Перерозподіл ресурсів, повноважень та обов’язків є невід’ємною складовою децентралізації. На вимогу законодавства, районні ради повинні передати майно спільної власності тим територіальним громадам, на території яких це майно знаходиться. Неприпустимий поділ майна на частки між декількома власниками. Порядок та спосіб визначення та виділення в натурі часток кожного із співвласників спільного майна не визначений Законом.

На це звертають увагу районних рад у Міністерстві розвитку громад та територій, посилаючись на дані моніторингу процесу передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність територіальних громад.

В Мінрегіоні констатували непоодиноку  практику передачі районними радами ліквідованих районів майна спільної власності територіальних громад без врахування нового районування територій та вимог законодавства.

Ось що визначено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» (№ 1009-ІХ): «Правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов’язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об’єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України».

Крім того, Закон України  «Про місцеве самоврядування в Україні» (абзаци 2 і 3 п. 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення»)  визначено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЗАКОНОМ (абзац 5 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Це означає, що для випадків, коли зміна правового режиму - обов’язок передати майно спільної власності тергромад району у комунальну власність конкретної територіальної громади – згода інших територіальних громад для такої передачі не потрібна.

Обов’язок передачі об’єктів цивільних прав, що знаходилися в управлінні районних рад, укрупненим територіальним громадам відповідно до розподілу видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України, передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (абзац 4 п. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення»).  

Ця норма підкріплена також Бюджетним кодексом України (п. 39 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення»), яким визначено, що районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом. З 1 січня 2021 року видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад.

У Мінрегіоні наголошують, що оскільки передавати трансферти на забезпечення цих видатків з бюджету територіальної громади до бюджету районної ради з 1 січня не можна, виконати вимогу Бюджетного кодексу інакше, ніж прийнявши відповідні права, рада громади не може.

У відомстві закликали всіх учасників процесу до злагодженої співпраці,  яка важлива для якнайшвидшого досягнення якісних результатів і належного забезпечення інтересів членів територіальних громад.