Окрім термінологічних неточностей і неузгодженостей між собою деяких приписів законопроєкту (зокрема в одному значені застосовуються терміни «нормативні» та «нормативно-правові акти», «органи державного фінансового контролю» та «органи державного фінансового нагляду» які не є тотожними або не мають законодавчого визначення) слід зазначити наступне. Законопроєктом пропонується встановити повноваження органу державного фінансового контролю (далі – Держаудитслужба) здійснювати перевірку рішень, дій та/або бездіяльності органів та/або посадових осіб місцевого самоврядування, на предмет їх доцільності, економності чи ефективності лише у частині використання зазначеними органами коштів державного бюджету, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також щодо виконання органом або посадовою особою місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади (делегованих повноважень). Рішення, дії або бездіяльність органів та/або посадових осіб місцевого самоврядування, внаслідок яких виникають майнові або фінансові зобов’язання, що реалізуються виключно за рахунок власних надходжень відповідних місцевих бюджетів, перевірятимуться Держаудитслужбою виключно: 1) у разі якщо до Держаудитслужби із відповідною пропозицією звернеться орган (посадова особа) місцевого самоврядування, який прийняв (вчинив) відповідне рішення, дію або бездіяльність; 2) у разі якщо до Держаудитслужби надійде законне та вмотивоване звернення органу державної влади, що здійснює забезпечення законності за діяльністю органів місцевого самоврядування, у випадках здійснення вказаним органом забезпечення законності повноважень, пов’язаних із необхідністю прийняття рішення або вчинення дії замість органу або посадової особи місцевого самоврядування 3) за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. У першому приписі закладається фактично утопічна правова гіпотеза, диспозиція якої не буде застосована на підставі частини першої статі 63 Конституцій України. Реалізація другого припису буде можлива виключно у разі перевищення своїх повноважень органом державної влади, що здійснює забезпечення законності за діяльністю органів місцевого самоврядування, з огляду на визначення терміну «забезпечення законності» та беручи до уваги, що для «законного та вмотивованого звернення» такому органу доведеться зробити попередню оцінку рішень, дій та/або бездіяльності органів та/або посадових осіб місцевого самоврядування, на предмет їх доцільності, економності чи ефективності. Реалізація третього припису не буде можлива оскільки він містить тільки гіпотезу правової норми, водночас наразі Кримінальний процесуальний кодекс України не наділяє органи досудового розслідування повноваженням ініціювати перед судом зазначені перевірки. При цьому така редакція змін виключає проведення планових заходів державного фінансового контролю місцевих бюджетів. Слід зазначити, що система планових заходів державного фінансового контролю діє як механізм упередження порушення закону. Законотворець вочевидь у зміст децентралізації вкладає ідею спрощення адміністративного нагляду за місцевим самоврядуванням з боку держави. Водночас за таких обставин, та з огляду на молоду систему внутрішнього аудиту, принципи якого повсякчас нехтуються самими суб’єктами, законопроєкт фактично заблокує фінансовий контроль за місцевим бюджетом.