Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнання спадщини відумерлою є однією з підстав виникнення права комунальної власності територіальної громади. Визнання спадщини відумерлою і її перехід до комунальної власності територіальної громади не є автоматичним, а потребує від органів місцевого самоврядування вжиття певних заходів, основним з яких є звернення до суду з відповідною заявою. Про порядок та особливості подання такої заяви йтиметься у публікації, підготовленій експертами Проєкту USAID «ГОВЕРЛА».
Частина перша статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає обов'язок (а не право) органів місцевого самоврядування, у випадку наявності підстав, визначених цією статтею (див. табл. 1), подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Таблиця 1
|
№ п/п
|
Підстави визнання спадщини відумерлою
|
|
1
|
Відсутність спадкоємців за заповітом і за законом.
Цей факт визначається на дату подання заяви про визнання спадщини відумерлою.
|
|
2
|
Усунення спадкоємців від права на спадкування.
Випадки такого усунення визначені у статті 1224 ЦК України.
|
|
3
|
Неприйняття спадкоємцями спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України спадкоємець, який протягом встановленого статтею 1270 цього Кодексу строку (протягом 6 місяців, що починається з часу відкриття спадщини) не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її.
|
|
4
|
Відмова спадкоємців від прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини можлива лише протягом строку, встановленого для її прийняття. Такий строк визначений в статті 1270 цього Кодексу (протягом 6 місяців, що починається з часу відкриття спадщини).
|
Важливо! Зазначений перелік підстав є виключним.
Ця категорія справ розглядається у порядку окремого провадження, відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Це пояснюється тим, що у цій категорії справ відсутній спір про право, що вирішується у порядку позовного провадження, зокрема спір між спадкоємцями. За наявності такого спору, згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, суд залишає заяву про визнання спадщини відумерлою без розгляду.
Довідково:
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Заявником у справах про визнання спадщини відумерлою, відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України, є орган місцевого самоврядування. Така заява подається до суду після спливу одного року з дати відкриття спадщини: І) за місцем відкриття спадщини, ІІ) якщо до складу спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням. Заява подається у випадку наявності підстав, зазначених у табл. 1, зміст заяви повинен відповідати положенням статті 335 ЦПК України (див. табл. 2).
Таблиця 2
|
№ п/п
|
Відомості, що зазначаються у заяві, відповідно до статті 335 ЦПК України
|
Приклад/Обґрунтування
|
|
1
|
час і місце відкриття спадщини
|
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (стаття 1220 ЦК України).
Зазначені відомості підтверджуються копією актового запису про смерть.
Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
|
|
2
|
майно, що становить спадщину
|
Квартира, адреса ________, належала на праві власності ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю Первомайською державною нотаріальною конторою від 04.07.1992 р., реєстровий № 2-1565. Вказане підтверджується інформацією від 25.01.2023 р. КП “Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації”.
|
|
3
|
докази, що свідчать про належність цього майна спадкодавцю
|
|
|
4
|
про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття
|
Спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_1 не заводилася, що підтверджується відомостями зі спадкового реєстру.
З довідки голови вуличного комітету від 22.03.2023 р. вбачається, що особами, які проживають по сусідству з вказаним домогосподарством, зафіксовано відсутність проживаючих осіб чи осіб, які б дбали про його благоустрій у період з 15.03.2003 р. по теперішній час.
|
Окремо необхідно зазначити, що у випадку, коли спадщина була відкрита, проте не була ніким зі спадкоємців прийнята у визначений нижче період, застосовуються наступні норми:
- до 01 липня 2003 р. - положення частини першої статті 555 ЦК УРСР
- після 01 липня 2003 р. - положення статті 1277 ЦК України
Тобто судом у задоволенні заяв щодо визнання відумерлою спадщини відповідно до ЦК України, яку відкрито до 01.07.2003 р., буде відмовлено. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05. 2021 р. у справі № 671/22/19 та від 17.06.2021 р. у справі № 128/3361/16-ц.
Довідково:
У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції "відумерлої спадщини", передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених у пунктах 1 - 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то положення абзацу другого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщину відкрито після 1 липня 2003 р., проте вона не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 1 липня 2003 року. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19.
Відповідно до частини третьої статті 1277 ЦК України, суб’єктом права на відумерлу спадщину є територіальна громада за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Тому вимоги у заяві про визнання спадщини відумерлою варто сформулювати наступним чином:
|
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Відповідно до пункту дев’ятого частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є підставою для державної реєстрації.
Важливо! Попереднім етапом підготовки подання органом місцевого самоврядування заяви до суду є виявлення майна, що може бути визнане відумерлою спадщиною та підготовка відповідних доказів. Законодавством не визначено способу і порядку дій органів місцевого самоврядування для виявлення та обліку такого майна. Тому органи місцевого самоврядування та їх посадові особи можуть прийняти відповідний акт локального характеру, яким буде врегульовано порядок взаємодії виконавчих органів, інших структурних підрозділів, комунальних підприємств, установ та організацій місцевої ради під час здійснення заходів щодо визнання спадщини відумерлою.
Проєкт такого акта локального характеру розроблено експертами Проєкту “ГОВЕРЛА”, в якому визначаються засади та механізм взаємодії виконавчих органів, інших структурних підрозділів, комунальних підприємств, установ та організацій, старост сільської/селищної/міської ради у питаннях визнання спадщини відумерлою, зокрема: І) збору, перевірки та аналізу інформації про майно, яке може бути віднесено до відумерлої спадщини; ІІ) ведення обліку такого майна; ІІІ) порядку досудового захисту прав та інтересів територіальної громади; ІV) державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого та рухомого майна, визнані відумерлою спадщиною та інше.
Щодо питань прийняття відповідного акта локального характеру експерти Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» готові надати підтримку органам місцевого самоврядування, для отримання якої можна звертатися на електронну пошту: olena_hulenko@hoverla.com
