Чому Україні потрібна децентралізація і чому непотрібен федеральний устрій

Про федерацію

 ● Федерація – це не процес зміцнення повноважень окремих регіонів, а навпаки союз, об’єднання  державних чи квазідержавних утворень, які обмежують свої суверенні повноваження через передачу частини повноважень центральному уряду.

 ● Якщо зазирнути в історію, то ми там не знайдемо жодного випадку, коли унітарна країна добровільно розділилася б на федеральну.

 ● В жодному тлумачному словнику немає поняття „федералізація” в сенсі перетворення унітарної країни на федеральну - це сучасний неологізм, який штучно створений і суперечить логіці. Сьогодні термін «федералізація» більш підходить до ідеї Путіна щодо відновлення СССР – об’єднання нині незалежних держав у одне державне утворення.

 ● Для створення федерації необхідно об’єднання суверенних держав чи квазі-держав з власними Конституцією, парламентом, урядом, власним законодавством. В Україні серед усіх регіонів лише Кримська Автономія мала свою Конституцію та свій Уряд. Штучне утворення комуністами АРК в 1990 році заклало в державний організм України міну сповільненої дії, яка вибухнула в 2014 році. Це не унікальний випадок. Історія знає приклади, коли складові федерації виходять із її складу і держава розпадається. В останні часи так щезли з карти світу Югославія, Чехословаччина, виділились нові держави із складу Ефіопії. Часто такий розпад супроводжується війнами.

 ● Оскільки федеративні держави є менш стійкими державними утвореннями, у  світі лише 24 федеральні країни з більш ніж 200 країн, в Європі їх 5.

 ● Історія свідчить, що процес об’єднання суб’єктів у федерацію здебільшого є результатом та підсумком воєн, розпадом багатонаціональних імперій чи об’єднання колишніх колоній (США, Сполучені штати Мексики, Канада, Нігерія).

 ● Випадки перетворення унітарної держави на федерацію були тільки після поразки цієї держави у війні, коли завойовники розділяють її з метою послаблення та неможливості реваншу (Німеччина, Австрія після другої світової війни).

 ● Ультиматум Росії щодо федералізації  України це просто спосіб отримати контроль над окремими суб’єктами федерації шляхом приведення до влади маріонеткових урядів, що дозволить „дешево та сердито” контролювати території без „дорогої” у всіх сенсах військової окупації. Адже для утримання в окупації такої великої території, як Україна, потрібна окупаційна армія чисельністю близько 1,5 млн. осіб, що для Росії не є можливим. Саме тому перетворення України на групу квазідержав, які ворогують між собою є найкращим способом утримання їх в орбіті Росії.

 ● Багато федеративних країн страждають від внутрішніх протиріч та конфліктів суб’єктів федерації (Бельгія, Іспанія).

 ● Прикладом успішної федеративної країни в Європі, що склалась досить давно є Швейцарія, хоча її офіційний статус – Конфедерація. Стійкість цієї країни визначається її широкою децентралізацією і зацікавленістю країн-сусідів у її збереженні, як території спокою для фінансів.

 ● Унітарна країна більш приваблива для великих інвесторів, наприклад банків, тому що немає потреби вступати у відносини з офіційними структурами кожного суб’єкта федерації

Що таке децентралізація і чому вона потрібна Україні і кожній громаді?

 ● Децентралізація це передача повноважень, ресурсів та компетенції вирішувати основні питання життя  на  найбільш наближеному до людини рівні де це можна зробити найбільш ефективно.(це є принцип субсидіарності)

Увага! Передача повноважень лише на регіональний рівень до того, як відбудеться формування сильного місцевого самоврядування та рівні громад несе ризик формування середньовічних феодальних володінь з повністю безправними місцевими громадами.

Посилення регіонального рівня, без повноцінного самоврядування на рівні місцевому несе загрозу концентрації повноважень та ресурсів саме у регіоні, відтак громади залишаються і далі безправними. На рівні регіону формується квазідержавна регіональна еліта і процес сепаратизму розпочинається знову.

Тому рівень громади і є в децентралізації основним, базовим.

 ● Найближчий до людини -  рівень громади, або базовий рівень . В цьому випадку всі питання вирішуються швидко та ефективно.

 ● Які повноваження місцеве самоврядування реалізує на рівні громади? Це дошкільна та базова середня освіта, культура, первинна медицина, охорона правопорядку, комунальні питання, місцева інфраструктура, соціальна допомога, тощо.

 Проте слід пам’ятати: передати повноваження можна лише тим, хто здатен ці повноваження виконувати.

 ● Для можливості виконувати передані повноваження, громади мають бути спроможними: організаційно, фінансово, кадрово. Саме тому громади в процесі децентралізації стають значно більшими, об’єднуючи ресурси, стаючи заможнішими та краще розвиваються. Наприклад, містечко та навколишні села становитимуть єдину територіальну громаду.

 ● Одночасно з децентралізацією повноважень відбувається фіскальна децентралізація. Це означає, що громада отримуватиме більшу долю сплачених податків і відповідно плануватиме бюджет програмно-цільовим способом, що покриватиме потреби на виконання нових повноважень.

 ● Органи місцевого самоврядування цього базового рівня – обрана прямими виборами Рада громади та голова громади (сільський, селищний, міський голова). Рада формує виконавчий орган. Голова громади є керівником виконавчого органу та головує на засіданнях ради.

 ● Районний рівень. Ті питання, що неможливо вирішити  на рівні громади вирішуються на районному рівні  -  надання стаціонарної медичної допомоги, спеціалізованої середньої освіти, тут розміщуються органи державної виконавчої влади типу інспецій – податкова, архітектурно-будівельна, екологічна тощо.

 ● На обласному рівні вирішуються ті питання, що не можуть бути вирішені на двох попередніх – базовому та районному. А саме: високоспеціалізована медицина, професійно-технічна освіта, питання планування регіонального розвитку, внутрішньообласна інфраструктура – магістральні газогони, водогони, мости, шляхи, охорона природи, забезпечення прав меншин.

 ● На районному та обласному рівнях  - місцеве смоврядування у вигляді Рад обиратиметься прямим голосуванням. Кожна рада обиратиме собі голову та форуватиме виконавчий орган.

 ● Поширюється твердження ніби  державні адміністрації будуть ліквідовані. Насправді концепція реформи говорить не про ліквідацію, а про реорганізацію цих структур. Функція державного контролю в областях зв’язує державу в цілісний організм і запобігає свавіллю місцевих „князьків”. Саме тому  без державного нагляду за законністю діяльності місцевого самоврядування не живе жодна країна, навіть з федеративним устроєм.

 ● В залежності від країни функцію контролю з діями місцевої влади  виконує або воєвода, або урядовий комісар, або префект.  Його  функції : 1) Забезпечити контроль за законністю діяльності органів місцевого самоврядування 2) Координація підрозділів органів виконавчої влади – тих самих інспекцій – податкової, архітектурно-будівельної, екологічної, освіти тощо. 3) Діяльність у випадку надзвичайного або військового стану

 ● Реорганізація обласних державних адміністрацій включатиме створення на їх базі виконавчих органів облсних чи районих рад. Структура цих органів визначатиметься самостійно на місці у відповідності до компетенції. Відповідальності та фінансових можливостей. Наприклад – „Управління економіки” або  „Управління економіки промисловості, торгівлі та регіонального розвитку”. Ці структурні рішення не потребуватимуть затвердження центрального рівня.

 ● Місцеве самоврядування нестиме відповідальність за свою діяльність двох видів. Перший - перед виборцями за ефективність діяльності, другий – перед державою за законність діяльності.

 ● Пропозиції окремих партій обирати не тільки Ради, але й представників держави (голів ОДА)  в областях суперечать здоровому глузду. В цьому випадку не можна буде говорити про повсюдність держави Україна на всіх територіях країни, а значить держава матиме серйозі загрози власному існуванню.

Анатолій Ткачук

Директор з науки та розвитку,

Інститут громадянського суспільства