Як життя дітей може змінити робота з бджолами? У громаді, в селах якої живе по кілька тисяч мешканців, з’явилась шкільна пасіка, що розвиває підприємливість. "Рубрика" розповідає секрети успіху оригінальної ініціативи

---

На подвір'ї Заворицького НВК навіть на літніх канікулах життя вирує, немов у вулику. Причому не в переносному, а в прямому сенсі. А все тому, що з цієї весни школярі села Заворичі, що на Київщині, створили незвичайне шкільне соціальне підприємство "Шкільний вулик".

"Шкільний вулик" – це пасіка з шести вуликів у Калитянській громаді. Створенням шкільної пасіки займаються учні Заворицького навчально-виробничого комплексу спільно з командою ГО "Наші кроки" в межах проєкту "Заснування соціальних шкільних підприємств у сільській місцевості та малих містах України для заохочення молоді до соціального підприємництва", що виконується Фондом Східна Європа та ChildFund Deutschland і фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини. І якщо хтось думає, що робота з бджолами — це не для дітей, то дуже помиляється. За останні місяці учасники проєкту в цьому остаточно переконалися.

 

 

Навіщо школярам пасіка?

 

Як розповіла Наталія Рослік, співзасновниця ГО "Наші кроки", ідея створення шкільної пасіки літала у повітрі давно. Ідейним натхненником цього процесу став один із кураторів нинішнього проєкту і за сумісництвом керівник гуртка в Заворицькому НВК — Максим Куліда. Саме він і запропонував ідею розвитку в школі пасіки та навчання дітей такій непростій, але захоплюючій справі як бджільництво. І хоч всі розуміли, настільки поєднання школи і бджіл є новим і нетиповим, цю ідею у НВК та громаді сприйняли з захватом.

А вибирати було з чого. "На етапі написання грантової заявки по створенню соціального шкільного підприємства , — згадує Наталія Рослік, — ми також розглядали варіанти вирощування еко-зелені, виробництва одягу з вторсировини. Хоча згодом, попри захопливість обох цих ідей, зупинились все ж на бджільництві і, як показує час та прогресуюча зацікавленість дітей, — не прогадали. І дорослі, і діти настільки захопилися проєктом, що зараз в наших планах — охопити мережею шкільних вуликів всю Україну!".

 

 

Буковинські бджоли

 

Довгий час ідея створення пасіки була на рівні розмов. У громаді коштів на відповідні потреби не було, а сил спонсорів і благодійників на всі подібні соціальні ініціативи не вистачає. Саме тому й було прийняте рішення спробувати написати грантову заявку. У ГО "Наші кроки" зізнаються — серйозного досвіду в цьому процесі в команди не було, однак, уже тоді було бачення, що це сподобається дітям. 75 тисяч грн, які ініціатори "Шкільного вулика" вибороли у проєкті "Заснування соціальних шкільних підприємств у сільській місцевості та малих містах України для заохочення молоді до соціального підприємництва, стали основою для реалізації сміливого задуму заліщанців.

Загалом у процесі реалізації проєкту на обладнання та інструменти підприємства, а це вулики, рамки, заставні дошки, костюми, захисні маски, скляна тара, відра, димар, фільтри і т.п. було витрачено більше 40 тисяч гривень. Бджолосім'ї приїхали на Київщину аж з далекої Буковини, це Карпатська порода, яка визнана в Україні однією з кращих та рекомендована для розведення в багатьох зонах з різнотравним медозбором. Крім коштів гранту також вдалося залучити допомогу учасників "Наші кроки" — цей внесок теж дав змогу суттєво посилити матеріально-технічне забезпечення підприємства і зробити його більш спроможним та конкурентним.

 

 

Після цього почалось найцікавіше. Адже придбання інвентарю і бджіл було тільки почином справи. Від самого початку основна ідея організаторів полягала в тому, щоб не перетворити дітей просто на спостерігачів. Юні майбутні бджолярі займались благоустроєм території, встановленням огорожі, обробкою і влаштуванням  вуликів, переселенням бдіжл зі спеціальних транспортних контейнерів у вулики і паралельно з цим вчилися у школі.

На спеціалізованих майстер-класах діти знайомились з основами безпеки на пасіці, бджільницькою справою, а також маркетинговими особливостями просування медової продукції на ринку. З цією метою були залучені як місцеві активісти, колишні депутати, так і відомі спеціалісти. Наприклад, про основи пасічникування дітям розповідав багаторічний особистий пасічник екс-Президента Ющенка Петро Дяченко, а про основи соціального підприємництва — відома в цій сфері експертка — Аліна Бочарнікова. З основами маркетингу познайомив заступник голови Федерації роботодавців у сфері туризму України, фахівець у сфері дослідження ринку та побудови маркетингових стратегій Павло Бабенко. Про те, як працювати з фінансами підприємства, щоб не залишитись у мінусі, дітям розповідала екс-голова бюджетної комісії Калитянської селищної ради Руслана Балакір. Саме під час цього майстер-класу учасники проєкту детально розібрались з переліком продуктів, які можна отримувати від пасіки, зрозуміли, скільки на це треба витрачати ресурсів і який обсяг доходів можна заробити. Цікава, доступна подача матеріалу та відкрите спілкування ще більше надихнули школярів.

 

Майстер-клас з Русланою Балакір

 

 

Знайти вихід з "віртуальної бульбашки"

 

Світлана Бутрим, мама одного із учасників проєкту, каже: "Чесно кажучи, я спочатку вважала, що все це не буде цікавим для моїх дітей. Молодший син зовсім відмовився ходити на перші лекції, а старший без великої охоти погодився. Згодом після практичних занять Андрія це зацікавило. Сини почали говорити про шкільну пасіку вдома, переглядати відео на Youtube з цієї тематики. Тепер і молодший син із завзяттям біжить туди. Більш того, чоловік вже придбав їм матеріал для виготовлення вуликів, а знайомі пообіцяли дати бджолині сім'ї. Тож сини заощаджують кошти на потрібння інвентарю і вже мають в планах розвивати домашню пасіку".

Звичайно, спочатку у батьків були побоювання щодо безпечності пасіки для дітей. Але побачивши цікавість дітей, батьки не просто перестали переживати, а почали підтримувати, допомагати з поширенням інформації про соціальне шкільне підприємство та реалізацію його продукції. Зі свого боку організатори, піклуючись про безпеку дітей, оформили школярам на час реалізації проєкту страхові поліси, придбали необхідні лікарські засоби, які можна використовувати у разі укусів бджіл.

Суттєву роль у позитивному сприйнятті проєкту батьками зіграла й адміністрація школи, яка пішла назустріч організаторам, всіляко підтримувала й продовжує це робити.

 

 

Наразі учасниками проєкту є 15 учнів Заворицького НВК, віком від 7 до 14 років. У кожного із них в шкільному підприємстві своя роль. Так, директоркою підприємства стала учениця 7 класу Анастасія Бобошко, є заступник, відділи маркетингу, доставки, піару, відповідальні за фінанси та матеріально-технічне забезпечення. Однак попри весь запал та ентузіазм дітей, звичайно, самим їм ще складно пізнавати всі ці процеси. Саме з цією метою в реалізації проєкту допомагають куратори — Максим Куліда та Павло Дубовий. Перший, який крім пасічника, є також залізничником, депутатом селищної ради та керівником шкільного гуртка, відповідає за навчальну частину проєкту, розповідає дітям про основи бджільництва, координує їх активності на пасіці. Павло Дубовий не перший рік у громадському житті Калитянської громади, а тому більше займається організаційними питаннями, комунікацією з грантодавцем, а також промоцією соціального шкільного підприємства. Крім того, свою частку допомоги в роботі підприємства виконують і активісти організації "Наші кроки", які не менш інтенсивно, ніж діти, прониклись ідеєю створення шкільного підприємства і на кожному етапі допомагають в процесі втілення цієї своєї мети.

 

Ярмарка в смт Калита

 

Павло Дубовий, координатор проєкту, вважає, що шкільні соціальні підприємства можуть стати для школярів одним зі шляхів виходу з "віртуальної бульбашки", у яку часто потрапляють сучасні діти: "За останні 20 років стрімко зросла кількість часу, які діти проводять перед екранами різних пристроїв, будь-то телефони, чи телевізори. Покоління сучасних дітей ще часто називають цифровим поколінням. Та разом з цим, це не заважає учасникам нашого проєкту відчувати і насолоджуватись реальністю. Бо яка віртуальна гра може замінити квест з влаштування пасток для відлову диких роїв, чи запасу квітів для бджіл на зиму? Ну а про щотижневі перевірки вуликів годій й говорити, адже тут вам і про захисну амуніцію треба думати, і не робити різких рухів, а головне — грати в команді, що тренує краще будь-якої FIFA, чи Minecraft. І як у кожній грі, нове заняття на Шкільний Вулик — це щоразу новий рівень, нові знання та новий життєвий досвід, без якого не буває великих ПЕРЕМОГ у будь-якій грі, а головне — в житті".

 

 

Холодна весна та інші проблеми

 

Не обійшлося і без складнощів. Серед основних — погодні умови та національні особливості роботи ринку пасічницької справи в Україні.

"Наприклад, цьогоріч виявилась достатньо холодною весна, — ділиться Наталія Рослік, — а тому бджолосім'ї приїхали на нове місце зі значною затримкою. Також нині ми бачимо, що сім'ї молоді, а тому нарощують власну силу, використовуючи більшість меду для власного вжитку і кормової бази, аніж відкладання в сотах. І хоча це тимчасовий процес, поки сім'ї ростуть, це особливість, яку варто враховувати уже зараз. Що ж стосується специфіки ринку, то вона, перш за все, проявилась на етапі формування матеріально-технічної бази шкільного підприємства. Основною умовою грантодавця було придбання всього необхідного обладнання винятково офіційно, з використанням угод, накладних та рахунків. Проте, як з'ясувалось, левова частка учасників ринку працює в тіньовому секторі. Простіше кажучи, без договорів, без офіційних перерахунків, а виключно за готівку. У певний момент це створило деякі перепони, але в той же час, такі обставини дали змогу більш досконало вивчити кон'юнктуру ринку, його специфіку, а головне, знайти легальних та відповідальних постачальників".

 

 

Як школярі бджіл захищають

 

Своїх маленьких підопічних учасники проєкту називають "жужики". Втім, для учнів Заворицького НВК бджільництво — це не просто вулики, які кумедно дзижчать, і регулярні відвідини пасіки "задля галочки" — це і робота, і участь у сповненому спецефектами реальному квесті, і турбота про довкілля, і творчість.

Те, що бджоли знаходяться на межі зникнення, знають навіть голівудські зірки і, як вважають у ГО "Наші кроки", це дуже класно, що тепер і діти можуть підтримати цей вид своєю діяльністю і таким чином допомогти природі. Звичайно, на рівні школи та дітей складно впливати на цей глобальний процес. Однак учасники проєкту все ж не змогли пройти осторонь цієї проблеми, а тому незабаром "Шкільний вулик" випустить спеціальну просвітницьку листівку, де буде йти мова про відповідальну обробку полів та небезпеку для бджіл від використання хімікатів на полях. Якщо це врятує хоча б одну бджолосім'ю — це уже результат.

Валерія Сидорук, учениця школи, учасниця проекту, розповідає: "Найбільше, що мені подобається на пасіці — це наша команда. Вона дружня та працьовита. Також на прикладі бджіл ми бачимо, як працює справжній колектив. Плюс — це величезний досвід і знання в кардинально різних сферах: від природознавства до економіки та бізнес планування. Я думаю, що наш "Шкільний вулик" буде продовжувати й надалі розвиватись та зможе залучити ще більше дітей не лише в межах нашого села чи громади, але й учнів з інших областей по всій Україні".

 

 

Школа підприємництва

 

Коли стало зрозуміло, що меду цього року вдасться зібрати менше, ніж планувалося, діти, порадившись, вирішили максимально диверсифікувати лінійку продуктів, які може робити і реалізовувати підприємство, не чекаючи відкачки меду. Тож уже зараз є готовими дві партії свічок з вощини, просоченої прополісом, якими зацікавилися перші покупці. Станом на початок липня дохід від продажу свічок склав біля 2000 грн.

 

 

Також є ідея створення лимонаду на основі меду, що буде особливо актуальним в період аномальної спеки, цукерок, мармеладу та пастіли. А для меду вже підготовлена тара із забрендованими наліпками для його реалізації. У першу чергу діти розраховують на місцевого споживача, хоча можливості інтернету дають змогу розширювати ареал поширення інформації про соціальне шкільне підприємство та його продукцію далеко за межі громади і області. До речі, у найближчий час буде зроблено бізнес-сторінку підприємства та створено віртуальний магазин, де в декілька кліків всі охочі матимуть змогу придбати цікаву для себе продукцію. Також учасники мають на меті розширювати підприємство  — встановити щонайменше 20 вуликів і ділитися досвідом з усією Україною. Тож "Шкільний вулик" шукає партнерів та спонсорів для цих амбітних планів.

 

Відповідальний означає соціальний

 

Важливою складовою реалізації проєкту є не просто створення пасіки, чи отримання прибутку, але і соціальна місія соціального шкільного підприємства. Учасники проєкту "Шкільний вулик" визначили для себе такою місією допомогу дітям з дитячого будинку "Надія", що в Калитянській громаді. Зокрема, частина отриманого прибутку від реалізації продукції підприємства буде передаватись на допомогу дитячому будинку. Решта прибутку буде реінвестуватись для подальшого розвитку пасіки та спрямовуватиметься на шкільне самоврядування та урізноманітнення дозвілля учнівської молоді.

 

 

Як зазначає Крістіна Рівера, комунікаційна менеджерка проєкту, "Шкільний вулик" — це приклад тієї історії, коли з маленького кроку починається великий шлях. "На старті проєкту ми хотіли лише продемонструвати дітям давні традиції пасічникування, наблизити їх до природи і виготовлення екологічно чистої продукції та ще й з соціальною метою. Та зараз, в процесі спілкування з дітьми, у нас народжуються подальші плани та цілі, пов'язані з розвитком проєкту. Наприклад, уже незабаром ми розпочинаємо краудфандингову кампанію в рамках проєкту від фонду "Відродження" для придбання на шкільну пасіку апібудиночка і практикування безкоштовної лікувальної апітерапії для пенсіонерів та учасників АТО. Також бачимо, наскільки змінились наші учасники. Вони стали більш відповідальними. Тепер вони — повноцінний колектив, що думає, планує і розраховує власні кроки наперед. Гадаю, історія успіху проєкту "Шкільний вулик" — це історія не просто шкільної пасіки, і навіть не просто підприємства, а чогось більшого, що дозволяє змінювати свідомість дітей, культивувати їх шанобливе ставлення до природи і свого світосприйняття у житті. Цей досвід неоціненний, тож у наших планах масштабувати його і, за бажанням, відкривати подібні Шкільні вулики по всій країні: від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня. Хоча його серце, звичайно ж, буде залишатись тут, на Київщині, в самому центрі України".

 

 

А поки що кожний новий тиждень, новий день приносить учасникам проєкту новий досвід, нові враження і відкриття. А все тому, що справжнє мірило життя "Шкільного вулика", юних пасічників та їхніх жужиків — не кількість бджіл чи об'єми зібраного меду, а миті, від яких сяють очі і перехоплює від захвату дихання і у дітей, і у дорослих.