Сім громад із Тернопільщини, Харківщини, Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Херсонщини та Миколаївщини мали змогу побачити, як працюють та розвиваються громади Польщі.

---

 

 

Західнопоморське воєводство - один із регіонів Польщі з столицею в Щецині. Тут близько до Балтійського моря, до Берліна їхати години, а більша частина краю вкрита лісами. Як і в усій країні тут у 90 роках минулого століття провели реформу місцевого самоврядування, яку згодом визнали однією з найбільш успішних. За десятки років у громадах цього регіону змогли з нуля створити інфраструктуру, розвинути туризм та заробляти на власних ідеях і проектах.

Своїми здобутками мешканці цього регіону поділились із жителями громад з України, які зараз тільки починають працювати у цьому напрямку і створювати амбітні проекти.

 

Історія 1. Як живе польський пасічник, який збирає найвідоміший польський мед

 

Драхімський мед - одна з найпопулярніших марок меду в Польщі. У 2011 році він отримав статус продукту державного значення і відповідний сертифікат ЄС. Збирають його у гміні Чаплінек. Таким чином вирішили відновити старовинну історію краю і допомогти бджолярам.

 

 

Одним із тих, хто придумав марку був Марек Штарк. Зараз чоловік допомагає українським громадам шукати свій ексклюзивний продукт і вчить людей в ОТГ заробляти на цьому.

«Спершу ми думали, як зробити так, щоб про громаду у Чаплінку дізналось більше людей. Здавалося б тут немає нічого особливого, все таке ж, як у інших регіонах Польщі. Проте тут нам допомогли самі мешканці. Зокрема, ми з'ясували, що у селах громади є пасічники. Вони збирають мед і реалізовують його лише в масштабах свого села. Ми подумали, що було б непогано продавати цей мед і за межами громади. Далі ми почали думати над брендом. Тут вже допомогла історія. З'ясувалось, що раніше одне із сіл у громаді називалось Драхам. Завдяки природі і хорошому розташуванню тут здавна було багато пасічників. Старовинні документи свідчать про те, що вже в 1565 році в Драхімі було офіційно зареєстровано 11 пасік. Власне, на цьому ми і зробили акцент», - розповів пан Марек.

 

 

Далі команда ідейників придумала логотип, оригінальне упакування та почала продавати його на усій території Польщі. З роками Драхімський мед перетворився на бренд, який купують не лише для споживання, але й як сувенір. Також знайти його можна у Лондоні, Німеччині та інших країнах світу.

 

 

Цікаво, що назва «драхімський» може бути використано лише для меду, зібраного виключно в п’яти районах Західного Помор’я Польщі: Чаплінек, Вежхово, Барвіце, Борне-Сулиново і Надлісництво Дравського Поозер’я.

 

 

Кондрат Фуярські один із пасічників, який збирає «драхімський» мед. Каже, на ринку важко конкурувати з китайським медом, який інколи може бути в рази дешевший. Також хорошу конкуренцію складає мед з України. 

Чоловік займається бджолярством разом з батьком та братом. Також цим займався його дід та прадід. Пан Кондрат є справжнім фанатом своєї справи, навіть зробив собі на руках татуювання у вигляді бджоли та медових сот. Мед качає у себе на подвір'ї. Розливає мед та продає у літній кухні біля будинку.

«Завдяки бренду «драхімський мед» ми стали більш відомими у Польщі. На фестивалях та інших масових заходах люди до нас підходять і вже знають звідки ми і що продаємо. Я вважаю, що це допомогло місцевим пасічникам, оскільки раніше ми взагалі не знали куди дівати продукцію, ми були обмежені і таким чином ця справа занепадала», — каже Кондрат Фуярські.

 

 

Історія 2.

Як зі старої каплиці зробити туристичний бренд

 

Тим часом в маленькому селі Хварщани відновили стару каплицю. Храм хоч і маленький, проте має велику історію, оскільки у 13-му столітті її збудували тамплієри. Зараз громада села активно використовує історичну територію для проведення середньовічних фестивалів та лицарських боїв, проте ще у 2004 році каплиця була занедбана.

 

 

Об'єктом зацікавився археолог та історик Пшемислав Колосовський. Його родина походить з України. Каже, така каплиця єдина в Польщі.

«Коли я сюди вперше потрапив і почав проводити дослідження в цьому регіоні, то побачив, що цей костел просто розвалюється на очах, а люди, які тут проживають, не хотіли працювати над його відновленням. Їх важко було переконати, що у цю культурну спадщину варто вкладати гроші. Спочатку на розкопки сюди я запросив студентів. Ми ночували в старій хаті на краю села. Нам казали: «Це край світу, для чого ви сюди приїхали, тут нічого немає». Через 15 років ми довели, що тут є щось більше, ніж просто каплиця», - розповідає Пшемислав.

 

 

Щоб розпочати відновлення храму Пшемислав написав кілька проектів, які надіслав у різні європейські фонди. Також возив на навчання до Німеччини місцевих жителів, які вчились писати проекти на отримання коштів. Просили гроші і в Міністерстві культури. Проте спершу усі відповідали, що проект цей є повним непорозумінням і вкладати у це кошти немає сенсу, оскільки ніхто на цьому не заробить.

Відтак, спочатку в ідею повірили підприємці та так звані «любителі історії». Вони виділили гроші на роботи з надією, що незабаром це місце стане популярним.

«Ми почали проводити розкопки перед храмом і транслювати їх в режимі «онлайн» і це зацікавило людей. До нас приходили місцеві жителі, дивились, розпитували. Далі ми звернули на себе увагу тих, хто хотів допомогти. Окрім цього, ми продовжували писати проекти, щоб отримати фінансування з Європи і врешті-решт це дало результат», - каже Пшемислав Колосовський.

Далі у ідейників виникла наступна проблема - як зробити це місце популярним. Оскільки село розташоване далеко від туристичних маршрутів, а до великих міст Познані і Щецина - сотні кілометрів.

 

 

«Громада придумала організувати тут лицарський фестиваль, щоб усі охочі змогли відчути дух середньовіччя. Також тут відбуваються й інші заходи громади. Щоб затримати туристів, відкрили готель, де інтер'єр теж виконаний у стилі лицарського часу, а біля храму є тематичний ресторан», - зазначив археолог.

Зараз каплиця є однією з центральних місць у громаді. Про неї знають не лише у Польщі, але й за кордоном. Сюди приїжджають шукачі пригод та любителі історії. За 15 років тут оновили старовинні розписи, полагодили дах, облаштували доріжку до храму, зробили освітлення. Роботи тривають і надалі.

«Головне у цій розповіді те, що завжди потрібно працювати і боротись. Я витратив на цю справу більше 15-ти років, але вона дала результат. Коли я починав, то у нас ще не було такого доступу до інтернету, як є зараз, не було в кого вчитись і питати поради. Зараз же громади мають такий шанс отримати кошти на розвиток свого регіону і займатись тим, чи справді хочеться. Тому варто лише розпочати. Завдяки спільній роботі ми змогли зберегти історію і можемо на цьому заробити», - підсумував Пшемислав Колосовський.

 

Історія 3.

Як у Польщі працює сімейна ферма

 

Полька Лідія Ордисінська є власницею сімейної ферми «Kozi Gródek». Жінка вже 26 років доглядає за козами та продає молоко і сир. Зараз її продукцію можна побачити у маркетах усієї Польщі.

«Чесно кажучи, я все життя мріяла розводити коней, але після перебудови тут, біля Щецина, вже було відкрито 6 центрів верхової їзди. І я зрозуміла, що треба займатись чимось іншим. Я працювала у Бельгії, там у мене з'явилась алергія і лікар порадив пити козяче молоко. Воно мені допомогло. Тож я вирішила, що це хороша ідея для бізнесу, оскільки на той час подібних ферм не було. Доглядати за козами у часи перебудови вважалось ознакою бідності і тому ніхто не хотів цим займатись», - розповіла Лідія.

 

 

 

 

Жінка зазначає, що на сьогодні це її основне джерело доходів. Зараз на фермі 180 кіз. Господарство може обслуговувати навіть одна людина, оскільки все обладнано технікою. Проте на ферму пані Лідія витрачає увесь свій час - навіть вихідних не має.

«Основна проблема в тому, що люди переважно купують молоко корови, а козяче молоко не люблять. Хоча доведено, що козяче молоко більше натуральне, поживніше та не шкодить людині. Тим часом, як молоко корови погано засвоюється, містить лактозу і від нього може бути алергія, - розповіла Лідія. - Я намагаюся це доносити споживачам, проте моя боротьба проти великих молочних заводів є досить нелегкою».

 

Представники українських громад дегустують продукт польської ферми

 

Також з чим довелось зіткнутись жінці - це нові правила роботи під час вступу до ЄС.

«Після вступу в ЄС ми думали, що тепер ми зможемо розширити нашу діяльність. Проте помилялись, оскільки з'явилися нові правила, закони і стандарти, до яких ми мали підлаштовуватись. Також сюди почали заходити великі компанії, які захотіли скупити землю за безцінь, або ж пропонували свої розрекламовані послуги. Наприклад, пластикові вікна. Не слухайте, коли вам кажуть, що це модно у Європі, там вже від цього відмовляються на користь дерев'яних. Окрім цього, нам встановили ліхтарі на сонячних батареях, які мали б освітлювати вулиці вночі. Проте не врахували, що у нашому регіоні мало сонця, тому батареї не заряджаються достатньо і світильники на вулиці працюють лише до години 8-9, а далі гаснуть. Також змусили збудувати спеціальний басейн на гній, аграрії витратили на це купу грошей, але через рік з'ясувалось, що ми не мали цього робити, просто була погано розтлумачена європейська директива», - каже жінка.

Лідія зазначає, що її історія буде хорошим прикладом для сільських жителів українських громад, які мріють про маленьку власну ферму. Каже, це, можливо, забере весь вільний час, проте результат не забариться.

«У ваших громадах ви теж можете зробити регіональний продукт і продавати його. Головне - довести його унікальність і корисність. Також знаю, що Україна прагне вступити до ЄС і думаю, що скоро це станеться. Тому раджу бути готовими до того, що легко не буде. Особливо аграріям», - наголосила фермерка.

 

 

Громада дає можливість для роботи, а якістю послуг займаються підприємці

 

Спеціаліст з місцевого економічного розвитку програми DOBRE Віталій Юрків говорить, що учасники навчального візиту звертали особливу увагу на те, як організовують бізнесові та культурні заходи, як виглядає облаштування площі для ярмаркових заходів. Цікавилися і тим, як місцева влада та активісти залучаються у процесі організації подій.

«Одним із прикладів є громада Чаплинек, яка ділилася досвідом залучення туристів. Вони розробили бренд, логотип громади. Також осучаснили та використали територію біля водойми і щороку організовують фестиваль. Місцеве самоврядування сприяє тому, щоб місцевий бізнес створював нові види бізнесу: оренда катамаранів, велосипедів, встановлення батутів. Громада допомагає швидко оформити документи і надає можливості - щоб на тій території були заклади харчування, вбиральня, парковка. А якістю послуг займаються підприємці», - зазначає Віталій Юрків.

 

Бобринецька громада

І за мінімальні кошти можна обрамити туристичні родзинки громади

 

Про те, що досвід польських гмін показує можливості за мінімальні кошти обрамити туристичні родзинки громади говорить і Євген Кулик, відповідальний за економічний розвиток у Бобринецькій об’єднаній громаді Кіровоградської області.

 

 

«Поляки, маючи ті ж самі ресурси, як і ми, змогли віднайти свою нішу у туризмі. Корисно було побачити, що для реклами цього продукту вони залучають школи, громадські організації, які проводять події із прив'язкою до історичної події чи продукту. Таким чином нібито звичайний мед, підв'язаний до історії чи архітектурної пам'ятки, можна перетворити на впізнаваний бренд. Нам це цікаво, адже у нашому місті Бобринець є садиба, де жив Марко Кропивницький. І ми хочемо використати це для реклами фестивалю. Під час заходу задіяти і прорекламувати, до речі, місцевих пасічників. На ремонти історичних садиб, у нас ніколи не вистачало на це грошей. А у Польщі ми побачили, що за умови правильного підходу, у співпраці з бізнесом, і за мінімальні кошти можна відреставрувати ці будівлі, використовувати їх і заробляти», - розповідає Євген Кулик.

 

Також за словами Євгена Кулика, корисними були приклади створення польських кооперативів, адже у Бобринецькій громаді створюють медовий кооператив. У цьому підприємцям допомагають спеціалісти програми DOBRE. Зокрема, для підтримки малого бізнесу в об’єднаній громаді на Кіровоградщині планують облаштувати дерев’яні будиночки. Територія в парку слугуватиме також громадським простором для ярмарків та фестивалів.

У травні цього року у Бобринці відкриють сцену - це ініціатива молоді, яку реалізовують у рамках програми DOBRE. Сцена стане першим елементом майбутнього громадського простору.

«Для початку ми хочемо провести тут фестиваль, де і про Марка Кропивницького розкажемо, і організуємо перегляд фільмів, і для місцевих підприємців створимо майданчик для ярмарку», - говорить Євген Кулик.

 

 

Скала-Подільська громада

Українські громади ще шукають свою ідентичність

 

Більшість учасників навчального візиту - представники робочих груп з місцевого економічного розвитку. Однією з найчисельніших груп від громади була Скала-Подільська ОТГ з Тернопільщини. Таку можливість громада отримала як приз за участь у реаліті “Громада на мільйон”. Голова громади Віктор Мирончук каже, що вони запросили тих людей, які брали активну участь у проекті, які знайомилися з польським досвідом загалом. А представники робочої групи з місцевого економічного розвитку уже дивилися на все це більш фахово та цілеспрямовано.

Віктор Мирончук говорить, що його здивував польський підхід до співпраці з бізнесом.

«Я не очікував у Польщі почути від підприємців: «Ми раді, що влада не втручається до нас». Тобто як у нас, так і у них - бізнес любить тишу та стабільність. Поляки сприяють бізнесу, як засобу створення робочих місць і отримання податку», - говорить Віктор Мирончук.

Корисним для Скали-Подільської був також приклад багатофункціональності території ринку. Адже зараз у громаді на Тернопільщині працюють над дизайном нового ринку. Проект реалізовують у співпраці з програмою DOBRE.

«Ми для себе взяли оздоблення ринку - щоб використовувати його не тільки як місце для торгівлі, а і майданчик для зборів населення, місце для фестивалю. Ми бачимо в себе ринок не як типово спеціалізовану, а як універсальну структуру. Там має бути і місце для торгових рядів, і вільна площа для фестивалю чи концерту. Воно повинно мати і громадський туалет, і пристосоване приміщення, парковки», - зазначає Віктор Мирончук.

 

 

Через Скалу проходить дорога з Кам'янця на Львів. І у «ринкові дні» (середу та п'ятницю) сюди з’їжджаються люди й з інших населених пунктів. Увесь центр селища, де працює ринок, стає заблокований через велику кількість транспорту.

«Ми не єдиний населений пункт, який має таку проблему через розміщення ринку. Ми хочемо перенести цей ринок в інше місце. Таку спробу робили багато мерів, але все поверталося завжди на місце. Все через те, що обирали місця на окраїні громади. А ми знайшли місце в центрі. Буквально за 50 метрів від діючого ринку є вільна територія. По-перше, це центр. По-друге, на новій території ми зможемо зробити ринок більшим і сучаснішим. І до того ж ми повністю розблоковуємо центр від транспортного перевантаження. У результаті ми маємо ринковий збір, послуги, благоустрій, покращується санітарний стан. І це також громадський простір, якого не було раніше», - розповідає Віктор Мирончук.

 

Місце майбутньої ринкової площі у Скалі-Подільській. Це територія біля заводу, яка належить громаді. Поряд знаходиться автостанція. Локація має простір для руху та зупинки транспорту.

 

Польські гміни навчилися заробляти і на туризмі. Віктор Мирончук говорить, що нашим громадам зараз ще доводиться починати із найбазовіших речей - дороги і визначення своєї ідентичності.

«Порівняно з нами вони виграють за рахунок якісних доріг. Нам же треба починати з азів. І з доріг, і з промоції. Також ми побачили польські бренди. Дивилися на польський мед, і ми розуміємо, що наш мед по якості не гірший. Про це “між рядків” говорять і поляки. Але польський мед визнано в Європі і вони продають його на порядок вище, ніж ми свій. Але ми зараз шукаємо наш місцевий продукт, який можна забрендувати і зробити дороговартісним», - говорить Віктор Мирончук.

 

Скала-Подільська. Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1719)

 

Скала-Подільський замок. Руїни палацу

 

---

«В умовах децентралізації у місцевого самоврядування є всі можливості для того, щоб спільно з місцевим бізнесом, з громадськими організаціями обговорити та побачити потреби, визначити пріоритети для розвитку і спільно впровадити потрібні проекти, - підсумовує спеціаліст з місцевого економічного розвитку програми DOBRE Віталій Юрків. - У влади є всі ресурси, тож спільними зусиллями треба це все робити. І основою має стати робоча група з місцевого економічного розвитку. Програми DOBRE працює над тим, щоб забезпечити спеціалістів знаннями, а їхні ідеї - підтримати фінансово для провадження пріоритетних проектів з розвитку громад».

 

Навчально-ознайомчий візит «Місцевий економічний розвиток» представників об'єднаних громад з України організувала Fundacja Rozwoju Demokracji Lokalnej спільно з Global Communities у рамках програми USAID DOBRE.