Пошук децентралізації у новому парламенті. Спроба друга: аналіз офіційних програм партій

Автор: Ігор Абрам’юк, експерт з місцевого та регіонального розвитку


 

Повторний аналіз офіційних версій програм (тих, що подані до ЦВК) деяких провідних політичних партій: питання децентралізації, реформи самоврядування та територіальної реформи.

 

Минув місяць відтоді, як у статті «Доля децентралізації у новій політичній реальності» я зробив першу спробу побіжно проаналізувати партійні програми. Та спроба виглядала неостаточною, оскільки предметом аналізу стали версії програм, які на той момент вдалося знайти: кілька щойно ухвалених, кілька старих і навіть – там, де партійні програми були відсутні – програми деяких кандидатів у президенти.

Зараз ситуація спростилася: партії подали до ЦВК документи для участі в дочасних парламентських виборах, а відтак ми маємо офіційні версії передвиборних програм. Тож можна зробити другу спробу: проаналізувати офіційні передвиборні зобов’язання партій, порівняти їх – як між собою, так і в розвитку.

Як і першого разу, предметом аналізу стали програми тих партій і політиків, які, за даними соціології, мають найбільш реальні електоральні перспективи, а також тих, які (на мою суб’єктивну думку) мають суттєвий вплив на хід та перспективи децентралізації.

 

Аналіз партійних програм

 

Аби не повторюватися і не робити текст занадто громіздким, витримки з партійних програм я виніс в окрему таблицю-додаток (ЗАВАНТАЖИТИ). При цьому у таблиці навів і витримки з програм, проаналізованих у першій статті, і витримки з чинних офіційних версій. Плюси та мінуси програм, зазначені у попередній статті, також не повторюються – додав лише деякі нові судження, що з’явилися після ознайомлення з офіційними версіями. Тому рекомендую всім, хто не читав першу статтю, спершу проглянути її, а вже потім повернутися до цієї.

 

Програма партії «Слуга народу» (Зеленського)

Нова партія влади вирішила нічого не доповнювати і не змінювати – формулювання залишилося тим самим. Вочевидь, або партійні ідеологи не читають сайт «Децентралізація» (що не дуже добре), або ж у партії побутує думка, що децентралізація відповідно до європейських норм ще не розпочиналася і повноваження ще не передавалися, або ж просто автори програми не вважають за потрібне правити формулювання – доволі неоковирні, а почасти і не зовсім коректні.

І ще одна деталь: у інших партіях, як правило, зрозуміло, хто персонально займатиметься питаннями децентралізації. Натомість, поки невідомо, хто буде вести цей важливий напрям у партії Президента. У структурі новоутвореного Офісу президента є директорат з питань регіональної політики та децентралізації – і це чудово. Але конкретні прізвища поки не названо. Відтак (з огляду на дуже високий рейтинг партії), маємо причини для хвилювань за долю реформи №1.

 

Програма партії «Голос» (Вакарчука)

У офіційну версію програми не увійшло жодної тези про децентралізацію та реформу №1. Щоправда, у програмі є посилання на її повну версію, у якій відповідні тези є і яка залишилася без жодних змін.

Але відсутність хоча б стислого інтегрованого формулювання у офіційній версії програми виглядає дивним – це може непрямо свідчити про те, що децентралізація не належить до найголовніших пріоритетів політики партії. Відверто кажучи, це стало певною несподіванкою, оскільки у першій статті я відзначав фаховість та предметність формулювань, знайдених у повній версії програми.

 

Програма партії «Європейська солідарність» (Порошенка)

Порівняно з програмою 2015 року, яка була предметом минулого аналізу, передвиборна партійна програма містить доволі скупі формулювання щодо децентралізації, і це також викликає подив.

Партія п’ятого президента, яка доволі чітко декларувала наміри здійснити реформу №1 і яка доклалася до її впровадження, у своїй нинішній передвиборній програмі якось не зовсім впевнено і предметно заявляє про те, що слід робити далі. До того ж, формулювання «завершення децентралізації і подальше проведення адміністративної реформи» видається не зовсім коректним. Радше варто говорити про поглиблення децентралізації (яка як процес перерозподілу повноважень і ресурсів фактично не має визначеної кінцевої точки) і про завершення адміністративно-територіальної реформи (яку якраз потрібно завершити вже у наступному році формуванням нового адмінтерустрою держави).

Щоправда, лідер партії Петро Порошенко з усіх трибун продовжує переконливо говорити про реформу №1, а тому будемо вважати, що скупість програмних формулювань не означає відсутність намірів продовжувати реформу.

 

Програма партії «Українська стратегія» (Гройсмана)

Програма партії не зазнала жодних змін, порівняно з версією, що була предметом аналізу в першій статті. І це не є проблемою, оскільки там були необхідні формулювання.

Щоправда, у програмі так і не з’явилася теза про необхідність внесення змін до Конституції, але про це лідер партії Володимир Гройсман постійно наголошує у своїх публічних виступах.

Як і очікувалося, для нинішнього Прем’єр-міністра і його партії питання децентралізації було і залишається одним з головних політичних пріоритетів.

 

Партія «Громадянська позиція» (Гриценка)

Жодної тези, яка хоч якось стосувалася б предмету аналізу, в передвиборній програмі партії не залишилося. І це при тому, що у старій програмі (якої, до речі, вже немає на партійному сайті) були доволі розгорнуті й кваліфіковані формулювання щодо децентралізації. У тексті ж нової програми взагалі немає термінів «децентралізація», «самоврядування», «адмінтерустрій» тощо.

 

Партія «Сила і честь» (Смешка)

У програмі партії бачимо вже знайомі з передвиборної програми кандидата у президенти Ігоря Смешка тези – дещо переформульовані і скорочені, але практично ідентичні за змістом. Доволі предметно сказано і про децентралізацію, і про територіальну реформу, і про розмежування повноважень.

У цілому можна сказати, що у частині децентралізації це одна з найкращих партійних програм.

 

Партія «Батьківщина» (Тимошенко)

Як і у передвиборній програмі кандидата в президенти Юлії Тимошенко, у партійній програмі немає жодної згадки про децентралізацію та жодної прив’язки до тих реформ, що нині тривають – там взагалі відсутні терміни «децентралізація» та «самоврядування».

Відтак, справдилися мої не надто оптимістичні очікування щодо змісту партійної програми – партія не мала раніше і не має зараз наміру впроваджувати децентралізацію.

 

Партія «Опозиційна платформа - За життя» (Медведчука-Рабіновича)

Програма Опоплатформи, як і очікувалося, за своїм змістом не відрізняється у кращий бік від передвиборної програми Юрія Бойка, яка була предметом аналізу в першій статті. Так, у партійній програмі повторюється теза про прямі вибори керівників регіонів. До того ж, з’явилася нова – не менш небезпечна теза про перехід до парламентської республіки.

Відтак, констатую повторно: присутність у майбутній Верховній Раді чисельної партійної фракції з такою ідеологією може стати серйозним викликом – як для децентралізації, так і для державності в цілому.

 

Партія «Опозиційний блок» (Вілкула)

Програма партії (як і програма кандидата у президенти Олександра Вілкула, яку я аналізував раніше) містить доволі розлогі тези щодо децентралізації та самоврядності. Формулювання навіть розширені – вочевидь, через те, що до Опоблоку долучилася «партія мерів» Кернеса-Труханова. При цьому йдеться про «повну децентралізацію», коли на місцях залишається увесь ПДФО, увесь екологічний податок, усі рентні платежі та акцизи. До всього цього додалося ще й три четвертини податку на прибуток підприємств. Навряд чи творці програми, пропонуючи такий радикальний перерозподіл бюджетних надходжень, задумувалися над тим, що станеться при цьому з державним бюджетом. Із програми стало зрозуміло, які реформи Опоблок вважає «антинародними»: пенсійну, медичну та освітню. Децентралізації серед цих реформ немає.

Партія декларує наміри запровадити двопалатний парламент та скасувати «антинародні» реформи – бачимо очевидне бажання піддати серйозній ревізії державну політику і державний устрій.

 

Резюме

 

Висновки, зроблені у попередній статті, залишаються в силі, тому повторюватися немає потреби. Стійке відчуття, що найближчим часом прихильникам ключових реформ доведеться добряче напружитися, аби ці реформи відстояти, нікуди не зникло, а навіть навпаки – посилилося.

Бо коли у програмах ключових партій, які вочевидь складуть більшість у новій Раді, формулювання щодо децентралізації або некоректні, або не пріоритетні, або ж взагалі відсутні, то складно уявити, що такі непевні декларації перетворяться у послідовну реформаторську політику...

Тому продовжуємо уважно «слідкувати за руками» ключових політичних сил і тримаємо стрій!

Колонка відображає винятково позицію її автора. За достовірність інформації відповідає автор колонки. Точка зору редакції порталу «Децентралізація» може не збігатися з точкою зору автора колонки.
11.07.2019 - 09:55 | Переглядів: 10058
Ігор Абрам’юк

Автор: Ігор Абрам’юк

Приєднані файли:

Читайте також:

29 листопада 2024

Уряд врегулював роботу інформаційної системи Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих

Уряд врегулював роботу інформаційної системи...

Уряд підтримав розроблений Мінреінтеграції проєкт постанови щодо внесення змін до Положення про інформаційну систему...

29 листопада 2024

Як без зайвих витрат перевірити ефективність системи водопостачання, вчилися громади-партнерки Програми USAID DOBRE

Як без зайвих витрат перевірити ефективність...

Створювати модель системи водопостачання та з її допомогою формувати правильні технічні вимоги для ремонту й...

29 листопада 2024

Розпочався конкурс на кращу наукову працю з проблематики муніципального права

Розпочався конкурс на кращу наукову працю з...

Академія праці, соціальних відносин і туризму спільно з Проєктом USAID «Підвищення ефективності роботи і підзвітності...

29 листопада 2024

Впливайте на процес відбудови: опитування

Впливайте на процес відбудови: опитування

Успішна та ефективна відбудова України залежить від рівня залучення кожного громадянина. Щоб зробити процес відбудови...