Кваліфікована вчителька математики Тетяна Жарська добре засвоїла, що кожну проблему можна вирішити. Для неї державне управління вимагає такого ж мислення. 59-річна жінка стикається із різноманітними викликами у Великомихайлівській об'єднаній територіальній громаді, яку очолює. На її думку місцева влада повинна вирішувати питання у різноманітних сферах – від освітньої інфраструктури до створення нових робочих місць.

 

 

Безробіття, чи точніше дефіцит робочих місць, є особливим джерелом напруженості. Як будь-якому хорошому вчителю їй не подобається, коли люди не використовують свого потенціалу.

У 1981 році, покинувши Чернігів, вона переїхала на південь до Одеської області відразу після закінчення педагогічного коледжу. У свій перший робочий день її було призначено директором школи в селі Новоселівка. Тетяні Жарській знадобилось небагато часу, щоб стати успішною на цій посаді, її робота так вразила членів громади, що вони обрали її головою сільської ради через п'ять років після її приїзду. З тих пір вона працює у місцевій владі, а також має досвід роботи на районному рівні.

 

Більше ніякого випрошування

 

У 2015 році, коли почався процес об’єднання, як голова міської ради у Великій Михайлівці – центрі потенційної громади – Тетяна очолила цю ініціативу. І навіть зараз, коли вона піднялась по щаблях кар’єри у місцевому самоврядуванні, досвід вчительки завжди ставав їй у пригоді.

«Люди не розуміли переваг об'єднання сил, – пояснює вона, – Їм потрібно було донести, що це означає, їм потрібно було показати». Деякі з перешкод, врешті-решт, були справді вагомими: «Голови місцевих рад не радо відмовлялись від влади», – зазначає вона.

З додатковими повноваженнями прийшла більша відповідальність. Громада налічує близько 13 тис. людей,  та охоплює понад 25 сіл, представлених вісьма сільськими радами та однією міською. Переваги об'єднання скоро стали відчутними. При утворенні громади бюджет дев'яти рад складав 7 млн грн (235 000 євро). До кінця 2018 року він сягнув 90 млн грн (3 млн євро), з яких приблизно половина – власні надходження.

«І оскільки більше половини залишиться на нашій території, мені нарешті не доведеться більше випрошувати гроші на ремонт вуличних ліхтарів або шкільних вікон».

Децентралізація, за словами пані Жарської, дозволяє людям обирати, як жити: «Зараз ми самі собі господарі в нашій громаді».

Її бачення, яке полягає в роботі на благо громади, відповідає її політичним поглядам. Пані Жарська визначає себе як комуністку, але її комунізм – більш практичний, ніж ідеологічний.

 

 

«Як система комунізм зробив багато помилок», - визнає вона у своєму кабінеті у Великій Михайлівці, місті, де проживає приблизно половина населення громади. – Але в його основі лежить ідея підтримати людей у громадах, забезпечуючи їх освітою, охороною здоров'я, пенсіями».

Через свої ідеї вона пішла з посади в 2000 році, перш ніж переобратися у 2006 році. Зосередженість на спільноті у впровадженні реформи децентралізації стало саме тим, що змусило її продовжувати працювати у місцевому самоврядуванні.

 

Розподіл ресурсів

 

Деякі села мають лише невеличку кількість жителів (чотири жителі у найменшому), але пані Жарська добре розуміє, що її завдання полягає в тому, щоб уникнути спрямування всіх витрат на користь великих населених пунктів, і як математик вона придумала, як це зробити.

«Наша громада веде облік доходів кожної сільської ради окремо. Ми маємо інший рахунок на витрати. Таким чином, кожна сільська рада може витратити те, що платять її мешканці податками», – пояснює вона.

Часто кошти варто об’єднувати для утримання державних установ, таких як школа, дитячий садок і будинок культури. Тоді сільські ради вирішують, як витратити решту грошей, наприклад, на ремонт дороги, вуличне освітлення, водопостачання або ремонт будівель. Це один із проявів децентралізації уже в межах громади. Їхній досвід вивчають представники з інших куточків України. Пані Жарська боролась за центр для дітей з особливими потребами, який скоро відкриється в тому ж селі, де вона почала свою кар'єру, і стане першим в усьому районі.

Проте надання послуг та забезпечення робочих місць вимагає коштів, а інвестиції вкрай необхідні. Сільськогосподарська діяльність може становити левову частку в економічній діяльності – одне підприємство володіє близько 2000 га і налічує 170 людей, проте окрім цього, пані Жарська шукає інвесторів для цегельного заводу, який міг би використовувати якісну глину, поклади якої знайдені в цьому районі.

Незважаючи на великий досвід, вона швидко йде в ногу з часом. Громада використовує соціальні мережі, у т.ч. Facebook, для безпосереднього спілкування з громадянами та оприлюднення своїх рішень в Інтернеті. «Це особливо добре працює з молодими людьми», - каже вона, відхиляючи черговий дзвінок – її телефон під час інтерв’ю майже не замовкає. - Літні люди, як я, вважають за краще телефонувати або бігати за тобою особисто», – сміється вона.

 

 

Від методу взаємодії з населенням залежить, як добре адміністрація громади готова до своїх нових обов'язків та наскільки добре будуть оцінювати її роботу мешканці. Тому пані Жарська та її команда радо брали участь у широкому спектрі заходів, семінарів та форумів у форматі діалогу, організованих Одеським Центром розвитку місцевого самоврядування Програми «U-LEAD з Європою».

Як жінка і місцева політикиня вона має чітку позицію: «Нічого не має значення, бо якщо є бажання - зможете все. Особисто мене обмеження ніколи не турбували».

Звичайно, молоді жінки все частіше обирають бути активними – з-поміж 25 сільських та однієї міської ради 15 очолюються жінками. На вищих рівнях їх кількість зменшується, оскільки в області жінки керують лише трьома громадами із 32.

І ще, насправді, вона вважає, що жінки будуть ще більше залучені в місцеве самоврядування, якщо не будуть зациклюватися лише на домашніх обов'язках. Вона розповідає, що не готує і не має часу на хатню роботу. Натомість, весь час присвячує вирішенню місцевих проблем, але як голова громади відчуває, що може реагувати швидше, ніж раніше.

Однією з нагальних проблем є вимираючі села. Її рішення – «Купіть автобус, зробіть транспортне сполучення – і вони процвітатимуть».