Перед кожним випускником школи стоїть завдання, яку професію обрати і де здобути перші необхідні навички, щоб знайти омріяну роботу. Багатьом цей вибір зробити нелегко, і одна з причин чому так, полягає у відсутності глибокого уявлення про деякі галузі, зокрема, наукові фізику, хімію та біологію. Заповнити цю прогалину в 2013 році взялися громадські активісти з Тернополя Христина Білінська і Михайло Сиротюк разом із командою однодумців. Вони почали організовувати наукові пікніки, згодом заснували "Центр науки Тернополя". Ця активність відіграла значну роль у тому, що згодом місто здобуло звання Молодіжної столиці країни.

Читайте історію про те, як маленькими кроками досягати великих мрій, як об'єднати довкола себе людей і творити якісні зміни на прикладі ідейної засновниці ГО "Центру науки Тернополя" Христини Білінської і теперішнього керівника Громадського об'єднання Михайла Сиротюка.

У 2020 році наукові пікніки, які передували створенню "Центру науки", проводили у 30-ти містах України, включно з Луганськом і невеликими райцентрами. За рік до, у докарантинний час, у "Центрі науки" провели понад 200 заходів з кількістю учасників понад 100 осіб за кожен.

 

Чому саме Центр науки?

 

– Так склалося, що у нашій країні зазвичай хімія, фізика і біологія як науки недооцінювалися, – пояснює мотивацію Христина. – Багато науковців виїхали за кордон. Покоління не отримує досвід від них. Винаходів є не так багато. Зараз, наприклад, країна у стані війни. Дуже важливо мати наші українські винаходи, щоб її вигравати. "Центр науки" може допомогти це зробити. Звісно, не "вже", а в далекій перспективі, через зацікавлення людей, особливо школярів, біологією, хімією, фізикою. Через плекання нового покоління науковців.

Ще у шкільні роки Христина звернула увагу, на стільки цікавішим могло б бути вивчення фізики, хімії і біології, якби воно було більш наочним, проводилося в лабораторних умовах із великою кількістю експериментів. Теоретичний підхід у викладанні цих предметів сприяв тому, що вивчати їх було нецікаво. Тож пов'язані з ними спеціальності після завершення школи учні обирали нечасто.

– Коли була студенткою, займалася питанням профорієнтації, і розуміла, що для випускників шкіл дуже важливо усвідомлювати, чого вони хочуть і в який виш їм потрібно вступати, – розповідає Христина. – Бо трапляється так, що фах обирають батьки, часто керуючись тим, скільки бюджетних місць є на ту чи іншу спеціальність. А так не має бути.

 

 

У Тернопільському педагогічному університеті Христина вивчала соціальну психологію. Вже тоді була активною лідеркою Громадської організації "Молодіжний центр працевлаштування", і, як потім сама розповість на відео до річниці "Центру науки Тернополя", мріяла "зробити науку доступнішою, довести, що нею може займатися кожен, бо кожен з дитинства є винахідником та експериментатором".

Згодом під час стажування у Польщі, студентів, серед яких була й Христина, повезли показати "Центр науки Коперника" (Варшава), а також розповіли історію його створення. Він розташований на березі річки Вісла у Варшаві. У ньому знаходиться понад 450 інтерактивних експонатів, за допомогою яких відвідувачі самі проводять експерименти. Центр є найбільшою установою в галузі наукових експериментів у Польщі і одним з найбільш передових в Європі.

– Пізніше, коли приїжджали до них, ми завжди запитували, які кроки вони робили при створенні "Центру науки Коперника". І вони казали, що це було "надцять" наукових пікніків, котрі починалися від 5 наметів, розширилися до 100 і більше, та й загалом до міжнародного рівня проведення. А після цього вже була команда, яка створила Центр науки.

Під час стажування у Польщі тернопільська команда написала проєкт під грант Польсько-американського фонду, і виграли невелике фінансування на організацію наукових пікніків в Україні. Це був 2013 рік. Тоді, завдяки цій підтримці такі ж, як у сусідній країні, наукові пікніки відбулися у семи містах. Перший – у Тернополі, і через тиждень він мережувався в інших містах України.

 

Отримали велику підтримку

 

– Через два роки після заснування нас підтримало Міністерство освіти та науки, – каже Христина. – Наукові пікніки почали мережуватись набагато краще.

Міністерство й досі виділяє кошти на організацію щорічного Всеукраїнського форуму наукових пікніків, який відбувається у Тернополі за участі міжнародних спікерів. Чималу підтримку команда отримала й від Міністерства молоді та спорту України.

Однак, Христина з командою хотіли створити постійний інтерактивний простір для навчання, досліджень та експериментів.

– Довкола пікніків "тусувалася" крута команда громадських активістів, студентського самоврядування, науковців, котрі розуміли, що один день в рік свято – це дуже круто, але ми би хотіли платформи.

У цей час, у 2017 році,  у Тернополі відбувалася активна промоція програми Громадського бюджету. Команда подала й свій про створення "Центру науки". Проєкт підтримали 835 тернополян. Цього було достатньо, щоб отримати фінансування на суму один мільйон гривень.

 

 

Команда розуміла, що Центри науки актуальні по всьому світу, і це скоро стане актуально і в Україні. Все так і сталося.

"Центр науки Тернополя" (Науковий музей) розташований на площі Героїв Євромайдану за торговим центром Grand у приміщенні, в якому колись був дитячий магазин. Займає площу майже 620 квадратних метрів.

– Ми хотіли установки. Одна установка у Польщі вартувала 1 мільйон гривень. Тож ми розуміли, що тільки нашими зусиллями можемо щось зробити.

Команда самотужки, руками своїх науковців і знайомих майстрів, які працювали на волонтерських засадах, робила перестінки, приєдналась до електроживлення, повністю міняла кабелі, встановлювала туалети.

– У нас був такий жарт, що в "Центрі науки" тільки доценти можуть мити підлогу, – згадує Христина. Тому що зав кафедр допомагали з прибиранням приміщення до відкриття.

Заснування "Центру науки" підтримав заступник молоді та спорту Олександр Рева, він постійно був і працював разом з командою. А також міський голова Тернополя Сергій Надал. Активно допомагали також й меценати.

– Тоді ми зрозуміли одну дуже важливу істину: тільки разом, за умови співпраці, ми можемо зробити більше. Що молодіжні проєкти – це добре, але тільки разом, єднаючись із старшим поколінням, ми можемо зробити реально круті і важливі речі. Ми й зараз таким переконанням живемо.

Громадська організація "Центр науки Тернополя" – перша організація в Україні, яка була організована як науковий центр. Громадське об'єднання є неприбутковим і не на самоокупності. Всі кошти, які надходять, – це благодійні внески.

"Якщо є ідея, якою гориш, до тебе точно долучаться інші"

Рік тому Христина Білінська склала свої повноваження голови ГО "Центр науки Тернополя", оскільки прийшла працювати начальником управління сім'ї і молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради. Працює з молоддю на рівні міста і на рівні країни, оскільки Тернопіль є молодіжною столицею України.

Новим очільником Центру став її чоловік, постійний учасник команди від моменту заснування наукових пікніків, Михайло Сиротюк. З початком карантину під його керівництвом у "Центрі науки" створили Лабораторії інновацій, закупили 3D-принтери, щоб робити щитки для медиків, оскільки ніхто не знав, чого очікувати і яким буде розвиток подій далі. Каже, що ставить собі нові цілі і вже має бачення, як впровадити Центри на національному рівні.

– Я завжди говорю, що впроваджувати проєкти, бути в громадській діяльності – це про досвід. Крутий якісний досвід, який ми отримуємо внаслідок їх реалізації. Ми розпочинали з маленьких кроків, – підсумовує Христина. – Спочатку це було 5 наметів, потім 20, тоді 40. Потім вже був "Центр науки". І якщо є набутий досвід на маленькому проєкті, який реалізують одна-дві людини, то можна робити більші і кращі проєкти. Якщо в тебе є ідея, якою гориш, до тебе точно долучаться інші.

---

Матеріал підготовлено в рамках спецпроєкту «Творці нових громад». Спецпроєкт створено для інформаційного порталу «Децентралізація» в рамках Швейцарсько-українського проєкту DECIDE — «Децентралізація для розвитку демократичної освіти», який виконується Консорціумом ГО DOCCU та PH Zurich за підтримки Швейцарії, представленої Швейцарською агенцією розвитку та співробітництва (SDC).

 

ЧИТАТИ ІСТОРІЇ З ІНШИХ ГРОМАД