Коротка передісторія

 

1 квітня 2014 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, над якою працювали ще з 2008 року. Це базовий документ реформи. Він, серед іншого, зафіксував проблеми, які потрібно вирішити, шляхи і способи їх розв’язання, завдання.

Наголос перший: Концепція схвалена за підтримки всіх всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування та отримала позитивний висновок інституцій Ради Європи.

Наголос другий: серед завдань реформи, зазначених в Концепції, є таке, як «Визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з метою забезпечення доступності та належної якості публічних послуг, що надаються такими органами».

Це завдання передбачає «Формування критеріїв для адміністративно-територіальних одиниць різного рівня адміністративно-територіального устрою держави здійснюється з урахуванням того, що: адміністративно-територіальний устрій складається з трьох рівнів:

• базового (адміністративно-територіальні одиниці - громади);
• районного (адміністративно-територіальні одиниці - райони);
• регіонального (адміністративно-територіальні одиниці - Автономна Республіка Крим, області, мм. Київ і Севастополь) (…)

На кожному рівні адміністративно-територіального устрою функціонують відповідні органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади:

• на базовому рівні - сільська, селищна, міська ради та їх виконавчі органи, представництва (представники) окремих органів виконавчої влади;
• на районному рівні - районні ради та їх виконавчі органи, райдержадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади;
• на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні ради та їх виконавчі органи, облдержадміністрації, Київська та Севастопольська міські ради та їх виконавчі органи, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади».

 

Сьогодення

 

Наголос третій: у жовтні 2020 року в Україні мають відбутися чергові місцеві вибори. Так регламентовано Конституцією України. Якщо хтось каже, що вибори треба перенести, то має до цього додати, що тоді і Конституцію в частині місцевих виборів потрібно змінювати (300 голосів і все таке).

Наголос четвертий: формування в країні спроможних громад, що теж є завданням Концепції, і яке відбувалося за принципом добровільності, та децентралізація владних повноважень, всупереч потужному протистоянню багатьох районів (читати керівництва райрад та райдержадміністрацій, місцевих «еліт), створили умови, за яких чергові місцеві вибори провести неможливо без формування нових районів.

Чому?

По-перше, території 27 районів в Україні на 100% охоплені об’єднаними громадами, до яких і перейшли всі повноваження від районних рад та більшість від районних державних адміністрацій. Справедливе питання, чому тоді 27 райрад та 27 РДА уже декілька років продовжують «працювати» і отримують зарплату з коштів платників податків не виконуючи майже ніяких повноважень?

Території ще 29 районів охоплено об’єднаними територіальними громадами на 90-99%.

В цілому, 206 районів (44% від 465 підконтрольних Україні районів) охоплено об’єднаними територіальними громадами на 50-100%.

В таких районах на одній і тій же території існують три суб’єкти владних повноважень – ради спроможних територіальних громад, районні ради та райдержадміністрації, функції яких майже повністю дублюються. Зокрема, відбувається дублювання повноважень структурних підрозділів районної державної адміністрації та виконавчих органів рад ОТГ.  А роль районної ради, яка має представляти спільні інтереси територіальних громад, які вже об’єдналися в одну або дві громади, нівелюється цим фактом.

По-друге, в Україні утворено 37 ОТГ, територія яких складається із громад різних районів, що невідкладно потребує зміни меж 65 районів.

По-третє, частина з існуючих 490 районів України були сформовані ще в першій половині минулого століття, наприклад Фастівський район було утворено в 1923 році (хто тоді був при владі, Ленін?), частина – в 60-х роках. Тоді була інша держава з іншими потребами. Чи можливо забезпечити ефективне державне управління територіями, які колись поділили комуністи під партноменклатуру?! Світ змінився і змінюється щодня, ставлячи перед країнами нові виклики. І країни змінюються, щоб могти протистояти викликам. Чому не може змінитися Україна? В тому числі, коли мова йде про новий районний поділ, такий, який би відповідав сучасним вимогам та європейським стандартам і щоб функціонувала ефективна влада.

По-четверте, хто цікавився територіями юрисдикції існуючої системи територіальних органів центральних органів виконавчої влади або кому довелося скористатися в районі їх послугами (наприклад, Національна поліція, Державна фіскальна служба, Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Державна служба геодезії, картографії та кадастру, Державне агентство водних ресурсів), той знає, що вони не обов’язково розташовані в одному районному центрі. Тому людині доводиться в одне місто їхати до Державної фіскальної служби, в інше – до Пенсійного фонду і ще в інше – до Нацполіції. Хто мріє про такі квести? Точно не жителі Котелевського району Полтавської області, на прикладі якого можна побачити яскраву картину організації територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади. Вони змушені отримувати послуги в п’яти різних містах:

• в Гадяцькому об’єднаному управлінні Державної податкової служби і в Гадяцькому відділі Національної поліції, що розташовані на відстані 101 км від селища Котельва;
• в Чутівському міжрайонному управлінні Пенсійного фонду України, що знаходиться на відстані 60 км від селища Котельва;
• в Диканському міжрайонному управлінні Фонду соціального страхування України та  в Диканському окружному суді, що розташовані на відстані 44 км від селища Котельва;
• в Новосанжарському міжрайонному управлінні водних ресурсів, що розташоване на відстані 105 км від селища Котельва;
• в Миргородській місцевій прокуратурі, що розташована на відстані 106 км від селища Котельва.

В районному центрі Котельва жителі району отримують послуги в територіальних підрозділах Державної міграційної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної служби зайнятості, Державної виконавчої служби, Державної казначейської служби,Державної служби статистики, Державної служби геодезії, картографії та кадастру.

Таких прикладів, як Котелевський район, більшість.

По-п’яте: чинна система адміністративно-територіального устрою України являє собою складну та невпорядковану 4-ступеневу ієрархічну структуру. Одні й ті ж адміністративно-територіальні одиниці можуть належати до різних рівнів адміністративно-територіального устрою. Особливої актуальності ця проблема набуває для специфічних міських адміністративно-територіальних одиниць, де не утворено району, на території яких діють кілька інших адміністративно-територіальних одиниць, але які не складають єдиної територіальної громади – рада в раді (так звані «матрьошки») (Звучить складно, та це ніщо, у порівнянні з тим, як така «машина» працює). Це, передусім, стосується 64 міст, на території яких знаходяться ще 202 інші адміністративно-територіальні одиниці із власними органами місцевого самоврядування.

 

Є два виходи

 

Відновленій українській державності майже 30 років. Три десятки років!!! Скільки ще таких десятків років неефективного управління територіями маємо пережити, щоб врешті змінити ситуацію?

То ж вихід № 1 – створити нові райони, як територіальну основу для ефективної організації державної влади (ще раз привіт від жителів Котелевського і подібних районів) і провести чергові місцеві вибори на новій територіальній основі. Так, поки не змінили Конституції, будуть районні ради і районні державні адміністрації. РДА з початку 2021 року реорганізують, але їхні найбільш соціально важливі підрозділи продовжать діяти в теперішніх райцентрах до формування сучасної мережі ЦНАПів. У тому ж 2021 році зміни до Конституції дадуть врешті відповідь на питання, чи будуть районні ради і які органи виконуватимуть функції державної виконавчої влади. І найголовніше, що у цій моделі не буде ієрархічного підпорядкування громад районам ні адміністративно, ні фінансово, як це маємо зараз (див. законопроект №3614, розроблений Асоціацією міст України в рамках проєкту ПУЛЬС, та інфографіку до нього нижче).

 

 

Вихід № 2 є швидше там, де був вхід – повертаємося до початку і все залишаємо, як було. Це було б прийнятним для тих, для кого втрачається «напрацьована» роками особиста вигода. Але чому їх інтереси мають бути вище інтересів мільйонів людей?! І вкрай неприйнятним це є для сотень громад, які відчули нарешті себе господарями на своїх територіях і за кілька років зробили більше корисних справ для своїх населених пунктів, ніж чиновники, що поставлені в рамки ще радянської системи управління. Отже, повернути все назад НЕМОЖЛИВО і ШКІДЛИВО для розвитку країни.

 

Замість післямови

 

Чому окремі «експерти» (до речі, де видають диплом експерта?) і представники асоціацій, які стояли у джерел реформи, так палко підігрівають «зраду» щодо утворення нових районів? Відповідей може бути кілька: або не розуміють, або тільки вдають, що не розуміють (назвіть свої варіанти, вони точно є). А може, побачили, що на багатолітніх розмовах, дискусіях Уряд, Парламент можуть поставити крапку і завершать реформу, після чого не буде про що говорити?..