Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко розповів «Децентралізації», що чекатиме Україну, якщо місцеві вибори відбудуться за існування старих районних адміністрацій та рад

Автор: Дмитро Синяк

---

Минулого тижня парламент несподівано провалив голосування за проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження окремих питань діяльності та організації органів державної влади, органів місцевого самоврядування у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів (№ 3651). Два місяці тому цей законопроєкт потрапив до Верховної Ради у пакеті із законодавчими актами щодо утворення нових районів, однак законодавець вирішив розглянути його окремо. Й ось цей розгляд закінчився скеруванням його на повторне перше читання, а до ухвалення законодавчих змін забракло лише 14 голосів. При цьому чимало народних обранців, присутніх у залі, просто відмовилися від голосування. Законопроєкт мав врегулювати питання реорганізації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, правонаступництва комунального і державного майна, бюджетних ресурсів, прав та інших зобов’язань і загалом дозволити децентралізації рухатися далі. Про те, чому парламент прокотив такий важливий законопроєкт, і що чекає на нашу країну у разі збереження статусу кво, «Децентралізація» запитала голову правління Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка.

Що чекає на нашу країну у разі неприйняття законопроєкту №3651?

- Головною проблемою залишиться неможливість утворення та ліквідації райдержадміністрацій та райрад у зв’язку з реформою адміністративно-територіального устрою на базовому та субрегіональному рівнях. Старих районів уже нема, а старі районні адміністрації та районні ради є, натомість у нових районах немає нових районних адміністрацій та рад. Проте вибори проводяться в районні ради уже нових районів, і у їхнього майна виявиться по два власника. Після виборів не буде кому готувати і виконувати бюджети районів. Вийде плутанина, хаос, який, можливо, і цікавить тих, хто не голосував за цей законопроєкт. Адже він мав би врегулювати всі перехідні умови, пов’язані з адміністративно-територіальною реформою – як на рівні району, так і на рівні громад. Коли зникають одні адміністративні одиниці і з’являються інші, обов’язково виникають проблеми з передачею майна, правонаступництвом юридичних осіб тощо. Можливо, тут і знаходиться корінь проблеми: певні особи хочуть скористатися невизначеністю у цих питаннях. І раптом може так виявитися, що певне майно, яке сьогодні перебуває в розпорядженні районних державних адміністрацій та рад, а також тих місцевих рад, які називали до недавнього часу необ’єднаними, виявиться невдовзі проданим, приватизованим чи пограбованим. І спитати за це не буде з кого.

Один з народних обранців, виступаючи проти прийняття цього законопроєкту, сказав, що реформування районних адміністрацій є виключним повноваженням президента, який їх і створював. А Кабінет Міністрів за жодних обставин цього робити не може. Чи це справді так?

- Ні, так не можна говорити! Місцеві державні адміністрації були створені ще до прийняття Конституції України у 1996 році. Вони були передбачені ще Конституційним договором, за яким Україна жила у 1995-96 роках. Тому після прийняття нової Конституції України вони продовжили функціонувати відповідно до її положень. Сьогодні у нашому законодавстві справді немає жодної норми щодо того, який орган має повноваження ліквідовувати старі і створювати нові районні державні адміністрації. Адже раніше ніхто й не замислювався над такою проблемою. Разом із тим, погодьтеся, що це абсолютно технічне питання, яке треба врегулювати тим чи іншим чином. Якщо ми вже змінили адміністративно-територіальний устрій країни, то повинні змінити й організацію влади відповідно до всіх змін. Президент не може цього робити, бо його повноваження визначаються виключно Конституцією. А от Кабміну можна надати такі повноваження законом. Це пробували вирішити ще в липні окремим законопроєктом, але за нього не проголосували. Мені важко сказати, чому.

Інший народний депутат закинув цьому законопроєкту те, що він, буцімто, змінює межі областей? Це так?

- Це, вибачте, якась ахінея. Нічого подібного у цьому законопроєкті немає.

Чи змінює цей законопроєкт правила надходжень ПДФО? Куди йтиме цей податок у разі прийняття законопроєкту?

- У цьому законопроєкті нічого немає про ПДФО. На загал це визначається Податковим кодексом. Думаю, все буде так, як було досі: 60% ПДФО отримуватимуть громади.

Чи справді саме цей законопроєкт мав би врегулювати питання створення виконавчих комітетів районних та обласних рад?

- Ні, бо це неможливо повноцінно зробити без внесення змін до Конституції.

Наступне звинувачення: законопроєкт знищує можливість для старост ставати членами виконкомів. Чи має під собою ґрунт такий закид?

- На моє глибоке переконання, робити всіх старост членами виконкомів громад було помилкою. Це зовсім непотрібно. Хіба що рада громади, зважаючи на значимість того чи іншого населеного пункту чи на особистість старости, сама прийняла би таке рішення. У будь-якому разі я стою за те, щоб формування складу виконкому було виключною компетенцією самої ради громади. Староста потрібен для того, щоб репрезентувати інтереси відокремленої частини громади. Але це можна робити не тільки через членство у виконкомі. Крім того, існує політична домовленість, що положення про старост із цього законопроєкту будуть вилучені до другого читання. Хоча на мій погляд, саме в цьому законопроєкті найкраще виписані норми щодо старост. Але політичне рішення уже прийняте.

Чи справді цей законопроєкт пропонує запровадити посади старост у містах, які не є центрами громад, що може призвести до двовладдя?

- Так, пропонує, і я не бачу у цьому жодної проблеми. І не розумію, до чого тут двовладдя. Наприклад, у складі Львова давно перебуває місто Винники зі своєю міською радою та міським головою. Винники до реформи були окремими містом і водночас частиною Личаківського району Львова. Його жителі обирали власного міського голову і голову Львова. Чи нормальною є така ситуація? Не думаю. Але чи можуть Винники мати власного представника у виконкомі Львівської міськради? Цілком! Тільки староста має бути виборним, а не призначеним. У будь-якому разі, мені здається, це не те питання, через яке треба створювати суспільний конфлікт.

Що можна сказати про майбутню долю цього законопроєкту?

- Те, що законопроєкт не відхилений, а відправлений на доопрацювання у комітет, означає, що не все ще втрачено, і наступного пленарного тижня законопроєкт №3651 цілком може пройти перше читання. Якщо хтось з народних обранців свідомо блокує його прийняття, він робить шкоду цілій державі. Можливо, опозиціонери вважають: що гірше, то краще. Мовляв, що більше хаосу для влади, то краще для опозиції. Але це фатальна помилка, у якій доведеться розкаюватися дуже швидко. А розплачуватися за неї доведеться всім нам, а не тільки депутатам від більшості чи опозиції.

Більше про законопроект №3651