Василь Сегін, спеціаліст відділу впровадження політик напряму з покращення якості надання адміністративних послуг для населення Програми «U-LEAD з Європою», для Економічної правди 

З 1 січня 2019 року в Україні діє експериментальний проєкт тестування  для державних реєстраторів прав на нерухоме майно та/або державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – Реєстратори). Ініціатором проєкту виступив Мін'юст для підвищення якості роботи державних реєстраторів. 

Мін'юст очікував, що таке нововведення допоможе боротися з недобросовісними реєстраторами, які сприяють рейдерству. Водночас, в рейдерстві залучені переважно професійні Реєстратори, які свідомо йдуть на порушення і для яких не виникатиме проблем в здачі тестів. Разом з тим, запобіжником від зловживань Реєстраторами є цивільна та кримінальна відповідальність, а також відключення їх від реєстрів в разі виявлення порушень.

На одному з перших тестувань, що відбулося 20 лютого 2019 року, з 80 осіб, які складали тест, всього 1 особа його склала. Через деякий час успішність покращилась і на тестуванні 5 квітня 2019 року з 51 особи, що складали тест, лише 18 осіб його склали, при цьому, тест у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань не склав ніхто. На останньому проведеному тестуванні 30 серпня 2019 року з 60 осіб здало лише 18. 

При цьому, можна припустити, що навіть та незначна кількість осіб, що успішно складає тест, робить це завдяки сформованій в соціальних мережах базі питань та повторному складанні тесту. Як наслідок, такий підхід не особливо впливає на якість персоналу, а лише створює незручності для Реєстраторів та споживачів відповідних адміністративних послуг (адже погіршується доступ до адміністративних послуг).

Переслідуючи правильну мету – забезпечити сферу реєстрації бізнесу та нерухомого майна професійними фахівцями Мін'юст обрав механізм, який не відповідає зазначеній цілі та ще й частково суперечить законодавству. 

Законом вже передбачені кваліфікаційні вимоги до професії Реєстратора: юридична освіта,  вільне володіння державною мовою, стаж роботи. Але на практиці виходить, що громадянин працевлаштовується по передбаченій законом процедурі і не може приступити до виконання своїх обов’язків. Особливо актуальним дане питання стає в невеликих громадах, де часто складно знайти особу, яка б відповідала кваліфікаційним вимогам. Після призначення така особа отримує заробітну плату (а бюджет в малих громадах часто обмежений), але не може надавати адміністративні послуги для мешканців.

Відсутність чітких критеріїв до формування тестів суттєво дискредитує ідею підвищення професійної компетентності Реєстратора. А відсутність відкритої бази тестів/питань (за прикладом тестів на знання законодавства для претендентів на посади державної служби) унеможливлює якісну підготовку до тестування. 

Крім того, вбачаються ознаки дискримінації для осіб, які мають бажання отримати доступ до професії Реєстратора. Мін’юст, наприклад, оприлюднив перелік обов’язкових питань, за якими проводиться навчання осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та оприлюднює перелік навчальних закладів, де можна пройти відповідні навчальні курси. У сфері нотаріату оприлюднено тематику тестових питань, задач та проєктів нотаріальних документів, що будуть виноситися на кваліфікаційний іспит та перелік тестових питань для осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю. У сфері реєстрації нерухомості та бізнесу, Мін’юст оприлюднив зразок лише 5 тестових завдань. Хоча передбачені нормативними актами для Мін’юсту зобов’язання щодо оприлюднення зразків завдань у сфері реєстрації нерухомості та бізнесу та у сфері нотаріату майже тотожні. Але навіть з цих 5 «зразкових» завдань можна зробити висновок, що тематика тестів охоплює широкий спектр законодавства, включаючи запобігання корупції, земельні питання тощо. В тестових завданнях для Реєстраторів зустрічаються питання, які стосуються діяльності нотаріусів (які теж можуть надавати відповідні послуги), сфери державної реєстрації актів цивільного стану тощо. Проте, загалом, далеко не всі ці питання релевантні для Реєстраторів ОМС.

Враховуючи, що даний проєкт є експериментальним, дивно, що він одразу ж став обов’язковим для всіх Реєстраторів без будь-якого проміжного періоду. Крім того, як видно з Указу Президента України «Про заходи щодо протидії рейдерству» та наказу Мін'юсту «Про заходи щодо посилення збереження та захисту даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», тестування не допомогло в боротьбі з недобросовісними Реєстраторами. Тут був би дуже доречним офіційний аналіз Мін’юсту результатів експерименту за пів року.

Експеримент розрахований на 2019-2020 роки, але через значну кількість негативних відгуків та відсутність видимого результату, було б доцільно переглянути запропонований підхід значно раніше. Основною метою тестування має бути не встановлення перешкод та обмеження доступу до професії Реєстратора, а підвищення професійної компетентності претендентів саме на етапі підготовки до нього. Паралельно необхідне запровадження навчальних курсів для осіб, які мають намір здійснювати функції державних реєстраторів, збільшення кількості курсів підвищення кваліфікації посадовими особами, які вже такі функції виконують. Крім того, можна розглянути можливість повної відмови від експерименту до його завершення, оскільки результат не виправдовує мету.