Ми повернемось до місцевого самоврядування, – голова військової адміністрації окупованої громади

Луганщина була і буде Україною. У цьому впевнена начальниця Шульгинської військової адміністрації Луганської області Наталія Петренко:

Сім місяців я голова громади без громади. 

Я всієї душею за місцеве самоврядування. Для мене більш престижно бути головою громади, аніж головою військової адміністрації. Але я впевнена, що ми точно повернемось до місцевого самоврядування, і у нас буде найдемократичніша у світі держава. 

В нашій Шульгинській громаді була тиха окупація. Коли я виїхала 8 квітня з громади, кияни вже поверталися додому, і я по-доброму заздрила їм.

27 лютого до нас зайшла російська армія. Але зайшли вони на тотальний спротив. Від найменших сіл до міст люди виходили на мітинги голіруч і ставали перед танками, кричали: «Їдьте звідси, вас тут ніхто не чекав!». Ми не боялись, але через якийсь час росіяни почали стріляти у цивільних людей. Тоді ми почали свою тиху роботу. У нас був запас пального, шкільні автобуси, якими ми могли евакуювати населення. Але російські військові пройшли 60 км без бою, нічого не руйнуючи; а коли житло не зруйноване, важко людей мотивувати виїхати. Люди з Лисичанська, Рубіжного, Попасної думали, що у нас відносна безпека і до нас почали їхати ті, хто не могли виїхати в Україну, щоб перечекати ситуацію. 

Ми з командою сільської ради організували роботу у нових умовах, розподілили завдання. Створили гуманітарні штаби. Це не було складно, адже сільські люди просто знесли харчі, теплі речі і все це роздавали тим, хто цього потребував. Таким чином ми займались соціальною роботою. Ми не займались адмініструванням, бо рада була зачинена і йшов процес так би мовити "підбору нового персоналу".

Наразі наша команда розкидана по Україні, але ми продовжуємо свою роботу. Ми буквально «на валізах», і в будь-який момент готові їхати додому. Дай боже, щоб росіяни так само як тихо зайшли, так тихо й вийшли – без опору і розрухи. Я знаю, що за одну добу, щойно я опинюсь у громаді, я зможу організувати всю роботу і зрозуміти, що нам потрібно.

Закликаю всіх вірити в ЗСУ, допомагати, донатити. Вірю в те, що Україна буде потужним світовим проєктом, адже весь цивілізований світ захоплюється нашими людьми.

Я хочу додому. Я хочу до своєї громади.


Матеріал підготувала Юлія Савельєва, гендерна експертка
Шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні” (
SALAR International)

16.01.2023 - 13:07 | Переглядів: 3786
Ми повернемось до місцевого самоврядування, – голова військової адміністрації окупованої громади

Теги:

лідерство жінок війна історії війни

Область:

Луганська область

Громади:

Шульгинська територіальна громада

Джерело:

Читайте також:

20 грудня 2024

Вакансія: Полісі Координатор/-ка (англ.)

Вакансія: Полісі Координатор/-ка (англ.)

  Опис контексту SALAR International завершила свої поточні проєкти в Україні (DSP та PROSTO), які були...

20 грудня 2024

Ветеранська політика в громадах: як це працює та які можливості може використати місцева влада

Ветеранська політика в громадах: як це працює...

Після демобілізації, поранення, повернення додому, ветеранів та ветеранок зустрічають громади. За те, щоби військові...

20 грудня 2024

Набув чинності закон, який дозволяє комунальним підприємствам використовувати гуманітарну допомогу

Набув чинності закон, який дозволяє комунальним...

18 грудня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до статті 15 Закону України «Про гуманітарну...

20 грудня 2024

Як зміна механізму зарахування ПДФО вплине на бюджети територіальних громад - дослідження

Як зміна механізму зарахування ПДФО вплине на...

Дві третини доходів від ПДФО надходять до бюджетів тих громад, де люди працюють, а не живуть. Якщо змінити цю систему...