Продовольча самодостатність громад в часи війни стає ключовим питанням. І тут ідеться як про прифронтові території, так й про умовно тилові.
Що включає в себе поняття "продовольча безпека"?
Можна розділити цей термін на дві частини. Перша частина — це військове, нормоване забезпечення, плани зберігання продукції й спеціального нормованого забезпечення під час особливого періоду, наприклад війни чи надзвичайних ситуацій. Друга частина — це системна безпека, яка забезпечується створенням на території постійних потужностей з виробництва, переробки та зберігання продукції. Першу частину контролює держава, другу – органи місцевого самоврядування.
Що таке продовольча безпека у розділі системності?
Системність - це про забезпечення громадами багаторівневої переробки продукції на місцях, з метою уникнення лише сировинного використання. Наприклад, залишати продукцію на території її виробництва для подальшої переробки та зберігання.
Щоб зрозуміти як це працює, наводжу приклад з життя однієї з громад Луганщини ще до війни. Відома продукція - томати зі Станиці Луганської, вони вироблялися у значній кількості на продаж. Продовольча безпека була б реалізована у цьому випадку, якщо б ці томати були перероблені у томатну пасту й залишалися б на зберіганні у громаді для забезпечення населення, на випадок надзвичайних ситуацій чи військових дій. Замість цього, ми мали величезні урожаї, через це створювався профіцит у певний період часу, а на осінньо-зимовий період була нестача або дуже високі ціни на цю продукцію.
Які головні проблеми виникають у забезпеченні продовольчої безпеки в громадах?
Одна з головних проблем — це необхідність зберігання та переробки вирощеного врожаю. Часто вирощується багато продукції, але немає можливості її зберегти чи переробити для подальшого використання. Це може призводити до профіциту у певний період часу та до дефіциту в інші періоди. Недостатня увага до переробки та зберігання продукції є серйозною проблемою.
Приклад із Сумської області. Зноб-Новгородська громада отримала субсидію від Програми U-LEAD та створила Аграрну сервісну службу. Служба була створена з метою забезпечення продуктами харчування соціально незахищених верств населення. У рамках проєкту було вирощено великий врожай картоплі, якої вистачило й на забезпечення населення, й залишилося багато надлишків. Громада наразі думає, як забезпечити переробку цієї продукції. І це вже друге питання – громада до нього прийшла.
Отриманий врожай, можна було б використати для створення, прикладом, борщових наборів для населення, або для ЗСУ. Але ця тематика, яка дуже проста за своєю складовою - дуже складна з точки зору організації. Тут мова йде й про кооперацію громади з населенням та з місцевим бізнесом, про пошук додаткового фінансування на закупівлю обладнання для переробки продукції, тощо.
Які ініціативи можуть допомогти вирішити ці проблеми?
Громадам важливо розглядати забезпечення продовольчої безпеки як частину повного циклу: від вирощування, до переробки та зберігання. Розпочати дії у цьому напрямку можна з вивчення питання потреб та можливостей населення та наявних домогосподарств, місцевого бізнесу.
Наприклад, коли ми говоримо про овочеву продукцію, вона виготовляється дуже часто приватними домогосподарствами, які виробляють зазвичай овочі різних сортів, різної якості та різного обсягу. Для того, щоб вона дійшла до переробника, тут має працювати схема: де ОМС, має дізнатися можливості домогосподарств, потім маючи інформацію про ці обсяги вести перемовини з переробниками, заготівельниками. Така інформація для підприємців дасть розуміння, який обсяг продукції може бути реалізований та який буде план завантаження ліній переробки продукції на певний період часу.
Ця схема дуже складна, частина її реалізується через сільськогосподарські кооперативи. Але тут питання: як організувати людей на вирощування продукції по певному замовленню, сортам, якості? Частково, громади це можуть зробити через підприємства, які забезпечують харчування в системі освіти. Ми всі знаємо, що багато місцевих їдальнь працюють на місцевій сировині. Тобто, у ОМС задача подбати про обсяг продукції, забезпечення стабільності, на випадок, який стався у 2022 році, коли з початком війни всі супермаркети зачинилися.
Чи відрізняється підхід до піклування про "продовольчу безпеку" у тилових та прикордонних громадах?
Моя думка – так. Адже, ми говоримо про перероблюючи потужності та зберігання. Такі потужності розміщувати на прикордонній території – дуже небезпечно. Що ж робити громадам на лінії зіткнення чи на кордоні з агресором? Відповідь проста – міжмуніципальне співробітництво громад. Як це працює? У прикордонних громадах вирощуються певні позиції, а зберігання та переробка відбувається – у тиловій громаді. Також, важливо для прикордонних громад забезпечити часткове зберігання продукції у домогосподарствах, вже переробленої, можливо й якихось сухих сумішей, круп. Такі дії мають бути здійснено з метою впевненості, що на випадок надзвичайної ситуації, ресурси присутні на території громади.
Є випадки, коли громади були в оточенні й головами громад були проведені дії для забезпечення певного запасу борошна чи круп, на певний проміжок часу. На мою думку, дуже гарна кооперація, вирощування тут, а переробка – там.
Громади також можуть об'єднуватися для спільного вирощування та переробки продуктів, щоб забезпечити себе іншими необхідними ресурсами та зберегти продукти на тривалий термін. Продовольча безпека під час війни не лише гарантує доступ до харчових ресурсів, але й забезпечує важливу психологічну та фізичну стабільність громади в умовах стресу та обмеженості ресурсів.
Які ж кроки потрібно зробити громадам для забезпечення продовольчої безпеки?
Якщо говорити просто – це три кроки. Перший - громада має вивчити потреби та можливості своїх мешканців, кожного домогосподарства. Другий – знайти фінансування, партнерів для закупівлі певного обладнання для переробки сільськогосподарської продукції. Третій – налагодити міжмуніципальне співробітництво, використання надлишків.
Цей процес - творча складова, яка немає обмежень. Цей процес дуже є дуже важливим не тільки з точки зору забезпечення населення продукцією у певних надзвичайних ситуаціях, а й є важливим ще тому, бо Україна підійшла близько до тематики євроінтеграції. Євросоюз має певні правила щодо формування фуд-процесингових центрів, де проводяться розрахунки по переробці тих чи інших продуктів на місцях.