Авторка: Інна Лиховид, «Нова українська школа»
Іева Калніня родом із Латвії. У робочих справах відвідує різні країни, утім, щиро вболіває за розвиток України й прогнозує, що після перемоги нам вдасться збудувати довірливі відносини на рівні громад та регіонів, а також на рівні міждержавного партнерства. Це виклик, з яким Україна спроможна впоратися, бо має зріле та прогресивне суспільство й активних лідерів на місцях. І такі її висновки не безпідставні. Адже Іева – лідерка шведсько-українського проєкту міжнародної технічної допомоги «Підтримка децентралізації в Україні», який реалізують із 2014 року.
У межах проєкту органи місцевого самоврядування одержували допомогу для впровадження реформ децентралізації у сферах фінансів, освіти, налагодження контактів із муніципалітетами за кордоном. Також експерти проєкту підтримували Всеукраїнську асоціацію об’єднаних територіальних громад.
Наразі добігає кінця другий етап проєкту – він завершиться 31 січня 2024 року. З якими здобутками фінішує команда і який досвід здобули за цей час українські громади – розповіла Іева Калніня.
Далі – її пряма мова.
Формування активних громад: від старту і до сьогодні
Наша співпраця з Україною базується на двох основних принципах.
Передусім кожна людина має можливість реалізувати себе в житті. У спільноті це можливо організувати за принципом «знизу-вгору» – коли локальна ініціатива розвивається, долучає людей із регіонального, а далі й державного рівня. Також варто забезпечити громадам автономію, аби вони могли самостійно працювати. Це дає змогу розкрити великий потенціал для їхньої креативності та економічного розвитку. А на державному рівні це робить країну сильнішою, тому що коли ти відчуваєш себе частиною певної місцевості, сприймаєш локальну ідентичність, то якоюсь мірою відповідаєш за її розвиток.
Другий принцип, якого ми дотримуємося, стосується зв’язків – чим більше зв’язків у суспільстві, тим воно міцніше і тим вищий його потенціал розвитку та інновацій. Країни Північної Європи, зокрема, Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія, а також країни Балтії є гарним прикладом країн, між якими є жваві суспільні та професійні. Ці країни однаково відкриті до глобальних зв’язків та співпраці, що робить їх лідерами з точки зору розвитку та інновацій.
Проєкт «Підтримка децентралізації в Україні» стартував у 2014 році, коли після подій на «Майдані» уряд України звернувся по допомогу до уряду Швеції для проведення реформ децентралізації та місцевого самоврядування. На той час потужне муніципальне самоврядування мали близько 500 міст. Незначне самоврядування було також у селах та селищах, але всі важливі рішення для цих територій приймалися, як у радянські часи, через обласні та районні державні адміністрації. Маленькі сільські адміністрації, які готові були до змін, не мали для цього необхідної компетенції та ресурсів. Зокрема, вони не могли втілювати корисні ініціативи та надавати послуги, як муніципалітети інших країн, що приєдналися до Європейської хартії місцевого самоврядування.
У 2020 році розпочалася друга фаза проєкту. Швеція разом із Польщею та країнами Балтії (а Польща й Балтія проходили ці великі трансформації після розпаду Радянського Союзу в 1991 році) допомагають Україні долати процеси змін, які потрібні для встановлення якісно нової форми управління на місцевому рівні.
Нагадаю, що реформа децентралізації почалася у 2014 році й вже тоді з’явилися перші громади, які пішли цим шляхом добровільно та які мали внутрішню мотивацію для змін. Звісно, на цьому етапі було складно реалізувати деякі речі, бо якщо в країні лише 160 активних громад, це не створює критичну масу, наприклад, щоб об’єднати декілька громад у регіоні в команду, яка буде переймати одне в одного досвід і разом планувати розвиток свого регіону. А також вирішувати, як співпрацювати з регіональним рівнем, адже для України він відіграє важливу роль.
Адміністративно-територіальна реформа та формування більш спроможних громад в Україні завершилися восени 2020 року місцевими виборами в нових юрисдикціях. Також були створені 1469 громад, наділених ресурсами та повноваженнями для надання послуг і забезпечення життєдіяльності мешканців.
Місцевий рівень не менш важливий аніж державний. Якраз це проявила повномасштабна війна. Виявилося, що саме через появу громад із відповідальними людьми на місцях, які на зв’язку зі своїми мешканцями, формується внутрішня солідарність і внутрішня стійкість. Це, зокрема, допомогло і далі допомагає Україні вистояти і протистояти ворогу.
Чому другий етап проєкту зосередили на освіті
Під час реалізації другого етапу ми й далі працювали над системними змінами у сфері децентралізації, але сфокусували свою увагу на освіті. Це дуже прогресивна галузь, яка допомагає втілювати управлінські зміни на місцях, яка спрямована на майбутнє і фактично стосується кожного мешканця громади. А ще це система, у якій треба вчитися комунікації зі школами, директорами, вчителями та батьками, а також співпрацювати із сусідніми громадами. Загалом це комплексна можливість зрозуміти, як керувати різними процесами на місцевому рівні та залучати до цього активних людей.
Спочатку ми обрали 5 пілотних громад різного типу в Хмельницькій області. Напрацювали для них методичні рекомендації, аби допомогти пройти шлях освітньої децентралізації. Ми помічали, що деякі громади на початку реформи відчували страх та невизначеність і навіть пропонували повернути свої нові повноваження на районний рівень.
Далі ми проводили семінари по всій Україні (декілька разів у кожній області), на яких збиралися представники громад. За підтримки «U-LEAD з Європою» надрукували тисячі примірників посібників із рекомендаціями для громад. А також сформували команди громад, які мали можливість поїхати в Польщу та вивчити досвід тамтешньої системи освіти та управління нею на локальному рівні. Адже місцевого самоврядування неможливо навчитися лише в теорії, такі знання можна опанувати лише на практиці.
Ми допомагали також з оптимізацією шкільної мережі, яку треба було зробити більш ефективною. Звісно, під час цього процесу виникали протести освітян, батьки навіть перекривали дороги. Та коли ми почали підключати до комунікації змін самих дітей, тоді й ставлення дорослих змінилося. Наприклад, діти казали, що школа з одним учнем, де немає з ким пограти у футбол, їм не подобається. А ми ж розуміємо, що в таких умовах дітей неможливо навчити соціальних навичок, – це мають розуміти й батьки.
Ми навіть створили симуляційну гру для громад «Оптимізація шкільної мережі», на яку запрошували директорів, учителів, батьків, представників громади. Кожен з учасників гри мав спланувати перспективу для своєї школи. Приміряючи на себе різні управлінські ролі, вони могли оцінити ситуацію з боку і спрогнозувати перебіг подій. Тобто в таких непростих питаннях важливо знайти специфічні підходи до всіх груп у громаді й спільно розв’язувати проблеми.
Учасники під час симуляційної гри. Джерело: hromady.org
До речі, на другому етапі проєкту ми якраз намагалися дати поштовх для реформування старшої профільної школи. З цією метою проводили навчальні семінари та обрали пілоти з різних регіонів (південь, північ, захід та схід), щоби охопити всю країну. Крім семінарів, розробили для регіонів посібник із порадами, із чого починати і як реформувати старшу школу.
Завдяки цьому більшість громад уже розуміє, що освіта важлива і її треба стратегічно розвивати. Починаючи з 2015 року, коли стартувала реформа децентралізації, у кожній області утворилися своєрідні острівці, які можуть змінювати освітню систему. А коли громада проходить успішний шлях змін в одній сфері, цей досвід можна поширювати й на інші.
«Громади бачать користь у приєднанні до Асоціації, яка є аполітичною та в якій усі є рівноправними членами»: про асоціацію ОТГ
Ще один напрям нашого проєкту – підтримка Всеукраїнської асоціації ОТГ. Громади мають стати командами, солідарним об’єднанням колег, які дбають не лише про свою маленьку територію, а і про весь регіон та всю Україну.
Асоціація утворилася у 2016 році та спочатку складалася з менше ніж 10 громад-засновниць. Зараз їх уже орієнтовно 800. Громади бачать користь у приєднанні до Асоціації, яка є аполітичною та в якій усі є рівноправними членами.
Ми розуміли, що треба будувати членську організацію в Україні, а деякі громади самі виявляли бажання в створенні такої структури. Оскільки Швеція має найдавнішу асоціацію місцевого самоврядування, якій понад 100 років, ми знайомили громади з її досвідом. Саме асоціації муніципалітетів довіряє уряд та парламент Швеції як представнику місцевого самоврядування та органу, що відповідає за всі сфери діяльності на місцях.
Про євроінтеграцію України на рівні громад та показовий Балтійський кейс
Ініціатива «Cities 4 Cities. United 4 Ukraine» спрямована на створення довготривалих партнерських відносин між українськими громадами та муніципалітетами за кордоном. Якщо Україна обирає шлях євроінтеграції, то її можна реалізувати лише через створення мережі партнерств із Європою. Такі контакти мають встановлюватися не тільки між державами, а на всіх рівнях: людини, школи, громади, професійного суспільства. І цьому треба сприяти вже зараз.
Коли ці стосунки будуть сильними, це й буде інтеграція. Наприклад, спостерігаємо успішну інтеграцію з досвіду Балтійських країн. Після того, як вони стали незалежними, країни з протилежного берега Балтійського моря (Фінляндія, Швейцарія, Норвегія, Данія, Німеччина) заявили про бажання вирішувати спільні проблеми, однією з яких було забруднення Балтійського моря. Й одна зі сфер, у яку почали надходити перші інвестиції, якраз стосувалася довкілля та очищення Балтійського моря. Муніципалітети країн Скандинавії, Німеччини почали налагоджувати зв’язки з муніципалітетами в Балтійських країнах, а європейські програми сприяли реалізації спільних проєктів.
Це був дуже хороший механізм, який допомагав формувати бачення, куди рухається громада. По-друге, це давало змогу вивчати технічну сторону, як реалізувати той чи той проєкт.
У рамках проєкту ми, спільно з Радою європейських муніципалітетів та регіонів, шукали для українських громад закордонних партнерів. Наразі за нашою допомогою встановили 34 партнерства. І ця робота триває. Зараз ми допомагаємо українським громадам, які хочуть знайти партнерів у Європі.
Ми створювали їхні профілі на сайті «Cities 4 Cities United 4 Ukraine». Також допомагаємо їм із участю на форумах та виставках за кордоном, де можна познайомитися і знайти партнерів серед донорів і муніципалітетів Європи.
Це допомагає громадам вивчати досвід інших країн. Коли ми почали працювати із цим напрямом, лише 275 громад в Україні мали партнерів за кордоном. На жаль, часто ці партнерства були формальними, не активними. Як би це не звучало прагматично, але зараз, коли Україна в фокусі світових подій, є можливість відновлювати та розширювати такі зв’язки.
Як війна вплинула на деякі напрями проєкту
Перед другим етапом проєкту ми почали допомагати громадам зі стратегічним плануванням. Наприкінці 2021 року до нас звернувся Львівський інститут міста. На той час у Львові розробляли стратегічне планування, а в Україні якраз почалися розмови про євроінтеграцію. Утім, громади не знали, як готуватися до впровадження європейських підходів до регіонального розвитку, їм не вистачало для цього експертів, знання та досвіду. Львівський інститут міста якраз готовий був ділитися таким досвідом, зокрема, щодо планування розвитку міст. Тож спочатку ми хотіли розповідати в регіонах про досвід Львова – як йому вдається працювати із європейськими партнерами для розвитку міста. Для цього хотіли створити робочу групу з представників громад.
Але через війну дещо змінили цей напрям. Філософія допомоги залишилася без змін, але реалізуємо її через проведення семінарів. Також у представників громад є можливість поїхати до Львова та побачити, як місто приймає внутрішньо переміщених осіб, як його адаптують для ветеранів та трансформують інфраструктуру для їхнього лікування і реабілітації. Це і вже є, і буде важливим завданням для України після перемоги.
Наша співпраця зі Львовом яскраво показала важливість взаємодії між містом та селом. До слова, неурядовим громадським організаціям теж варто змінювати свій вектор діяльності – їм треба повернутися обличчям не лише до міст, а й до сіл. Для України дуже важливо підтримувати баланс між розвитком міста й села. Міста не зможуть дихати й розвиватися, якщо село не матиме підтримки та розвитку.
Ще один напрям допомоги, який ми розпочали з огляду на війну, це створення шкільних «садів перемоги». У громадах вирощували так звані «сади перемоги» з фруктами, овочами та ягодами й ділилися ними, приміром, із прифронтовими регіонами (це всеукраїнська ініціатива, яка реалізується проєктом SURGe за фінансової підтримки Уряду Канади та впроваджується компанією Alinea International).
Разом з авторами цього проєкту ми запустили ініціативу вже «шкільних садів перемоги», до якої могли долучатися учні та створювати свої ділянки для вирощування фруктів/овочів. У такий спосіб діти приєднувалися до спільної справи та до внутрішньої української солідарності й дуже цьому тішилися.
Джерело: Facebook-сторінка «Шкільні сади перемоги»
З якими результатами завершується другий етап проєкту
- За час роботи проєкту вдалося підвищити середній показник наповнюваності класів у сільських громадах на 1,5 учня в класі. Це великий прогрес. Хочеться вірити, що наша співпраця в оптимізації шкільної мережі цьому посприяла.
- Всеукраїнська асоціація ОТГ виросла до орієнтовно 800 членів. Вони пишаються участю в Асоціації, хочуть розвиватися, допомагати одне одному й разом брати участь у розвитку України.
- Щодо фінансової децентралізації, то нашим завданням було дати реформі більше інформації про те, що відбувається з місцевими фінансами. Наші експерти постійно моніторять фінансову ситуацію в громадах, як вони розвиваються тощо. До речі, під час війни ці дані використовувалися для того, щоб схиляти Швецію та інші країни ЄС до більшої допомоги Україні, зокрема, її бюджету.
- Також ми намагалися пояснювати й сприяти тому, щоби ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) спрямовувався туди, де мешкають люди. У всіх країнах, які підписали Європейську хартію місцевого самоврядування, діє принцип, що ПДФО спрямовується туди, де людина живе та обирає владу, у такий спосіб впливаючи на неї. І це абсолютно логічно, адже основні послуги ми отримуємо на місцевому рівні, зокрема, лікування, навчання дітей тощо.
Наразі громади в Україні вже сформувалися. Якби не повномасштабне вторгнення, цей процес тривав би й далі й логічно розвивався б. Звісно, не всі громади вийшли на один рівень розвитку, і це зрозуміло. Наприклад, із прифронтових громад багато людей виїхало. Якщо говорити про оптимізацію шкільної мережі, то таким громадам варто врахувати й виїзд вчителів та учнів, і стан шкільної інфраструктури. Також їм треба спланувати, у яку шкільну мережу повернуться їхні освітяни та діти після перемоги.
Є така думка, що криза – це момент, яким не можна не скористатися, це найкращий час для змін і планування майбутнього. Можливо, громадам вдасться після завершення війни рухатися вперед ще швидше.
З нашого досвіду бачу, що найбільшу роль у цьому відіграє комунікація лідерів громади із людьми. А також із представниками місцевого бізнесу, сусідніми громадами та партнерами за кордоном. Ми бачили мерів, які хочуть працювати, вивчати закордонний досвід та шукати собі партнерів навіть без нашої підтримки, щоб допомагати не лише своїй громаді, а і країні загалом.
Працюючи в Україні, я усвідомила, що українське суспільство – сучасне і прогресивне. Це величезний капітал, якому треба дати можливість відкритися і розвиватися.
Фото: Марія Брикимова, ГО «Смарт освіта»
