«Державник року». Премію під такою назвою щороку вручає Київська школа державного управління за особливі досягнення у службі на благо України. Цього року перемогу у номінації «Найкращий голова сільської та селищної ради» здобула  Марія Черненко – очільниця Роганської громади Харківщини. Попри те, що на посаді вона всього лиш два роки, пані Марія вже встигла зробити багато для розвитку громади. У кінці 2021 року всі громади з цікавістю спостерігали за інноваційним досвідом Роганської ТГ у просторовому плануванні. А з початком війни Роганська громада стала одним з форпостів в обороні Харкова. Марія Черненко попри небезпеку не залишала свою громаду ні на день, разом з односельчанами організовувала доставку хліба, евакуацію дітей та людей з інвалідністю, а ще – зберегла прапор на приміщенні селищної ради як символ віри у неодмінну перемогу і звільнення.

---

 

 

Перші в інноваціях

 

Марія Черненко очолює цю громаду з грудня 2020 року. З її приходом в громаді одразу почалися зміни. Роганська ТГ стала однією із перших в Україні, що розробила комплексний план просторового розвитку територій в рамках пілотного проекту Програми USAID АГРО. Це була не просто інновація для однієї громади, а еталон для змін по всій Україні.

«Коли я прийшла на посаду голови громади, то зрозуміла, що ми вже багато часу втратили. І це велика удача, що ми стали учасником пілотного проекту Прогами USAID АГРО. З нами працювали висококласні фахівці, які допомогли провести аудит ресурсів громади та розробити план», - згадує пані Марія.

Комплексний план розвитку територій – це містобудівна та землевпорядна документація, в якій відображено перспективи розвитку громади на основі аналізу усіх її ресурсів. Наявність такої документації створює комфортніші умови  інвестицій за рахунок спрощення усіх дозвільних процедур та забезпечує ефективне землекористування.

У процесі розробки комплексного плану Роганської громади спеціалісти з’ясували багато важливих аспектів для її розвитку, а деяка інформація стала неочікуваною навіть для місцевих.

«Було дуже несподівано дізнатися, що ми маємо так багато земель природо-заповідного фонду на території громади. Навіть для мене як корінного мешканця це стало відкриттям», - говорить голова громади. Проведення аудиту ресурсів громади вимагало чимало зусиль, адже деякі землевласники отримали акти на земельні ділянки ще в 90-ті роки і відомості про них не були внесені до кадастру. Довелося зробити чимало роботи, шукати в усіх джерелах інформацію, щоб зрештою кожен клаптик землі громади був облікований».

Ще одна особливість громади – землі державної власності навчальних та наукових установ:

«На території громади є велика кількість земель, призначення яких - “для дослідних і навчальних цілей” , які не перейшли до громади. Фактично, ці землі  тільки частково використовуються для навчання та науки, але і громада не може на них розраховувати в повному обсязі. Дуже сподіваємося на відповідні законодавчі зміни».

 

Далекоглядні перспективи

 

На основі отриманих даних для Роганської громади розробили комплексний план розвитку, який передбачав будівництво нових житлових та промислових об’єктів, покращення інфраструктури, зручніші транспортні маршрути для мешканців громади. Також в Рогані гостро стоїть екологічне питання, адже на території селища є велике сміттєзвалище. Тож у комплексному плані запланували і будівництво сміттєпереробного заводу.

Роганська громада знаходиться за 7 кілометрів від Харкова і місто відіграє значну роль у її розвитку. У Комплексному плані врахували усі можливі переваги від такого сусідства: вздовж об’їзної дороги відвели ділянки для створення індустріального парку з офісними приміщеннями, АЗС та великим логістичним центром.

Знайшли рішення як ефективно використовувати і заповідні землі: у дендропарку планували прокласти канатну дорогу, щоб привабити на таку розвагу гостей з міста. А ще на місцевій водоймі мали створити зону відпочинку.

Завдяки комплексному плану територія громади стала привабливішою для інвестицій, а кожен клаптик землі отримав своє функціональне призначення. Здавалося, попереду  - розквіт. Але прийшла війна.

 

На лінії вогню

 

З перших днів війни громада відчула її руйнівну силу.

24 лютого – почались бомбардування.

25 лютого – селище Рогань (адміністративний центр громади) повністю знеструмили. Люди залишились без світла, води і тепла.

26 лютого – російські війська зайняли позиції між Роганню та сусіднім селищем і громада опинилась на лінії вогню…

«Обстріли були щоденні: від автоматів і градів – до авіабомб, з чого тільки не стріляли по громаді. Зруйнували дві котельні, дві водонапірні вежі, дві школи, дитячий садок, будівлю селищної ради, 50 багатоповерхівок, 700 приватних домогосподарств, із яких 30 не підлягають відновленню. Але найбільші втрати – це люди. Загинуло 17 цивільних мешканців громади, а 30 отримало поранення», - розповідає Марія Черненко.

 

 

 

 

14 березня літак російських загарбників скинув на селище заборонені міжнародною Конвенцією касетні боєприпаси і  багато мешканців громади отримали поранення.

 

 

Щоденні подвиги

 

Російські війська були на підступах до Рогані. На той час вже була інформація про викрадення та жорстокість окупантів до очільників населених пунктів. Всі розуміли, як сильно ризикує Марія Черненко, коли вороги були на підступах до селища. Але жінка не виїхала, не залишила свою громаду і робила неможливе: організовувала евакуацію та доставку харчів. А ще - щодня перевіряла, чи є український стяг на селищній раді.

«Я розуміла, що увага мешканців громади прикута до мене і я повинна їх заспокоїти. Якщо немає прапора, значить нема мене. І прапор був, – згадує Марія Черненко. – Для мене мої мешканці – це моя сім’я. Поки мешканці в селищі, я повинна лишатися і допомагати знайти ліки, їжу. Люди не були готові до цього, ні морально, ні запасами... З перших днів війни я зрозуміла, наскільки важливий хліб, яка його цінність... Люди у величезних чергах під загрозою обстрілів чекали хліб. І моє головне і найважче завдання було зробити усе можливе, щоб той хліб був». 

 

 

Разом з помічниками Марія Черненко організувала евакуацію дітей та маломобільних мешканців громади.

«Ніколи не забуду очі дітей, які два тижні просиділи у підвалах і яких витягали між обстрілами, щоб евакуювати... Спочатку матері з дітьми колоною йшли з Рогані до Докучаєвська, де було бомбосховище. Потім директор компанії-перевізника сам сідав за кермо і вивозив дітей… Тиждень тому він підірвався на міні. Зараз на Харківщині кожного дня люди підриваються на мінах», - з сумом згадує голова громади.

 

 

У кінці березня українська армія витіснила загарбників і громада почала повертатися до життя.

 

 

Відродження

 

На початку війни у громаді із 16 000 лишилося 5000 мешканців. Зараз їх вже 13 000. А ще є 2300 ВПО з інших громад.

Сьогодні в Роганській громаді вже повністю відновили електро- і теплопостачання, амбулаторію, котельні, дитячий садок, замінили дах і вікна і багатоповерхівках. 60% будинків частково відремонтували. Працюють над відновленням високовольтних ліній, ремонтують школу, яку росіяни обстріляли градам і з авіа снарядів, продовжують шукати ресурси на відбудову пошкоджених будинків, адже поки що вдалося частково відремонтувати лише 60% пошкодженого житлового фонду.

 

 

Комплексний план, який раніше розробили для розвитку громади, тепер став у пригоді для відновлення.

«У нас були свіжі дані і матеріали зйомки. Нам було просто візуалізувати втрати і оцінити відсоток пошкоджень», - розповідає пані Марія.

Зараз економічна карта громади змінилася, адже не лишилося жодного підприємства, яке б не зазнало пошкоджень, а 30% бізнесу зазнало суттєвих руйнувань.

«Та попри все, бізнес повертається. І це дуже великий стимул для громади, адже багато підприємств в Роганській ОТГ та сусідньому Харкові припинило свою діяльність і проблематика робочих місць стоїть дуже гостро», - говорить пані Марія.

Неймовірно, але громада, яка була на лінії фронту і отримала такі значні втрати, майже повністю виконала бюджетний план. Все це – завдяки підтримці місцевих підприємців:

«Багато підприємців, які були в евакуації, продовжували сплачувати податки. Завдяки цьому на кінець 2022 року вдалося досягнути 92% виконання бюджету», - розповідає очільниця громади».

Зараз Марія Черненко докладає максимум зусиль для відновлення громади. Частину ресурсів виділив Резервний державний фонд, обласний та місцевий бюджет. Допомагають благодійні фонди та міжнародні донори, зокрема UNICEF допомагає відбудувати школу. Але попереду – ще багато роботи.

«Я вірю, що ми зможемо все відновити і навіть покращити, - говорить Марія Черненко. – Зараз, коли відновлюємо приміщення, споруди, ми дбаємо про енергоощадність, ефективність. Робимо так, щоб було краще і сучасніше… Вірю, що все підніметься і розквітне. Як і наша країна».