З представником Центрального офісу реформ при Мінрегіоні Іваном Лукерею спілкуємося в Ужгороді, під час наради щодо проєкту Перспективного плану об'єднання територіальних громад Закарпатської області. Нарада проходить у Закарпатській ОДА за участі керівництва області та заступника міністра В’ячеслава Негоди. Говоримо з Лукерею про стан реформи в регіоні, який досі називали відвертим аутсайдером у децентралізаційній реформі, адже на Закарпатті є усього вісім ОТГ і досі нема прийнятого Перспективного плану об'єднання громад. Зі слів Лукері, питання для Закарпаття наразі тільки у тому, чи цю реформу регіону впроваджуватимуть із Києва, чи місцеві громади підуть по принципу добровільного об'єднання і скористаються можливістю вирішувати свою долю самим.

- Яка наразі ситуація з реформою децентралізації на Закарпатті? Досі наш регіон називали аутсайдером в цьому сенсі, адже це — єдина область в Україні, де досі нема перспективного плану об'єднання громад, та й самих таких громад найменше, всього вісім. З новою владою в цьому сенсі щось на Закарпатті змінилося на вашу думку?

- Власне, основна проблема Закарпаття — це те, що ваша область була донедавна єдиною, де не було схвалено бачення, як мають виглядати спроможні громади області й тому, фактично, Закарпаття на сьогодні є відправною точкою: якщо ми хочемо порівняти децентралізовану країну і хочемо згадати, як регіони виглядали до реформи, до 2014 року, — треба їхати на Закарпаття. Ви це все побачите по інфраструктурі — і оціните, що було втрачено.

Власне, з призначенням нового голови Закарпатської ОДА Ігоря Бондаренка та після першого засідання нового уряду ми очікуємо, що в області таки буде схвалено перспективний план і на рівні уряду він буде затверджений. Таким чином, за нашим баченням наразі Закарпаття є останньою областю із впровадження реформи децентралізації у країні. Але треба зазначити, що коли перспективний план таки буде затверджено, це стимулює голів громад і жителів приймати рішення про добровільне об'єднання, не чекаючи рішень з центру.

- Ну, але ми спостерігаємо, що процес затягується. Після призначення нового голови йшлося про те, що буде сесія 25 липня, де розглядатиметься питання перспективного плану, потім була інформація, що це переноситься на серпень, а зараз уже говорять про вересень. Бачимо знову якесь відтягування процесу — ті шість громад, яким було відмовлено у висновках попередньою владою, не отримують тих висновків і за влади нової. Чи помітили цей факт у Центральному офісі реформ і чи якось на це реагуєте?

- Наша рекомендація для місцевого самоврядування на Закарпатті зараз наступна: не чекаючи схвалення Перспективного плану, приймати рішення про об'єднання територіальних громад і йти на вибори. Таким чином, ті, хто підуть, проявлять ініціативу і вони будуть враховані у проєкті Перспективного плану, а з 1 січня 2020 року вони уже вийдуть на прямі міжбюджетні відносини з державою. Вони зможуть наводити порядок у себе в громаді і йти з цим результатом на вибори у жовтні 2020 року. Ті голови, які зараз сумніваються, навіщо йти на вибори тепер, а потім знову у жовтні 2020 року, повинні врахувати, що до цього часу вони у своїх громадах зроблять стільки змін, що з великою імовірністю на чергових місцевих виборах будуть просто переобрані.

- На вибори у жовтні встигає тільки одна ОТГ — Горондівська, чи не так?

- Так, на сьогодні в ЦВК призначені вибори лише в Горондівській ОТГ на Закарпатті. Ще біля шести громад очікують висновки в ОДА. У Центральному офісі бачення ситуації таке: громади, які створені навколо перспективних центрів повинні отримати висновки ОДА. Завдання Закарпатської ОДА зараз не рахувати, зможе ця громада існувати чи ні, а надати висновок тій громаді, в якої правильно оформлені документи відповідно до закону і де немає порушень Конституції. Далі вже рішення приймає Кабмін — спроможна та громада чи ні. Це не завдання ОДА. Тому такі громади, як Великоберезнянська ОТГ, повинна отримати висновок. Як і Углянська, Нижньоселищенська та інші, що подали документи й очікують цих висновків.

Є дискусія щодо створення громад навколо великих міст, особливо це стосується Ужгорода, сьогодні виглядає так, що обласний центр залишається у своїх же межах — через бажання мешканців прилеглих сіл створити Холмківську та Оноківську громаду, уже створену Баранинську ОТГ. Це означає, що у перспективі Ужгород не матиме можливості до розвитку, від цього втратить як місто, так і мешканці ближніх сіл, які фактично проживають у селах, але все одно їздять у місто на роботу, за освітніми та медичними послугами.

- То як же бути Ужгороду?

- Тут два шляхи: або створювати одну велику громаду навколо міста, або в іншому випадку — утворені ОТГ підписуватимуть з Ужгородом договори про надання тих же освітніх, медичних, послуг із вивозу сміття та водопостачання. Це угоди муніципального співробітництва. Так працюють у багатьох інших містах в Україні.

- То як би ви назвали той етап на шляху децентралізації, на якому перебуває тепер Закарпаття? Досі ми були аутсайдерами, а нині?

- А зараз Закарпаття має величезний потенціал на етапі ще добровільного об'єднання. Багато голів очікували політичної волі керівництва області, а тепер за її наявності, можна в короткі строки наздогнати усе, що було втрачено за останні чотири роки. Це реально зробити — наголошу! — навіть за ті пів року, що залишилися. І ми, зокрема, очікуємо, що область до кінця року дасть найвищий показник зі створення ОТГ на добровільній основі. Насправді, аби прийняти і затвердити усі необхідні для цього рішення, треба до двох місяців часу. В такому разі, до жовтня місяця, коли ще можна подавати документи до ЦВК, в охочих створити ОТГ є час, вибори в цих громадах тоді відбудуться в грудні, а з першого січня 2020 року громада перейде на прямі міжбюджетні відносини. Але часу критично мало.

Наголошу, що сьогодні в Україні ми вже маємо області, де понад 90% покрито ОТГ (Дніпропетровська), або 70% (Хмельницька). На Закарпатті ця цифра критично мала. А загалом ця реформа повинна і буде завершена — в жодного регіону, і в Закарпаття теж, нема варіантів залишитися поза нею. Питання для Закарпаття наразі тільки у тому, чи цю реформу регіону впроваджуватимуть із Києва, чи місцеві громади підуть за принципом добровільного об'єднання і скористаються можливістю вирішувати свою долю самостійно.