Під час круглого столу в якому взяли участь  представники громад, асоціацій ОМС, Мінрегіону, ОДА, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Центру політико-правових реформ тощо були обговорені найактуальніші питання – причини та наслідки слабкого просування реформи на Київщині, наявний стан справ та обережно оптимістичні перспективи, можливі  подальші кроки учасників процесу, аби пришвидшити і посилити територіально-адміністративну реформу.

Учасники обговорювали наступні питання:

Яке значення цього чинника в ситуації з формуванням ОТГ області? Корупція, великий бізнес та політика – як ці чинники впливають на процес змін територіально-адміністративного  устрою Київщини?

Причини
Процес  об’єднання громад на Київщині є важким. Чому так відбувається? Можливі сценарії розвитку подій, якщо процес добровільного об’єднання громад  в Київській області не прискориться

Дезорієнтація.

Голови сільрад дезорієнтовані розбіжностями трактовки реформи різними інституціями. Як з’ясувалося під час круглого столу,Київська  ОДА у 2015 році ухвалила розпорядження про моделювання декількох територіально-адміністративних одиниць базового рівня на основі окремих  районів області. Це рішення суперечило концепції реформи, Закону про добровільне об’єднання громад, але  намальована розпорядженням  картина  «децентралізації» стала для багатьох сільських голів єдиною і , цілком очевидно, небажаною  картиною майбутньої  реформи. Чому єдиною? Тому що джерелом  інформації про децентралізацію для переважної більшості є не офіційні документи з  інтернету, а  листи зверху, вербальна комунікація. Вони довіряють зустрічам з експертами, посадовцями чи людьми, які так себе позиціонують і почутому від них.  Як ілюстрація цього твердження на круглому столі від сільських голів лунала теза про загрозу представництву сільських громад в місцевих радах ОТГ, утворених навколо міст. Сільські голови, присутні на круглому столі були впевнені , що вибори там відбуваються  не за мажоритарним, а за партійним принципом, хоча в Законі про місцеві вибори (стаття 2, Закону) йдеться саме про мажоритарну систему відносної більшості для сільських ОТГ та ОТГ міст та сіл з кількістю жителів до 90 тис. та про мажоритарну систему абсолютної більшості в громадах з кількістю населення більше 90 тис. людей.

ОДА

З моменту ухвалення Закону про добровільне об’єднання громад на Київщині процес було штучно пригальмовано політичними інструментами.

Але нещодавні кадрові зміни дають підстави обережно сподіватися на розблокування процесу об’єднання громад, про що свідчить і динаміка процесу – за 2 роки було утворено лише 2 об’єднані громади – Калитянську та Пісківську, а за 3 останніх місяці на вибори підуть ще 4 громади.

За словами головного архітектора області, 90% відмов була обумовлена неправильною підготовкою документів, невідповідність методиці об’єднання або чинному законодавству, проте якщо раніше між ОДА та громадами практично не було робочої взаємодії, документи просто поверталися поштою з відмовою, то тепер доопрацювання пакету поданих до ОДА документів – спільна робота над помилками, що кардинально змінює і процес, і результат.

При ОДА є робоча група, комісія, яка готує зміни до наявного перспективного плану, який на сьогодні не описує всю територію Київщини і потребує доопрацювання.

Відсутність Центру розвитку місцевого самоврядування в області, брак інформації з перших рук

В інших регіонах ці центри  відіграли суттєву роль в просуванні реформи. Справедливості заради треба зазначити, що їх назви та донори змінювались і стабільною їх роботу було важно назвати, але менше з тим саме в київській області Центр практично не діяв і саме Київська область найслабше виглядає в плані об’єднання громад. Не було агітаторів і інформаційників, які би зустрічалися з громадами і пояснювали процес, а загальній інформації з інтернету довіряють далеко не всі, не говорячи про навички пошуку такої інформації. Як вже зазначалося, саме зустрічам та озвученій інформації голови сільських рад та громадяни довіряють найбільше.

Також на думку експерта УАРОР однією з причин поганого стану справ з децентралізацією на Київщині є відсутність співпраці асоціацій ОМС та самих органів місцевого самоврядування. Люди, які приїжджали на семінари, що їх проводили асоціації, не були вмотивовані, часто було видно, що вони відвідують навчальні заходи «для галочки».

Самодостатність київських громад

Порівняно низька мотивація громад Київщини до змін, оскільки багато з них умовно самодостатні в ресурсному плані, а частина населення сіл не ототожнюють себе з сільськими жителями через близькість до мегаполісу. Люди часто використовують сільський будинок не як місце життя, а як місце відпочинку. Вони асоціюють себе скоріше з жителями багатомільйонного Києва, ніж з жителями села і зв’язку з цим питання приналежності людей до сільської громади в багатьох селах Київщини не є очевидним. Решта населення є достатньо інертною, але присутні погодилися з тим, що це є проблема не тільки Київщини. Громади не вмотивовані, тому що в громаді часто немає згуртованості.

За словами Юлії Пелешок – Колонщинського сільського голови, 80% громади неактивні, якщо немає проблем. Проблеми чи виклики активізують громаду. Процес бродіння в громаді є часто болісним, але позитивним чинником.

Соціальний психолог Ольга Данчева, що брала участь в обговоренні проілюструвала цю тему висновками фокус-групових досліджень на тему децентралізації під час яких вона проводила глибинні інтерв’ю з учасниками – жителями сільських територій області.

Данчева: «Під час обговорень та дискусій у фокус групах часто звучало слово «понаїхали», хоча  з’ясувалося, що ті, хто «понаїхав» зробили це ще  у 1951 році. Але це «клеймо»  може виринати в процесі гарячих сільських дискусій. Є один важливий індикатор причетності людей до громади, відчуття локальної ідентичності  -  якщо людей турбують якісь сільські проблеми, то можна вже говорити про відчуття причетності до громади. Питання єдності громади інколи не виникає само собою, над ним потрібно працювати».

Політико-економічні та соціальні чинники

Також учасниками були озвучені такі загальноукраїнські  проблеми, що гальмують децентралізацію, як

• Небажання посадових осіб приміських сільських рад втратити владу та вигоди, пов’язані з нею
• Супротив  деяких районних та обласних адміністрацій  через втрату впливу
• Землевласники та представники іншого бізнесу різних рівнів  вигадують вигідні собі, але нелогічні форми об’єднання, аби мати справу з однією адміністрацією на своїй території. На рівні сільських громад інколи місцевий бізнес блокує роботу сільських рад, чинячи вплив на місцевих депутатів, яким колізії чинного законодавства і відсутність внормованості нагляду за рішеннями місцевого самоврядування  дозволяють ухвалювати рішення, скасувати які можна тільки в судовому порядку, а це місяці тяганини. Правоохоронні органи часто не здатні відповідати вчасно і повному обсязі на ці виклики і блокувати явні порушення законодавства
• Супротив політичних структур, які вважають певні території своїми вотчинами
• Непоінформованість та інертність громадян
• Відсутність компетенцій та стратегічного бачення розвитку громад у керівництва органів місцевого самоврядування
• Конфлікти між ОДА та Обласною радою, а також між РДА та Районними радами в деяких районах. Наразі є навіть заява депутатів Київської обласної ради стосовно блокування роботи 42 програм через фінансові механізми і Державне казначейство.

Питання подальшого розвиту і спроможності громад

Що головне - право на самовизначення та добровільне об’єднання  чи  ретельне дотримання критеріїв методики формування  спроможних громад при їх утворенні? Що є спроможна громада? Критерії спроможності громади, чинники, що сприяють цьому. Значення тріади – ресурси, повноваження, відповідальність громади. Соціальна активність людей та людський ресурс.

Цікаво, що учасники обговорення чітко усвідомлюють, що об’єднання саме по собі не є панацеєю, а головним фактором і ціллю об’єднання є спроможність утворених громад та їх прогрес та розвиток. Під спроможністю ми розуміємо кадри, ресурси та інфраструктуру.

Часто громади, що подають документи на об’єднання до ОДА «малюють» спроможність на папері, але в наявності її немає. Наприклад, по документах в громаді є пожежна частина, але при перевірці фактів встановлюється, що ніякої пожежної частини немає, натомість в багажнику автомобіля сільського голови лежить побутовий вогнегасник, а голова щиро дивується чому його готовність в разі необхідності під’їхати і гасити пожежу не може дорівнювати пожежній частині.

Для спроможності громади важливо не просто мати якийсь об’єкт інфраструктури в громаді для галочки, але й утримувати  цей об’єкт в належному стані . Видатки на утримання громади повинні відображати керівну структуру. Кожна громада повинна самостійно розробити  стратегічний план розвитку і розглядати його в першу чергу, як багаторічний чинник спроможності.

Цікавою була частина дискусії присвячена Методиці формування спроможної громади. З точки зору голів сільських рад вона не має слугувати головним критерієм спроможності майбутньої ОТГ, оскількив Законі про добровільне об’єднання громад не прописані чіткі вимоги обов’язкової відповідності методиці. Частина присутніх на круглому столі голів сільських рад висловлювали в ході дискусії думку, що Методика – це скоріше, пожива для роздумів та певний орієнтир, ніж чітка інструкція.

З їхнього боку також лунали закиди в бік представників ОДА та Мінрегіону: «Покажіть нам формулу розрахунку спроможної громади? Економічні, фінансові підрозділи ОДА часто рахують необ’єктивно». На це фахівці відповідали, що одним з показових критеріїв спроможності є бюджет розвитку та капітальні видатки, будівництво нових об’єктів інфраструктури та здатність в подальшому їх утримувати.

Олена Сас

Резолюція учасників круглого столу «Діалог задля децентралізації на Київщині» 5 вересня 2017 року