Авторки: експертки з юридичних питань Віра Козіна та Леся Федченко

Чинне законодавство містить низку обмежень щодо сумісництва та суміщення служби в органах місцевого самоврядування з іншими видами діяльності. Нижче розглянуто деякі актуальні питання, які виникають у цій сфері.

1. У чому різниця між суміщенням та сумісництвом?

Це важливе питання, оскільки від нього залежать як обсяги того, що «можна-не можна», так і умови оплати та порядок оформлення відповідних видів діяльності.

Згідно зі ст. 105 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), суміщенням вважається виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі, організації або у суб’єкта господарювання фізичної особи по найму.

2. Які особливості оформлення суміщення та сумісництва професій (посад)?

Як вже зазначалося, згідно зі ст. 105 КЗпП, суміщення – це виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

За це провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Важливо! Суміщення професій (посад) віднесено ст. 32 КЗпП до зміни істотних умов праці, а отже, при покладенні таких обов’язків на свого працівника потрібно попереджати його про це не пізніше, ніж за 2 місяці, та отримати письмову згоду про те, що він не заперечує почати виконувати відповідні функції.

Порядок організації суміщення визначається документами, прийнятими ще за радянських часів. Водночас, вони усі на разі є чинними та застосовуються і сьогодні в частині, що не суперечить Конституції й законам України, та чинні відповідно до постанови ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ:

1. Роз’яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29.12.1965 р. № 30/39 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0030400-65#Text);
2. Постанова Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1145400-81#Text);
3. Інструкція щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)», затверджена Держкомпраці СРСР 14.05.1982 р. № 53-ВЛ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v053-400-82#Text).

Оформлюється суміщення розпорядженням голови (наказом керівника – для виконавчих органів-юросіб). Запис про суміщення до трудової книжки не вноситься.

Важливо! З огляду на те, що суміщення зараз може виникати у ОМС та заснованих за рахунок майна територіальних громад комунальних юридичних особах у зв’язку із масовими реорганізаціями, слід звертати увагу на наступне.

Для встановлення суміщення посад у штатному розписі ОМС (КП чи КЗ) має бути передбачена вакантна посада (див. п. 9 Інструкції № 53-ВЛ згаданої вище). Зокрема, Інструкцією передбачено, що зменшення чисельності працівників у результаті суміщення професій (посад) не може бути підставою для зміни встановленого підприємствам, установам, організаціям ліміту чисельності та затвердженого для них штатного розпису, ліквідації підрозділів.

У розпорядженні (наказі) щодо суміщення вказується назва посади, за якою відбуватиметься суміщення, умови виконання роботи та розмір доплати до посадового окладу. Розпорядження (наказ) керівника, у якому перелічено усі ці умови, на якому проставлений підпис працівника про ознайомлення, і буде простим письмовим трудовим договором. Тобто укладати окремий трудовий договір для даних випадків не потрібно.

Важливо! Суміщення посад може встановлюватися на певний строк або без обмеження строку. Тож, якщо ви хочете встановити для суміщення посад певний строк, про це також треба зазначити у відповідному розпорядженні (наказі).

Зверніть, будь ласка, увагу, що строк може визначатися як конкретною датою, так і настанням певної події. Якщо ви нічого про це не вказали, то вважається, що договір на суміщення посад укладено безстроково. Якщо ж у розпорядженні (наказі) про встановлення суміщення посад зазначений строк, на який працівникові доручалася додаткова робота, після завершення цього строку (у т.ч. настання відповідної події, якою обумовлювалося завершення строку) працівник повертається до виконання лише своєї основної роботи. Окреме розпорядження (наказ) з цього приводу приймати не потрібно.

У разі, якщо договір на суміщення посад було укладено безстроково, працівник має право самостійно ініціювати припинення суміщення, подавши уповноваженій особі роботодавця відповідну заяву.

Сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі, організації або у суб’єкта господарювання фізичної особи по найму.

Важливо! Також табелі обліку робочого часу мають відповідати графікам виходу за обома місцями роботи. Тому роботодавці цілком можуть просити від працівника надавати, крім копії трудової книжки, довідки з місця роботи із зазначенням годин, графіків робочого часу, аби переконатися, що робочі години на двох різних місцях роботи у сумісника не накладаються одна на одну.

Умови сумісництва на законодавчому рівні визначені тільки для працівників юридичних осіб, заснованих державою, а отже, у комунальних закладах, установах та підприємствах це має бути визначено відповідним актом ОМС. Керуватися при цьому потрібно ст. 21 та 102-1 КЗпП, а за основу взяти постанову КМУ від 03.04.1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/245-93-%D0%BF#Text).

А ось інший документ - Перелік робіт, які не є сумісництвом, затверджений спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну від 28.06.1993 р. № 43 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0076-93#Text) ви можете користуватися ним без будь-яких обмежень. Цей документ дозволяє здійснювати окремі види діяльності у тому числі у робочий час.

Важливо! Відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом покладається на роботодавця, що приймає працівника на цю роботу. Однак, у випадку із посадовими особами місцевого самоврядування, сам працівник також може бути притягнутий до дисциплінарної або адміністративної відповідальності, але вже не за порушення вимог трудового законодавства, а за порушення обмежень, які на нього покладені антикорупційним законодавством.

3. Які є обмеження щодо сумісництва та суміщення виконання функцій місцевого самоврядування з іншими видами діяльності?

Таких обмежень кілька. Почнемо з обмежень для осіб, які обіймають керівні посади в ОМС.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон про МС) встановлено, що сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю (ч. 2 ст. 50 Закону про МС).

Особи, які входять до складу виконавчого комітету ТА працюють у ньому на постійній основі, мають ті ж самі обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені для сільського, селищного, міського голови (ч. 7 ст. 51 Закону про МС). А отже, якщо законом передбачено, що посадовці працюють у виконкомі на постійній основі (це, наприклад, встановлено ч. 2 ст. 54-1 Закону про МС для старост) або відповідно до прийнятого вашою радою рішення заступники сільського, селищного або міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради працюють у виконкомі, утвореному як юридична особа, на постійній основі – на них поширюються встановлені Законом про МС обмеження (додаткові обмеження можуть виникати у зв’язку із виникненням конфлікту інтересів, але про це ми поговоримо нижче окремо) щодо права бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Аналогічні за змістом обмеження встановлені ч. 3 ст. 55 Закону про МС і щодо голів районних та обласних рад. Згідно з цією нормою голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону про МС заступник голови районної у місті, районної ради, перший заступник, заступник голови обласної ради працюють у раді на постійній основі. На них поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для голови ради.

Слід також не забувати про обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції» (далі – антикорупційний Закон). Вони, у цілому, тотожні із обмеженнями, встановленими Законом про МС, однак застосовуються до всіх посадових осіб місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно з приписами ч. 1 ст. 25 антикорупційного Закону, посадовим особам МС забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Важливо! Ця вимога не застосовується до депутатів місцевих рад, крім тих, які працюють у раді на постійній основі.

Окремо можуть виникати обмеження щодо реалізації функцій місцевого самоврядування, пов’язані із ризиком виникнення конфлікту інтересів. Антикорупційним Законом (див. Розділ 5) встановлені вимоги, яких мають дотримуватись особи, уповноважені на здійснення функцій місцевого самоврядування, направлені на запобігання виникненню конфлікту інтересів. Такий ризик буде постійно виникати, зокрема, якщо посадова особа місцевого самоврядування, яка не працює у виконавчому комітеті ради на постійній основі, є одночасно депутатом цієї ради. Так, з одного боку, Закон про МС дозволяє таким особам поєднувати обидва статуси. Але, з іншого боку, працівник, який приймає участь у розробці чи виконанні акту ОМС як посадова особа місцевого самоврядування, має утримуватись від прийняття рішень або здійснення контролю за виконанням цього рішення як депутат цієї ради. Бо у нього тут, очевидно, виникатиме реальний конфлікт інтересів. Також під сумнівом буде і його робота у складі постійної комісії ради, якщо до компетенції цієї комісії віднесено розгляд тих же питань, що й належатимуть до його повноважень як посадової особи-працівника ради. Тож, коли ви допускаєте таке поєднання статусів, бо воно формально допускається Законом про МС, постійно існуватиме ризик, що при цьому порушуються вимоги антикорупційного Закону. А отже, при прийнятті рішень з таких питань треба бути вкрай обережними, адже мова йтиме не лише про персональну відповідальність депутата-посадовця, а й про ризик скасування самого рішення.

Способів врегулювання конфлікту інтересів у описаному випадку може бути кілька. Вони всі описані у ст.ст. 30-35 антикорупційного Закону. Однак самим простим та безпечним для усіх буде неучасть у голосуванні у статусі депутата з питань, які можуть викликати конфлікт інтересів у зв’язку із поєднанням статусу депутата та посадової особи місцевого самоврядування.

4. Секретар або заступник сільського, селищного чи міського голови на момент обрання (затвердження) радою має статус підприємця, володіє бізнесом чи працює у органі управління комерційної структури. Чи є це перешкодою для вступу на посаду?

Ні, це не є перешкодою ані для прийняття радою відповідного рішення, ані для початку спеціальної перевірки щодо такої особи.

Зокрема, ч. 1 ст. 36 антикорупційного Закону передбачено, що такі особи зобов’язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

Тому буде етично, якщо особа, обрана (затверджена) радою на відповідну посаду повідомить раду про наявність у неї відповідних корпоративних прав чи прав управління суб’єктами господарювання (статусу фізичної особи-підприємця) ДО прийняття відповідного рішення та підтвердить свою готовність вжити передбачених законом заходів у встановлений строк. Це, до речі, дозволить вам уникнути й неприємних інформаційних приводів та різних чуток.

Наявність таких прав не перешкоджає проведенню спецперевірки. Головне, щоб на момент прийняття відповідним головою рішення про завершення такої перевірки особа, щодо якої здійснювалася перевірка, подала усі підтвердні документи про те, що вона передала відповідні права в управління або призупинила діяльність, щодо якої в неї є обмеження (наприклад, ФОП-івську, адвокатську, нотаріальну тощо).