Автор: Дмитро Синяк

Верховна Рада України сьогодні призначила чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Постанова про створення нових районів була знята з розгляду. Прокоментувати ситуацію «Децентралізація» попросила голову правління Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка.

Як розуміти прийняття сьогодні Верховною Радою постанови «Про призначення чергових місцевих виборів», без інших документів, які мали б реалізувати адміністративно-територіальну реформу?

- Головним є не сам факт прийняття цієї постанови, а зняття з розгляду постанови №3650, що стосувалася утворення нових районів. Профільний комітет рекомендував спершу ухвалити постанову про нові райони, згодом внести зміни до Бюджетного та Виборчого кодексів (усі ці документи вже є на розгляді парламенту). Лише після цього належало оголошувати місцеві вибори. Однак з невідомих причин цю логічну послідовність порушили. Причому жоден народний обранець не дав відповіді на запитання: постанову про укрупнення районів буде поставлено на голосування у четвер-п’ятницю чи її знято з розгляду взагалі до місцевих виборів?

Отже, прийняття всіх необхідних актів для того, щоб місцеві вибори відбулися на новій територіальній основі громад та районів, ще можливо?

- Так, їх цілком можна ухвалити в останні два дні поточної сесії парламенту, або під час позачергового засідання до 25 липня. Далі вже йде виборча кампанія. Тобто на позачергове засідання є лише тиждень.

То, можливо, всі необхідні документи приймуть на наступній сесії?

- Можливо, але це вже ніяк не позначиться на проведенні місцевих виборів 25 жовтня, бо інакше така дія вважатиметься втручанням у виборчий процес. Однак якщо ці документи таки приймуть в останні дні роботи парламенту, все стане на свої місця. Щоправда, у прийняту сьогодні постанову тоді потрібно буде внести зміни стосовно районних рад.

Центральна виборча комісія вже виступила із заявою, що не має повноважень оголошувати перші вибори до районних рад нових районів…

- Так, щодо цього у законодавстві, здається, є прогалина, яку парламент повинен заповнити. Причому я вважаю, що краще було би у цій ситуації взагалі не призначати виборів районних рад. І саме у зв’язку зі зміною розмірів районів це стає можливим.

Якщо залишаться старі райони і у них оберуть районні ради, які часто ставитимуть палки в колеса місцевому самоврядуванню, то буде хаос. А звідки візьмуть гроші на функціонування цих районних рад? Швидше за все, з бюджетів громад. Тоді восени мають відбутися зміни у правилах формування цих бюджетів.

Що робити районним радам у тих старих районах, територія яких повністю співпадає з територією громади, а також у тих, де у районі утворилися лише дві громади?

- Поняття не маю. У нас зараз 76 громад, межі яких повністю співпадають з межами районів. У них, виходить, після 25 вересня одночасно працюватимуть районна рада та рада громади, і вони займатимуться одним і тим самим. Власне, законодавець створює дуже дивну правову колізію. Змоделювати наслідки нескладно. Районні ради колотитимуться з громадами, заважаючи їм у роботі. Нові районні депутати прийдуть з ентузіазмом на нову роботу і невдовзі дізнаються, що повноважень їм держава не залишила. Тоді вони шукатимуть ці повноваження, кажучи на кожному кроці, що вони виконують волю виборців. Діяти такі народні обранці будуть напівправовими методами, весь час втручаючись у питання, які знаходяться в юрисдикції громад.

Можливо, місцеві олігархи зацікавлені у створенні управлінського хаосу, який може дозволити їм краще ловити рибку у каламутній воді?

- Та ні, думаю, управлінський хаос на загал шкодитиме їхньому бізнесу, бо принесе нові ризики. Уявіть собі, ось місцевий бізнесмен та голова громади домовилися про співпрацю, кожен з них розуміє своє місце у ній, і тут раптом з’являється голова районної ради, який каже, що домовлятися треба також і з ним, інакше він «все зіпсує». Місцевий бізнес не може виграти, коли програє ціла країна, і коли ніхто не знає, що буде після виборів… Однак я щиро сподіваюся, що сьогоднішня подія була тільки елементом політичного торгу і що парламенту вистачить розуміння та волі, аби не допустити катастрофи.