“Якщо я ділюся своєю дружбою, то ця дружба на все життя”, - розмова з мером Хофштеттена

Інтерв’ю з Мартіном Ассмутом, мером Хофштеттена - німецького муніципалітету, який надав рекордну грошову і гуманітарну допомогу Україні, зокрема Тростянецькій громаді, що на Львівщині, яка є партнером Хофштеттена з 2019 року. Мартін Ассмут розповів про муніципальне партнерство, підтримку України і як це — бути мером громади, що розвиває партнерство з Україною.

Авторка: Марічка Закалюжна
Переклад з англійської: Софія Козак


 

Мер Хофштеттена Мартін Асмут і голова Тростянецької громади Михайло Цихуляк/ Фейсбук сторінка Михайла Цихуляка

 

Мартін Ассмут — голова Хофштеттена, муніципалітету на південному заході Німеччини, який з 2019 року є офіційним партнером Тростянецької громади, Львівської області. Незважаючи на невелику кількість населення — тут мешкає близько 2 тисяч осіб, Хофштеттен під керівництвом Мартіна зібрав і передав Україні понад 700 тис. євро та 300 тонн гуманітарної допомоги. За цей внесок в допомогу Україні Мартін отримав нагороду “Мер в місії”, а також був особисто відзначений президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром.

Матеріал створено в рамках проєкту Cities 4 Cities | United 4 Ukraine, який започаткували SALAR International та місто Львів (Україна) за підтримки Шведської агенції міжнародного розвитку (Sida) та який спрямований на розвиток довгострокових муніципальних партнерств між Україною та іншими європейськими країнами. Якщо ваша громада прагне розвивати міжнародне партнерство, пишіть на info@unitedforua.org.

 

Мартіне, як розпочалося ваше партнерство з Тростянцем?

Місто Фрайбург є містом-партнером Львова, а Хофштеттен знаходиться поруч з ним — за 35 кілометрів. Коли німецьке Міністерство (ред. - Федеральне міністерство міжнародного розвитку, ініціатива Engagement Global) запитало, чи зацікавлений я у муніципальній співпраці з українською громадою, та надіслало список з понад 30 громад в Україні, ми разом з громадою обрали Тростянець. Я звернув увагу, що в цій громаді є три історичні німецькі села - Лінденфелд, Дорнфельд, Райхенбах. Тож, двома основними причинами чому ми обрали Тростянець стало поєднання партнерства Фрайбурга та Львова, а також німецька історія.

Я почав спілкуватися з міським головою Олександрою Леницькою, яка була мером до Михайла Цихуляка (ред. - нинішній мер Тростянця). Ми добре порозумілися, обговорили різні теми, зокрема розвиток туризму, сільське господарство та багато інших речей. Тож, це був хороший початок. Після кількох електронних листів ми зустрілися онлайн і вирішили розпочати муніципальну співпрацю. У вересні 2019 року я вперше провів кілька днів в Україні з німецькою делегацією.

 

Мер Хофштеттена і голова Тростянецької громади підписують угоду про партнерство. Партнерство між громадами започаткувалося і триває за підтримки ініціативи Engagement Global/ Фейсбук сторінка Тростянецької громади

 

Коли Міністерство вперше запитало вас про муніципальне партнерство з українською громадою, про що ви подумали?

Сьогодні треба бути відкритими. Ми в світі не одні, і я подумав, що було б добре розпочати муніципальну співпрацю. Децентралізація в Україні – дуже цікава тема. Ми думали над тим, щоб привезти людей, які працюють в Тростянецькій сільській раді до Німеччини, щоб обмінятися досвідом. Наприклад, у нас в Німеччині є багато законів і постанов. Коли я вперше зустрівся зі своїми тростянецькими колегами, то був здивований, наскільки швидко вони здатні приймати рішення. Їм не потрібно залучити 200 людей, щоб прийняти рішення. Вони швидко вирішують питання і починають працювати. У Німеччині все інакше. Також, мене дуже вразило, що в Тростянці, де б я не знаходився, у мене був швидкий Інтернет. У моєму місті це величезна проблема, яку я маю вирішити. Біля Хофштеттена немає великого міста, тому у нас завжди проблеми з інтернетом. І я хотів би дізнатися, як їм це вдалося – покращити мережу і її швидкість. Це була, наприклад, одна з тем, в якій ми хотіли обмінятися досвідом. Авіаквитки зі Львова до Фрайбурга були заброньовані ще в 2020 році, але потім настав коронавірус, і ми не змогли зустрітися особисто.

Яким було ваше партнерство до російського вторгнення і після? Щось змінилось?

З 24 лютого партнерство стало дуже інтенсивним. Я така людина, що якщо я ділюся з вами своєю дружбою, то ця дружба залишається на все життя. І якщо ситуація важка, то я поруч, щоб допомогти. Якби ми зараз були в такій самій ситуації, як українці, я був би радий, якби з іншого боку знайшлася людина, здатна допомогти. Ми спілкувалися онлайн у часи коронавірусу, але було зрозуміло, що нам потрібно їхати в Тростянець і запрошувати громаду до нас у Хофштеттен, щоб активізувати наше партнерство. Але раптово почалася війна, і стало зрозуміло, що треба діяти ще швидше та інтенсивніше. Наша муніципальна дружба – причина, чому я вирішив, що ми повинні допомогти.

Схоже, що партнерство з Тростянцем для вас про побудову особистих стосунків.

Наше партнерство є офіційним. Воно задокументовано як в Україні, так і в Німеччині яке засвідчив Державний секретар юстиції Німеччини. Ми працювали над синергією між нами, і налагодили контакт і між нашими місцевими радами і між виконавчими органами. Одну важливу річ, яку ми хотіли зробити — це об’єднати жителів наших громад, щоб вони почати розвивати особисті контакти. Та коли почалася війна, це стало неможливим. Але попри це, нашим громадянам вдалося виявили солідарність із громадою Тростянця, тому вони сказали: «У нас підписане партнерство, тож давайте підемо і допоможемо».

Партнерство буває не тільки в хороші часи, а й у погані. Станом на сьогодні 300 людей з мого міста почали збирати продукти, ліки та все необхідне. Багато інших людей з різних міст також нам допомагали. Так ми почали надсилати гуманітарну допомогу тростянчанам. Ми зібрали багато-багато тонн гуманітарних вантажів, які складали в Тростянці, а потім передавали на околиці Києва, Харкова та Миколаєва. Багато людей у нашій громаді відчували свою причетність. І, таким чином, партнерство, яке ми розпочали на рівні громад, переросло у партнерство між громадянами. Люди, які живуть тут, пов’язані з українським народом. У 2022 році українська делегація була у нашому місті двічі. Так, ми змогли об’єднати людей під час війни та обмінятися досвідом. Українці розповідали про російську агресію і як це жити в країні, де є війна, де є бомбардування і де є вбивства. Багато хто з моєї громади казав, що такі події жахливі і ми повинні щось зробити.

Я вважаю, що результат завжди залежить від того, як ти його відстоюєш. Як я вже сказав, ми повинні були допомогти. І я як мер маю бути першим, хто координує та керує процесом. Отже, якби я не відчував причетності або дружби, це не спрацювало б. Люди тут, у місті, стежать за мною, вони кажуть: «Коли ми віддаємо речі або коли жертвуємо гроші, ми знаємо, що наш мер попіклується про те, щоб вони йшли туди, де це потрібно». Щонайменше 300 тонн гуманітарної допомоги та близько 700 000 євро ми вже пожертвували за рахунок коштів компаній, приватних осіб, а також через допомогу німецького Міністерства. Я організував багато пожертв від звичайних громадян і для такого маленького міста, як ми, це є чимось винятковим.

 

 Гуманітарна допомога з Хофштеттена в Тростянці/ Фейсбук сторінка Мартіна Асмута

 

Що муніципальне партнерство приносить вашій громаді – відданість, залученість чи, можливо, щось ще?

На даний момент очевидно, що партнерство спрямоване в один бік – з Німеччини в Україну, викликано гуманітарною ситуацією і потребою у допомозі. Але часи зміняться,  впевнений, що колись настане мир. І я сподіваюся, що ідеї, про які я говорив, можна буде реалізувати і ми також почерпнемо багато ідей, які має Тростянець, наприклад ідею створення стартап центру. Мене дуже цікавить обмін ідеями для розвитку. Як регіон з великою кількістю локальних туристів, ми можемо перейняти деякі ідеї для популяризації туризму,або, як українці організовують швидкісний Інтернет.

Моя мета – об’єднати людей у наших містах, щоб вони могли зав’язати особисті стосунки. Є ще двоє чи троє людей, які почали спілкуватися особисто протягом останніх місяців, і я маю принаймні близько 20 людей у Хофштеттені, які кажуть: «Якщо будь коли ви захочете поїхати в Україну, я поїду з вами». І це б так не працювало, якби у нас не було особистих стосунків.

У майбутньому я хочу заснувати культурний проєкт, щоб усі містяни могли побачити, як виглядає Тростянець та його громада. Наприклад, у нас була виставка малюнків і фотографій Тростянецької громади з жовтня по грудень 2022 року. І ми б хотіли, щоб тростянчани також зробили художню виставку про Хофштеттен в себе. І ще одна ідея, яка була б взаємовигідною – це об’єднатись навколо розвитку дитячого спорту. Можливо, також започаткувати обмін школярів. Є ще багато ідей, які зможемо реалізувати ї після настання миру. Я впевнений, що всі вони будуть дуже цікаві.

 

Український прапор біля мерії Хофштеттена/ Фейсбук сторінка Тростянецької громади

 

Я знаю, що у вас був проєкт, у якому ви допомагали школам в Тростянці. Чи могли б ви розповісти про це?

Наша співпраця якраз розпочалася зі шкільного проєкту. Ми привезли 75 планшетів для вчителів і школярів, столи та стільці для шкіл для трьох класів, ігрові майданчики для однієї школи, а також дошки, смартборди для вчителів. Ми організували опалення та електрогенератори для шкіл, передали один пожежний автомобіль і один мікроавтобус транспортер, який переобладнали під мобільний лікарський пункт. У листопаді ми організували ще один транспортер, який використовується для місцевої поліклініки та шкільних трансферів. Він має спеціальну систему, за допомогою якої можна забирати людей на інвалідних візках. Також, ми організовували багато гуманітарних вартажів з продуктами, медикаментами і речами, зокрема сорочками чи шкарпетками, які потрібні час війни, та для інших потреб про які мені казав Михайло (голова Тростянця).

В Німеччині ви активно просуваєте ідею муніципального партнерства з українськими громадами. Чому для вас це важилво?

На мою думку, міста – це місця, де люди живуть, і де вони або страждають або розвиваються. В Німеччині є багато мерів, які мають схоже бачення, і це не лише питання надання допомоги. Я впевнений, що з українського боку є багато мерів, які мають таке ж мислення, як і ми, хочуть зробити щось для людей і побудувати для них краще майбутнє. Сьогодні свобода для Європи починається в Україні, і наш обов’язок – допомогти Україні захиститися від російської агресії і подбати, щоб українці жили так, як ми живемо в Європі на демократичних засадах, зі свободою слова, де кожен може ділитися своїми ідеями і вільно висловлюватися. Свобода починається з громади, і мери є першими, хто має втілювати її в життя. Мери можуть значно краще за депутатів німецького Бундестагу покращувати якість життя людей, а під час війни — відбудовувати свої громади. Ось чому я це роблю.

 

Мер Хофштеттена Мартін Асмут і голова Тростянецької громади Михайло Цихуляк/ Фейсбук сторінка Мартіна Асмута

 

Ви отримали нагороду «Мер із місією» за внесок в підтримку України. Чому, на вашу думку, вам її присудили?

Найкраще було б, щоб цю нагороду взагалі не присуджували. Це означало б, що ми жили б в мирі і не мали зараз війни. Мабуть, я є прикладом для інших, хто так само підтримує Україну. Я казав, що ми повинні зробити все можливе, щоб допомогти, і жителі моєї громади пішли за мною. Думаю, ми б не змогли організувати такі обсяги допомоги, якби я це робив сам. Я спілкувався тут і там з міністерствами, і це відкрило багато дверей, щоб ми могли зробити більше. І це може бути однією з причин. Ми маємо робити все разом зі своєю громадою, вести за собою людей, а не бути мерами, які стоїть попереду й казати: «Ой, ми повинні щось зробити», і в результаті це роблять інші. Все, що ми робимо, ми робимо серцем. І тому, справа йде в правильному напрямку, ми залучаємо потрібних людей. Тож, це мабуть одна з причин, чому журі обрало мене. Наприкінці січня я передав нагороду в Тростянець як символ нашої дружби, бо вона має бути в Україні, а не в Німеччині.

 

Мартін Ассмут передає свою нагороду Тростянецькій громаді / Cities 4 Cities | United 4 Ukraine

 

Вашу активність у допомозі Україні відзначив також президент Німеччини Штайнмаєр. Чи могли б ви прокоментувати це?

Вперше глава німецької держави Штайнмаєр запросив мене на зустріч у 2021 році. Тоді він зустрічався, щоб подякувати людям, котрі були хорошим прикладом під час епідемії коронавірусу. Хофштеттен серйозно постраждав від вірусу, і ми зробили набагато більше, ніж інші муніципалітети, щоб зупинити поширення інфекції та допомогти людям жити нормально. Це було перше особисте спілкування з президентом Штайнмаєром. Тож, можливо, він помітив, що я роблю більше за інших та запросив мене на початку 2022 року на зустріч «Як організувати життя після Корони?», і я мав можливість знову поспілкуватися з ним особисто. Я йому сказав, що ми маємо муніципальне партнерство з Україною. Це були дні, коли тільки почалася війна. І його офіс, я думаю, запам’ятав нас через це. Він згадав і відзначив наприкінці цього року те, як ми в особливий спосіб розвивали партнерство з Україною і як хотіли допомогти людям. Можливо, він був трохи вражений тим, як така маленька громада, як моя, може так багато допомогти.

Ви просуваєте ідею муніципального партнерства з Україною серед інших мерів Німеччини. На вашу думку, що може заважати мерам налагоджувати партнерство з українськими громадами?

Це гарне запитання. Я думаю, зрештою, це питання вашого особистого мислення. Німецькі муніципалітети і німецькі міста зараз мають величезні проблеми з витратами на електроенергію та освітню інфраструктуру, тому у них є багато турбот. Багато німецьких мерів казали мені: «Мартіне, чому ти це робиш? У нас є багато справ, про які ми повинні дбати, щоб наші мешканці були задоволені і мали краще майбутнє». Тож причина, чому деякі мери вирішують не розпочинати партнерство, полягає в тому, що вони також мають багато проблем. Ці проблеми не схожі на проблеми мерів в Україні на даний момент. Згодом, президенти Зеленський та Штайнмаєр, під час зусрічі висловили бажання розвивати партнерства між українськими і німецькими громадами на знак солідарності.

Що я хочу в цьому контексті сказати? По-перше, люди повинні припинити говорити і почати робити. По-друге, це питання миру для України і для всієї Європи. І по-третє, останнє, це питання вашого особистого мислення. Коли я організовую допомогу, я не можу це зробити в свій робочий час. Я роблю це перед сніданком або обідом або сиджу 3-4 години після роботи до ночі, намагаючись думати, як я можу організувати наступний транспорт або як я можу отримати фінансову підтримку від міністерств для організації наступної допомоги. Ви не можете зробити це на звичайній 10-годинній роботі, тому вам доведеться вкладати особистий час, але не всі цього хочуть. Я також знаю людей, які втомилися від війни.

Ми живемо не в звичайний час і маємо це чітко зрозуміти. Ми маємо допомогти повернути нормальні часи. Якщо ми допоможемо людям в Україні та українському уряду, нормальні часи можуть повернутися для України і для нас, ми можемо досягти цього разом. Це також вирішить деякі проблеми, які ми маємо тут на місцевому рівні. Наприклад, ситуацію з біженцями. І на це варто витратити вільний час до ночі. Моя дружина іноді свариться зі мною через це. Минулої ночі я не спав до третьої години ночі, намагаючись організувати наступні трансфери для Тростянця. І що? Це було необхідно.

 

Форум муніципального партнерства ЄС-Україна у Войновіце/ Cities 4 Cities | United 4 Ukraine

 

Що б ви порадили українським мерам, які хочуть знайти партнера в Німеччині?

Кожне місто-партнер має визначити конкретні ідеї, теми та проекти, над якими можна працювати разом. Це може бути управління водними ресурсами, електроенергетика, туризм, сільське господарство чи щось інше. Подивіться, що у вас спільного – це найважливіше. Наразі йдеться більше про допомогу Україні, але мер має дивитися далі. Як вони можуть працювати разом і як їхнє партнерство може вплинути на обидва міста. Можливо, у вас був якийсь гарний досвід, який може допомогти німецькій громаді, і навпаки.

Схоже, особистий контакт між мерами є вирішальним на початку партнерства.

Так, якщо у вас немає особистого контакту чи чогось, що вас би об'єднувало – забудьте про партнерство. Я вважаю, що мер – це головна людина в громаді, і він є індикатором того, працює партнерство чи ні. Я знаю приклади, коли після виборів новій український німецький мери не порозумілися, а тому не змогли по-справжньому розвинути партнерство і врешті-решт були змушені його припинити. Ось і все. В залежності від федеральної землі мерів обирають на різний термін. Там, де я живу, мерів обирають на вісім років.

Питання в тому, як ви мислите. Своєму колезі з Тростянця Михайлу я сказав, що ми як брати. Брати по розуму. І якщо він та я покинемо пост мера, ми зобов’язані передати всі знання, пов’язані з партнерством новим колегам, щоб партнерство продовжилося. І якщо також звичайні мешканці муніципалітету також беруть участь у партнерстві і мають налагоджені особисті стосунки з жителями з іншого муніципалітету, то партнерство буде розвиватись.


Матеріал створено в рамках проєкту Cities 4 Cities | United 4 Ukraine, який спрямований на розвиток довгострокових муніципальних партнерств між Україною та іншими європейськими країнами. Якщо ваша громада прагне розвивати міжнародне партнерство, пишіть на info@unitedforua.org

Cities 4 Cities | United 4 Ukraine — партнерські ініціативи, які об’єднали зусилля у вересні 2022. Сities 4 Cities було засновано містом Зіндельфінген (Німеччина) під патронатом Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи. United 4 Ukraine започаткували SALAR International та місто Львів (Україна) за підтримки Шведської агенції міжнародного розвитку (Sida). Стратегічними партнерами ініціативи є Асоціація міст України і Всеукраїнська асоціація ОТГ.

Views: 3352
Comments:
*To add comment you should be authorized or sign_in
Related news: partnership
Read more: