Як голова Глибоцької ОТГ Чернівецької області Григорій Ванзуряк зацікавився приєднанням сусідньої сільської ради, і що з цього вийшло.

Автор: Дмитро Синяк

На стінах кабінету голови Глибоцької об’єднаної громади Чернівецької області Григорія Ванзуряка висять кілька старовинних чорно-білих фотографій – це збільшені листівки австрійського періоду. На одній з них – місцевий вокзал. На фото добре видно урочисту двоповерхову будівлю з написом Hlyboka, сповиту квітами, людей на пероні та двох чоловіків у формі – чи то військових, чи то залізничників.

- Саме з цієї залізниці і розпочався стрімкий розвиток Глибоки наприкінці XIX сторіччя, – каже пан Григорій, зауваживши мій інтерес до старовинного фото. – Її почали будувати у в 1869 році, тягнучи колії від Чернівців через румунське містечко Сучаву до Відня. У 1883 році було відкрито станцію Глибока-Буковинська. Тоді через наше селище проходив чи не єдиний великий торговий шлях у цих місцях. Тому після прокладання залізниці населення Глибоки почало стрімко зростати. За переписом 1910 року у селищі нараховувалося майже 6 тисяч жителів…

Як не дивно, саме це фото напряму вплинуло на зміну меж громади, яка планується ближчим часом…

Труднощі об’єднання

За день до цієї розмови я приїхав до села Черепківці на самісінькому кордоні з Румунією. Тут досі знаходять уламки (черепки) старовинного посуду часів Трипільської культури (III тис. до н. є.), від яких і бере свою назву село. У Черепківцях живуть 2200 мешканців, не рахуючи прикордонників, митників та залізничників, котрі обслуговують велику передаточну вантажно-пасажирську станцію на пункті пропуску Вадул-Сірет. У ній є навіть майданчик для перестановки колісних пар, оскільки залізничні колії в Україні ширші, ніж у Румунії.

Саме заможність села зашкодила йому у 2015 році, коли перші десять буковинських громад оголосили про об’єднання: мешканці бачили Черепківці центром нової громади. Тому вони відмовилися приєднуватися до сусідньої Глибоцької громади, розпочавши довгі і складні перемовини з сусідами. Ці перемовини ні до чого не призвели, оскільки сусіднє село Кам’янка, де мешкає понад 6 тисяч осіб, навідріз відмовилося від того, щоб стати периферією Черепковецької ОТГ. І от через два роки, у тому числі й для того, щоб дошкулити незговірливим сусідам, жителі Черепківців та невеличкого села Новий Вовчинець, що входить до Черепковецької сільської ради, звернулися до голови Глибоцької ОТГ з проханням про приєднання.

… Ми йдемо селом по новенькій асфальтованій дорозі. Ця дорога – гордість в.о. сільського голови Черепковецької сільради Майі Топало, веселої, гострої на язик, чорнявої пані. Вона йде з одного боку від мене, а з іншого крокує заступник голови Глибоцької об’єднаної громади Іван Веклич, молодий, лисуватий, оптимістичний чоловік.

- Отримати гроші на цю дорогу за «митним експериментом» (50% від перевиконання митницею плану залишається на ремонт доріг області – Авт.) нам допоміг депутат обласної ради та начальник Чернівецької митниці Микола Салагор, адже у нашому селі знаходиться залізничний митний пост, – розповідає пані Майя. – Йому треба було, як завжди, просити, доводити, їздити. Але так чи інакше 1200 метрів дороги нам відремонтували. У Глибоці, я чула, гроші на ремонт доріг отримати легше.

Пані Майя з цікавістю чекає на відповідь Івана Веклича, дивлячись на нього з-за мого плеча.

- Ну ви ж, напевно, і самі бачите. За останні два роки ми тільки силами громади полатали п’ять кілометрів доріг. І ще півтора кілометра проклали асфальту там, де його ніколи не було, – каже він.

(Про себе я відзначаю відмінність у їхніх словах. Пані Майя каже: «нам відремонтували», а пан Іван: «Ми відремонтували».)

- То так, – погоджується пані Майя, – До Глибоки тепер приємно приїжджати: усе чистенько, дерева підстрижені, дороги залатані, довідки отримувати стало просто. Такого у нас ніколи не було, щоб за 15 хвилин отримати будь-який потрібний папірець. ЦНАП – то є сила!

- У нас, перепрошую, два ЦНАПи, – галантно вставляє Іван Веклич. – Район, бачите, не схотів відставати від громади і відкрив у Глибоці власний ЦНАП. Тепер конкурує з нашим.

- А поліклініку у Глибоці як відремонтували. Чисто картинка! – не чує його пані Майя.

Назустріч нам неспішно йдуть жінки у хустках.

- Як ставитеся до об’єднання з Глибокою? – питаю я.

- Як зараз не об’єднаємося, за рік-другий нас можуть об’єднати за мус (примусово – Авт.), – відповідає поважна сивочола пані, директор Черепковецького будинку творчості та дозвілля Ольга Кожухар. – То краще вже так. А то змусять нас їздити до Кам’янки, а туди від нас жоден транспорт не ходить. А до Глибоки щогодини їздять маршрутки… Григорій Ванзуряк казав, що допоможе нам провести газ у негазифіковані оселі, а я особисто сподіваюся на допомогу у капітальному ремонті Будинку культури. Своїх коштів на це нам бракує…

Загальні збори села, на яких вирішувалася «доля приєднання», відбувалися якраз у Будинку культури. Проголосували майже одноголосно.

Наступною зустрічаємо заступника директора Черепковецької загальноосвітньої школи з виховної роботи Марію Куляк.

- Григорій Ванзуряк казав, що за жодних обставин не скорочуватиме нашу школу, – зізнається вона. – Ба більше – він навіть допоможе її ремонтувати. Будівля ж то ще австрійська. Школу у Михайлівці Глибоцька громада відремонтувала, тож, думаю, і нас не залишать напризволяще. А ще, знаєте, Глибока доплачує вчителям 20% до окладу, а наша сільрада – тільки 10%.

- Може, ми й самі з ремонтами дамо раду, – змінює тему Майя Топало. – Наш бюджет після об’єднання з 1,6 млн грн тільки завдяки ПДФО має збільшитися щонайменше до 3 млн грн на рік, і Ванзуряк обіцяв, що ні копійки з цих грошей не забере, а навіть ще й додасть.

Голова Глибоцької ОТГ, довідавшись про бажання жителів села приєднатися до його громади, зробив їм безпрецедентні кроки назустріч. Він виділив близько 100 тис. грн на перекриття даху та закупівлю інвентаря дитячого садочку-школи у Черепківцях, пустив до села шкільний автобус, який щодня безкоштовно привозить дітей до Глибоцького ліцею. Завдяки своїм зв’язкам як колишній голова райради посприяв виділенню грошей на ремонт Черепковецьких доріг.

Золота залізниця

…Я згадую про це, розглядаючи старовинне фото Глибоцького вокзалу на стіні кабінету пана Григорія. Врешті-решт питаю напряму:

- Григорію Степановичу, скажіть чесно, навіщо вам Черепковецька сільрада? Це ж додаткові проблеми при мінімумі дивідендів.

- Ну що ви, Черпківці – непогане село, заможне, – не погоджується Григорій Ванзуряк. – Там чимало підприємців, і при правильному підході можна зробити так, що вони платитимуть набагато більше податків, ніж зараз. Я у Глибоці як зробив? Зібрав підприємців, запитав, що кому треба: де треба прокласти дорогу, де зробити освітлення, де провести газ. І запевнив у тому, що готовий робити усе, щоб бізнес конкретних осіб працював краще. Але взамін попросив легалізувати хоча б по одному працівнику, не мінімізувати податки тощо. Підприємці погодилися, і таким чином у них тепер зростають доходи, а у селищі покращується благоустрій.

Григорій Ванзуряк встає та підходить до фото Глибоцького вокзалу.

- Наступна причина: інфраструктурна субвенція, розмір якої у нашій громаді є найнижчим на всій Буковині, – веде далі він. – Адже ця субвенція розраховується за кількістю сільського населення, а населення селищ вважається міським. Виходить, що у нашій громадіз 10,5 тис. жителів лише 1200 селян. Хоча у Глибоці будинки, вищі від двох поверхів, можна порахувати на пальцях. Тож завдяки об’єднанню кількість сільського населення у нас зросте на 2,5 тис осіб. Зросте і розмір субвенції.

- Але ж ви пообіцяли, що не заберете гроші Черепківців, відтак Глибоцька громада нічого не виграє від цього приєднання.

Григорій Ванзуряк мовчить, уважно дивлячись на фото старого вокзалу. Він явно сумнівається, чи варто говорити мені про те, що у нього на умі. Нарешті зважується.

- У Черепківцяхє чимало можливостей, яких самі селяни ще не бачать, – поволі починає він. – Ось лише одна з них. Залізничний вузол орендує у Черепківців доволі великі площі, щоправда, дуже просить зменшити орендну плату. Я готовий піти на це, але маю до Укрзалізниці зустрічну пропозицію: нехай усі 300 працівників, які де-факто працюють у Черепківцях, зареєструються там. Зараз вони зареєстровані у Коломиї, і, відповідно, сплачують там податки. 300 робочих місць з доволі високою «залізничною» зарплатою за надходженнями ПДФО – це близько 2,5 млн грн на рік. Ми готові зменшити орендну плату на 1,7 млн грн, як просить Укрзалізниця, відтак все одно отримаємо 0,8 млн грн чистого прибутку. Сама сільрада такого зробити не може, бо без об’єднання не отримає ПДФО.

Григорій Ванзуряк переможно усміхається, дивлячись на старовинний вокзал на фото.

- Крім того, пункт пропуску Вадул-Сірет у Черепківцях – це ворота на Балкани, – продовжує він. – Усі поїзди до Софії, Варни, Афін зупиняються у селі. І при правильному підході там можна розвинути чималу торгівлю.

12 жовтня Кабінет Міністрів України так і не затвердив оновлений перспективний план Чернівецької області, який би дозволив об’єднання Глибоцької ОТГ з Черепковецькою сільською радою. До цього спричинилася суперечлива ситуація в іншій громаді, де на разі немає одностайності щодо об’єднання. Через цю громаду план не погодили, і, відповідно, вибори у Черепківцях призначити не вдалося. Однак і у Глибоці, і у Черепківцях переконані, що їхнє об’єднання на папері – це лише справа часу. Бо де-факто вони вже почуваються одною громадою, відчуваючи нагальну потребу одне в одному.

Фото Петра Митранюка