо за кордон у пошуках інвесторів. Ось, наприклад, в Литву дуже результативно з'їздили, перемовини були зараз в Польщі. Робота йде постійно. Тим більше ми де не приїжджаємо, завжди беремо з собою підприємців, які можуть розказати про свій бізнес. 

 

 

Одне з великих наших надбань сьогодні ― це співпраця з польським містом Ченстохова. Величезне місто з 250 тис. населення. Тож, коли ми підписали меморандум про співпрацю, інші міста вже трішки по-іншому до нас ставляться, знаходять нас самі. Ще маємо напрацювання з литовським містом Алітус та двома німецькими містами.

 

Читайте також: Як громада зуміла не лише знайти шляхи утримання локального бізнесу, але й залучити нових інвесторів

Переглядів: 1993
Коментарі:
*Щоб додати коментар, будь ласка зареєструйтесь або увійдіть
Новини на тему: розвиток бізнесу
Читайте також: